Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/18406/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18406/13 19.11.13

За позовомДержавного підприємства «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» Простягнення 24 915,57 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Мацак Є.В. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» 20 000 грн. авансовий платіж, 1116,04 грн. пені, 3395,70 грн. 7% штрафних санкцій, 403,83 грн. індексу інфляції, а всього 24 915,57 грн. заборгованості № 110 від 17.08.2012 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 25.09.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 24.10.2013р. не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 05.08.2013р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології»: 02152, м. Київ, вул. Бучми, 5-А. Водночас, ухвали суду від 25.09.2013р. та від 24.10.2013р. направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології»: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 28, 02152, м. Київ, вул.. Бучми, 5-А. Однак Ухвала суду від 25.09.2013р. повернута суду органами зв'язку з відміткою „за закінченням встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно конкурсним торгам від 19.07.2012,Ю проведеним Державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами на предмет закупівлі за державні кошти товарів «Аналізатор нафтопродуктів у воді - Концентратомір КН-2м, в комплекті, або еквівалент» був укладений договір № 110 від 17.08.2012 про закупівлю товарів за державні кошти між Державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології».

Відповідно до п.1.1. договору, відповідач зобов'язувався в 2012 році поставити позивачу товару - «Прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97-33.20.05, а саме Аналізатор нафтопродуктів в водах - Концентратомір КН-2м, згідно Специфікації, а Позивач - прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов договору п.3.1 Ціна цього Договору становить 48510,00 грн. , у тому числі: 8085,00 грн. ПДВ згідно Специфікації.

Відповідно п.4.1 договору Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку у термін до 20 банківських днів з дати підписання Договору на закупівлю товарів за державні кошти в розмірі 50% загальної вартості предмету закупівлі.

Суду доведено, що керуючись умовами договору, викладеними в п.4.1, Позивач 05 вересня 2012 року перечислив авансовий платіж Відповідачу у розмірі 50%, що відповідає сумі 24255,00 грн.

Згідно п.5.2 Договору терміни поставки товарів - впродовж 60 календарних днів з дати авансового платежу після підписання Договору закупівлі за державні кошти.

Однак на адресу Позивача 29 листопада 2012 року надійшов лист від Відповідача, в якому він повідомив, що ТОВ «Лабораторні прилади та технології» не може виконати свої зобов'язання перед Позивачем по постачанню концетратоміру КН-2М у кількості 1 (одна) штука до 30 листопада 2012 року згідно Договору № ПО від 17.08.2012 року на суму 48510,00 грн. з урахуванням ПДВ. Враховуючи ці обставини, Відповідач пропонував повернути перераховані Позивачем кошти у сумі 24255,00 грн. з урахуванням ПДВ, для чого чекає від Позивача листа, в якому будуть вказані банківські реквізити на повернення коштів.

Матеріалами справи доведено, що Позивач надіслав відповідь Відповідачу, у котрій вказав банківські реквізити, на які просив повернути державні кошти -авансовий платіж у розмірі 24 255,00грн.

21.01.2013р. Відповідач перерахував на вказані реквізити не повну суму , а лише 4 255,00грн. Сума заборгованості складає 20 000,0грн.

Відповідно до п.7.2 частини 4 Договору, у разі невиконання своїх зобов'язань за Договором Постачальник (Відповідач) зобов'язаний повернути Замовнику грошові кошти (аванс) з урахуванням індексу інфляції та сплатити 5% річних за увесь час користування грошовими коштами Замовника (Позивача) (чужими грошовими коштами)».

Пунктом 7.2 частини 2 Договору встановлено, що у разі порушення встановлених Договором строків поставки товарів Постачальник (Відповідач) повинен сплатити Замовнику (Позивачу) згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% ціни товару, що поставлений з простроченням, за кожний день прострочення поставки товарів, а за прострочення поставки товарів понад семи днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної ціни відповідно.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що покупець здійснив попередню оплату в сумі 24 255 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5.2 Договору терміни поставки товарів - впродовж 60 календарних днів з дати авансового платежу після підписання Договору закупівлі за державні кошти.

Суду доведено, що Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання з поставки товару.

Частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 254, 530 Цивільного кодексу України, графіку поставки та дати надходження коштів, відповідач був зобов'язаний поставити товар у строки передбачені п.5.2.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тому, суд прийшов до висновку, що Державне підприємство «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами» правомірно заявлена вимога про повернення суми передоплати.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 частини 4 Договору, у разі невиконання своїх зобов'язань за Договором Постачальник (Відповідач) зобов'язаний повернути Замовнику грошові кошти (аванс) з урахуванням індексу інфляції та сплатити 5% річних за увесь час користування грошовими коштами Замовника (Позивача) (чужими грошовими коштами)».

Пунктом 7.2 частини 2 Договору встановлено, що у разі порушення встановлених Договором строків поставки товарів Постачальник (Відповідач) повинен сплатити Замовнику (Позивачу) згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% ціни товару, що поставлений з простроченням, за кожний день прострочення поставки товарів, а за прострочення поставки товарів понад семи днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної ціни відповідно.

Таким чином, за прострочення терміну поставки товару з відповідача належить стягнути 5% штраф у сумі 1116,04 грн. та 3395,70 грн. 7% штрафу, відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 403,83 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» (02152, м. Київ, вул. Бучми, 5-А, код ЄДРПОУ 36657508) на користь державного підприємства «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами» (98107, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Геологічна, 2, код ЄДРПОУ 03482347) 20 000 (двадцять тисяч) грн. аванс, 403 (чотириста три) грн. 83 коп. індексу інфляції, 1116 (одну тисячу сто шістнадцять) грн. 04 коп. 5% штрафу, 3395 (три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 70 коп. 7% штрафу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 02.12.2013р.