Рішення

від 02.12.2013 по справі 922/4305/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4305/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабиніним Д.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ларус Трейд", м. Харків до ПП "Магнат ЛД", с. Павленки про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Нікіши Д.С., дов. б/н від 10.10.2013 р.

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд», звернувся з позовом до Приватного підприємства «Магнат ЛТД» про стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 16475,00 грн., пені в розмірі 443,53 грн., штрафу в розмірі 4118,75 грн., 3% річних в розмірі 104,14 грн.

Окрім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. та витрати за послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ЛТ-89 від 23.04.2013 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи направлена на адресу відповідача та повернута до суду з відміткою про закінчення термінів зберігання ухвала про порушення провадження у справі. Вказаний висновок цілком узгоджується з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

23 квітня 2013 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № ЛТ-89 (далі - «договір поставки»).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник відповідно до умов договору зобов»язується передати покупцю, а покупець зобов»язаний прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладним. Сторони можуть узгодити кількість, асортимент, якість та ціни на товар у специфікаціях або додатках, які є невід»ємними частинами договору.

Пунктом 3.3 договору поставки сторони погодили, що товар вважається поставленим покупцю з моменту підписання сторонами видаткової накладної, а датою відповідно вважається дата, зазначена в видатковій накладній.

Згідно п. 5.1 договору поставки покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару. У разі, якщо останній день оплати припадає на вихідний день, останнім днем вважається перший робочий день. Можливі інші форми розрахунків (бартер, готівка, чек тощо) за домовленістю сторін, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Позивач стверджує, що він поставив, а відповідач прийняв на підставі договору поставки товар на загальну суму 108450,00 грн., втім останній за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 16475,00 грн.

В пункту 8.2 договору поставки сторони погодили, що в разі прострочення покупцем оплати поставленого товару більше терміну, зазначеного в п. 5.1 покупець повинен сплатити постачальнику повну вартість поставленого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, відповідної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Окрім того, в п. 8.3 договору поставки сторони домовились, що у випадку порушення терміну оплати товару на строк більше ніж 30 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 25 % від вартості неоплаченого товару. При неможливості розрахуватися за поставлений товар покупець повинен повернути постачальнику цей товар та сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 35 % від вартості неоплаченого товару, який підлягає поверненню.

На підставі вказаних положень договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 443,53 грн. та штраф в розмірі 4118,75 грн.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 104,14 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, в відповідач прийняв товар на загальну суму 108450,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними (арк. спр. 24-51).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов»язання за договором поставки перед відповідачем.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором поставки (п. 3.3, 5.1) сторони визначили, що оплата товару здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару, тобто з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий за договором поставки товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 16475,00 грн.

Суму вказаної заборгованості позивач обгрунтовує тим, що згідно виписки з банку, яка міститься в матеріалах справи (арк. спр. 74-75) відповідачем було сплачено за отриманий товар 91975,00 грн.

В судовому засіданні позивач також зазначив, що під час розгляду даної справи відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар додатково 2000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром розрахункових документів (арк. спр. 97).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати товару в більшій частині або в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 14475,00 грн.

Суд встановив, що строк оплати вартості товару по накладних, за якими у відповідача виникла заборгованість перед позивачем вже настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання за договором поставки.

Оскільки позивач не скористався наданим йому процесуальним правом на зміну позовних вимог у зв"язку з оплатою відповідачем під час розгляду справи частини заборгованості на суму 2000,00 грн., позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню частково - на суму 14475,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу та 3% річних), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 8.2, 8.3) сторони передбачили, що за прострочення оплати вартості отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 - ще й штраф в розмірі 25 % від вартості неоплаченого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості поставленого товару, перевіривши розмір пені, штрафу та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253, 254, ч. 3 ст. 549, 625 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені (в розмірі 443,53 грн.), 3% річних (в розмірі 104,14 грн.) за період з 16.07.2013 р. по 10.10.2013 р., та штрафу в розмірі 4118,75 грн. є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведене, враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача щодо порушення грошового зобов"язання з оплати вартості отриманого товару, витрати по сплаті судового збору покладають на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі 1720,50 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що, зокрема, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн. позивач підтверджує договором про надання юридичної допомоги адвокатом Коваль О.Ю.

Сторони вказаного договору погодили, що адвокат Коваль О.Ю. та його помічник Нікіша Д.С. надають позивачу юридичну послугу по дослідженню документів по справі, складанню та поданню позовної заяви, а також участі у судових засіданнях.

Окрім того, факт понесення витрат на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн. позивач підтверджує квитанцією (чеком) №1010 від 10.10.2013 р. та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1615 Коваль О.Ю.

Суд вважає, що вказані докази належним чином підтверджують факт понесення позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Даний висновок суду цілком узгоджується з положеннями п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Втім, враховуючи положення ч. 5 ст. 49 ГПК України, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1810,80 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 253, 254, 526, 549, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, 175, 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Магнат ЛД» (62480, Харківська область, Харківський район, с. Павленки, вул. Вишнева, б. 39, код ЄДРПОУ 36555006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд» (61093, м. Харків, вул.. Клапцова, буд. 63, кв. 80, код ЄДРПОУ 37188281) суму боргу за поставлений товар в розмірі 14475,00 грн., пеню в розмірі 443,53 грн., штраф в розмірі 4118,75 грн., 3% річних 104,14 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 1810,80 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.