Рішення

від 06.12.2013 по справі 905/7427/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.2013 Справа № 905/7427/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ, в особі Відокремленого підрозділу «Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету», м. Слов'янськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк

про стягнення 13 689грн. 30коп.

за участю представників:

від позивача: Бутко О.О. - представник згідно договору від 01.11.2013р.

від відповідача: Косякова Д.І. - представник за довіреністю вих. №340/2 від 07.11.2013р. від 07.11.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал. №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Луганський національний аграрний університет, м. Луганськ, в особі Відокремленого підрозділу «Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету», м. Слов'янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №175 від 03.08.2012р. у сумі 12 065грн., 3% річних у сумі 270грн. 71коп. та пені у сумі 1 353грн. 59коп., всього 13 689грн. 30коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати наданих послуг. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 530, 549, 625, 629, 901-903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні 06.12.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що акти наданих послуг, що підписані сторонами, не містять посилання на відповідний номер та дату договору №175 від 03.08.2012р., тому, на думку відповідача, не можуть бути належними доказами, в підтвердження надання позивачем послуг; крім того, відповідач заперечував проти позовних вимог з посиланням на те, що позивачем не було здійснено спрямування в адресу відповідача претензії відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тому строк виконання зобов'язань з оплати наданих послуг не настав.

У судовому засіданні 06.12.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, сторони наполягали на вирішенні спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» (далі - замовник) та Відокремленим підрозділом «Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету» (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №175 від 03.08.2012р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з надання послуг замовнику по проживанню в гуртожитку в строк до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна за надану послугу зазначається в акті виконаних робіт. Як встановлено п. 2.4 договору, за надання послуг замовник здійснює оплату виконавцю грошових коштів в розмірі 50 000грн.

Договір, згідно пункту 2.5, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., однак, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, позивачем були надані послуги на загальну суму 22 065грн. з ПДВ, за наслідком чого сторонами були підписані наступні акти виконаних робіт: №89 від 25.10.2012р. на суму 21 170грн., у т.ч. ПДВ 3 528грн. 33коп., №100 від 14.11.2012р. на суму 895грн., у т.ч. ПДВ 149грн. 17коп.

Дані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що зобов`язання з надання послуг були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

За результатами виконання договору позивачем також були складені податкові накладні на загальну суму 22 065грн. з ПДВ: №23 від 25.10.2012р. на суму 21 170грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3 528грн. 33коп. та №21 від 14.11.2012р. на суму 895грн., у тому числі ПДВ у розмірі 149грн. 17коп. (за першою з подій - надання послуг).

В свою чергу, відповідачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором на користь позивача в якості оплати наданих послуг були перераховані грошові кошти у сумі 10 000грн., що підтверджується банківською випискою за 05.11.2012р. Решта вартості послуг, як вбачається з матеріалів справи, замовником оплачена не була.

Претензія позивача №1 від 04.03.2013р. про оплату заборгованості у сумі 12 065грн. за договором про надання послуг №175 від 03.08.2012р., спрямована в адресу відповідача 04.03.2013р. та отримана останнім 15.03.2013р., замовником була залишена без відповіді.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений договір про надання послуг №175 від 03.08.2012р.суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, остаточного розрахунку за договором станом на час розгляду справи, незважаючи на отримання 15.03.2013р. претензії позивача №1 від 04.03.2013р., відповідачем здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання за договором як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно сплати вартості наданих послуг за договором про надання послуг №175 від 03.08.2012р. у сумі 12 065грн.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг №175 від 03.08.2012р. у сумі 12 065грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, при визначенні граничного строку оплати вартості наданих послуг, посилання позивача на те, що граничний строк оплати обумовлений строком дії договору, тому всі розрахунки за договором повинні були виконатись відповідачем до 31.12.2012р., судом не приймаються до уваги, оскільки зі змісту договору не вбачається такого порядку розрахунків між сторонами.

Також судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що акти наданих послуг не містять посилань на номер та дату договору, тому не можуть бути належними доказами, в підтвердження надання позивачем послуг за спірним договором, оскільки будь-яких інших договорів, як було повідомлено відповідачем у судовому засіданні 06.12.2013р. та відповідно зафіксовано протоколом судового засідання, між сторонами не укладалось, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що послуги позивачем були надані саме за договором №175 від 03.08.2012р.

Посилання відповідача на те, що відповідачем не було спрямовано в адресу замовника претензію про оплату наданих послуг відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, спростовується матеріалами справи.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 270грн. 71коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 270грн. 71коп. за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р., здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неправомірним включення позивачем до періоду нарахування період з 01.01.2013р. по 22.03.2013р.

Як встановлено судом, фактично розмір 3% річних за період з 23.03.2013р. по 30.09.2013р. становить 189грн. 40коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 81грн. 31коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 1 353грн. 59коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежу, оцінюючи правомірність нарахування якої суд дійшов висновку про наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але умовами договору про надання послуг №175 від 03.08.2012р. відповідальність за порушення строків оплати вартості наданих послуг не встановлена.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1 353грн. 59коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань»; ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» (83052, м. Донецьк, вул. Бурденка, 27, ідентифікаційний код 31552084) на користь Луганського національного аграрного університету (91008, м. Луганськ, Агроуніверситет, ідентифікаційний код 00493669) заборгованість за договором про надання послуг №175 від 03.08.2012р. у сумі 12 065грн., 3% річних у сумі 189грн. 40коп. та витрат зі сплати судового збору у сумі 1 540грн. 16коп.

В задоволенні позовних вимог Луганського національного аграрного університету (91008, м. Луганськ, Агроуніверситет, ідентифікаційний код 00493669) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація» (83052, м. Донецьк, вул. Бурденка, 27, ідентифікаційний код 31552084) 3% річних у сумі 81грн. 31коп. та пені у сумі 1 353грн. 59коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко