Постанова

від 29.11.2013 по справі 922/3138/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" листопада 2013 р.                                                           Справа № 922/3138/13   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Медуниця О.Є. при секретарі Новіковій Ю.В. за участю представників: позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3481 Х/1-7) на рішення Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 року у справі за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків; до Дочірнього підприємства "Студіо Ітекс" товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд", м. Харків; про стягнення 384274,54 грн., ВСТАНОВИЛА: Харківський національний медичний університет звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення на його користь з ДП "Студіо Ітекс" ТОВ "Краснокутський Агрошляхбуд" коштів у сумі 384274,54 грн., з яких: 371868,60 грн. неустойки за користування майном та 12405,94 грн. відшкодування комунальних послуг. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2013 р. у справі № 922/3138/13 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково, стягнуто з  відповідача на користь позивача 118821,90 грн. неустойки за користування майном за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, 12405,94 грн. відшкодування комунальних послуг та 2624,56 грн.  судового збору. В решті позову відмовлено. Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми неустойки, донарахованої за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2013 р. у розмірі 227017,74 грн., а також за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. за користування майном у розмірі 26028,96 грн., всього 253046,7 грн. скасувати, з посиланням на те, що оскаржуване рішення в зазначеній частині є безпідставним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Представники сторін в судове засідання не з"явились. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити до суду його представника, оскільки один із них знаходиться у відпустці, а інший буде приймати участь в судовому засіданні адміністративного суду. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, а тому не направлення свого представника до Харківського апеляційного господарського суду є його відмовою у використанні свого права на участь в судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі  матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо). Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Свої позовні вимоги про стягнення з ДП "Студіо Ітекс" ТОВ "Краснокутський Агрошляхбуд" коштів у сумі 384274,54 грн., з яких: 371868,60 грн. неустойки за користування майном та 12405,94 грн. відшкодування комунальних послуг позивач вказує, що  пунктом  6.4 договору на відповідача покладено обов'язок щодо повернення майна, переданого за цим договором, дію договору оренди № 37 від 31 грудня 2003 року було припинено, про що свідчить рішення господарського суду Харківської області у справі № 29/108-10 від 29 липня 2011 року, проте  відповідачем не було повернуто позивачу передане за договором майно, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу неустойку за користування майном у сумі 371 868,60 грн. на підставі ст. 785 ЦК України, а також до стягнення заявлено 12 405,94 грн. відшкодування комунальних послуг. Як вбачається з матеріалі справи, 31 грудня 2003 р. між Державним підприємством Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань та Дочірнім підприємством "Студіо Ітекс" було укладено договір оренди № 37 про тимчасове, платне користування (оренду) нежитлового полу підвального приміщення, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 128,64 кв. м. Договір укладений строком на 7 років і діє до 31.12.2010 р. Відповідно до п 4.1-4.3 договору, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.95 р. зі змінами, і становить без ПДВ 25 910,00  грн. Орендна плата за перший базовий місяць оренди - грудень 2003 року розраховується відповідно до додатку "Розрахунок місячної орендної плати за перший місяць до даного договору і складає 2 159,17 грн. (без індексу інфляції за листопад, грудень   2003 року та ПДВ). Орендна плата перераховується відповідачем щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 30 % до державного бюджету України; 70 % та 100% ПДВ - орендодавцю. У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань, шляхом приєднання його як структурного підрозділу до Харківського державного медичного університету, який є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків орендодавця (наказ від 12.10.2006 року № 189-О "Про реорганізацію ДП НДІ гігієни праці та професійних захворювань"), було укладено додаткову угоду № 2 від 20 січня 2007 р. до договору оренди № 37 від 31.12.2003 р., відповідно якої відповідач  зобов'язався  оплатити оренду в порядку та строки, які вказані в договорі. Відповідно до Указу Президента України від 22.11.2007 р. № 1135/2007 та наказу МОЗ України від 05.12.2007 р. № 784, Харківському державному медичному університету було надано статус національного та перейменовано на Харківський національний медичний університет, з визнанням правонаступником останнього. 24 грудня 2007  р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди № 37 від 31.12.2003 р., відповідно до якої, п. 4.2  виклали в наступні редакції: "орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 5 457,06 грн.; орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 р. 01 березня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди № 37 від 31.12.2003 р., відповідно до якої п. 4.3  виклали в наступній редакції: орендна плата перераховується  відповідачем щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку:  безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки визначені фінансовими органами - у розмірі - 50 %; на рахунок визначений балансоутримувачем - у розмірі - 50 %". Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2010 р. по справі № 05/153-09 (т.1, а.с. 48-50)  з відповідача на користь університету було стягнуто заборгованість по орендній платі у сумі 103 897,85 грн.  за період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року, 18 554,,49 грн. комунальних та експлуатаційних послуг, 14 924,39 грн. витрат на землекористування, 1 476,39 грн. пені; рішенням Господарського суду Харківської області від 29 липня 2011 р.  по справі № 29/108-10 (т.1, а.с. 51-53) зобов'язано відповідача звільнити та повернути  по акту приймання-передачі майно, що передано йому за договором оренди № 37 від 31.12.2003 р. та виселено відповідача з займаного нежитлового приміщення  розташованого за адресою м. Харків, вул. Тринклера, 6, що передано йому за договором оренди № 37 від 31.12.2003 р.; рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2011 р. у справі № 5023/4309/11 (т.1, а.с. 54-55) з відповідача на користь університету було присуджено до стягнення заборгованість по орендній платі за період березень 2010 січень 2011 року, відшкодовано комунальні та експлуатаційні витрати, землекористування в сумі 70 005,17 грн., пеню в сумі 959,41 грн.; рішенням господарського суду Харківської області від 18 липня 2012 р. у справі № 5023/2442/12 (т.1, а.с. 56-59) з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у вигляді: недоотриманої орендної плати 16 380,06 грн.; неустойки за користування майном 275 870,90 грн.; відшкодування комунальних послуг 18 705,99 грн.; відшкодування експлуатаційних витрат 1 052,98 грн.; рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2013 р. у справі № 922/684/13 (т.1, а.с. 60-62) стягнуто з відповідача на користь позивача 158403,34 грн. неустойки за користування майном; 3622,71 грн. відшкодування комунальних послуг. Отже, рішенням господарського суду Харківської області від 29 липня 2011 р.  по справі № 29/108-10 зобов'язано відповідача звільнити та повернути по акту приймання-передачі майно, що передано йому за договором оренди № 37 від 31.12.2003 р. та виселено відповідача з займаного нежитлового приміщення  розташованого за адресою м. Харків, вул. Тринклера, 6, що передано йому за договором оренди № 37 від 31.12.2003 р. 10 січня 2012 року, на виконання рішення суду у справі № 29/108-10 було видано  наказ про виселення відповідача із займаних приміщень. 27 лютого 2012 року позивач звернувся до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції для виконання рішення суду у справі № 29/108-10 із наказом від 10.01.2012 р. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що рішення суду у справі № 29/108-10 не виконано, відповідач не повернув приміщення позивачу та продовжує ним користуватись (т.1, а.с. 172-173),  станом на момент розгляду даної справи докази виконання цього рішення в матеріалах справи відсутні. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані котрий було обумовлено договором. Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати  наймачеві  майно  у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі). Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві  майно,  наймач  має право за своїм вибором: 1) вимагати від  наймодавця  передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму  і  вимагати  відшкодування завданих йому збитків. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання щодо повернення речі, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.   Як вже зазначалося вище, відповідач свого обов'язку з повернення позивачеві орендованого приміщення не виконав, та продовжує займати його. Комунальні та експлуатаційні витрати за займане відповідачем приміщення сплачував позивач, що підтверджується матеріалами справи (акт звіряння відпуска-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між позивачем та КП "Харківські теплові мережі", акт звіряння між КП "Харківводоканал" та позивачем; платіжні доручення про сплату). Майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України). Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові  завдані цим збитки. Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що  особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, сплата позивачем комунальних та експлуатаційних витрат за займане відповідачем приміщення є збитками, які позивачем понесені внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з повернення орендованого приміщення позивачеві. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як вже було зазначено вище, відповідач рішення суду у справі № 29/108-10 не виконав, доказів повернення приміщення Харківському національному медичному університету по акту приймання-передачі державного майна за договором оренди № 37 від 31.12.2003 р. не надав, не міститься таких доказів і в матеріалах справи. Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що відповідач належних доказів повернення приміщення та на спростування нарахованої неустойки або на підтвердження її сплати суду не надав, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сума неустойки за період з 01 листопада 2012 року по квітень  2013 року включно, за користування майном у розмірі  118 821,90 грн. заявлена правомірно, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення суми неустойки, донарахованої  за період  січень 2011 року - лютий 2013 року у розмірі 227 017,74 грн., а також за період 01 березня про 30 квітня 2013 року за користування майном у розмірі  26 028,96 грн. на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності Харківського національного медичного університету за період з 01.03.2011 по 01.03.2013 року за № 04-11/59 від 28 травня 2013 року Державної фінансової інспекції в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Так, як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, Постановою Пленуму  Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм законодавства у розгляді справ у спорах, пов'язаних з орендою (наймом) майна, господарським судам надані роз'яснення. Зокрема, у п. 5.4 Постанови, вказано, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо  наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Умовами договору, який припинив свою дію, сторонами визначено плату за користування річчю (враховуючи додаткову угоду № 4 від 24.12.2007 р. із додатком - розрахунком плати і визначеною ставкою оренди) і відповідно до вказаної статті, саме з розміру плати за користування річчю,  наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  і  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Застосування змін ставки, з посиланням на методику, до даних правовідносин за вказані періоди є безпідставним та помилковим, оскільки  неустойка  сплачується  у розмірі подвійної плати (виходячи з умов договору, в т.ч. додаткової угоди № 4 від 24.12.2007 р. із додатком - розрахунком плати і визначеною ставкою оренди) за користування річчю за час прострочення. Вищевикладені висновки місцевого господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам законодавства,та зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи та не спростовані доводами апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. (редакція з 02.09.2011 р.), плата   за   житлово-комунальні послуги  нараховується щомісячно  відповідно  до  умов  договору  в  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Враховуючи той факт, що відповідач не сплачував комунальні послуги та те, що позивачем були оплачені вказані комунальні послуги (підтверджується матеріалами справи - акти виконаних робіт та платіжні доручення), позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 12 405,94 грн. відшкодування комунальних послуг, у період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно, - обґрунтовані, правомірні, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню. Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається. Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2013 року залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України. Повний текст постанови складено 02.12.2013 року. Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І. Суддя                                                                                           Терещенко О.І.   Суддя                                                                                           Медуниця О.Є.