Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/16826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16826/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-98"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлімітед маркетинг сервіси"

про стягнення 27 051,04 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Рубанчук Н.С. за довіреністю б/н від 16.09.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-98" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлімітед маркетинг сервіси" (далі - відповідач) про стягнення 27 051,04 грн., в тому числі 24 476,00 грн. основного боргу, 1 830,70 грн. пені та 744,34 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про планування проведення рекламної компанії в рамках організації рекламного заходу під умовною назвою «Смачно та зручно» та акцій мобільного маркетингу позивач надав послуги відповідачу, за які останній не розрахувався, у зв'язку з чим позивач з метою захисту власних прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16826/13 та призначено її до розгляду на 15.10.2013 р.

При цьому, розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р. Бойка Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відрядженні, справу № 910/16826/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 12.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р., справу № 910/16826/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/16826/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р., в зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, розгляд справи відкладено на 03.12.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013 р. позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 р. між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено Договір № 13.04/2012 АМС-СТР (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов'язався за завданням замовника, який діє в інтересах ВАТ «Сандора» в рамкам організації рекламного заходу під умовною назвою «Смачно та зручно», зазначеного в Додатках до цього Договору, на умовах, визначених Договором, надавати послуги з планування та проведення рекламних компаній та акцій мобільного маркетингу замовника, перелік яких узгоджено сторонами в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.1.2. Договору, замовник зобов'язався прийняти надані послуги/виконані роботи та підписати акт виконаних робіт/наданих послуг на протязі 5 робочих днів з моменту отримання замовником акта.

Відповідно до п. 4.1.3 Договору, замовник має право відмовитись від підписання акта, надавши мотивовану відмову з зазначенням виявлених недоліків.

Згідно з п. 6.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє на протязі одного року. Зазначений Договір автоматично продовжується на додаткові наступні однорічні періоди, до того як одна із сторін не направить іншій письмове повідомлення про намір зупинити дію Договору не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного Договору, а тому в силу встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпції правомірності правочину, цей договір про надання послуг є дійсним, а його положення приймаються судом до уваги при розгляді спору.

Разом з цим, на виконання умов Договору сторонами підписано Додаток № 1 від 13.04.2013 р. до нього, згідно з п. 3.1. якого, вартість послуг, які надаватимуться виконавцем включають в себе всі витрати передбачені зазначеним Додатком та складають всього з урахуванням ПДВ - 48 952,00 грн.

Відповідно до п. 4 Додатку, замовник сплачує виконавцю вартість послуг в наступному порядку: 50 % вартості послуг замовник сплачує виконавцю на умовах передплати до початку проведення акції, згідно з п. 1.3. зазначеного Додатку на підставі рахунка-фактури. 50 % від вартості послуг замовник сплачує виконавцю на умовах постоплати в строк до 25 серпня 2012 р. на підставі рахунка-фактури.

Позивачем для оплати відповідачем зазначених в Договорі та Додатку до нього послуг було виставлено рахунок-фактуру № К-00000320 від 03.05.2012 р. на суму 24 476,00 грн. та № К-00000708 від 15.08.2012 р. на суму 24 476,00 грн.

В свою чергу, відповідачем було здійснено лише оплату рахунка-фактури № К-00000320 від 03.05.2012 р. на суму 24 476,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по його особовому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.04.2012 р. по 15.08.2012 р. позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 48 952,00 грн.

З метою оплати вказаних послуг позивачем було надіслано на адресу відповідача рахунок № К-320 від 03 травня 2012 року на 24 476,00 грн., рахунок К-708 від 15 серпня 2012 року на 24 476,00 грн., Акт про надання послуг № К-708 від 15 серпня 2012 року на 48 952,00 грн., податкову накладну № 96 від 22.06.2012 на 10 000,00 грн., податкову накладну № 48 від 06.07.2012 на суму 4 000,00 грн., податкову накладну № 75 від 15.08.2012 на суму 34 952,00 грн., Акт звіряння розрахунків з 01.01.12 по 25.09.12, Акт звіряння розрахунків з 01.04.12 по 25.09.2012, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 182 від 26.09.2012 року.

Відповідно до тверджень позивача факт передачі вказаних документів відповідачу підтверджується підписом співробітника ТОВ «Анлімітед маркетинг сервіси» на примірнику позивача, та крім того відповідачем не заперечується.

Більш того, відповідачем листом вих. № 2 від 17.10.2012 р. гарантовано позивачу оплату наданих послуг в строк до 15.11.2012 р., що також свідчить про те, що відповідачем отримано Акт надання послуг та свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за договором.

За умовами п. 4.1.2. Договору, замовник зобов'язався прийняти надані послуги/виконані роботи та підписати акт виконаних робіт/наданих послуг на протязі 5 робочих днів з моменту отримання замовником акта.

Як зазначає позивач, відповідачем не було підписано та не повернуто позивачу Акт надання послуг, при цьому, будь-яких зауважень чи письмової мотивованої відмови від його підписання відповідачем надано також не було (п. 4.1.3.).

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним Договором щодо оплати наданих послуг належним чином оплату не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 24 476,00 грн.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку сплачено вказаного боргу не було, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, відповідач мав здійснити оплату 50 % від вартості послуг на умовах постоплати в строк до 25 серпня 2012 р.

За загальним правилом, згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 5.2. Договору, сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати виставлених рахунків за зазначеним Договором виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу на суму боргу в розмірі 24 476,00 грн. за період з 26.08.2012 р. по 23.02.2013 р. включно (182 дні) до сплати 1 830,70 грн. пені та за період з 26.08.2012 р. по 30.08.2013 р. включно (370 днів) 744,34 грн. 3 % річних, розрахунок яких є невірним, з огляду на те, що позивачем невірно визначено дату з якої починається прострочення зобов'язання.

Так, у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, 24.08.2013 р. - останній день строку зобов'язання з оплати, припав на вихідний день, з огляду на що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем в таких випадках необхідно вважати перший робочий день, який слідує за вихідними.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені за період з 28.08.2012 р. по 23.02.2013 р. та 3 % річних за період з 28.08.2012 р. по 30.08.2013 р. та встановлено, що розмір пені має становити 1 805,61 грн., а 3 % річних - 740,32 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлімітед маркетинг сервіси» (04123, м. Київ, Подільський район, вулиця А. Бестужева, будинок 36, код ЄДРПОУ 36335405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-98» (03035, м. Київ, Соломянський район, вулиця Василя Сурікова, будинок 3, корпус 37, код ЄДРПОУ 25640226) 24 476 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 1 805 (одну тисячу вісімсот п'ять) грн. 61 коп. пені, 740 (сімсот сорок) грн. 32 коп. 3 % річних та 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака