Ухвала

від 26.11.2013 по справі 872/14311/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. справа № 804/4588/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 804/4588/13-а за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третіх осіб - Дніпропетровської міської ради, Відділу Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про стягнення коштів за податковим боргом ,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року задоволено позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 191230, 12 грн..

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань із сплати орендної плати за земельні ділянки та який не сплачено у встановлений законом строк.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано доказів, які надавалися відповідачем та які свідчать про фактичну зміну цільового призначення використання земельної ділянки, що впливає на розмір орендної плати, яку має сплачувати відповідач. Вказані обставини, на думку заявника апеляційної скарги, свідчать про необґрунтованість розміру податкового боргу з орендної плати, який стягнуто судом.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у 2003 році ОСОБА_1 придбала у власність нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з наявністю нерухомого майна, 18.12.2009 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договори оренди земельної ділянки: кадастровий номер 1210100000:04:246:0030 за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1259 га (термін дії договору до 23.02.2014 року); кадастровий номер 1210100000:04:246:0029 за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,4950 га (термін дії договору до 02.03.2014); кадастровий номер 1210100000:04:246:0028 за адресою АДРЕСА_1 площею 0, 0028 га (термін дії договору до 02.03.2014).

16.02.2012 року відповідачем до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 286 853, 59 грн. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (щомісячний платіж - 23 904, 46 грн.)

Проте, відповідачем не сплачені суми податкового зобов'язання по наступних періодах:

- за травень 2012 року терміном сплати 30.06.2012 року в розмірі 23 898, 83 грн.;

- за червень 2012 року терміном сплати 30.07.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за липень 2012 року терміном сплати 30.08.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за серпень 2012 року терміном сплати 30.09.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за вересень 2012 року терміном сплати 30.10.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за жовтень 2012 року терміном сплати 30.11.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за листопад 2012 року терміном сплати 30.12.2012 року в розмірі 23 904,46 грн.;

- за грудень 2012 року терміном сплати 30.01.2012 року в розмірі 23 904,53 грн.;

У зв'язку з тим, що платником податків у встановлені законодавством строки вказані суми узгоджених податкових зобов'язань несплачені, то за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 191 230, 12 грн.

Факт не сплати вказаної суми податкових зобов'язань відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно із п.287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання з оренди за земельні ділянки у розмірі 191230, 12 грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Посилання відповідача на не врахування судом першої інстанції тих обставин, які свідчать про те, що у зв'язку з переведенням нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, в категорію житлових приміщень, розрахунок орендної плати за землю повинен здійснюється з урахуванням коефіцієнтів, визначених для земель житлової забудови, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу (самостійно узгоджених відповідачем податкових зобов'язань), а не питання пов'язані з фактичним користуванням земельною ділянкою.

Податкова служба, з огляду на подану відповідачем декларацію, в яких підприємцем самостійно узгоджено податкові зобов'язання та які у визначені законом строки не сплачено, обгрунтовано звернулася до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до абз.2п.286.4 ст.286 ПК України, який набрав чинності з 01.07.2012р., у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Отже, відповідач не був позбавлений можливості у визначений законом спосіб подати до ДПІ уточнюючу декларацію, в якій відкоригувати суми податкових зобов'язань.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.07.2013р. відповідач на адресу ДПІ направив уточнюючий розрахунок з орендної плати за земельні ділянки за 2012р. Натомість, подана уточнююча декларація не визнана ДПІ як податкова звітність, з огляду на недотримання форми її складення, про що повідомлено листом ФОП ОСОБА_1

Оскільки, вказана уточнююча декларація не була прийнята ДПІ, то відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість розрахунку податкового боргу, який визначено виходячи з показників декларації, яку подано 16.02.2012 року відповідачем до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На адресу відповідача направлена податкова вимога №1054 від 02.07.2012 р..

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу зі сплати орендної плати за земельні ділянки у розмірі 191230,12грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 804/4588/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк