Рішення

від 04.09.2006 по справі 12/2091

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2091

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2006 р.Справа № 12/2091

Розглянувши матеріали за позовом Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин

до 1. Управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин

до 2. Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин

про стягнення 4939грн. 89коп.

та зустрічним позовом Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин

до Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин

про визнання договору №20 на технічне обслуговування від 28.07.2005р. недійсним з моменту його укладення

Суддя            Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача:      Книш І.Ф. –за довіреністю від 01.03.2006р.

Відповідачів:  не з'явились

          Рішення приймається 04.09.2006р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Мале підприємство "СВ-Плюс" м. Нетішин звернулось з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин, до Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин про стягнення 4939грн. 89коп., з яких 3161грн. 38коп. заборгованості, 260грн. 35коп. пені, 189грн. 68коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 43грн. 39коп. 3% річних, 1285грн. 59коп. збитків.

В обгрунтування позовних вимог посилається неналежне виконання відповідачами умов договору підряду №20 від 28.07.2005р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача –ДНЗ №6 управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради 3161грн. 38коп. боргу, 260грн. 35коп. пені, 189грн. 68коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 43грн. 39коп. 3% річних, 1285грн. 90коп. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору.

Відповідач –Управління освіти виконавчого комітету проти позову заперечив. У відзиві на позов зазначив, що проаналізувавши додані до позовної заяви документи, Управління освіти приходийшло до висновку, що 29 липня 2005 року між Дошкільним навчальним закладом №6 (за договором - Замовник) та Малим підприємством „СВ-Плюс” (за договором - Підрядник) було укладено Договір №20 на технічне обслуговування, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання, технологічного обладнання кухонь Дошкільного навчального закладу №6, м. Нетішин. Згідно розділу II договору, обов'язок оплачувати виконані роботи покладається на Замовника. Це дає підстави зробити висновок про те, що зобов'язаними особами за вказаним Договором є Дошкільний навчальний заклад №6, м. Нетішин і Мале підприємство „СВ-Плюс”. Стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, не містить положень, які давали б змогу стверджувати, що в Управління освіти виникли хоча б якісь права та обов'язки за Договором №20 від 29 липня 2005 року. Зважаючи на все вищевикладене, відповідач вважає, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим.

Листом від 18.08.2006р. Управлінням освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду скарги начальника управління освіти на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Приймаючи до уваги, що вказане клопотання не відповідає положенням кодексу, його необхідно відхилити.

Відповідач –Дошкільний навчальний заклад №6 у відзиві на позов повідомив, що проти позову заперечує. Зазначив, що відповідно до п.1.1 договору №20 від 29 липня 2005 року предметом правочину є зобов'язання по виконанню робіт, технічного обслуговування, поточного ремонту сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання, технологічного обладнання кухонь. Відповідно до п.7.1 договору виконавець (тобто позивач в даному випадку), згідно ліцензійних умов на провадження будівельної діяльності, повинен мати право на виконання наступного комплексу робіт: монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем приладів і засобів вимірювання опалення; водопроводу і каналізації; вентиляції і кондиціювання повітря; електропостачання і електроосвітлення; автоматизації та КВП, пусконалагоджувальних робіт. В п.7.3 договору зазначено, що відповідно до ст.21 Закону України „Про охорону праці” та Постанови КМУ № 1631 від 15.10.2003 р. „Про затвердження Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами” виконавець (тобто позивач) повинен мати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. На момент підписання Договору № 20 від 29 липня 2005 року відповідачу не було відомо, що позивач не має жодного дозволу на виконання вищезазначених робіт, адже останній переконував відповідача у тому, що такі дозволи в нього наявні. Відсутність дозволів була виявлена лише тоді, коли договори мали візуватись Управлінням освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Відповідно до п.п.10.1 та 10.5 Договору невід 'ємними додатками до Договору є ліцензія на право виконання робіт та дозвільні документи на виконання особливо небезпечних робіт. Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного кодексу України „Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії)”. Відповідно до п.3 Постанови КМУ №1631 від 15.10.2003 року „Про затвердження Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами”  суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - об'єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2 повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу. З вказаного випливає, що позивач при укладанні Договору №20 від 29 липня 2005 року не був наділений достатнім обсягом цивільної правоздатності, а тому не мав права на укладання вказаного договору. На момент підписання договору позивач знав про відсутність в нього дозволів, але умисно не повідомив відповідача про це. Адже в іншому випадку договір не був би підписаний з нашої сторони. З огляду на вказане МП „СВ-Плюс” ввело відповідача в оману щодо свого права на вчинення правочину, що є порушення ст.227 Цивільного кодексу України. Вважає, що включно до сьогоднішнього дня у нього не виник обов'язок оплати фактично виконаних робіт. Адже, відповідно до п.2.4 вказаного договору оплата за виконані роботи проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі рахунку на оплату і акта про виконання робіт за підписами замовника і підрядника. Пункт 3.3.2 вказаного договору покладає на замовника обов'язок приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи по договору лише на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт. Як вбачається з вищевказаних пунктів договору, передумовами оплати виконаних робіт є акт виконаних робіт, підписаний сторонами, та виставлений на підставі акта виконаних робіт рахунок. Проте, до сьогоднішнього дня відповідачем не отриманий акт виконаних робіт, тобто документ в якому б містився перелік робіт, виконаних МП „СВ-Плюс”.

          Позивач оперує актом виконаних робіт, який є таким лише за назвою, про те, аж ніяк не відображає ані переліку, ані обсягу виконаних робіт. Натомість вказаний „акт” містить відомості про заробітну плату працівників, податки на заробітну плату і т.д. Відомості, що містяться у зазначеному акті не є достатнім доказом переліку та обсягу виконаних позивачем робіт, а тому не має ніякого значення для справи. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. З огляду на вказане, вважає, що акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню сантехнічного, електричного, вентиляційного обладнання, поданий позивачем, є неналежним доказом для правильного і об'єктивного вирішення справи. Крім того, акт виконаних робіт, поданий позивачем, не відповідає вимогам первинних бухгалтерських документів, тобто документів, що фіксують та підтверджують господарські операції. Вимоги, що ставляться до первинних документів, передбачені п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України, № 88 від 24.05.95 „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Імперативна конструкція вказаної норми передбачає, що „первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа”. Аналізуючи квазіакт виконаних робіт, поданий позивачем, вбачається, що вказаний документ не містить таких обов'язкових реквізитів як: дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Крім того, як вбачається із наданого акту, там наявний підпис лише представника позивача, що займає незрозуміло яку посаду. На підставі викладеного, просить суд у позові відмовити.

Дошкільним навчальним закладом №6 подано зустрічний позов до МП "СВ-Плюс" про визнання Договору №20 на технічне обслуговування від 28.07.2005р., сторонами якого є Дошкільний навчальний заклад №6 та МП "СВ-Плюс", недійсним з моменту його укладення.

Відповідач по зустрічному позову позовні вимоги не визнає з наступних підстав. 29   липня 2005 року МП „СВ-Плюс” уклало в письмовій формі, тобто з дотриманням вимог ст. 207 Цивільного кодексу України договір №20 з дитячим навчальним закладом №6 м Нетішина. Даний договір підписаний керівниками організацій, які наділені цим правом згідно статутних документів. Тому з моменту його підписання та скріплення печатками договір набув тієї форми, яка визначена ч.2 ст. 207 ЦК України як необхідна у відносинах між юридичними особами. При виконанні робіт, які були визначені договором №20, і складенні та підписанні актів їх виконання, повинні бути проведені розрахунки через перерахування коштів з рахунку управління освіти через централізовану бухгалтерію на рахунок МП "СВ-Плюс", оскільки замовник ДНЗ №6 здійснити це самостійно не може із-за відсутності відкритого в нього розрахункового рахунку в установі банку. Наявність і визнання відповідачем укладеного договору №20 від 29.05.2005 року між МП "СВ-Плюс" та дитячим навчальним закладом №6 свідчить лист №01-12/703 від 12.08.05 року Управління освіти, в якому йде вимога надати в іншій формі додатки, ніж це визначається в договорі. Крім того,  листом №01-12/913 від 21.09.2005 року управління освіти  намагається, не дивлячись на виконаний об'єм робіт з обслуговування ДНЗ №6, наголошувати на не існування договірних відносин, посилаючись на невиконання його консультативних вимог, які не могли МП „СВ-Плюс” були прийняті за основу під час виконання умов укладеного договору. З незрозумілих причин, управління освіти почало   висувати   необгрунтовані претензії, посилаючись на заборону МП „СВ-Плюс” залучати для виконання певних видів робіт за договором субпірядні організації. Ніяких обмежень ні в тексті договору, ні актами цивільного законодавства відносно дій МП „СВ-Плюс” щодо цих претензій не встановлено. Окрім словесних претензій щодо небажання виконання підрядником робіт з обслуговування   ДНЗ №6 з залученням на певні види небезпечних робіт спеціалізованих організацій, ніяких істотних недоліків не надав, а тому і вони не приймалися до уваги. В листі №01-12/913 від 21.09.2005 року управління освіти визнає факт виконання робіт з обслуговування ДНЗ №6 у відповідності до умов укладеного договору і в пункті другому погоджується на необхідність оплати фактично виконані роботи за серпень та вересень 2005 року і накладних на використані виконавцем власні матеріали, що оформлені відповідно до чинних вимог з урахуванням фактично затраченого часу на проведення робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту технічних мереж. Аналогічне визнання виконаних робіт з обслуговування ДНЗ №6 і пропозицією про їх оплату відображено і в самому зустрічному позові, де вказується на необхідність провести розрахунки щодо вартості отриманого майна в грошовій формі. Однак управління освіти стверджує, що не має підписаних актів виконаних робіт з врахуванням вартості матеріалів, робіт та інших визначених законодавством України витрат. Це не відповідає дійсності, оскільки замовник погодився з об'ємом виконаних робіт, затратами на придбання матеріалів, тощо і підписав акти за серпень та вересень 2005 року і скріпив їх печатками. В зустрічному позові йде мова про відсутність у підрядника ліцензії, яка б давала право підприємству виконувати передбачені умовами   договору роботи з обслуговування, поточного ремонту, сантехнічного, електротехнічного, вентеляційного, прального обладнання, технологічного обладнання кухонь і на цій підставі просять господарський суд визнати договір №20 від 29.07.2005 року недійсним. Дані вимоги повинні бути відхилені, оскільки в судове засідання була подана ліцензія на здійснення будівельної діяльності  серія АА №784182  від 08.02.2005року. Згідно  даної  ліцензії  підприємство  мало  право   виконувати передбачені договором види робіт. Крім того, при виконанні робіт на території освітнього закладу підприємством жодних робіт підвищеної небезпеки на протязі серпня - вересня  2005  року не виконувалось.  Однак  підприємство  уклало відповідний  договір   із  спеціалізованою  організацією  для  виконання   робіт  з обслуговування електроустановок, тобто для робіт з підвищеною небезпекою. Дана організація мала дозвіл для роботи з напругою до 35 тисяч вольт.  МП „СВ-Плюс” на даному об'єкті виконувало тільки роботи, виходячи із заявок замовника. В переліку заявок робіт з підвищеною небезпекою не має.

          Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

          28.07.2005р. між ДНЗ №6 м. Нетішин (замовник) та Малим підприємством „Св-плюс” (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування.

          Відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт технічного обслуговування, поточного ремонту сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання, технологічного обладнання кухонь:  ДНЗ №6 м. Нетішин, вул. Шевченко, 14. Замовник сплачує виконавцю вартість робіт за технічне обслуговування і поточний ремонт сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання в загальній сумі 7000грн. за термін дії договору. Оплата за виконані роботи проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі рахунку на оплату і акта про виконання робіт за підписами замовника і виконавця. Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання акту при виконані роботи.

          Додатком від 01.01.2005р. до договору на технічне обслуговування №20 від 28.07.2006р.  сторони погодили графік оплати за виконання робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання, технологічного обладнання кухонь, а саме: серпень 2005р. – 2000грн., вересень 2005р. –2000грн., жовтень 2005р. –1000грн., листопад 2005р. –1000грн., грудень 2005р. –1000грн.

На протязі серпня-вересня 2005р. ДНЗ №6 подавались позивачу заявки на виконання певних видів робіт.

Як вбачається з актів за серпень-вересень 2005р. позивач виконав відповідачу роботи на загальну суму 3161грн. 38коп.

Постановою прокуратури м. Нетішина від 14.07.2006р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб дитячих навчальних закладів, НВК, ЗОШ та управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 191, 364, 365 Кримінального кодексу України. Постановою встановлено, що МП „СВ-Плюс” м. Нетішин звернулось з позовами до управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради та 5 навчально-виховних закладів м. Нетішин про стягнення заборгованості по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт по технічному обслуговуванню, поточному ремонту сантехнічного, електротехнічного, вентиляційного, прального обладнання. Позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання за даними договорами ним виконано, що підтверджується актами виконаних робіт. В ході перевірки встановлено, що дійсно позивачем проводились роботи по технічному обслуговуванню ДНЗ № 6, ДНЗ №7, ДНЗ №8, ЗОШ №2 та НВК, однак оплата за  виконані роботи проведена не була оскільки навчальні заклади власними коштами не володіють, а кошти для здійснення господарської діяльності отримують від централізованої бухгалтерії управління освіти, яке є розпорядником коштів. При цьому договори підряду не були погоджені управлінням освіти, що в подальшому призвело до неможливості проведення оплати за виконані роботи. Окрім того, встановлено, що керівники навчальних закладів свідомо підписали договори підряду, в подальшому надавали заявки на виконання тих чи інших видів робіт, а твердження управління освіти про те, що такі договори не існували є безпідставним, про що свідчать відповідні листи на адресу МП „СВ-Плюс”. З пояснень керівників навчальних закладів вбачається, що факт виконаних робіт вони не заперечують і готові провести оплату фактично виконаних робіт за умови погодження з розпорядником коштів. З пояснень начальника управління освіти Моцик М.А. вбачається, що управління освіти готово було провести оплату, але лише за умови наявності укладених договорів без яких казначейство не приймає до оплати ні акти виконаних робіт, ні оплату використаних матеріалів. Окрім того, вивченням матеріалів справи та договорів не зрозумілим став факт неможливості залучення субпідрядних організацій, на що посилається управління освіти.

Відповідач –Дошкільний навчальний заклад №6 м. Нетішин своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник перед позивачем станом на 05.10.2005р. борг в сумі 3161грн. 38коп.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Пунктом 2.6 договору від 28.07.2005р. передбачено, що за допущені порушення встановлених договором порядку розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми договору за кожний прострочений день, але не більше 10% від суми договору.

Відповідно, позивачем нараховано 260грн. 35коп. пені за період з 10.10.2005р. по 27.03.2006р.

З посиланням на ст.611, ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1285грн. 09коп. збитків, 189грн. 68коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2005р. по лютий 2006р., 43грн. 39коп. 3% річних за період з 10.10.2005р. по 27.03.2006р.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за   договором підряду одна сторона    (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із вищенаведеного, позов  Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин до  Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин в частині стягнення 3161грн. 38коп. основного боргу, 260грн. 35коп. пені, 189грн. 68коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 43грн. 39коп. 3% річних є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Оскільки позивачем не подано належних доказів понесення зазначених збитків в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, в стягненні 1285грн. 09коп. збитків належить відмовити.

Оскільки договір №20 на технічне обслуговування від 28.07.2006р. укладався між ДНЗ №6 м. Нетішин та МП „СВ-Плюс” м. Нетішин, у позові Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин до Управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин про стягнення 4939грн. 89коп. належить відмовити, оскільки Управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради не є стороною у договорі.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме відповідність  змісту   угод  вимогам  закону;  додержання  встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою  у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачем не подано доказів невідповідності вказаного договору вимогам закону та порушення прав сторін.

Таким чином, у зустрічному позові Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин до Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин про визнання договору №20 на технічне обслуговування від 28.07.2005р. недійсним з моменту його укладення належить відмовити, оскільки відповідачем не доведено невідповідність вказаних договорів вимогам закону.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на сторони  пропорційно задоволених вимог.

          Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин до Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин про стягнення 4939грн. 89коп. задоволити частково.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин, вул. Шевченка, 14 (р/р 354130160001121, МФО 815013 в УДК в Хмельницькій області) на користь Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин, вул. Незалежності, 26/76 (р/р 26003301260155, МФО 315472 в „Промінвестбанк”, ф-я м. Славута, код 22778160) –3161грн. 38коп. (три тисячі сто шістдесят одна гривня 38коп.) заборгованості, 260грн. 35коп. (двісті шістдесят гривень 35коп.) пені, 189грн. 68коп. (сто вісімдесят дев'ять гривень 68коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 43грн. 39коп. (сорок три гривні 39коп.) 3% річних, 75грн. 46коп. (сімдесят п'ять гривень 46коп.) державного мита, 87грн. 30коп. (вісімдесят сім гривень 30коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

У позові Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин до Управління освіти виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин про стягнення 4939грн. 89коп. відмовити.

У зустрічному позові Дошкільного навчального закладу №6 м. Нетішин до Малого підприємства „СВ-Плюс” м. Нетішин про визнання договору №20 на технічне обслуговування від 28.07.2005р. недійсним з моменту його укладення відмовити.

                              Суддя                                                                      В.О. Шпак

Віддруковано в 4 примірниках:

1.          До справи; 2- Позивачу; 3,4 –Відповідачам.