Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/20643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20643/13 04.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Драйв»

про розірвання угоди та стягнення коштів 200 603,71 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Житенко І.О. - представник за довіреністю від 24.10.13

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 04.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Драйв» про розірвання угоди та стягнення коштів 200 603,71 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо оплати послуг та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з 01.07.2010 по 31.08.2012 у розмірі 200 603,71 грн. Для погашення вказаної заборгованості між сторонами була укладена Угода № 1 від 07.05.2013 до Договору № 05/08/09 від 05.08.2009 із зазначенням графіку погашення до 31.01.2013. Оскільки на момент звернення позивача до суду відповідачем жодного платежу на виконання умов угоди не здійснено, позивач просить суд розірвати угоду та стягнути кошти у розмірі 200 603,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20643/13 та призначено розгляд справи на 20.11.2013.

Ухвалою суду від 20.11.2013 розгляд справи відкладався до 04.12.13 у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

У судове засідання, призначене на 04.12.13 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився вдруге, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. та 20.11.13 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Драйв» (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг № 05/08/2009 (далі - договір), на підставі якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з розміщення майна на майданчику за адресою: м. Київ, вул.. Протасів Яр,39 (надалі-майданчик), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору сторони домовилися, що надання послуг замовникові виконавець розпочинає з 17 серпня 2009 року.

Відповідно до п. 7.1. договору плата за надання послуг становить 31 650,00 грн (з ПДВ) на місяць.

Згідно з п. 7.6. договору замовник зобов'язався оплачувати послуги за цим договором шляхом на банківський рахунок виконавця у національній валюті України щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця, за який оплачується послуги, з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.5. договору.

Окрім плати за послуги, замовник зобов'язується компенсувати виконавцю витрати, пов'язані з електропостачанням майданчика, в розмірі фактично спожитих (отриманих) послуг згідно з даними приладів обліку (лічильників).

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи відповідачем не виконувалися належним чином умови договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 200 603,71 грн.

07 травня 2013 року сторони уклали Угоду № 01 по погашенню заборгованості до Договору про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009 р. (далі - угода).

Відповідно до п. 1.1. угоди в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, боржник (відповідач) зобов'язався перед кредитором (позивачем) погасити грошову суму в розмірі 200 603,71 грн за договором про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009 р., згідно визначеного графіку до 31 грудня 2013 року.

У п. 4.1. угоди сторони визначили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цієї угоди, сторона несе відповідальність, визначену цією угодою та чинним в Україні законодавством.

Згідно з п. 4.3. угоди, кредитор за своїм вибором, у разі невиконання даної угоди, має право задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок грошових коштів або майна боржника, або в інший обраний ним спосіб та застосовувати до боржника запобіжні заходи забезпечення своїх вимог та будь-які оперативно-господарські санкції, передбачені чинним законодавством.

Усі правовідносини, що виникають із цієї угоди або пов'язані з нею, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення угоди, регламентуються цією угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства (п. 6.1. угоди).

За доводами позивача, відповідачем не виконані зобов'язання взяті за договором та угодою, оскільки з моменту укладення угоди по погашенню заборгованості, відповідачем не здійснено жодного платежу в якості погашення заборгованості, визначеного графіком. А тому позивач просить суд розірвати угоду № 01 від 07.05.2013 року з посиланням на ст. 651 ЦК України та стягнути суму заборгованості у розмірі 200 603,71 грн, яка визнана відповідачем, згідно угоди № 01 від 07.05.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України). Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи відповідачем не виконуються зобов'язання щодо погашення заборгованості, згідно угоди № 01 від 07.05.2013 року у строки визначені графіком.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Проте, з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови угоди № 01 від 07.05.2013 р. щодо повної та вчасної сплати отриманих послуг, які на переконання суду є істотними, за таких обставин вимоги про розірвання угоди № 01 від 07.05.2013 року по погашенню заборгованості до Договору про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з приписами ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем числиться заборгованість перед позивачем за договором про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009 р., яка визнана відповідачем угодою № 01 від 07.05.2013 р., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості і розмірі 200 603,71 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 2 статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати угоду № 01 від 7 травня 2013 року по погашенню заборгованості до Договору про надання послуг № 05/08/09 від 05.08.2009 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП» (03038, м. Київ, вул.. Протасів Яр, буд. 39, ідентифікаційний код 30709775) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Драйв» (03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А, ідентифікаційний код 35252936).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Драйв» (03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А, ідентифікаційний код 35252936) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЕНСО ГРУП» (03038, м. Київ, вул.. Протасів Яр, буд. 39, ідентифікаційний код 30709775) заборгованість в розмірі 200 603 (двісті тисяч шістсот три) грн. 71 коп., та судовий збір у сумі 5 159 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 07коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 року

Суддя Пукшин Л.Г.