Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/19868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19868/13 04.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтед Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект»

про стягнення 31 592,38 грн.

Cуддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Ситниченко О.В. - представник за довіреністю № 1 від 23.07.13

від відповідача: Галанзовський С.В. - представник за довіреністю № 135 від 21.10.13

В судовому засіданні 04.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтед Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» про стягнення 31 592,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2012 між сторонами був укладений Договір оренди обладнання № HUA-Р-059-12, термін дії якого продовжений Додатковою угодою № 1 від 17.12.12 до 28 лютого 2013. На вимогу відповідача 22.01.2013 договір достроково припинив свою дію, однак заборгованість за фактичне використання обладнання залишилась непогашеною. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 592,38 грн. за договором оренди № HUA-Р-059-12.

Ухвалою суду від 15.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19868/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.11.2013.

23.10.2013 р. через канцелярію суду відповідач направив відзив на позовну заяву з додатками, в якому зазначив, що не погоджується із сумою заборгованості, зазначеної у позові та визнає борг у сумі 14 175,00 грн. також відповідачем зазначено, що позивачем не вірно розраховано неустойку та 3% річних а тому просить суд відмовити в позовних вимогах повністю.

Ухвалою суду від 06.11.13 розгляд справи відкладався на 20.11.13.

У судовому засіданні 20.11.2013 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої зазначив, що відповідачем частково оплачені рахунки:

№ СФ-00001575 від 09.11.12 на суму 26 000,00 грн, неоплаченою залишилася сума 1 350,00 грн; № СФ-00001763 від 06.12.12 на суму 27 350,00 грн, неоплаченою залишилася сума 11 795,00 грн та зовсім не оплачено рахунок № 1 від 03.01.2013 р. на суму 15 764,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи по суті складає 28 909,00 грн. На вказану суму заборгованості позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 2 132,13 грн та 3 % річних у сумі 551,25 грн.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у судовому засіданні та просив суд задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову частково, зокрема відповідач зазначив, що акт про надання послуг № 47 від 31.01.13 на суму 15 764,00 грн. останнім не визнається не підписаний з боку відповідача.

У судовому засіданні 20.11.13 оголошувалась перерва до 04.12.13 за клопотанням сторін щодо можливості врегулювання спору.

У судовому засіданні 04.12.13 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача заперечував в частині.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

01 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хайтед Україна» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди обладнання № HUA-Р-059-12 (далі договір), на підставі якого позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду обладнання.

Згідно п.2.2. договору перелік орендованого обладнання визначається в специфікаціях до даного договору.

У статті 3 договору сторони визначили порядок оформлення передачі обладнання в оренду та повернення з оренди.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі обладнання в оренду від 01.10.2012 року, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання в оренду, а саме: дизель-генераторна установка FG Wilson модель XD 150 З2,150/120 кВА/кВА, серійний номер FGWPEP10AGRB00253.

Відповідно до п. 4.1 договору строк оренди обладнання за даним договором складає 90 діб з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 року.

У статті 5 договору визначено орендна плата та порядок розрахунків, згідно якої орендна плата складається із двох частин: орендна складова безпосередньо вартості оренди обладнання та експлуатаційна складова.

Згідно п. 5.2. договору вартість однієї доби оренди обладнання складає 968,00 грн в тому числі ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2012 року до договору оренди сторони внесли зміни щодо терміну дії договору, зокрема встановили, що договір дії 151 добу з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. Також в даній угоді сторони погодили, що вартість однієї доби оренди з 18.12.2012 по 28.02.2013 р. становить 833,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар здійснює орендну плату авансовими платежами на основі рахунків, які виставляються орендодавцем.

Згідно з п. 5.5. договору до 25 числа місяця наступного за звітним місяцем , а також протягом 5 робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного даним договором, орендодавець надає орендарю підписаний (завізований) сервісним інженером орендодавця, Акт виконаній робіт в 2-х екземплярах і рахунки на оплату заборгованості по оренді, якщо така є, і на оплату наступного місяця оренди при ї продовженні. Орендар зобов'язується протягом 5ти робочих днів після отримання підписати Акт виконаних робіт і передати один екземпляр орендодавцю способом, який забезпечує його гарантовану доставку, або дати письмову вмотивовану відмову від підписання Акта с вказівкою причин не підписання. Якщо протягом 30 робочих днів з дня отримання орендарем оригіналів документів орендодавець не отримає підписаний з боку орендаря Акта виконаних робіт або письмову вмотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними орендодавцем належним чином і прийняті орендарем без претензій. Акт виконаних робіт в такому випадку підписується орендодавцем в односторонньому випадку з поставленням відповідної відмітки.

Відповідно до п. 5.7 договору рахунок для здійснення платежів за даним договором вважається отриманий орендарем в день, коли такий рахунок був переданий орендодавцем з використанням факсимільних засобів зв'язку або електронною поштою.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, договір оренди обладнання був достроково припинений, у зв'язку з чим 23.01.2013 року сторони підписали акт приймання-передачі, за яким орендар повернув а орендодавець прийняв з оренди обладнання, переданого за договором оренди обладнання № HUA-Р-059-12 від 01.10.2012 р.

За доводами позивача, відповідачем частково не оплачено рахунки № СФ-00001575 від 09.11.12; № СФ-00001763 від 06.12.12 та зовсім не оплачено рахунок № 1 від 03.01.2013 р. у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 28 909,00 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі від 01.10.2012 та від 23.01.2013 р., рахунки-фактури № СФ-00001575 від 09.11.12; № СФ-00001763 від 06.12.12 та № 1 від 03.01.2013 р.) підтверджується факт передачі обладнання в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 28 909,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.3.,5.5, 5.6. договору оренди обладнання від 01.10.2012 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 105 від 07.06.2013 р. та з листам від 06.06.2013 № 104, від 07.06.2013 № 106, в яких просив погасити існуючу заборгованість.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 28 909,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача щодо невизнання боргу за актом про надання послуг № 47 від 31.01.13 на суму 15 764,00 грн. оскільки, такий акт не підписаний з боку відповідача спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Матеріали справи містять докази отримання акта про надання послуг № 47 від 31.01.13 на суму 15 764,00 грн відповідачем, що не заперечується останнім, як і не заперечується відповідачем відсутність письмової відмови від підписання такого акта з боку відповідача, в порядку та у строки передбаченому п. 5.5. договору.

За таких обставин суд, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 28 909,00 грн обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 132,13 грн. та 3% річних у розмірі 551,25 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п.5.5 договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення строків оплати орендар сплачує орендодавцю сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені та 3% річних.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та 3% річних, який наданий позивачем, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 2 132,13 грн. 3% річних у розмірі 551,25 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 2 статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» (04214 м. Київ, вул. Північна, буд. 6, (літ. А1), ідентифікаційний код 34345631) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтед Україна» (01021, м.Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н.п. № 43, ідентифікаційний код 34807286) основну заборгованість в розмірі 28 909 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 25 коп. та судовий збір у сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 року

Суддя Пукшин Л.Г.