Рішення

від 14.11.2013 по справі 910/17561/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17561/13 14.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан дівелопмент груп» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЛЛІНІ КОФЕ ДІСТРІБ'ЮШЕН Україна» Простягнення 893 557,88 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Заступ А.В. - по дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЛЛІНІ КОФЕ ДІСТРІБ'ЮШЕН Україна» 402 886,40 грн. основного боргу, 402 886,40 грн. неустойки, 28 279,31 грн. 3% річних, 59 505,77 грн. пені, а всього 893 557,88 грн. заборгованості за договором № 2/10 оренди нерухомого майна (приміщень) від 10.11.2010р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав уточнення до позовної заяви, а саме просить стягнути з відповідача 431 664,00 грн. основного боргу, 345 331,20 грн. неустойки, 32 108,71 грн. 3% річних, 62 360,66 грн. пеню, 26 241,70 грн. витрати пов'язані з платою за комунальні послуги, а всього 897 706,27 грн. заборгованості за договором № 2/10 від 10.11.2010р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Суд приймає заяву про уточнення позовних вимог частково, а саме у сумі 431 664,00 грн. основного боргу, 345 331,20 грн. неустойки, 32 108,71 грн. 3% річних, 62 360,666 грн. пені.

Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних із сплатою за комунальні послуги в розмірі 26 241,70 грн. не приймається судом до розгляду, оскільки у разі прийняття зазначеної вимоги до розгляду, змінюється предмет та підстава позову. Зазначена вимога Позивача про стягнення заборгованості за комунальні послуги в розмірі 26 241,70 грн. не були заявлені в позовній заяві від 10.09.2013р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 13.09.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалами суду від 10.10.2013 та 22.10.2013р. не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 20.06.2013р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЛЛІНІ КОФЕ ДІСТРІБ'ЮШЕН Україна»: 04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 8/10, Водночас, ухвали суду від 13.09.2013р., від 10.10.2013, 22.10.2013р. направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелліні кофе дістріб'юшен Україна»: 04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 8/10, офіс 24. Однак Ухвала суду від 02.04.2013р. повернута суду органами зв'язку з відміткою „за закінченням встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан дівелопмент груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пелінні кофе дістріб'юшен Україна» було укладено договір № 2/10 оренди нерухомого майна (приміщення).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене у договору майно, а саме: нежилі приміщення в літ. А з № 1 по № 6 включно (групи приміщень № 71), загальною площею 69,7 кв.м., що знаходяться за адресою: 04070, м. Київ, вул.. Сагайдачного, 8/10, офіс 24.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що зазначені у п.1.1. договору нежилі приміщення передаються орендарю згідно з актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.3. договору, місячний розмір плати за користування приміщеннями на момент початку дії договору становить - 1334 грн., крім того ПДВ - 266 грн., разом 1600 грн. та підлягає сплаті починаючи з 01.11.2010р.

Відповідно до п.4.6. договору, плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування оплати в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 4.8. договору визначено, що компенсація за комунальні послуги, починаючи з 01.01.2010 сплачується орендарем в розмірі 100 % від рахунків виставлених господарюючим суб'єктом який надає зазначені послуги.

Пунктом 4.14 договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору відповідач сплачує плату за користування приміщенням до дня повернення приміщення за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Відповідно до 9.7 договору, якщо відповідач не виконає обов'язки щодо повернення приміщення позивачу, останній має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 2% від несвоєчасно сплачених платежів за кожний день прострочки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір №2/10 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з травня 2011 по жовтень 2013 р. у розмірі 431 664,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.6. договору, плата за користування приміщенням за поточний місяць сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування оплати в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 4.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за травень 2011 - жовтень 2013 становить 431664,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди №2/10 у сумі 431 664,00 грн. за період з травня 2011 по жовтень 2013р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено, що нежилі приміщення в літ. А з № 1 по № 6 включно (групи приміщень № 71), загальною площею 69,7 кв.м., за актом не повернуто Відповідачем, інших доказів повернення приміщення суду не надано, суд прийшов до висновку, що обґрунтованою також є вимога позивача про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з листопада 2011 по жовтень 2013.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно здійсненого позивачем уточненого розрахунку з відповідача підлягає стягненню неустойка у сумі 345 331,20 грн., відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 32 108,71 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 62 360,66 грн. задовольняється судом частково, з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, обидві сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим Договором.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 2% від несвоєчасно сплачених платежів за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання.

Але, судом при перевірці розрахунку позивача встановлено, що позивачем не вірно розрахована пеня та суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому пені підлягає стягненню в сумі 29 873,51 грн. (від суми несплаченої заборгованості в розмірі 431 664,00 грн.) за період з 23.04.2013р. по 21.10.2013р. в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який розрахована пеня, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В решті частині пені слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог, в частині стягнення орендної плати (431 664,00грн.), неустойки за неповернення приміщення (345 331,20грн.), 3% річних (32 108,71грн.) та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (29 873,51 грн.).

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення орендної плати (431 664,00грн.), неустойки за неповернення приміщення (345 331,20грн.), 3% річних (32 108,71грн.) та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (29 873,51 грн.). В решті частині пені суд відмовляє з підстав вищевикладених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелліні Кофе Дістріб'юшн України» (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 8/10, оф. 24, код ЄДРПОУ 37292750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Дівелопмент Груп» (04070, м.Київ, вул.. П.Сагайдачного, 8/10, оф. 24, код ЄДРПОУ 36136948) 431 664 (чотириста тридцять одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. орендної плати, 345 331 (триста сорок п'ять тисяч триста тридцять одну) грн. 20 коп. неустойки, 29873 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 51 коп. пені, 32 108 (тридцять дві тисячі сто вісім) грн. 71 коп. 3% річних, 16779 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 54 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини стягнення пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 29.11.2013р.