Ухвала

від 09.12.2013 по справі 905/8588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 У  Х  В  А  Л  А   про повернення позовної заяви без розгляду                        09.12.2013                                                                                          № 905/8588/13                                                                                                                                                                 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви відкритого акціонерного товариства «Мар'їнська харчосмакова фабрика» (85600, Донецька область, місто Мар'їнка, вулиця Октябрська, будинок № 39; код ЄДРПОУ – 00375875) до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ – 00131268) про скасування оперативно-господарської санкції, -      В С Т А Н О В И В : Відкрите акціонерне товариство «Мар'їнська харчосмакова фабрика» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить: -          визнати недійсними рішення комісії з розгляду питання про порушення Правил користування електричною енергією та визначення обсягу та вартості недоврахованої електроенергії, оформлені протоколами № 002526 та № 002527 від 25 листопада 2013 року; -          скасувати рішення засідань комісії з розгляду питання про порушення Правил користування електричною енергією та визначення обсягу та вартості недоврахованої електроенергії, оформлені протоколами № 002526 та № 002527 від 25 листопада 2013 року. Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським  судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог пункту 3 частини першої статті 57, статті 58 Господарського процесуального кодексу України      (далі – ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав. По-перше, пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 01 листопада 2011 року, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI станом на 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1  147,00 гривень. Пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1  147,00 гривень). Відповідно до пункту 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір справляється окремо з кожної з таким вимог.     З матеріалів позовної заяви вбачається, що заявником позову об'єднано чотири вимоги немайнового характеру, зв'язані між собою підставою виникнення, а тому розмір судового збору за подачу позовної заяви у даній справі повинен становити 4 588,00 гривень (по 1147,00 гривень за кожну вимогу немайнового характеру). Проте, квитанцією № 1287724-1 від 29 листопада 2013 року, наданої до позовної заяви як доказ сплати судового збору, заявником позову сплачено судовий збір у розмірі             2 434,93 гривень. Інших доказів оплати/доплати судового збору матеріали позовної заяви не містять. Надаючи перевагу роз'ясненням постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», господарський суд враховує положення статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» якою чітко передбачено, що Пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції. Враховуючи викладене та приписи пункту 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», заявником позову не сплачено судовий збір у встановленому розмірі. Розмір недоплати становить 2  153,07 гривень. За приписами пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.      По-друге, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник позову у позовній заяві просить визнати недійсними та скасувати два рішення комісії з розгляду питання про порушення Правил користування електричною енергією та визначення обсягу та вартості недоврахованої електроенергії, оформлені протоколами № 002526 та № 002527 від                    25 листопада 2013 року. Вказані рішення прийнято комісією на підставі двох різних по суті та змісту актів про порушення Правил користування електричною енергією № 002526 та № 002527 від                   19 червня 2013 року. Частиною першою статтею 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення для правильного розгляду справи. Таким чином, діючим законодавством передбачено можливість об'єднання позовних вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Так, навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, господарський суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Господарський суд вважає, що хоча правове обґрунтування вимог є однаковим для цих двох вимог, все ж таки вони (вимоги) не пов'язані між собою підставами виникнення. Так, по кожній із заявлених вимог суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням й дослідженням різного кола доказів. Як про те зазначено у коментованій статті Господарського процесуального кодексу (стаття 58) господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги. За приписами пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.      Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.      Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду. Таким чином, позовна заява подана без додержання вимоги пункту 3 частини першої статті 57, статті 58 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 4, 5 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду.    Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України. Згідно приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від                    21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір. Сплачений згідно квитанції № 1287724-1 від 29 листопада 2013 року судовий збір у розмірі 2 434,93 гривень підлягає поверненню, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір». На підставі викладеного, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», керуючись пунктами 4, 5 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –            У Х В А Л И В : Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду. Повернути відкритому акціонерному товариству «Мар'їнська харчосмакова фабрика» (85600, Донецька область, місто Мар'їнка, вулиця Октябрська, будинок № 39; код ЄДРПОУ – 00375875) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі                 2 434,93 гривень, сплаченого згідно квитанції № 1287724-1 від 29 листопада 2013 року. Додаток на адресу відкритого акціонерного товариства «Мар'їнська харчосмакова фабрика» позовна заява з доданими до неї документами всього на 20-ти аркушах, у тому числі оригінал квитанції           № 1287724-1 від 29 листопада 2013 року.           Суддя                                                                                                     С.М. Фурсова