Рішення

від 20.11.2013 по справі 910/17474/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17474/13 20.11.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», м.Київ, ЄДРПОУ 21526737

до відповідача: Приватного підприємства «Єврофрукт», м.Київ, ЄДРПОУ 31055568

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія «Насосхолодмаш», м.Київ, ЄДРПОУ 20016457

про стягнення 87 635,24 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Половов В.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Кроліченко Г.І. - по дов.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Єврофрукт», м.Київ про стягнення з Приватного підприємства «Єврофрукт» 104 596 грн., з яких 95 777,50 грн. основного боргу, 7032,43 грн. пені, 1786,97 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку приймати участь в утриманні майна, що перебуває у спільній власності. Зокрема, за твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» було самостійно оплачено у повному обсязі вартість робіт з проектування, монтажу, комплектації та налагодження обладнання теплового пункту в нежитловій будівлі за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12 літ.А, проте Приватним підприємством «Єврофрукт» не було відшкодовано позивачу частину вартості виконаних робіт, яка пропорційна площі належних відповідачу приміщень.

06.07.2013р. позивачем було подано до суду заяву без номеру та без дати про уточнення позовних вимог, за змістом якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» було заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Єврофрукт» 87 635,24 грн., з яких 80 246,01 грн. основного боргу, 5892,04 грн. пені, 1497,19 грн. 3% річних.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо, господарський суд, виходячи зі змісту заяви позивача про уточнення позовних вимог, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, що повністю узгоджується з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява без номеру та дати, яку було подано позивачем 06.07.213р., відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 87 635,24 грн.

Відповідач в судове засідання 20.11.2013р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому, за висновками суду, Приватне підприємство «Єврофрукт» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03105, м.Київ, Солом'янський район, вул.Волинська, буд.34/1.

На вказану адресу на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України судом були скеровані відповідні ухвали з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Крім того, ухвали суду направлялись на інші адреси місцезнаходження відповідача, які наявні в матеріалах справи. Проте, направлена судом кореспонденція була повернута відділенням поштового зв'язку з відмітками «Організацію не розшукано», «За зазначеною адресою не перебуває».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «Єврофрукт», яка наявна в матеріалах справи, у тому числі, визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Зокрема, належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофрукт» про розгляд господарським судом м.Києва справи №910/17474/13 підтверджується телеграмою від 05.11.2013р. відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.09.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія «Насосхолодмаш», м.Київ.

Третьою особою в поясненнях вих.№НК-9/271 від 24.09.2013р. було повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія «Насосхолодмаш» як співвласник будівлі за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12 літ.А, у повному обсязі відшкодувало позивачу частину вартості виконаних робіт, яка пропорційна площі належних третій особі приміщень.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст.355 вказаного Кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед», Приватне підприємство «Єврофрукт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна виробнича компанія «Насосхолодмаш» є співвласниками нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12 літ.А, загальна площа якої становить 1317,1 кв.м.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу №1217 від 16.11.2007р. позивачу належать на праві власності нежитлові приміщення у вказаній будівлі загальною площею 100,10 кв.м.

Відповідач є власником нежитлових приміщень площами 363,4 кв.м та 352,7 кв.м на підставі договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №169 від 15.10.2004р. та №170 від 15.10.2004р. відповідно.

Третій особі згідно з договорами купівлі-продажу №817 від 05.02.2002р. та №123 від 29.03.2004р. належать нежитлові приміщення площами відповідно 204,3 кв.м та 137 кв.м.

Тобто, у власності позивача, відповідача та третьої особи перебувають 1157,5 кв.м нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12 літ.А. Інші 159,6 кв.м площі вказаної будівлі, за змістом матеріалів інвентаризаційної справи №14676 (54003), що надана на запит суду Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», є місцями загального користування.

Відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

За приписами ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 зазначеного Кодексу України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що 21.02.2011р. державним інспектором з енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в місті Києві було проведено планове обстеження енергетичних об'єктів Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, буд.12, про що складено акт №08/12-09-74 від 21.02.2011р.

За наслідками проведеного обстеження позивачу було видано приписи №08/12-09-63 від 21.02.2011р. та №08/12-09-64 від 21.02.2011р., якими зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» усунути виявлені порушення чинного законодавства з питань технічного стану та експлуатації тепловикористовувальних установок і мереж, систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та систем збору і повернення конденсату промислових та непромислових споживачів теплової енергії.

03.10.2012р. позивачем на виконання виданих приписів було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» договір підряду №0110/12-001, за змістом п.п.1.1, 1.2 якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи з проектування, монтажу, комплектації та налагодження обладнання теплового пункту в нежитловій будівлі по бул.Верховної Ради, 12 в м.Києві.

В період з листопада 2012р. по січень 2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж» були виконані роботи за договором №0110/12-001 від 03.10.2012р., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт б/н за листопад 2012р. на суму 17 275,79 грн., б/н за листопад 2012р. на суму 89 865,08 грн., б/н за січень 2013р. на суму 12 288,18 грн.

Згідно з платіжними дорученнями №1580 від 11.10.2012р. на суму 17 275,79 грн., №1625 від 29.10.2012р. на суму 62 905,56 грн., №1796 від 09.01.2013р. на суму 39 247,70 грн. позивачем було оплачено у повному обсязі вартість робіт, що виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія «Теплоенергомонтаж».

Крім того, 10.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВВАТ» було укладено договір №18 на поточний ремонт теплопункту за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12.

За змістом акту б/н за листопад 2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВВАТ» були виконані роботи за договором №18 від 10.11.2012р. на суму 10 208,59 грн., вартість яких було оплачено позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №2554 від 10.10.2013р.

Отже, судом встановлено, що позивачем були здійснені витрати на проектування, монтаж, комплектацію та налагодження обладнання, а також ремонт теплового пункту будівлі за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, буд.12 літ.А, на загальну суму 129 637,64 грн.

За висновками суду, вказані витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» були обов'язковими та об'єктивно необхідними, приймаючи до уваги зміст вимог державного інспектора з енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в місті Києві, що викладені в приписах №08/12-09-63 від 21.02.2011р. та №08/12-09-64 від 21.02.2011р.

При цьому, господарським судом враховано, що договір №420495 від 03.12.2012р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 12, укладено енергопостачальною організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», саме з позивачем, на балансі якого знаходиться тепловий пункт вказаної будівлі.

Також судом прийнято до уваги, що надання комунальних послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді та утримання у належному стані відповідних енергетичних об'єктів прямо впливає на збереження майна співвласників та значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж, утримання в належному технічному стані та правильна експлуатація теплових установок і мереж, систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання забезпечують допустимі умови праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Таким чином, витрати на проектування, монтаж, комплектацію та налагодження обладнання та ремонт теплового пункту будівлі безумовно відносяться до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, які повинні здійснюватись усіма співвласниками.

Судом встановлено, що листом вих.№101 від 26.10.2011р. позивачем було запропоновано відповідачу спільно розробити проект на теплопостачання та понести відповідні витрати.

Листом вих.№15 від 27.10.2011р. відповідачем було надано згоду на прийняття Приватним підприємством «Єврофрукт» дольової участі в розробці проекту на теплопостачання на будівлю за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, буд.12 літ.А.

Разом з тим, за твердженнями позивача, відповідачем до теперішнього часу не було відшкодовано у добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед» частини понесених витрат, що пропорційна площі приміщень, які належать Приватному підприємству «Єврофрукт».

Ухвалами від 11.09.2013р., 02.10.2013р., 23.10.2013р. та 06.11.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду докази виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Проте, відповідач в судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, витребуваних документів всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надав. Зокрема, відповідачем не було спростовано вартості виконаних робіт, що визначена в наявних у матеріалах справи актах приймання виконаних будівельних робіт.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення свого обов'язку щодо понесення частини витрат на утримання спільного майна, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства «Єврофрукт» частини витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», яка пропорційна площі належних відповідачу приміщень.

Одночасно, за результатами перевірки розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» судом встановлено, що позивачем помилково площею приміщення відповідача, яке придбано згідно з договором №170 від 15.10.2004р., зазначено площу 354,7 кв.м, замість 352,7 кв.м, безпідставно округлено розмір часток у праві спільної часткової власності до цілих, а також допущено арифметичну помилку при розрахунку загальної суми понесених витрат.

За власним розрахунком суду, враховуючи, що позивачем фактично понесені витрати на суму 129 637,64 грн., а частка відповідача у спільній частковій власності складає 61,87% (716,1 кв.м з 1157,5 кв.м), стягненню з відповідача підлягають 80 206,81 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», м.Київ до Приватного підприємства «Єврофрукт», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 80 246,01 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 80 206,81 грн.

При цьому, за висновками суду, нарахування позивачем пені в розмірі 5892,04 грн. є необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Позивач, заявляючи до стягнення пеню в розмірі 5892,04 грн., нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, посилаючись при цьому на положення Цивільного кодексу України та умови договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерної інфраструктури, проект якого міститься в матеріалах справи.

Разом з цим, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на проект вказаного договору є необґрунтованими та безпідставними. Матеріалами справи не підтверджується існування між сторонами договірних відносин з приводу утримання спільного майна, у тому числі, суду не було представлено підписаний відповідачем договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерної інфраструктури.

Відповідно до ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Посилання позивача на лист вих.№15 від 27.10.2011р. відповідача як на доказ укладення зазначеного вище договору суперечать положенням чинного законодавства, оскільки у вказаному листі відповідачем не було висловлено згоди укласти договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерної інфраструктури на запропонованих позивачем умовах, а лише зазначено про згоду прийняти дольову участь в розробці проекту на теплопостачання.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що оскільки розмір пені не встановлено законом та укладеним між сторонами договором, позовні вимоги до Приватного підприємства «Єврофрукт» про стягнення пені в розмірі 5892,04 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Приватного підприємства «Єврофрукт» 3% річних в сумі 1497,19 грн.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У даному випадку стягнення з відповідача суми на управління, утримання та збереження спільного майна не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання.

Як зазначалось, існування договірних відносин між сторонами судом не встановлено, що виключає також і встановлення факту прострочення відповідачем виконання будь-якого грошового зобов'язання. За своєю суттю обов'язок брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, який передбачений ст.360 Цивільного кодексу України, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 549, 625 вказаного Кодексу України.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», м.Київ до Приватного підприємства «Єврофрукт», м.Київ про стягнення 87 635,24 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Єврофрукт» (03105, м.Київ, Солом'янський район, вул.Волинська, буд.34/1, ЄДРПОУ 31055568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м.Київ, Оболонський район, вул.Приозерна, буд.2, ЄДРПОУ 21526737) грошові кошти в сумі 80 206,81 грн. та судовий збір в розмірі 1604,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м.Київ, Оболонський район, вул.Приозерна, буд.2, ЄДРПОУ 21526737) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 339,24 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №2428 від 30.08.2013р.

У судовому засіданні 20.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.11.2013р.

Суддя М.О. Любченко