Постанова

від 25.11.2013 по справі 812/8450/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 року Справа № 812/8450/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі: Рязанській Є.О.,

в присутності сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Артюхова Л.Т., довіреність від 18.06.2013 року № 16012/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аурум 2009» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001202201 від 24 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Аурум 2009» (далі - ПП «Аурум») з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001202201 від 24 вересня 2013 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області № 216/12-06/22-01/36713530 від 15 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202201 від 24 вересня 2013 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 7986,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач зазначив, що Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області при здійсненні перевірки та складання акту документальної позапланової виїзної перевірки № 216/12-06/22-01/36713530 від 15 серпня 2013 року будь-яких порушень з боку позивача при здійснені закупівель товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Синапс-плюс»» та відображення цих дій у бухгалтерському чи податковому обліку встановлено не було.

Позивач вважає, що висновки, зроблені відповідачем а акті перевірки є необґрунтованими, безпідставними, порушують законні права позивача. На підставі викладеного позивач вважає, що повідомлення-рішення від № 0001202201 від 24 вересня 2013 року є протиправним, підлягає скасуванню.

У судове засідання 25 листопада 2013 року не прибув представник позивача, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, від нього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судове засідання прибув представник відповідача, який надав письмові заперечення на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріалі справи та надавши оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство «Аурум 2009», зареєстровано 08 грудня 2009 року виконавчим комітетом Алчевської міської ради, є платником податку на додану вартість, здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво готової їжі та страв; виробництво інших харчових продуктів; надання інших допоміжних комерційних послуг.

У період з 02 серпня 2013 року по 08 серпня 2013 року на підставі наказу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області № 76 від 30 липня 2013 року, направлення на перевірку від 01 серпня 2013 року № 127/12-06/22-01, відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Аурум 2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Синапс плюс» код ЄДРПОУ 21800124 за червень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 216/12-06/22-01/36713530 від 15 серпня 2013 року (а. с. 8-13).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого за період червень 2011 року підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 7986, 00 грн.

На підставі акта перевірки № 216/12-06/22-01/36713530 від 15 серпня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001202201 від 24 вересня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7986,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 01,00 грн. (а. с. 14).

Враховуючи встановлені по справі обставини та наявні докази суд погоджується з позивачем з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення

сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

На підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Синапс-плюс» позивачем надано суду завірені копії документів, а саме: договір поставки продукції, податкові накладні, товарні накладні, банківські виписки.

Слід зазначити, що всі перелічені документи по взаємовідносинам з контрагентами також були надані до перевірки та відображені в акті перевірки.

Як вбачається з акту, перевірка проводилася на підставі, вже зазначених вище первинних документів - договору поставки продукції, податкових, товарних накладних, банківських виписок, а також певної податкової інформації, а саме акту перевірки № 2615/22/21800124 від 28.12.2012 року складений ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС на Товариство з обмеженою відповідальністю «Синапс плюс» (код ЄДРПОУ 21800124) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Харківмолпром» (код за ЄДРПОУ 34859842) за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Аурум 2009» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001202201 від 24 вересня 2013 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001202201 від 24 вересня 2013 року Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 7986,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аурум 2009» (код ЄДРПОУ 36713530) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114, 70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 02 грудня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна