Рішення

від 29.04.2009 по справі 10/85-2148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/85-2148

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2009 р.Справа № 10/85-2148

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді: Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Качунь І.Є.

розглянув  у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку м. Київ провулок Шевченка 12 в особі філії “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“, м. Тернопіль. вул. Танцорова, 11

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона-Монтаж“, м. Тернопіль, вул. Збаразька 35

               За участю представників:

Позивача: Виннічика І.М. –головного юрисконсульта юридичного відділу філії “Відділення Промінвестбанку в місті Тернополі, довіреність від 14.10.2008 року.

Відповідача: не прибув.

               Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

               В судовому засіданні оголошувалася перерва до 17 годин  29 квітня 2009 року в порядку статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

          Суть справи:

           До господарського суду Тернопільської області звернувся із позовною заявою Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ провулок Шевченка 12 в особі філії “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“, м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона Монтаж“, м. Тернопіль про стягнення збитків в розмірі 471 197 грн. 12 коп.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем - ТОВ “Охорона-Монтаж“, м. Тернопіль умов договору, укладеного між сторонами 01 жовтня 2004 року, яким відповідач зобов'язувався здійснювати охорону об'єктів охорони, що належать банку, в тому числі і приміщення без балансового відділення № 5 в м. Бучач.

          Далі зазначає, що 26.04.2004 року трьома невідомими в масках було вчинено розбійний напад на приміщення безбалансого відділення № 5 філії “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“ та ними викрадено грошові кошти, що підтверджується актом ревізії № 1 наявності готівки в касі після факту збройного нападу.

          Посилається на п. 7.2.1. договору №30071 від 01.10.2004 року, згідно якого відповідач несе майнову відповідальність за збитки, спричинені майну Позивача внаслідок розк4радання шляхом крадіжки, знищення, псування матеріальних цінностей сторонніми особами, які проникли до об'єкту охорони через неналежне виконання ТОВ своїх зобов'язань ( в охоронця, який чергував було посвідчення, засвідчене печаткою ТОВ “Охорона-Монтаж“, а не відділу державної служби охорони, тобто ця особа не була підготовлена як охоронець, і не мала права охороняти приміщення банку, крім того охоронець не вчиняв ніяких професійних дій, які б могли запобігти пограбуванню ).

          Ухвалою господарського суду від 22.05.2005 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду о 11 год. 30 хв. 16.08.2005 року.

          У відзиві на позов за № 62 від 15.08.2005 року ТОВ “Охорона-Монатаж“, м. Тернопіль заперечує заявлені вимоги повністю і стверджує, що самим позивачем не виконано умов договору № 30071 від 01.10.2004 року про охорону Бучацького та Монастирського відділень ПІБ. Зазначає, що розбійний напад на Бучацьке відділення стався за сприянням працівника даної банківської установи ( касира ), при цьому робить посилку на Вирок Бучацького районного суду від 05 липня 2005 року, який не вступив в законну силу.

                 Ухвалою господарського суду від 20 жовтня  2005 року зупинено провадження у справі в порядку статті 79 ГПК України, до набрання законної сили вироку Бучацького районного суду від 05 липня 2005 року по справі № 1032221.

                   Господарський суд Тернопільської області  в порядку статті 64 ГПК України 27 січня 2009 року направив запит Бучацькому  районному суду про надання інформації щодо набрання вироку у справі №1032221 законної сили та надати господарському суду відповідні процесуальні документи.

                 Бучацький  районний суд Тернопільської області направив на адресу господарського суду Тернопільської області  виписку із вироку від 05.07.2005 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2006 р., копію вироку апеляційного суду Тернопільської області від 22.11 .2006 року, копію ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2006р., копію Верховного суду від 22.03.2007 р. на засуджених Сурмей Андрія Дмитровича за ст. 187 ч.4,209 ч.1 КК України, Дигаса Сергія Олексійовича за ст.187 ч.4, 263 ч. 1 КК України, Балацьку Ольгу Дмитрівну за ст. 187ч.4 КК України.

                 Ухвалою господарського суду від 12 лютого 2009 року поновлено провадження у справі та призначено справу до слухання о 14 год. 30 хвилин 03.03.2009 року.

                 У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався до 19.03.2009 року 4 03.04.2009 року та 16.04.2009 року.

                Ухвали господарського суду про призначення судових засідань направлялися відповідачу за адресою м. Тернопіль, вул. Лозовацька, 13, яка вказана самим Товариством  в ЄДРПОУ як місцезнаходження його органів управління.

                  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені документи суд встановив наступне:

               Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.

            Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

          Чинне законодавство України визначає збитки, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).

             Відповідач по справі –Товариство з обмеженою відповідальністю “Охорона- Монтаж“,  місцезнаходження органів управління якого м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 є юридичною особою яка зареєстрована у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 17.04.2002 року, і включене до ЄДРПОУ,  ідентифікаційний код 31914533, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області № 31-7 від04.03.2009 року.

Згідно статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

             У судовому засіданні встановлено, що 01 жовтня 2004 року між філією “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Охорона-Монтаж“ укладено Договір № 30071 про охорону Бучацького та Монастирського відділень філії, згідно умов якого ТОВ “Охорона-Монатаж“ зобов'язувалося здійснювати охорону об'єктів охорони, що належать філії “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“, в тому числі приміщення безбалансового відділення № 5 в м. Бучач, яке знаходиться за адресою м. Бучач, вул. Чортківська, 1, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться.

             Договором № 30071 від 01 жовтня 2004 року ( пункт 7.2.1 ) передбачено, що Відповідач несе перед філією “Тернопільське Центральне відділення  Промінвестбанку“ майнову відповідальність за прямі збитки, спричинені майну Позивача внаслідок розкрадання шляхом крадіжки, знищення або псування матеріальних цінностей сторонніми особами, які проникли до об'єкту охорони, через неналежне виконання ТОВ “Охорона –Монтаж“ своїх зобов'язань.

                Отже, між сторонами по справі: Промінвестбанк м. Київ в особі філії “Тернопільське центральне відділення “Промінвестбанку“, м. Тернопіль та ТзОВ “Охорона-Монтаж “, м. Тернопіль укладено договір щодо охорони об'єктів, який за своєю правовою природою є договором з надання послуг, яким сторони погодили взаємні  права та обов'язки.

                Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

               У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

                 Відповідно до статей 610, 611 Цивільного Кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

                З наведених законодавчих положень випливає, що збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди –причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

                26 жовтня 2004 року трьома невідомими в масках вчинено розбійний напад на приміщення без балансового відділення № 5 філії, яке знаходиться в м. Бучач і ними викрадено грошові кошти.

                По факту вчинення розбійного нападу 26 жовтня 2004 року було порушено кримінальну справу № 1032221.

               Як вбачається із змісту позовної заяви, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ в особі філії “Тернопільське центральне відділення “Промінвестбанку“, м. Тернопіль визначило предметом позову стягнення збитків у вигляді прямої матеріальної шкоди, тобто застосування одного з правових наслідків порушення зобов'язання, передбаченого статтею 611 Цивільного Кодексу України та статтею 217 Господарського Кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

               Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

          Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

.

                   05 липня 2005 року Бучацький районний суд Тернопільської області засудив:

- Сурмея Андрія Дмитровича визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.ст. 187,ч.4,209 ч.1 КК України та призначити йому покарання. В силу ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточним покаранням Сурмею А.Д. слід вважати 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві особистої власності;

- Дигаса Сергія Олексійовича визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст. 187 ч. 4 , 263 ч. 1 КК України та призначити йому покарання. В силу ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточним покаранням Дигасу С.О. слід вважати 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві особистої власності;

- Балацьку Ольгу Дмитрівну визнати винною у скоєні злочину передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі. В силу ст. 75 КК України Балацьку О.Д. від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

- цивільний позов Промінвестбанку задоволити частково. Стягнути з засуджених Сурмея Андрія Дмитровича, Дигаса Сергія Олексійовича та Балацької Ольги Дмитрівни на користь ТЦТ Промінвестбанку 454197 грн. 12 коп. солідарно.

               26 жовтня 2005 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області ухвалила апеляції адвоката Гордія В.Г. в інтересах засудженого Дигаса С.О., представника цивільного позивача філії “Тернопільське центральне відділення “Промінвестбанку“ та апеляційне подання начальника відділу Прокуратури Тернопільської області залишити без задоволення, вирок Бучацького районного суду від 05 липня 2005 року без змін.

               22 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області винесла ухвалу, якою апеляцію представника цивільного позивача філії “Тернопільське центральне відділення “Промінвестбанку“ задоволила частково: вирок Бучацького районного суду від 05 липня 2005 року щодо Сурмея А.Д., Дигаса О.О. та Балацької О.Д. в частині вирішення цивільного позову скасувала, а справу направила на новий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, в іншому складі суду.

               Також 22 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області апеляційне подання начальника відділу прокуратури Тернопільської області задоволила: вирок Бучацького районного суду від 05.07.2005 року щодо Балацької О.Д. в частині призначення їй покарання скасувати; визнати Балацьку Ольгу Дмитрівну винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.

                Вироками суду встановлено, що на момент вчинення злочину Балацька Ольга Дмитрівна працювала касиром Бучацького відділення “Промінвестбанку“, діяла у складі організованої групи, відіграючи активну роль у вчиненні злочину.

                Позивач не надав суду доказів, які б свідчили що завдана шкода Промінвестбанку спричинена неправомірними діями чи бездіяльністю ТзОВ “Охорона- Монтаж“.

             За таких обставин, позовні вимоги Промінвестбанку м. Київ в особі філії “Тернопільське центральне відділення “Промінвестбанку“, м. Тернопіль про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона-Монтаж“, м. Тернопіль збитків в зазначеній сумі суд визнає необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення та відмовляє у позові за недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

                 Державне мито, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на  позивача.

                 Керуючись статтями 22, 43, 49, 82, 84 85 121 Господарського процесуального кодексу  України, статтями 610, 611, 614, 1166 Цивільного Кодексу України, ст. 20, 193, 224, Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

                На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено подання протягом десяти днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

2.Повний текст рішення складено 29 квітня 2009 року.

                      Суддя                                                  М.Є. Півторак