Постанова

від 11.01.2007 по справі 11/475/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" січня 2007 р.

Справа № 11/475/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого Таценко Н.Б.

суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання

Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Ковальчук С.С. -довіреність №

48/10/10-014 від 10.01.2007р., Мироненко В.В. -довіреність № 49/10/10-014 від

10.01.2007р.

від відповідачів: від ПП

ОСОБА_1 - не з'явився

від

ПП „Украгросервіс” - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову  господарського суду Миколаївської області

від 16.11.2006р.

у справі № 11/475/06

за позовом ДПІ у Новобузькому районі

Миколаївської області         

до Приватного підприємця ОСОБА_1    ПП „Украгросервіс”

про визнання недійсними угод

Повна фіксація судового процесу

здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 41 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Постановою господарського суду

Миколаївської області по справі № 11/475/06 

від 16.11.2006р. (суддя Василяка К.Л.)  

уточнені позовні вимоги ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської області

про визнання недійсним з моменту укладення по ст. 208 ГК України договору

поставки Приватного підприємця ОСОБА_1 та ПП „Украгросервіс” НОМЕР_1, стягнення

з ПП „Украгросервіс” на користь ПП ОСОБА_1. вартості всього отриманого та

належного йому на відшкодування виконаного по даному договору в сумі 191 216,

94 грн., стягнення з ПП ОСОБА_1. в дохід Державного бюджету України191 216, 94

грн. задоволені з посиланнями на ст. 67 Конституції України, п. 7 ст. 59, ст.

ст. 207, 208 ГК України, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.9.8 ст.9  Закону України „Про ПДВ”, п.6 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 „Про судову практику в

справах про визнання угод недійсними” (із подальшими змінами), рішення

Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.2004р. НОМЕР_16 про

скасування державної реєстрації ПП „Украгросервіс”, котре набрало законної

сили, по ст. 35 ГПК України являється обов'язковим для господарського суду,

згідно довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області

НОМЕР_2 станом на 14.09.2006р. ПП „Украгросервіс” значиться в ЄДРПОУ, у зв'язку

з анулюванням з 14.07.2004р. актом Кіровоградської ОДПІ НОМЕР_3. свідоцтва про

реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_4 на момент укладення

спірного договору ПП „Украгросервіс” не перебувало на податковому обліку як

платник ПДВ і не мало права на складання та видачу податкових накладних,

здійснення ПП „Украгросервіс” діяльності поза межами правової відповідальності

без відображення операції з купівлі-продажу в податковому обліку та без сплати

до бюджету відповідних податків з приховуванням оподаткованого доходу,

укладення договору НОМЕР_1 з боку ПП „Украгросервіс” з спрямованою на

приховування отриманих за угодами грошових коштів від оподаткування метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, виконання в повному

обсязі  ППОСОБА_1. зобов'язань за

договором НОМЕР_1, відсутність доказів непоставки товару ПП „Украгросервіс”,

підтвердження матеріалами справи факту оплати з боку ППОСОБА_1., тобто умисел

на укладання угоди з метою, що завідомо суперечила інтересам держави та

суспільства, мав місце з боку однієї сторони -ПП „Украгросервіс”.

Не погоджуючись з вищезазначеною

постановою господарського суду Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до

Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від

23.11.2005р., в якій просить судову 

постанову скасувати, посилаючись на неврахування господарським судом

складання Кіровоградською ОДПІ акту НОМЕР_3. про анулювання свідоцтва про реєстрацію

платника податку на додану вартість, тоді як договір поставки НОМЕР_5 укладено 09.08.2004р.,

порушення податковим органом ст. 2 Закону України „Про державну податкову

службу в Україні” і перевищення ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської області

своїх повноважень при подачі даного позову, ігнорування господарським судом

усного клопотання представника ППОСОБА_1. про зупинення провадження по ст. 150

КАС України  у даній справі і направлення

окремої ухвали щодо проведення відповідними правоохоронними органами перевірки

в порядку ст. 97 КПК України, оскільки в діях невстановлених осіб вбачаються

ознаки злочину, передбаченого ст. 212 КК України, згідно довідки Головного

управління статистики у Кіровоградській області НОМЕР_2 станом на 14.09.2006р.

ПП „Украгросервіс” значиться в ЄДРПОУ, тобто на момент укладення договору

поставки НОМЕР_1 зазначене підприємство існувало як юридична особа згідно п.7

ст. 59 ГК України, реальне стягнення коштів з ПП „Украгросервіс” на користь

скаржника неможливо внаслідок  відсутності

ПП „Украгросервіс” за своєю юридичною адресою та неподання останнім податкової

звітності з 30.11.2002р. згідно акту Кіровоградської ОДПІ НОМЕР_3.

В запереченнях НОМЕР_6. на

апеляційну скаргу ДПІ у Новобузькому районі Миколаївської області просить

залишити постанову господарського суду Миколаївської області від 16.11.2006р.

без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність

твердження скаржника про неповне дослідження господарським судом доказів по

даній справі, зазначення ПП „Украгросервіс” в ЄДРПОУ недостатньо для

зарахування по податкового кредиту сум ПДВ з врахуванням положень п.п.7.2.4

п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, на момент здійснення господарських

операцій свідоцтво платника ПДП ПП „Украгросервіс” анульовано, подачу

податковим органом даного позову згідно п.11 ст.10 Закону України „Про державну

податкову службу в Україні” без перевищення своїх повноважень, непередбачення

ст. 161 КАС України можливості з'ясування господарським судом питання щодо

проведення перевірки відповідними органами 

шляхом винесення окремої ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача,  колегія суддів, -

             В с т а н о в и л а :

          09.08.2004р. Приватний підприємець

ОСОБА_1 (покупець) та ПП „Украгросервіс” (постачальник) уклали договір поставки

НОМЕР_5 про поставку насіння пшениці та ячменю на загальну суму 191 216,94 грн.

ДПІ у Новобузькому районі

Миколаївської області звернулась до господарського суду Миколаївської області з

уточненими позовними вимогами  про

визнання недійсним з моменту укладення договору поставки ПП ОСОБА_1. та ПП

„Украгросервіс” НОМЕР_1, стягнення з ПП „Украгросервіс” на користь ПП ОСОБА_1.

вартості всього отриманого та належного йому на відшкодування виконаного по даному

договору в сумі 191 216, 94 грн., стягнення з ПП ОСОБА_1. в дохід Державного

бюджету України191 216, 94 грн. по ст. 207, 208 ГК України.

Постановою господарського суду

Миколаївської області від 16.11.2006р. вищезазначені уточнені позовні вимоги

задоволені  з мотивів, викладених в

описовій частині постанови. При цьому висновок 

господарського суду про недійсність угоди з моменту укладення не

відповідає обставинам і матеріалам справи, чинному законодавству, а доводи

апеляційної скарги тільки в частині відсутності підстав для визнання договору

поставки НОМЕР_5 недійсним заслуговують на увагу виходячи з наступного. Так,

позовні вимоги податкового органу про недійсність названого договору по ст. 207

ГК України обґрунтовані вчиненням останнього з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, за наявності умислу лише однієї сторони ПП

„Украгросервіс” (постачальник), державну реєстрацію котрого скасовано рішенням

Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.07.2004р. НОМЕР_16. За твердженням

представників податкового органу в апеляційному засіданні 11.01.2007р. єдиним

доказом наявності такого умислу (наміру) та мети являється укладання договору

сторонами після скасування державної реєстрації юридичної особи ПП

„Украгросервіс” - постачальника.

Згідно ст. 208 ГК України якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою,

завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру

лише у однієї з сторін все одержане нею повинно 

бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Наразі

проблеми щодо застосування ст. 208 ГК України криються, насамперед, в

застосуванні наслідків недійсності угоди, що встановлені зазначеною статтею,

які полягають за наявності умислу у однієї зі сторін у поверненні винною

стороною (котра, як правило, відсутня) всього одержаного за угодою другій

стороні та стягненні з останньої належного їй на відшкодування виконаного у

дохід держави без попереднього фактичного одержання такого відшкодування від

контрагента.

За загальним правилом до угод, що

підпадають  під ознаки ст. 207 ГК

України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування об'єктів

оподаткування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які

набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тобто на причинення шкоди

інтересам держави і суспільства. Однак при прийнятті рішення по кожному спору

необхідно встановлювати в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам

держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і якою мірою

виконано господарське зобов'язання, а також вину сторін у формі умислу

(наміру). Причому умисел (намір) юридичної особи визначається як умисел тієї

посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної

особи, маючи на це належні повноваження. При цьому така ознака як завідомість

свідчить, що сторони виходячи з обставин справи усвідомлювали або повинні були

усвідомлювати протиправність угоди (господарського зобов'язання), суперечність

її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали

настання протиправних наслідків. Виходячи з вищенаведеного наявність умислу не

може підтверджуватись лише рішенням районного суду про скасування державної

реєстрації юридичної особи -однієї сторони договору, оскільки предметом

дослідження у такій справі є, зокрема, існування підстав для скасування

держреєстрації, відповідність установчих документів вимогам чинного

законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала

місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання. Рішення суду

з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського

суду згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені

судом і мають значення для вирішення спору. З врахуванням викладеного юридичним

наслідком скасування державної реєстрації ПП „Украгросервіс”  рішенням Ленінського районного суду м.

Кіровограда НОМЕР_16 від 14.07.2004р. мало бути здійснення ліквідаційної

процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в

тому числі держави, а сам факт скасування державної реєстрації підприємства не

тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його держреєстрації і

до моменту виключення з державного реєстру.

Наразі у рішенні суду відсутні

обставини, встановлені в підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли

з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені

судом факти свідчать про те, що ППОСОБА_1. на виконання умов догвору  сплатив постачальнику податок на додану

вартість в ціні товару. До того ж, в даному випадку зареєстроване 29.11.2000р.

ПП „Украгросервіс”  згідно довідки

Головного управління статистики у Кіровоградській області НОМЕР_2 і станом на 14.09.2006р.

значиться в ЄДРПОУ, а відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, якщо відомості, які

підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були

внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на

достовірні. Одночасно зазначення в акті Кіровоградської ОДПІ НОМЕР_3. про

анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість

НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_7, виданого 28.12.2000р. на

бланку ф. № 2-Р серії НОМЕР_8 платнику ПП „Украгросервіс”, з 14.07.2004р.

свідчить, що на момент укладення договору поставки НОМЕР_5 (09.08.2004р.)

ПП „Украгросервіс” являлось платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію

платника податку на додану вартість НОМЕР_4, оскільки станом на 09.08.2004р. ПП

„Украгросервіс” знаходилось в Реєстрі платників ПДВ (виключене з останнього

17.09.2004р.). Таким чином, податкові накладні від 09.08.2004р. НОМЕР_9 на суму

12 452,04 грн. і НОМЕР_10 на суму 178 764,90 грн.  видані ПП „Украгросервіс” у якості платника

ПДВ. В свою чергу виконання ППОСОБА_1. господарського зобов'язання в повному

обсязі по оплаті сільськогосподарської продукції, одержаної від постачальника

по накладним НОМЕР_11, підтверджується квитанціями  до прибуткового касового ордера НОМЕР_12. та

НОМЕР_13, НОМЕР_14, виписками банківської установи з поточного рахунку

ППОСОБА_1. НОМЕР_15 про рух грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене постанова

господарського суду Миколаївської області від 16.11.2005р. про визнання

вказаного договору недійсним з моменту укладання по ст. 207, 208 ГК України не

відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, підлягає

скасуванню, т. я. правових підстав для задоволення уточнених позовних вимог не

вбачається.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч.4 ст. 167,

ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства

України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити.

2.          Постанову господарського суду

Миколаївської області від 16.11.2006р. по справі                      № 11/475/06 скасувати.

    3.         

В задоволенні уточнених позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 254 КАС України

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України

передбачено право на касаційне оскарження і визначено порядок і строк

останнього.

Виготовлення постанови в повному

обсязі буде здійснено протягом 2 днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя                                                                               

Н.Б.Таценко         

Суддя                                                                                                   

М.В.Сидоренко

Суддя                                                                                                    М.А.

Мишкіна