Постанова

від 02.12.2013 по справі 803/2423/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 803/2423/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача Кушнірука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вестпрод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вестпрод» (далі - ПП «Вестпрод», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009322202 та № 0009312202 від 11.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Компанія ОПК-С» за період із 01.09.2010 року по 01.09.2013 року зроблено висновок про те, підприємством порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2012 рік на загальну суму 322765 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті у 2012 році на суму 67781 грн., та порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2012 року на суму 64553,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті за серпень 2012 року на суму 64553,00 грн. 11.11.2013 року відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0009322202, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 64553,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 32276,50 грн. та № 0009312202 донараховано податок на прибуток в розмірі 67781,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33890,50 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями вважає, їх необґрунтованими та такими що суперечать чинному законодавству, оскільки підприємство здійснюючи свою господарську діяльність за період з 01.09.2010 року по 01.09.2013 року перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Компанія ОПК-С» у періоді з серпня по листопад 2012 року по придбанню продовольчих товарів (сир, масло) на загальну суму 1349048,15 грн. в т.ч. ПДВ 224841,35 грн. Підприємством надано всі первинні документи, які витребовувались податковим органом під час перевірки та в останнього відсутні будь-які претензії щодо їх оформлення податковий орган вважає, що непідтвердженим факт реального здійснення господарських операцій між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «Компанія ОПК-С», у зв'язку із тим, що на адресу відповідача надійшов лист з ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Компанія ОПК-С». Фактично весь акт перевірки базується виключно на припущеннях, а не на дослідженні первинних документів та наданні їм правової оцінки, що суперечить Податковому кодексу України.

Також зазначає, що на момент здійснення операцій ТзОВ «Компанія ОПК- С» була за місцем знаходження та реально відпускала товари. В свою чергу наше підприємство не може нести відповідальність за зміну адреси контрагентом, чи за ненадання ним первинних документів для перевірки. Контрагент діяв реально, а саме був зареєстрований в ЄДР, мав свідоцтво платника ПДВ, подавав звітність, а отже підстав не працювати із таким контрагентом в підприємства не було. Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач на розгляд справи не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до судового засідання не звернувся.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд проводить розгляд справи у відсутності відповідача по справі, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Вестпрод» є юридичною особою, зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 11.08.2006 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.09.2013 року, перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ з 11.08.2006 року за № 119810200000, зареєстроване платником ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 07.09.2006 року № 2613920. До видів діяльності позивача відповідно до довідки ЄДРПОУ № 643353 відноситься, зокрема: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

16.10.2013 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинської області на підставі пункту 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1., пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Компанія ОПК-С» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2013 року, про що складено акт № 1179/22.1/34524128 від 31.10.2013 року (а.с.14-25).

Перевіркою, зокрема встановлено, що за період з 01.09.2010 року по 01.09.2013 року ПП «Вестпрод» перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Компанія ОПК-С» згідно договору купівлі-продажу № 42 від 01.08.2012 року у періоді з серпня по листопад 2012 року по придбанню продовольчих товарів (сир, масло) на загальну суму 1349048,15 грн., в т.ч. ПДВ 224841,35 грн. ТзОВ «Компанія ОПК-С» у серпні 2012 року не придбавала продукції від ТзОВ «ОМПК «Славія» та ТОВ «Корнинсир». В ході аналізу подальших ланок постачання не було встановлено що зазначені виробники поставлених товарів задіяні в схемі постачання. Відповідно встановити фактичне походження продукції, придбаної у ТзОВ «Компанія ОПК-С» в ході перевірки не мало можливості, не підтверджено факт реального здійснення господарських операції між ТзОВ "Компанія ОПК-С» та ПП «Вестпрод» у серпні 2012 року на суму 387318,23 грн. в т.ч. ПДВ 64553,04 грн.

На адресу Луцької ОДПІ ҐУ Міндоходів у Волинській області надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2013 року № 490 /26-55-22-03/37046035 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія ОПК-С» в якому зазначено про неможливість вручення запиту про надання інформації від 09.07.2013 року.

Атом Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинської області № 1179/22.1/34524128 від 31.10.2013 року були встановлені порушення позивачем:

- 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2012 рік на загальну суму 322765,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті у 2012 році на суму 67781,00 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за серпень 2012 року на суму 64553,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті за серпень 2012 року на суму 64553,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 11.11.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0009322202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 64553,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 32276,50 грн., (а.с.27);

- № 0009312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 67781,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 33890,50 грн., (а.с.26).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинської області про безтоварний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Компанія ОПК-С», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ТзОВ «Компанія ОПК-С» 01.08.2012 року був укладений договір купівлі-продажу № 42 (а.с.28), згідно якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець прийняти та оплатити її. Вид, асортимент та кількість продукції погоджується в замовлені та зазначається в накладних. Загальна вартість договору становить суму усіх накладних на відпуск товару. Ціна на продукцію договірна. Сторони додатково погоджують її в кожному замовлені, залежно від виду та асортименту продукції. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунок покупець повинен провести не пізніше 40 календарних днів з моменту поставки товару. Відвантаження продукції здійснюється Постачальником та за його рахунок. Доставка товару проводиться автотранспортом покупця або перевізником, за рахунок покупця.

На виконання умов вищезазначеного договору ТзОВ «Компанія ОПК-С» було здійснено реалізацію на ПП «Вестпрод» з серпня по листопад 2012 року продовольчих товарів (сир, масло) на загальну суму 1349048,15 грн. в т.ч. ПДВ 224841,35 грн.

Господарська операція за вказаним договором купівлі-продажу оформлена такими первинними документами: видатковими накладними (а.с.142-174) та податковими накладними (а.с.175-207).

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Фактичність виконання господарської операції між ТзОВ «Компанія ОПК-С» та ПП «Вестпрод», також свідчать платіжні доручення: № 3022 від 13.12.2012 року на суму 73342,00 грн.; № 2947 від 13.11.2012 року на суму 85900,00 грн.; № 2945 від 09.11.2012 року на суму 228850,42 грн.; № 2930 від 02.11.2012 року на суму 350000,00 грн.; № 2919 від 16.10.2012 року на суму 500000,00 грн.; № 2904 від 17.10.2012 року на суму 72223,91 грн.; № 2854 від 20.09.2012 року на суму 38731,82 грн.; (а.с.47-53).

Перевезення вантажу від ТзОВ «Компанія ОПК-С» на ПП «Вестпрод» здійснювалось власним автотранспортом ПП «Вестпрод», що стверджується технічним паспортом на автомобіль (а.с.41-42), наказами у відрядження водія-експедитора ОСОБА_3 (а.с.54,5658,60,62,64,66,68,70,72,74,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,96,98,100,102,104), посвідченнями про відрядження водія-експедитора ОСОБА_3, у м. Київ, для одержання товару з відмітками про прибуття та вибуття у місце призначення (а.с.55,57,59,61,63,65,67,69,71,73,75,77,79,81,83,85,87,89,91,93,95,97,99,101,103), витягом із журналу реєстрації наказів на відрядження працівників ПП «Вестпрод» за 2011 рік (а.с.106-108) товарно-транспортними накладними (а.с.109-141).

Придбаний у ТзОВ «Компанія ОПК-С» продовольчий товар (сир, масло) був облікований позивачем, що підтверджується оборотною відомістю по рахунку № 281 (а.с.29), та в подальшому був реалізований позивачем до ТзОВ «ТД «Аванта», ТзОВ «Континіум-Трейд», ТзОВ «Пакко Холдинг», Маяківській НВК загальноосвітній школі-інтернат, відділу освіти Луцької РДА, Управлінню освіти Нововолинської міської ради, Управлінню освіти Ковельської міської ради, що підтверджується відомостями розходу за 01.08.2012 року по 30.11.2012 року (а.с.30-39).

На підтвердження походження товару надано посвідчення про якість № 39 від 13.08.2012 року видане підприємством-виробником ТзОВ «ОМПК «Славія» для ТзОВ «Компанія ОПК-С» на продукцію масло «Селянське», відповідно до якого продукція відповідає нормам та вимогам чинного законодавства України, та № 128 від 07.08.2012 року видане підприємством виробником ТзОВ «Корнинсир» для ТзОВ «Компанія ОПК-С» на продукцію: сир твердий «Російський» в кількості 8603,606 кг., та згідно накладної № РН-0003112 від 07.08.2012 року, відповідно до якого продукція відповідає нормам та вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між позивачем та контрагентом відбулася і придбання товару та його поставку було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести витрати для цілей визначення податкового кредиту.

Що стосується висновків зроблених відповідачем в акті перевірки № 1179/22.1/34524128 від 31.10.2013 року стосовно надходження до відповідача акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2013 року № 490 /26-55-22-03/37046035, як на доказ відсутності реального виконання договору купівлі-продажу № 42 від 01.08.2012 року укладеного між позивачем та ТзОВ «Компанія ОПК-С», то суд зазначає наступне.

Як слідує із вищевказаного акту № 490 /26-55-22-03/37046035, перевіркою встановлено, неможливість вручення запиту ТзОВ «Компанія ОПК-С» про надання інформації від 09.07.2013 року, а отже зроблено висновок про неможливість проведення зустрічної звірки, та не встановлення факту передачі товарів (послуг) від контрагентів постачальників до ТзОВ «Компанія ОПК-С», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевіщи) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Однак, даний висновок не стосується до фінансової-господарської діяльності позивача, вищевказаного договору купівлі-продажу, та первинних бухгалтерських документів за цим договором, а стосується лише господарської діяльності ТзОВ «Компанія ОПК-С».

На думку суду не встановлення факту передачі товарів (послуг) від контрагентів постачальників до ТзОВ «Компанія ОПК-С», не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПП «Всеспрод», оскільки невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, по операціях купівлі-продажу продовольчих товарів (сир, масло) у серпні 2012 року на суму 387318,23 грн. в т.ч. ПДВ 64553,04 грн., ПП «Вестпрод» не встановлено наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Компанія ОПК-С».

Можливі порушення контрагентом ТзОВ «Компанія ОПК-С» правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення понесених витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що договір купівлі-продажу продовольчих товарів № 42 укладений між ТзОВ «Компанія ОПК-С» та ПП «Всеспрод» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ, та включено витрати по придбанню продовольчих товарів в серпні 2012 року, по фінансово-господарських операціях з ТзОВ «Компанія ОПК-С», відповідач не надав суду належні та допустимі докази, про відсутність реального характеру господарських операцій ПП «Всеспрод» з ТзОВ «Компанія ОПК-С», висновки податкового органу викладених акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 11.11.2013 року № 0009322202 та № 0009312202.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 397,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 3767 від 20.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 3,17,71,94,128,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області № 0009322202 та № 0009312202 від 11.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестпрод» (43000, м. Луцьк вул. Підгаєцька,13а, ЄДРПОУ 34524128) витрат по сплаті судового збору в сумі 397,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський