Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/18285/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18285/13 02.12.13

За позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Геліос"

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 202 776 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: Вісич І.Г. - пред.за довір., Любченко С.О. - пред. за довір.,

Бусленко М.І. - керівник

від відповідача: Данилевський О.М. - пред.за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Геліос" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 202 776,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №02/09-12П від 20.08.2012р., укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 202 776,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.13р. порушено провадження у справі №910/18285/13 та призначено розгляд справи на 28.10.13р.

У судове засідання 28.10.13р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду Директором Приватного виробничо-комерційного підприємства "Геліос" подано клопотання №180 від 23.10.13р. про відкладення розгляду справи, для остаточного врегулювання спору, оскільки відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.

Представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/18285/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.12.2013р.

У судове засідання 02.12.13р. представники сторін з'явилися та надали пояснення по справі.

Директором позивача у судовому засіданні подано заяву, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 150 776,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача (вх.№06-37/17486 від 02.12.13р.) прийнята Господарським судом міста Києва.

Представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, примірник якого вручено позивачу. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №899 від 03.10.12р. «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» відповідачем призупинено фінансування договорів на виконання робіт та надання послуг для капітального будівництва. Відповідач вказує, що, оскільки рішення Кабінету Міністрів України про затвердження фінансового плану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на 2013 рік не опубліковане, відповідач не має можливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором в частині розрахунків за виконані роботи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №02/09-12П від 20.08.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов'язався виконати за завданням замовника роботи з розробки Техніко-економічного обґрунтування «Облаштування Руновщинської ділянки Будищансько-Чутівської площі на період дослідно-промислової експлуатації родовища. Полтавська область» (далі - документація), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п.4.1. Договору, ціна цього Договору складає 289 680,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 48 280,00 грн., та визначена в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.4.2. Договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту здачі-приймання документації.

Згідно з п.8.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.12р. в частині виконання робіт, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором, на суму 202 776,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №1 від 20.12.12р.

Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками останніх, у зв'язку з чим, Акт виконаних робіт №1 від 20.12.12р. приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи, відповідачем оплачені в повному обсязі не були.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 22.10.13р. перераховано позивачу 50 000,00 грн. в рахунок оплати за Договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 202 776,00 грн. , відповідачем сплачено 50 000,00 грн., то на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем робіт склала 152 776,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №02/09-12П від 20.08.2012р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до п.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 2 ст.887 ЦК України, до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що умовами Договору №02/09-12П від 20.08.2012р. не визначено строк виконання зобов'язання в частині оплати за договорами.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості (лист від 31.05.2013 р. №31/5), яка отримана відповідачем 04.06.13р, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), у зв'язку з чим, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 12.06.2013 р.

Станом на дату розгляду справи, заборгованість за Договором відповідачем не оплачена.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №899 від 03.10.12р. «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку», відповідно до якої, як вказує відповідач, ним призупинено фінансування договорів на виконання робіт та надання послуг для капітального будівництва не береться судом до уваги, оскільки, відповідно до п.1 вказаної постанови, суб'єкти господарювання державного сектора економіки (далі - суб'єкти господарювання) у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку можуть здійснювати витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, витрати по оплаті за Договором не входять до переліку витрат, здійснення яких заборонено вищевказаною постановою. До того ж, факт перерахування відповідачем позивачу 50 000,00 грн. в рахунок оплати заборгованості за Договором спростовує доводи відповідача про неможливість проведення розрахунків з відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України №899 від 03.10.12р.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується вищезазначеним Актом виконаних робіт №1 від 20.12.12р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі, заявленому позивачем, а саме 150 776,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 202 776 грн.

При зверненні до Господарського суду м. Києва з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення № 131 від 15.07.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 4 055,52 грн.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, які розглядаються господарськими судами, судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

02.12.2013р. представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 150 776,00 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, розмір судового збору за подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення 150 776,00 грн. становить 3015,52 грн., то частина суми судового збору у розмірі 1040,00 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №131 від 15.07.2013р. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Геліос" (61093, м.Харків, вул.Рилєєва, буд.42/44, код ЄДРПОУ 24490552) 150 776 (сто п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. - суми боргу та 3015 (три тисячі п'ятнадцять) грн. 52 коп. - судового збору.

3. Повернути Приватному виробничо-комерційному підприємству "Геліос" (61093, м.Харків, вул.Рилєєва, буд.42/44, код ЄДРПОУ 24490552) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1040 (тисяча сорок) грн. 00 коп., сплачену на підставі платіжного доручення №131 від 15.07.2013р.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.12.2013р.

Суддя Капцова Т. П.