Рішення

від 02.12.2013 по справі 916/2720/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2720/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД";

До відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ПРОФІ";

про визнання дійсним договору поставки та стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача (ТОВ „БІГ-ШПІК"): Абрамов М.В. (за довіреністю).

Від відповідача (ТОВ „ІМПОРТ-ПРОФІ"): Попов М.М. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ : 09.10.2013 року за вх. №4216/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ПРОФІ" (далі - відповідач 2) про визнання дійсним договору поставки №23042013 від 23.04.2013 року та стягнення штрафних санкцій у розмірі 18 929,06 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судовому засіданні від 02.12.2013 року підтримували позицію викладену у наданих до канцелярії суду заяв про визнання позову, які були прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

23.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" було укладено Договір поставки №23042013, згідно якого відповідач 1 взяв на себе обов'язок поставити позивачу товар на загальну суму 144 305 352,00 грн., з урахуванням ПДВ 24 050 892,00 грн.

Згідно Договору №23042013, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" отримало товари на суму 144 287 244,00 грн.

В забезпечення виконання всіх зобов'язань, що випливають з Договору №23042013, на підставі комерційної пропозиції позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ПРОФІ" 25.04.2013 року уклало з позивачем Договір поруки, згідно з яким відповідач 2, як поручитель прийняв на себе прямі зобов'язання відповідати перед позивачем по зобов'язанням відповідача 1 за Договором № 23042013.

Відповідач 1 виконав зобов'язання по договору №23042013 не належним чином та не в повному обсязі, будучи зобов'язаний передати товару на суму 144 305 352,00 грн., передав позивачу товару на суму 144 287 244,00 грн. Таким чином, відповідач 1 не передав товару на суму 18 108,00 грн.

Відповідач 1 на претензію позивача повідомив, що не бажає поставляти позивачу товар на суму 18 108,00 грн. Так як, при підведенні підсумків господарської діяльності підприємства, проаналізувавши діюче законодавство, вважає, що вищевказана угода була укладена під впливом помилки, що має істотне значення та більш того, договір містить у собі ознаки нікчемності, а отже є таким, що повинен бути визнаний недійсними.

Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача 1 виникла заборгованість по простроченій поставці товару у розмірі 18 108,00 грн.

На думку позивача відповідачі 1 та 2 несуть солідарний обов'язок перед позивачем за невиконання перед позивачем зобов'язань за Договором №23042013, тому солідарному стягненню підлягає сума заборгованості згідно п. 6.1 Договору №23042013 в розмірі 18 929,06 грн. з яких: 18 108,00 грн. - штраф, у розмірі не поставленого в строк товару; 821,06 грн. - пеня за 117 (сто сімнадцять) календарних днів.

З огляду на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" просить суд визнати правочин, а саме Договір поставки №23042013 від 23.04.2013 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" взяло на себе обов'язки поставити позивачу товар на загальну суму 144 305 352,00 гривень - дійсним, та виконаним позивачем повністю на суму 144 287 244,00 грн.; та стягнути солідарно із відповідачів суму штрафних санкцій по Договору поставки №23042013 від 23.04.2013 року у розмірі 18 929,06 грн.

01.11.2013 року за вх. №№33315/13 та 33312/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ПРОФІ" відповідно, надали до суду заяви про визнання позову у повному обсязі та просили суд прийняти рішення про задоволення позову та розглядати справу без участі представників відповідачів.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 23 квітня 2013 року між підприємством ТОВ "БІГ-ШПІК" (постачальник) та ТОВ "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (покупець) був укладений Договір поставки №23042013, згідно якого постачальник взяв на себе обов'язок поставити позивачу товар на загальну суму 144 305 352,00 грн., з урахуванням ПДВ 24 050 892,00 грн. (п. 3.1 Договору), партіями за його заявками (замовленням) (п. 1.1, 2.1 Договору) протягом п'яти банківських днів з моменту одержання замовлення (заявки) (п. 4.3 Договору), й передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти товар і здійснити його оплату.

Договір №23042013 набув чинності з моменту його підписання і діє до 23.08.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 8.1. Договору №23042013).

Згідно Договору №23042013, ТОВ "БІГ-ШПІК" передало, а ТОВ "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" отримало товари на суму 144 287 244,00 грн. відповідно накладним: №№1-2827 з 07.05.2013р. по 24.05.2013р.

За актом приймання-передачі векселю від 24 травня 2013 року позивач передав ТОВ "БІГ-ШПІК", вексель серія АА №2144400, дата складання 24 травня 2013 року, номінальна вартість 144 287 244,00 грн. (аркуш справи 69).

Тобто, позивачем були виконані зобов'язання перед ТОВ "БІГ-ШПІК" по Договору №23042013, поставки за зазначеним договором повністю оплачені. В акті приймання-передачі векселю міститься посилання, що він переданий у відповідності з Договором.

Часткове виконання ТОВ "БІГ-ШПІК" обов'язків на суму 144 287 244,00 грн. по Договору №23042013 підтверджується Актом звірки поставки товару від 24 травня 2013р. (аркуш справи 25-68).

В забезпечення виконання всіх зобов'язань, що випливають з Договору №23042013, на підставі комерційної пропозиції позивача, ТОВ "ІМПОРТ-ПРОФІ" 25 квітня 2013 року уклало з позивачем Договір поруки, згідно з яким ТОВ "ІМПОРТ-ПРОФІ", як поручитель прийняв на себе прямі зобов'язання відповідати перед позивачем по зобов'язанням відповідача 1 за Договором № 23042013.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як випливає із ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Він зазвичай лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду.

ТОВ "БІГ-ШПІК" виконало зобов'язання по Договору №23042013 не належним чином та не в повному обсязі, будучи зобов'язане передати товару на суму 144 305 352,00 грн., передало позивачу товару на суму 144 287 244,00 грн. Таким чином, ТОВ "БІГ-ШПІК" порушило умови п.3.1 Договору № 23042013 та не передало позивачу товару на суму 18 108,00 грн. відповідно до умов Договору №23042013, в результаті чого виникла заборгованість, яка підтверджується представленими до позовної заяви розрахунками та документами.

Згідно п. 4.8 Договору №23042013, позивач вправі вимагати від ТОВ "БІГ-ШПІК" належного виконання зобов'язань по Договору, при виникненні заборгованості за поставками товару вимагати повернення сплачених грошей, та стягнути заборгованість за Договором в примусовому порядку.

Відповідно до п. 4.9. Договору №23042013 ТОВ "БІГ-ШПІК" зобов'язався відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з Договору №"БІГ-ШПІК".

Згідно п. 4.1 Договору поруки від 25.04.2013р. у випадку невиконання або неналежного виконання ТОВ "БІГ-ШПІК" взятих на себе зобов'язань по Договору №23042013, ТОВ "ІМПОРТ-ПРОФІ" несе солідарну відповідальність перед позивачем на всю суму заборгованості ТОВ "БІГ-ШПІК", встановлену на момент подання позовної вимоги.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки.

Оскільки, відповідачі несуть солідарний обов'язок перед позивачем за невиконання зобов'язань за Договором №23042013, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо солідарного стягнення з обох відповідачів на користь позивача суму заборгованості згідно п.6.1 Договору №23042013 в розмірі 18 929,06 грн., з яких: 18 108,00 грн. - штраф, у розмірі не поставленого в строк товару; та 821,06 грн. - пеня за 117 календарних днів: починаючи з 24.05.2013 року та по 17.09.2013 року включно.

Щодо вимоги позивача щодо визнання правочину, а саме Договір поставки №23042013 від 23.04.2013 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" взяло на себе обов'язки поставити позивачу товар на загальну суму 144 305 352,00 гривень - дійсним, та виконаним позивачем повністю на суму 144 287 244,00 грн., суд пояснює наступне.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що способи захисту порушених прав суб'єкта господарювання визначені статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК. Переліки способів захисту прав, що місять ці статті, не передбачають такого способу захисту права як визнання договору дійсним, також не передбачено такого способу захисту іншими актами законодавства.

Враховуючи зміст ч.2 п.1 ст. 11 ЦК, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, суд вважає, що вимога про визнання договору дійсним не є вірно обраним Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а є вимогою про встановлення факту, який має значення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ані позивачем, ані відповідачами, які визнають позов у повному обсязі, не надано суду належних та припустимих доказів.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" обрано не вірний спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання договору дійсним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" в частині визнання Договору поставки №23042013 від 23.04.2013 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" взяло на себе обов'язки поставити позивачу товар на загальну суму 144 305 352,00 гривень дійсним не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не законні та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД".

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ-ПРОФІ" (65078, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський район, вул. Космонавтів, буд. 32, офіс 405, код ЄДРПОУ 33568269) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ-ШПІК" (04050, м. Київ, вул. Миколи Мурашки, буд. 6, кв. 28, код ЄДРПОУ 34820841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (65023, м. Одеса, вул. Л.Толстого, буд. 12, офіс 504, ідентифікаційний код 37107129, ІПН 371071226586, свідоцтво платника ПДВ 100285203) суму штрафних санкцій по Договору поставки №23042013 від 23.04.2013 року у розмірі 18 929,06 грн., з яких: 18 108,00 грн. - штраф, у розмірі не поставленого в строк товару; та 821,06 грн. - пеня, а також 1 720,50 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Копію даного рішення надіслати позивачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.