Постанова

від 28.11.2013 по справі 801/9682/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 р. Справа №801/9682/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г., за участю

представника позивача - Рижова Є.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма Мрія" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з позовом Товариство з обмеженою"Торгівельно-виробнича фірма Мрія" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.06.2013 року № 0000122200, № 0000621701, № 0000082200, № 0000092200, № 0000102200, № 0000112200.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.06.2013 року № 0000092200, № 0000112200.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року суд задовольнив клопотання представника позивача та залишив без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.06.2013 року № 0000092200, № 0000112200.

Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Чорноморському районі АРК ДПС здійснила документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія» (ЄДРПОУ 24027430), результатом якої став акт № 207/22/24027430 від 27.05.2013р. з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р.по 31.12.2012р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія» п.45.2 ст.45, п.117.1 ст.117, п.183.15 ст.183, п.185.1 ст.185, абз. «а» п.186.1 ст.186, п.186.4, п.198.2 , п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , п.4, п.6.2, п.16 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.11р. № 1379, ст. 93 Цивільного Кодексу України в наслідок чого позивачу донараховано податко зобов'язання з ПДВ у сумі 1 231 390, 00грн.

Стосовно цього пункту відповідач вважає, що позивач порушив порядок заповнення податкових накладних, оскільки в них за період з березня 2011 року до грудня 2012р. невірно була зазначена адреса покупця, а тому ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія», як покупець товарів не має права на податковий кредит в зазначені податкові періоди.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, оскільки зазначає, що помилка в адресі покупця в податковій накладній, не є підставою для визнання їх недійсними та скасування у покупця податкового кредиту.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України в частині, що позивач не повідомив податкові органи про зміну місця знаходження. Відповідачем за це порушення застосований штраф, з яким позивач не згодний, оскільки вважає, що порушення податкового законодавства відсутнє.

Також відповідач встановив порушення п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.08.12р. № 9050632356.

Але позивач з такою позицією не згодний, оскільки вважає, що сплати зобов'язання не відбувалося, так як позивач, надавши уточнюючий розрахунок, лише виправив помилку в декларації.

Відповідачем також застосовані штрафні санкції на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України: за подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1,2,3 квартал 2011р., 1,2,3,4 квартал 2012р. з помилками, та неподання звітності за 4 квартал 2011р.

Але позивач вважає, що санкції мають бути застосовані лише 1 раз, а ні за кожний податковий період неподання звітності.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.06.2013 року № 0000122200, № 0000621701, № 0000082200, № 0000102200, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, після чого звернувся з позовом до суду.

У судовому засіданні, яке відбулось 28 листопада 2012 року, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково пояснив, що податкове повідомлення-рішення № 0000621701 від 20.06.2013р., яким застосовані штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4080,0грн. за ненадання звітності та надання звітності з помилками 1,2,3,4 квартал 2011р., 1,2,3,4 квартал 2012р., є протиправним також і з тих підстав, що всі відомості в звітах були правильними та достовірними.

Позивач зазначає, що він не є податковим агентом у відносинах з приватними підприємцями, а тому не повинен відображати у звітності виплачені на їх користь доходи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання, будь-яких клопотань до суду не надсилав.

В попередніх судових засідання відповідач надіслав на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що всі податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст. 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів та зборів в АРК у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма Мрія", під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 24027430, зареєстрованою 24.01.1996 року Чорноморською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 516579.

Відповідно до Статуту ТОВ "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія", затвердженого зборами учасників 05 січня 1996 року, зареєстрованого 24.01.1996 року Чорноморською РДА за № 24027430, предметом діяльності товариства є виробництво промислової, сільськогосподарської та будівельної продукції, оптова торгівля, посередницька діяльність, надання побутових послуг населенню, надання маркетингових послуг, будівництво та ремонт об'єктів житлового та виробничого призначення, виробництво реклами, організація та проведення виставок, переробка сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що ТОВ "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія" зареєстровано в податковому органі як платник ПДВ з 15.10.1997 року, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ від 30.01.2013 року № 200105829.

Судом встановлено, що на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 30.04.2013 року № 152 виданого ДПІ у Чорноморському районі АРК, направлень № 104\22-00, № 105/17-02 від 30.04.2013 року працівниками ДПІ у Чорноморському районі в АРК на підставі п. 75.1.2, ст.. 75 п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст 78 ст.81,82,86 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія", за результатами проведення якої складено акт перевірки від 27.05.2013 року № 207/22/24027430 (надалі -акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено з відома керівництва ТОВ "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія»:

1)п.45.2 ст.45, п.117.1 ст.117, п.183.15 ст.183, п.185.1 ст.185, абз. «а» п.186.1 ст.186, п.186.4, п.198.2 , п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , п.4, п.6.2, п.16 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.11р. № 1379, ст. 93 Цивільного Кодексу України у сумі 1 231 390, 00грн., а саме :

- Березень 2011р. на суму 260,0 грн.;

- Квітень 2011р.на суму 1449,0грн.;

- Червень 2011р.на суму 535,0грн.;

- Березень 2012р. на суму 46,0грн.;

- Квітень 2012р. на суму 69147,0 грн.;

- Травень 2012р. на суму 106293,0 грн.;

- Червень 2012р. на суму 191164,0 грн.;

- Липень 2012р. на суму 293536,0 грн.;

- Серпень 2012р. на суму 282468,0 грн.;

- Вересень 2012р. на суму 151202,0грн;

- Жовтень 2012р. на суму 51083,0грн.;

- Листопад 2012р. на суму 65512,0 грн.;

- Грудень 2012р. на суму 50382,0 грн.

1) п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України

2) п.46.5 ст.46, п.п.47.1.1 п.47.1 ст. 47, п.48.1 ст.48, п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України встановлено заниження податкових зобов'язань у сумі 32,83грн., а саме :

- за 2 квартал 2012р. у сумі 10,10 грн.;

- за 3 квартал 2012р. у сумі 22,73 грн.

3) п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, за неподання податкової звітності, а саме:

- за 2 квартал 2012р.

- за 3 квартал 2012р.

- за 4 квартал 2012р.

4) п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.08.12р. № 9050632356.

5) п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України : подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1,2,3 квартал 2011р., 1,2,3,4 квартал 2012р. з помилками, та неподання за 4 квартал 2011р.

ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія», не погодившись з актом перевірки, 31.05.2013 року звернулося до ДПІ у Чорноморському районі ДПС АР Крим з запереченням вих. № 10 до акту перевірки від 27.05.2013року № 207/22/24027430.

ДПІ у Чорноморському районі ДПС АР Крим, розглянувши заперечення до акту перевірки, надала відповідь про їх розгляд від 06.06.2013року № 999/10/22, з якої вбачається, що підстав для визнання висновків акту перевірки № 207/22/24027430 від 27.05.2013 року неправомірними немає. Заперечення були частково враховані відповачем в частині необґрунтованості висновків акту перевірки з донарахування ПДВ в сумі 2243,37 гривень за період - березень 2011 року, квітень 2011 року, червень 2011 року.

На підставі акту перевірки за встановлені перевіркою порушення ДПІ у Чорноморському районі ДПС АР Крим визначило суми грошових зобов'зань (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) і штрафних санкцій(фінансових санкцій) за платежами:

- Податкове повідомлення - рішення № 0000122200 від 20.06.2013р. - адміністративні штрафи та інші санкції (код платежу 21081100) на суму 510,0 грн.

- Податкове повідомлення - рішення № 0000621701 від 20.06.2013р.- податок з доходів фізичних осіб, (код платежу 11010100) на суму 4080,0грн.(у т.ч . штрафна санкція - 4080,0 грн.)

- Податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 20.06.2013р.- податок на додану вартість (код платежу 14010100) на суму 821,10 грн.(у.т.ч.- штрафна санкція- 821,10грн.)

- Податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 20.06.2013р. - збір за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів), код платежу 13020100 на суму 510,0 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 510,0 грн.)

- Податкове повідомлення - рішення № 0000102200 від 20.06.2013р. - податок на додану вартість (код платежу 14010100) на суму 1 536 432,50 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 1 229 146,0 грн., за штрафними санкціями - 307 286, 5 грн.)

- Податкове повідомлення - рішення № 0000112200 від 20.06.2013р. - збір за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів), код платежу 13020100 на суму 41,04 грн. (у т.ч. за основним платежем - 32,83 грн., штрафна санкція - 8,21 грн.)

Надалі, підприємством на адресу Головного управління Міндоходів АР Крим була спрямована скарга від 03.07.13р. № 12 з проханням скасувати зазначені вище податкові повідомлення-рішення, оскільки їх ухвалення не відповідає чинному законодавству.

26.07.2013р. отримано рішення Головного управління Міндоходів АР Крим про результати розгляду первинних скарг вих. № 24.07.2013р.№ 408/10/10.2-14 від 24.07.13р. яким:

- залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чорноморському районі від 20.06.13р. № 0000122200, № 0000082200, № 0000092200, № 0000102200,№ 0000112200

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Чорноморському районі від 20.06.13р. № 0000621701, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3570,0 грн., а первинні скарги в іншій частині - не задовольняє.

- збільшено на 4,06 грн.суму грошового зобов'язання (3,25 грн.- збір за спеціальне використання води та 0,81 грн.- штрафні санкції) визначену у податковому повідомленні - рішенні ДПІ у Чорноморському районі від 20.06.13р. № 0000112200.

Не погодившись з результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія», звернулося до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою № 13 від 02.08.2013року, в якій просило скасувати вищевказані податкові повідомлення -рішення ДПІ у Чорноморському районі АРК ДПС та рішення Головного управління Міндоходів АР Крим про результати розгляду первинних скарг № 408/10/10.2-14 від 24.07.13р.

Міністерство доходів і зборів України, розглянувши скаргу ТОВ «Торгівельно виробнича фірма «Мрія» рішенням від 30.09.13 року № 1256/6/99-99-10-01-15, залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чорноморському районі № 0000122200 від 20.06.2013р., № 0000621701 від 20.06.2013р., № 0000082200 від 20.06.2013р., № 0000102200 від 20.06.2013р., скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Чорноморському районі АР Крим ДПС № 0000092200 від 20.06.2013р., в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,0 грн., податкове повідомлення рішення ДПІ у Чорноморському районі № 0000112200 від 20.06.2013р. з врахуванням рішення Головного управління Міндоходів АР Крим про результати розгляду первинних скарг № 408/10/10.2-14 від 24.07.в частині основного платежу по збору за спеціальне використання води в сумі 24,98 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6,25грн., та в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу задовольняє частково.

На дату подання адміністративного позову правонаступником ДПІ у Чорноморському АР Крим ДПС є Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономной Республіки Крим,

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням -рішенням ДПІ у Чорноморському АР Крим ДПС від 20.06.2013 року № 0000122200, № 0000621701, № 0000082200, № 0000102200 звернувся до суду із адміністративним позовом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з березня 2011 року, суд перевіряє їх відповідність нормам Податкового кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0000102200 від 20.06.2013р., яким позивачу донарахований податок на додану вартість на суму 1 536 432,50 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 1 229 146,0 грн., за штрафними санкціями - 307 286, 5 грн., суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки зазначено, що 29.02.2012 року до ДПІ в Чорноморському районі в АРК від державного реєстратора надійшла відомість з ЄДР про зміну ТОВ «Торгівельно виробнича фірма «Мрія» юридичної адреси.

У той же час позивач звернувся до податкових органів з реєстраційної заявою про зміну платником ПДВ місця знаходження лише 23.01.2013 року.

При перевірки податкових накладних за період з березня 2012 року до грудня 2012 року було встановлено, що в податкових накладних, які були отримані ТОВ «Торгівельно виробнича фірма «Мрія», як покупцем товарів та послуг, була зазначена невірна адреса покупця, яка не співпадала з його юридичною адресою.

У зв'язку з викладеним, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Торгівельно виробнича фірма «Мрія» неправомірно сформувало податковий кредит за березень - грудень 2012 року на підставі податкових накладних, що оформлені з помилками, та зменшила суму податкового кредиту в розмірі 1229146 гривень.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що сталася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, підтвердженого податкової накладної.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їхньому імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їхньому імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, якщо такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, в податковий кредит підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, який придбав товари і послуги, їхнім постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а отже, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу),або не підтвердженими митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою і скріплений печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що платник податку не має право відносити до податкового кредиту суми податку, що підтверджені податковими накладними, оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, тобто такими, що не підписані, не скріплені печаткою, не містять достовірних обов'язкових реквізитів.

Перевіряючи відповідність податкових накладних, на підставі яких позивач в період з березня до грудня 2012 року, сформував податковий кредит, вимогам, встановленим ст.. 201 ПКУ, суд зазначає, що всі податкові накладні підписані керівником продавця, скріплені печаткою, мають всі обов'язкові реквізити, які встановлені ст.. 201 ПКУ.

Суд зазначає, що в цих податкових накладних, дійсно, невірно зазначена юридична адреса покупця, оскільки з лютого 2012 року юридичною адресою позивача є смт Чорноморське, вул.. Південна, 38-а, кв. 2, але в податкових накладних зазначена попередня юридична адреса позивача - с. Новосільське, Чорноморського району, вул.. Комсомольська, буд.1.

Але суд зазначає, що юридична адреса покупця згідно ст.. 201 ПКУ не є обов'язковим реквізитом, з якою закон пов'язує дійсність або недійсність податкової накладної та виникнення у покупця права на податковий кредит.

Отже, юридична адреса покупця є додатковим (факультативним) реквізитом податкової накладної, а тому не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, оскільки норми ст.. 201 ПКУ, позивачем порушені не були.

Судом також перевірено наявність інших підстав, які б позбавили позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за період з березня до грудня 2012 року.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з поставки товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, який відноситься до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Судом встановлено, що всі податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Торгівельно виробнича фірма «Мрія» здійснила формування податкового кредиту в період з лютого до грудня 2012 року зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями до кожної накладної, які досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, дата отримання платником податку товарів/послуг, підтвердженого податковою накладною, складеною з дотримання вимог ст.. 201 ПКУ та зареєстрованою в реєстрі, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій з отримання послуг від контрагентів ТОВ «Торгівельно - виробнича фірма «Мрія», на які посилається підприємство як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ у податковий кредит, ДПІ Чорноморському районі ДПС АР Крим спростовані не були.

ДПІ у Чорноморському районі ДПС АР Крим не наведено жодних доводів і не вказано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, які виключають обґрунтованість заявленої підприємством податкової вигоди: безтоварний і/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання підприємством товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не оплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва т.п.

За фактами поставки і оплати товарів за період з березня по грудень 2012 року позивач отримував заповнені належним чином податкові накладні від контрагентів, які є платниками податку, мають свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ, що були видані їм відповідними податковими органами і підтверджували їх право на виписку податкових накладних.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012г. № 127, порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатися передусім відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перелічені в підпунктах «а» - «і» п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12 .2010 р. N 2755-VI (із змінами та доповненнями), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару і т.д.).

Крім того, згідно з п.53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія» діяло відповідно до узагальнюючої податкової консультації, тобто у податкових накладних, які віднесені до податкового кредиту зазначені усі обов'язкові реквізити перелічені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому у ДПІ у Чорноморському районі ДПС АР Крим були відсутні підстави для зменшення позивачу податкового кредиту за березень-грудень 2012 року на суму 1 229 146,0 грн.

Судом встановлено, що відповідачем також нараховані позивачу штрафі санкції в сумі 307 286, 5 грн. у зв'язку зі зменшенням податкового кредиту в розмірі 1 229 146,0 грн.

Оскільки суд визнав неправомірними висновки відповідача стосовно зменшення позивачу податкового зобов'язання, то і застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Отже податкове повідомлення - рішення № 0000102200 від 20.06.2013р., яким позивачу донарахований податок на додану вартість на суму 1 536 432,50 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 1 229 146,0 грн., за штрафними санкціями - 307 286, 5 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000082200 від 20.06.2013р., яким позивачу нарахований податок на додану вартість на суму 821,10 грн, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки встановлено несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.08.12р. № 9050632356 (стор.55 Акту).

Згідно розрахунку штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань в сумі 8211 гривень по уточнюючому розрахунку від 20.08.12р. № 9050632356, відповідачем застосовані штрафні санкції в розмірі 10% в сумі 821,10 гривень.

Перевіряючи вказані висновку акту перевірки, судом встановлено наступне.

20.07.2012 року позивач надав до ДПІ в Чорноморському районі АРК декларацію з податку на додану за червень 2012 року № 9042427112, та в 25 рядку визначив податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за бюджету в сумі 9211 гривень.

Згідно особового рахунку, наданого відповідачем, що досліджувався в судовому засіданні, станом на 20.07.2012 року за позивачем обліковувалася переплата з ПДВ в сумі 10211 гривень, за рахунок якої відповідачем 20.07.2012 року і було погашено податкове зобов'язання позивача за червень 2012 року в сумі 9211 гривень.

Таким чином, позивач своєчасно сплатив визначену ним суму податкового зобов'язання за червень 2012 року в сумі 9211 гривень.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в серпні 2012 року відповідач звернувся до позивача та заявив, що у зв'язку з помилками в декларації за червень 2012 року № 9042427112, вона не була внесена в особовий рахунок, а тому потребував надання уточненої декларації.

20.08.2012 року позивач надав уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за червень 2012 року № 9050632356, згідно 25 рядку повторно визначив податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за бюджету в сумі 9211 гривень, а також самостійно визначив суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки в сумі 276 гривень.

Судом встановлено, що відповідач вніс до особового рахунку вказаний уточнюючий розрахунок та повторно нарахував позивачу податкове зобов'язання позивача за червень 2012 року в сумі 9211 гривень та штрафні санкції в сумі 276 гривень.

Оскільки у позивача рахувалася переплата в сумі 1000 гривень, відповідач зарахував її в рахунок погашення продубльованого податкового зобов'язання за червень 2012 та визначив недоїмку в сумі 8487 гривень (9211+276 - 1000).

Судом встановлено, що 21.08.2012 року позивач дізнався що він задвоїв податкове зобов'язання за червень 2012 року (9211 гривень по декларації від 20.07.2012 року, яке погашена 20.07.2012 року, та 9211 гривень по уточнюючому розрахунку від 20.08.2012 року)

Для виправлення цієї помилки, яка призвела до задвоєння податкового зобов'язання, позивач 21.08.2012 року надав уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за червень 2012 року № 9050791614, згідно 25 рядку позивач виключив податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за бюджету в сумі 9211 гривень, а також виключив суму штрафу в сумі 276 гривень.

Судом встановлено, що в особовому рахунку відповідач 21.08.2012 року зменшив позивачу зайве нараховане податкове зобов'язання за червень 2012 року в сумі 9211 гривень та штрафні санкції в сумі 276 гривень, але таке зменшення позивач розцінив як погашення узгодженої суми податкових зобов'язань за червень 2012 та нарахував позивачу штрафні санкції за 1 день прострочення (з 20.08.2012 до 21.08.2012) в сумі 821,10 гривень.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.8., 49.9 ст.. 49 ПКУ передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний прийняти та зареєструвати декларацію ТОВ «ТВФ «Мрія» з податку на додану за червень 2012 року № 9042427112, якою позивач визначив податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за бюджету в сумі 9211 гривень.

Згідно п. 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 57.1. статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків встановлені статтею 87 ПКУ.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, що позивач 20.07.2012 року, тобто своєчасно сплатив податкове зобов'язання в сумі 9211 гривень, що було ним визначено декларацію № 9042427112.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений статтею 50 ПКУ, згідно якої У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Єдине обмеження стосовно внесення змін до податкової звітності встановлено п. 50.2. ст.. 50 ПКУ, згідно якої платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Судом встановлено, що позивач, надавши до податкового органу уточнюючий розрахунок № 9050632356 від 20.08.2012 року, будь-яких змін до податкової звітності не вносив, жодну позицію не виправляв, а лише повторно нарахував ту ж саму суму податку в розмірі 9211 гривень, оскільки відповідач йому повідомив, що перша декларація не була проведена в особовому рахунку.

При цьому ця сума податку вже раніше 20.07.2012 року була сплачена позивачем за рахунок переплати, яка існувала з цього податку станом на 20.07.2012 року.

З таких підстав позивач правомірно вніс зміни до уточнюючого розрахунку № 9050632356 від 20.08.2012 року та виключив задвоєну суму податку за червень 2012 року.

Таким чином, позивач, надавши 21.08.2012 року уточнюючий розрахунок № 9050791614, не здійснював погашення податкового зобов'язання, а лише виключив задвоєну суму податку за червень 2012 року.

Крім того, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що сплата податкового зобов'язання може бути здійснена шляхом надання уточнюючого розрахунку про виправлення помилок в декларації, а, навпаки, визначено ст.. 87 ПКУ, що джерелами погашення боргу є лише кошти або зайве сплачені податки.

Більш того, під час проведення перевірки позивача, відповідач не виявів фактів неповної сплати податкового зобов'язання за червень 2012 року.

Згідно п. 126.1 статті 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

Але вказаною нормою передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Оскільки позивач узгоджене податкове зобов'язання за червень 2012 року в сумі 9211 гривень сплатив своєчасно 20.07.2012 року, а всі інші дії були пов'язані з усунення помилки у зв'язку з задвоєнням позивачем раніше сплаченої суми податкового зобов'язання за червень 2012 року, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад порушення, встановлений ст.. 126 ПКУ.

Отже податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 20.06.2013р., яким позивачу нарахований податок на додану вартість на суму 821,10 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000122200 від 20.06.2013р., яким до позивача застосований штраф на суму 510,0 грн, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки встановлено, що до ДПІ у Чорноморському районі АРК ДПС 29.02.12р. надійшла від державного реєстратора відомість із ЄДР про зміну юридичної адреси Позивача (ЄДРПОУ 24027430).

У зв'язку зі зміною місцезнаходження Позивач був зобов'язаний надати до відповідача реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ, яка фактично була надана лише 23.01.13р., а нове свідоцтво за №200105829 про реєстрацію платника податку на додану вартість було видано 30.01.13р.

Пунктом 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10 із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 183.15 ст.183 ПКУ, передбачено, що у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У разі зміни даних про платника податку, які зазначаються у свідоцтві про реєстрацію, а також у разі встановлення розбіжностей чи помилок у записах свідоцтва про реєстрацію та/або реєстру платників податку, втрати або непридатності свідоцтва для користування платник податку подає реєстраційну заяву до органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації та заміни свідоцтва про реєстрацію.

Орган державної податкової служби видає платнику податку нове свідоцтво замість старого з дотриманням правил та у строки, визначені цією статтею для реєстрації платників податку.

Пунктом 117.1 ст. 117 ПКУ за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, в розмірі 510 гривень.

Таким чином, п. 117.1 ст. 117 ПКУ прямо визначена відповідальність юридичної особи за нереєстрацію в податковому органі зміни місцезнаходження платника податків.

Оскільки позивач в лютому 2012 року змінив юридичну адресу на смт Чорноморське, вул.. Південна, 38-а, кв. 2, (раніше була адреса - с. Новосільське, Чорноморського району, вул.. Комсомольська, буд.1), але реєстраційні документи про зміну адреси надав відповідачу в січні 2013 року, то в діях ТОВ «ТВФ «Мрія» є ознаки порушення, встановленого п. 117.1 ст. 117 ПКУ.

Таким чином, відповідач правомірно застосував штрафні санкції в розмірі 510 гривень та податкове повідомлення - рішення № 0000122200 від 20.06.2013р. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000621701 від 20.06.2013р, яким до позивача застосований штраф на суму 4080 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті ДПІ у Чорноморському районі АРК ДПС, на порушення п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України ТОВ «ТВФ «Мрія» надані податкові звіти за формою 1ДФ за 1,2,3 квартали 2011року , 1,2,3,4 квартал 2012 року з помилками та не наданий звіт за 4 квартал 2011р.

В акті встановлено, що у перевіряємому періоді, згідно з наданими до перевірки документами, підприємство здійснювало фінансово-господарські операції з приватними підприємцями. (стор.67 Акту).

У порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010р. № 1020 встановлено не включення в звіт 1ДФ виплат з ознакою доходу «157» за період з 01.01.2011р.по 30.09.2012р., та невірно вказана ознака доходу в звіті 1 ДФ за період з 01.01.2011р.по 31.12.2011р.

На підставі акту перевірки розраховані штрафні санкції у сумі 4080,0грн. з розрахунку по 510 гривень за 8 податкових періодів.

Стосовно зазначених висновків акту перевірки, судом встановлено наступне.

Пунктом 51.1 ст.51 ПКУ передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

Пунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що він не був зобов'язаний включати до розрахунків доходи фізичних осіб - підприємців, з якими співробітничав позивач, оскільки в такому випадку позивач не є податковим агентом.

Суд зазначає, що згідно п. 177.8 ст. 177 ПК України,- під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вказаною нормою особа звільнена від утримання доходу зі свого контрагента - фізичної особи-підприємця, але не звільнена від відображення отриманого ним доходу у податковій звітності.

Так, податковий розрахунок поданий у відповідності до Порядку № 1020, передбачає відображення не тільки доходів, що підлягають оподаткуванню, а також і доходів, що сплачуються податковими агентами платниками податку та не підлягають оподатковуванню при їх виплаті, зокрема доходів фізичних осіб - підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеної системи оподаткування.

Згідно п. 3.6 Порядку № 1020, - у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватись у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу.

Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов'язковим заповненням графи 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта", крім випадків, зазначених у пунктах 3.7 та 3.8 цього розділу.

Додатком до Порядку № 1020 заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, визначено ознаки доходу.

Під ознакою доходу «157» Порядку № 1020 визначено,- Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Пунктом 165.1.36. ст.. 165 ПКУ визначений дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу;

Пунктом 177.1. статті 177 ПКУ визначений дохід фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, дохід самозайнятих осіб, до яких також належать фізичні особи-підприємця на спроеній та загальній системі оподаткування зобов'язані, має бути відображений в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Згідно з ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

В судовому засіданні підтверджені висновки акту перевірки, що ТОВ «ТВФ «Мрія» надані податкові звіти за формою 1ДФ за 1,2,3 квартали 2011року , 1,2,3,4 квартал 2012 року з помилками (так як в них не були відображені доходи, виплачені фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, (сторинка 67-70 акту перевірки)), а також взагалі не наданий звіт за 4 квартал 2011р.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

Пунктом 119.2 ст.119 ПКУ передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Суд зазначає, що відповідач правильно нарахував штрафі санкції за кожний податковий період, в якому позивачем були допущені помилки в податковій звітності, а також не надані податкові розрахунки.

Таким чином, відповідач правомірно застосував штрафні санкції в розмірі 4080 гривень та податкове повідомлення - рішення № 0000621701 від 20.06.2013р, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082200 від 20.06.2013р., яким позивачу нарахований податок на додану вартість на суму 821,10 грн, податкового повідомлення - рішення № 0000102200 від 20.06.2013р., яким позивачу донарахований податок на додану вартість на суму 1 536 432,50 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 1 229 146,0 грн., за штрафними санкціями - 307 286, 5 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000621701 від 20.06.2013р, яким до позивача застосований штраф на суму 4080 грн, податкового повідомлення - рішення № 0000122200 від 20.06.2013р., яким до позивача застосований штраф на суму 510,0 грн., є необгрнутованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно задоволених позовних вимог в сумі 2287 гривень (2294 - (2294х 0,30%/100%).

У зв'язку зі складністю справи судом 28.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 03.12.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК ДПС № 0000102200 від 20.06.2013 року.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК ДПС № 0000082200 від 20.06.2013 року.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича фірма "Мрія" (ідентифікаційний код 24027430) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2287 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.