Рішення

від 27.11.2013 по справі 911/3977/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" листопада 2013 р. Справа № 911/3977/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» , с. Кірове Бориспільського району

про стягнення 5050,10 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Садовець О.О., уповноважена, довіреність від 14.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 11.10.2013р. № 259/13 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха», с. Кірове Бориспільського району Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 5050,10 грн. заборгованості за Договором №433 від 02.01.2012р., в тому числі 4522,51 грн. основного боргу, 436,52 грн. пені та 91,07 грн. процентів річних та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 17.04.2012р. відповідач мав заборгованість перед позивачем за попередні періоди 28237,59 грн., що підтверджується підписаними двосторонніми актами звірки розрахунків. Позивач за період з 17.04.2012р. по 17.01.2013р. поставив відповідачу за Договором №433 від 02.01.2012р. товар ще на загальну суму 13490,51 грн., однак відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише частково, в сумі 24416,98 грн., крім того, частину товару, а саме на суму 12788,61 грн. повернув позивачу. В результаті за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 28237,59 грн. + 13490,51 грн. - 24416,98 грн. - 12788,61 грн. = 4522,51 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача передбачену договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 436,52 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 91,07 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3977/13 та призначено справу до розгляду.

Відповідач в судові засідання 12.11.2013р. та 27.11.2013р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи та докази не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Ухвалою від 12.11.2013р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача, неподанням ним витребуваних судом доказів.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ААБ № 49941, копія якої залучена до матеріалів справи, відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі, місцезнаходження його відповідає адресі, зазначеній в позовній заяві, на яку суд в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України належним чином направляв відповідачу копії ухвал від 22.10.2013р. та від 12.11.2013р. рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно пункту 3.9.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, враховуючи, що строк розгляду спору у справі обмежений ст. 69 ГПК України, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ДМТ-Центр»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» с. Кірове Бориспільського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «Росомаха»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

02.01.2012р. між ТОВ «ДМТ-Центр» (продавець) та ТОВ «Росомаха» (покупець) було укладено Договір №433 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари медичного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар. Відповідно до умов Договору:

- Ціна окремої партії та одиниці товару встановлюється за погодженням сторін в гривнях та вказується в накладних (пункт 3.1 Договору);

- Покупець сплачує продавцю за поставлений товар протягом 5 банківських днів з моменту його продажу третім особам. Покупець зобов'язаний надавати продавцю звіт про залишки та хід реалізації товару щотижня. Ненадання продавцю вказаного звіту свідчить про повну реалізацію товару, що є підставою для оплати товару протягом передбаченого строку (пункти 3.3, 3.8 Договору);

- У разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми оплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (пункти 5.2 Договору);

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, на виконання своїх господарських зобов'язань ТОВ «ДМТ-Центр» протягом дії Договору поставляв відповідачу ТОВ «Росомаха» обумовлений Договором товар. Станом на 17.04.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 28237,59 грн., що вбачається з підписаного обома сторонами та скріпленого печатками обох сторін акту звірки розрахунків, копія якого залучена до матеріалів справи, а оригінал був наданий для огляду в судовому засіданні.

В наступному позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 13490,51 грн. за видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи, а саме: від 26.04.2012р. № 134489 на суму 604,80 грн.; від 26.04.2012р. № 134484 на суму 1332,08 грн.; від 26.06.2012р. № 141324 на суму 1091,15 грн.; від 26.06.2012р. № 141322 на суму 1476,76 грн., від 03.07.2012р. № 142459 на суму 277,40 грн.; від 09.08.2012р. № 148400 на суму 2616,58 грн.; від 09.08.2012р. № 148385 на суму 665,00 грн.; від 18.09.2012р. № 153538 на суму 766,32 грн.; від 18.09.2012р. № 153532 на суму 927,70 грн.; від 25.10.2012р. № 159384 на суму 80,76 грн., від 25.10.2012р. № 159382 на суму 1830,87 грн.; від 15.11.2012р. № 162310 на суму 261,99 грн.; від 15.11.2012р. № 162315 на суму 80,76 грн.; від 05.12.2012р. № 165609 на суму 571,63 грн.; від 20.12.2012р. № 168021 на суму 513,38 грн.; від 17.01.2013р. № 171837 на суму 161,52 грн.; від 17.01.2013р. № 171836 на суму 231,81 грн.

Як свідчить залучений до матеріалів справи оригінал довідки Філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.11.20113р. № 284, в термін після 17.04.2012р. відповідачем оплачено кошти за отриманий від позивача товар всього в сумі 24416,98 грн., а саме платіжними дорученнями: від 19.06.2012р. № 1608 на суму 7204,63 грн.; від 01.08.2012р. № 1962 на суму 4458,76 грн.; від 18.09.2012р. № 2429 на суму 1954,23 грн.; від 05.11.2012р. № 2838 на суму 5666,26 грн., від 06.03.2013р. № 283 на суму 3633,10 грн.; від 15.04.2013р. № 668 на суму 1000,00 грн.; від 05.06.2013р. № 939 на суму 500,00 грн.

Крім того, позивач твердить, що відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 12788,61 грн., що зокрема вбачається з актів звіряння розрахунків станом на 31.12.2012р. та станом на 31.08.2013р., підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін, копії яких залучені до матеріалів справи а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд ухвалами від 22.10.2013р. та від 12.11.2013р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату грошових коштів за спірними накладними, а також оригінали та копії накладних на повернення товару за Договором від 02.01.2012р. № 433. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати за товар в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, а також доказів повернення товару на суму, більшу, ніж вказує позивач, суду не представив, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позивач твердить, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 28237,59 грн. (вхідне сальдо станом на 17.04.2012р.) + 13490,51 грн. (вартість поставленого товару за накладними після 17.04.2012р.) - 24416,98 грн. (сплачено коштів за товар за платіжними дорученнями після 17.04.2012р.) - 12788,61 грн. (вартість повернутого товару за накладними на повернення) = 4522,51 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктами 3.3, 38 Договору сторони встановили обов'язок відповідача сплатити за отриманий товар в строк 5 банківських днів з дня реалізації товару відповідачем третім особам. При цьому, сторони передбачили обов'язок покупця подати продавцю звіт про залишки та хід реалізації товару щотижня і встановили, що ненадання звіту свідчить про повну реалізацію товару.

На підставі вищевикладеного, позивач твердить, що після 17.01.2013р. (дата останньої поставки) відповідач щотижневих звітів про хід реалізації товару йому не надавав, що за умовами договору свідчить про повну реалізацію товару та настання обов'язку сплатити відповідачу за отриманий товар.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд ухвалами від 22.10.2013р. та від 12.11.2013р. витребовував у відповідача звіти про хід реалізації товару та/або звіти про залишки товару. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів подання позивачу звітів про хід реалізації товарів після 17.01.2013р. суду не представив, відповідно доводів позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Росомаха» своїх зобов'язань за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 4522,51 грн. строк оплати якого настав 01.02.2013р. (17.01.2013р. + 1 тиждень на подання звіту + 5 банківських днів).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 436,52 грн. пені, та 91,07 грн. 3% річних. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору, сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми оплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач твердить, що оскільки пунктом 5.2 Договору передбачено сплату пені за кожен день прострочення, зазначене свідчить про те, що сторонами встановлено строк нарахування пені за весь період , а не за шість місяців, як встановлено законом.

Суд не погоджується з вказаним твердженням, оскільки пунктом 5.2 Договору сторони передбачили порядок нарахування пені (у відсотках від суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення), у відповідності до визначення, наведеного в частині 3 ст. 549 ЦК України, однак, зазначене жодним чином не свідчить про встановлений Договором інший термін нарахування пені понад шість місяців, які встановлені законом.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Постановою правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%; постановою правління Національного банку України від 06.06.2013р. №209 розмір облікової ставки НБУ встановлено на рівні 7,0%.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Основний борг, грн.Кількість днів простроченняПеня, грн. (подвійна облікова ставка НБУ 4522,51 грн. 183 (02.02.2013р. - 03.08.2013р.) 333.30 Судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в сумі 333,30 грн.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Основний борг, грн.Кількість днів прострочення 3% річних, грн. 4522,51 грн. 236 (02.02.2013р. - 25.09.2013р.) 87,72 Судом встановлено, що за заявлений позивачем в позові період до 25.09.2013р. включно з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних в сумі 87,72 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» заборгованості в розмірі 4943,53 грн., яка складається з 4522,51 грн. основного боргу, 333,30 грн. пені та 87,72 грн. трьох процентів річних. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 11, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст.ст. 546, 547, 549, 610, частиною 1 ст. 612, ст.ст. 614, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, частиною 1 ст. 175, ст.ст. 179, 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» (08333, Київська обл., Бориспільський район, с. Кірове, вул. Пащенкових 49, ідентифікаційний код 20582725)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд.3 к.197, ідентифікаційний код 34529098)

4522,51 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні п'ятдесят одну копійку) основного боргу,

333,30 грн. (триста тридцять три гривні тридцять копійок) пені;

87,72 грн. (вісімдесят сім гривень сімдесят дві копійки) процентів річних

1684,20 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 09.12.2013р.