Постанова

від 03.12.2013 по справі 922/4333/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 922/4333/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пелих Л.Д. (дов. № 313/13 від 21.08.2013)

відповідача - Гужви М.В.(дов. № 5-зс від 05.11.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Корпорації "Добробуд", м. Харків (вх. № 3486 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.13 у справі № 922/4333/13

за позовом ПАТ "Харківський автогенний завод", м. Харків

до Корпорації "Добробуд", м. Харків

про стягнення 164549,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2013 у справі № 922/4333/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Корпорації "Добробуд", м. Харків на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" заборгованість в розмірі 128045,49 грн., 3% річних в розмірі 13799,01 грн., пеню в розмірі 9050,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 13654,52 грн. та 3291,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 у справі № 922/4333/13 змінити. Зміненим рішенням стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за виконані роботи в сумі 128045,49 грн., а також судовий збір в розмірі 2561,22 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про неправомірність нарахування пені за період з 09.04.2013 по 09.10.2013, оскільки вважає, що таке нарахування не відповідає ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідач також посилається на невірний розрахунок інфляційних в зв'язку з тим, що позивачем інфляційні нараховані за періоди, коли була інфляція та не враховано періоди дефляції, а також не погоджується з розрахунком 3% річних. Крім того, заявник зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні та подати заперечення на позов.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами частково не погоджується, просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги в частині скасування штрафних санкцій у розмірі 3% річних 13799,01 грн., пені в розмірі 9050,89 грн., індексу інфляції в розмірі 13654,52 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 порушено провадження у справі № 922/4333/13 та призначено її до розгляду на 31.10.2013. Вказана ухвала була направлена сторонам у справі 17.10.2013.

З матеріалів справи також вбачається, що в призначене судове засідання відповідач не з'явився. В той же час докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи на момент вирішення даного господарського спору та прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні.

Як вказує відповідач, електронна копія ухвали про призначення справи до розгляду була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 05.11.2013 року.

Згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, представником відповідача ухвала господарського суду була отримана лише 06.11.2013 (а.с. 104).

Відповідно до ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, що є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 по справі № 922/4333/13 відповідно до п.2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

П. 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі скасування рішення апеляційна інстанція повинна прийняти нове рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2010 р. між ВАТ "Харківський автогенний завод" (субпідрядником) та Корпорацією "Добробуд" (генпідрядником) було укладено договір субпідряду № 27/10, згідно якого позивач зобов"язується виконати роботи по реконструкції 3-го поверху головного корпусу та приймального відділення з прибудовою по вул. Клочківській, 337А у м. Харкові, а відповідач зобов"язувався сплатити позивачу вартість виконаних робіт на умовах, зазначених у розд. 5 договору.

Згідно умов договору, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 411209,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість будівельних робіт, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Розрахунки за виконані роботи робляться наступним чином:

- п. 5.2. Генпідрядник за наявності коштів перераховує на рахунок субпідрядника аванс в розмірі 30% від загальної вартості робіт для придбання будівельних матеріалів;

- п. 5.3. Наступні платежі генпідрядник здійснює на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт та довідкою про вартість робіт та витрат у 3-ти денний термін після підписання;

- п. 5.4. Сума авансу погашається після закінчення виконання робіт за договором останнім актом приймання виконаних робіт та довідкою про вартість робіт і витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних сторонами, роботи були прийняті без жодних зауважень.

Ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі.

Отже, оскільки факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (відповідачем) за спірними договорами, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договорів, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.

Однак, відповідач свої зобов"язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в розмірі 283163,51 грн. Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за договором субпідряду № 27/10 склала 128045,49 грн.

Слід зазначити, що відповідачем рішення в зазначеній частині не оскаржується, заборгованість в розмірі 128045,49 грн. будь-якими доказами не спростовується.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання робіт за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані позивачем роботи у повному обсязі відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ст.ст. 853, 875 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини договору підряду, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 128045,49 грн. основного боргу.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 9050,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 13654,52 грн., 3% річних в розмірі 13799,01 грн. за термін простроченням зобов'язань відповідачем з оплати виконаних підрядних робіт.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи акти приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість були підписані у листопаді 2010 року та у грудні 2010 року.

Так, відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 01.11.2010 року, № 2 від 25.12.2010 року, № 3 від 25.12.2010 року, № 4 від 25.12.2010 року, які підписані між сторонами, роботи виконані належним чином, без зауважень та претензій.

Згідно п. 5.3. генпідрядник здійснює наступні платежі на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт та довідкою про вартість робіт та витрат у 3-ти денний термін після підписання.

Таким чином, зважаючи на викладені умови договору та беручи до уваги підтверджений обставинами справи факт підписання актів приймання виконаних робіт, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за актом № 1 від 01.11.2010 року з 05.11.2010, а за актами № 2, № 3 та № 4 від 25.12.2010 з 29.12.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неуйстойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.4.3. договору, за несвоєчасну оплату платіжних документів, пред"явлених субпідрядником за виконані обсяги робіт та інші послуги за договором, генпідрядник виплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені складає 9050,89 грн.

В той же час, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач мав нарахувати пеню за шість місяців прострочення, тобто за період по червень 2011 року, тоді як позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 09.04.2013 по 09.10.2013, що є неправомірним та свідчить про безпідставність позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати робіт на суму 128045,49 грн., відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних за весь час прострочення грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не враховано окремі місяці спірного періоду, де інфляції не було, а була дефляція.

При цьому, є помилковою з цього приводу позиція позивача, який вважає, що якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено зобов'язання кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахуванням інфляційних показників, які менше одиниці.

Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення річних та інфляційних, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові ВГСУ від 13.09.2012 у справі № 5023/1235/12.

Здійснивши перерахування суми інфляційних, колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні в розмірі 12877,37 грн., в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 777,15 грн. інфляційних колегія суддів відмовляє, як зайво нарахованих.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 13799,01 грн. за період з 05.11.2010 року по 09.10.2010 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданим розрахункам, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Корпорації "Добробуд", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.13 у справі № 922/4333/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації "Добробуд" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 22, р/р 26004010062 в ХФ ПАО "Уникомбанк", МФО 350006, код 32868132) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, р/р 26008121764000 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 33234187) заборгованість в розмірі 128045,49 грн., 3% річних в розмірі 13799,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 12877,37 грн., 3094,44 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В частині стягнення пені в розмірі 9050,89 грн. та інфляційних втрат в розмірі 777,15 грн. в позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, р/р 26008121764000 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 33234187) на користь Корпорації "Добробуд" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 22, р/р 26004010062 в ХФ ПАО "Уникомбанк", МФО 350006, код 32868132) 232,27 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 02 грудня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.