Постанова

від 04.12.2013 по справі 918/1483/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 918/1483/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватне підприємство Агропромислове приватне підприємство "Мир" на рішення господарського суду Рівненської області від 30.10.13 р.

у справі № 918/1483/13 (суддя Романюк Р.В. )

позивач Фізичної особи-підприємця Соломчука Дмитра Вікторовича

відповідач Приватного підприємства "Агропромислове приватне підприємство "Мир"

про стягнення в сумі 29 257 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Голубокої Т.В ( представник, довіреність у справі)

відповідача - Мосійчук А.П ( представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 918/1483/13 стягнуто з Приватного підприємства Агропромислове приватне підприємство "Мир" на користь фізичної особи - підприємця Соломчука Дмитра Вікторовича 26 346 грн. 02 коп. - 40 % річних та 1 549 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору. В позові в частині стягнення пені в розмірі 2911 грн.53 коп. відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції в силу положень ст.ст. 256, 257, ч.1,2 ст.258, ч.3,4,5 ст.267 ЦК України, ст. 611, ч.2 ст. 625 ЦК України прийшов до висновку, що строк позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 2911 грн.53 коп. на день розгляду справи сплинув, а позовні вимоги в частині стягнення процентів в сумі 26346,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов»язання .

Не погодившись з постановленим рішенням, Приватне підприємство Агропромислове приватне підприємство "Мир" звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що договір ,на який посилається позивач, підписаний технічним директором АПП "МИР" Поліщуком В.С, який діяв на підставі наказу № 7к від 31 березня 2010 року та довіреності від 31 березня 2010 року.

Апелянт зазначає, що технічний директор має право підпису від імені підприємства на підставі довіреності наступних документів : акти прийому - передачі товарів робіт послуг, видаткових накладних , товаротранспортних накладних, шляхових листів і діє без права підпису правочинів та платіжних доручень.

На думку скаржника , технічний директор АПП "МИР" перевищив свої повноваження при підписанні договору , що є в свою чергу підставою недійсності договору № 02 про виконання робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур від 25 липня 2011 р.

Разом з тим апелянт вказує, що технічний директор АПП "МИР" не перевищував свої повноваження при підписанні із позивачем акту приймання виконаних робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур від 09 вересня 2011 року, оскільки мав на це відповідні повноваження. Враховуючи даний факт, апелянт визнає борг в сумі 37 521 грн., проте не визнає позов в частині штрафних санкцій. Зокрема, скаржник зазначає, що після того ,як позивач відмовився від стягнення пені та 40% річних в судовому засіданні у справі № 5019/1499/12, він жодного разу ні письмово ,ні усно не звертався до відповідача із вимогою про сплату 40% річних за договором № 02 про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур від 25 липня 2011 року. На думку скаржника, позивач визнав що його права порушені лише в частині несплати 37 521 гривень за виконані роботи, а тому у нього були відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення пені та 40 % річних згідно вищезазначеного договору.

Крім того, апелянт у скарзі вказує, що 28 жовтня 2013 року Рівненським районним судом було відкрито провадження у справі № 570/4932/13-ц за позовом АПП "МИР" до Поліщука В.М., Соломчука Д.В про визнання недійсним договору № 02 від 25 липня 2011 року.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/1483/13 від 30 жовтня 2013 року повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ФОП Соломчук Д.В просить рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 918/1483/13 залишити без змін у зв"язку з тим, що останнє прийняте у повній відповідності з чинним законодавством. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними.

Вказує на право позивача згідно з ч.4 ст.22 ГПК України на зменшення розміру позовних вимог та право звернення з позовом про стягнення 40 % річних за період з 16 вересня 2011 року по 07 липня 2013 року, в тому числі за період , що тривав після прийняття рішення господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року у справі № 5019/1499/12.

Крім того, позивач вважає безпідставними покликання скаржника щодо перевищення повноважень технічним директором при підписанні Договору № 02 від 25 липня 2011 року, оскільки вказаним обставинам надана правова оцінка в рішенні господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року у справі № 5019/1499/12.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги скарги, просить рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 918/1483/13 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, апелянт просить зупинити розгляд справи № 918/1483/13 у зв"язку з розглядом справи №572/4932/13-ц в Рівненському районному суді з підстав визнання Договору № 02 від 25 липня 2011 року недійсним.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заявлене апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення .

Клопотання апелянта про зупинення провадження у справі 918/1483/13 , у зв"язку з розглядом справи №572/4932/13-ц в Рівненському районному суді, з підстав визнання Договору № 02 від 25 липня 2011 року недійсним не підлягає до задоволення з підстав,наведених нижче.

Відповідно до ч.1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі , зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі .

Враховуючи наведені норми права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 918/1483/13, оскільки договір № 02 від 25 липня 2011 року є чинним ,досліджувався при розгляді справи № 5019/1499/12.

Крім того, у разі визнання спірного договору недійсним у судовому порядку, відповідач не позбавлений права звернутись до суду на підставі ст. 112-114 ГПК України з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства Агропромислове приватне підприємство "Мир" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 02 про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур , за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю роботи відповідно до умов даного договору. ( а.с.11-12).

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що оплата робіт проводиться наступним чином: у сумі 10 000,00 грн. - до 15.09.2011 року, решта вартості виконаних та неоплачених робіт оплачується замовником протягом 14 днів з дати підписання кожного акту приймання виконаних робіт.

Обумовлені договором роботи позивач виконав, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур від 09.09.2011 року на суму 37 521,00 грн. Проте, вартість робіт у встановлений п. 4.3 Договору термін, відповідачем не оплачена.

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 13.11.2012р. у справі №5019/1499/12 (а.с. 17-22), з відповідача на користь ФОП Соломчука Д.В. стягнуто заборгованість за надані згідно Договору № 02 від 25.07.2011р. послуги в сумі 37 521 грн.

Як вбачається із зазначеного рішення, судом був встановлений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати за надані послуги по збиранню врожаю.

Рішення господарського суду Рівненської області від 13.11.2012р. у справі № 5019/1499/12 набуло законної сили та передано позивачем на виконання до органу державної виконавчої служби.

Згідно частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

У рішенні від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд першої інстанції правильно вказав, що факт виконання робіт позивачем, обумовлених Договором № 02 від 25.07.2011р., існування заборгованості у відповідача в зазначеній сумі та неналежне виконання (прострочення) взятого на себе зобов'язання з боку відповідача, встановлено рішенням господарського суду у справі № 5019/1499/12, а отже відповідно ст. 35 ГПК України, не потребують додаткового підтвердження.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено , що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати згідно даного договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а також проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 40 % річних.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що заборгованість, яка виникла на підставі Договору, відповідачем сплачена під час примусового виконання рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1499/12 . Даний факт підтверджується банківськими виписками від 30.05.2013р., з яких вбачається, що відповідачем було сплачено 14 045 грн. 53 коп. з них 1 609 грн.50 коп. - в рахунок погашення судового збору, а 12 436 грн. 03 коп. - в рахунок погашення основної заборгованості (а.с. 15) та від 08.07.2013р.,з якої вбачається , що відповідачем було сплачено 25 084 грн. 97 коп. в рахунок погашення основної заборгованості (а.с. 16).

Разом з тим, відповідно до п. 5.2 договору № 02 від 25.07.2011р відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв"язку з чим позивач нарахував відповідачу 40% річних в розмірі 26 346 грн. 02 коп. за період з 16.09.2011р. по 07.07.2013р. (з відповідним коригуванням суми заборгованості, враховуючи дати погашення заборгованості )(а.с. 8).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, судова колегія прийшла до висновку, що факт прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача підтверджується зібраними у справі доказами, а розмір процентів (40 %) сторони самостійно визначили в Договорі.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 26 346 грн. 02 коп. процентів річних є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо нарахованої позивачем на підставі п. 5.2 Договору пені в розмірі 2911,53 грн., Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в її стягнення ,оскільки відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки встановлено скорочений строк позовної давності (один рік), який станом на день подачі позову сплинув і відповідачем до прийняття рішення у справі заявлено про застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК України.

Крім того, покликання апелянта на те , що позивач ФОП Соломчук Д.В зменшивши позовні вимоги під час розгляду справи № 5019/1499/12, фактично відмовився від стягнення пені та річних , суд апеляційної інстанції оцінює критично з огляду на таке.

Так, право позивача на зменшення позовних вимог гарантується йому ч.4 ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.4.6 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

З рішення господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року у справі № 5019/1499/12. вбачається , що ФОП Соломчук Д.В. саме зменшив позовні вимоги.

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами позивача, що подальше звернення позивача Соломчука Д.В. з позовною вимогою про стягнення з ПП АПП "Мир" 40% річних за Договором про виконання робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур №02 від "25" липня 2011 року є законним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія не може погодитись з доводами апелянта в тій частині , що суд першої інстанції не застосував п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та за власною ініціативою не визнав недійсним Договір № 02 від 25 липня 2011 року , з огляду на наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Рівненської області від "13" листопада 2012р. у справі №5019/1499/12, яке набрало законної сили ,судом при розгляді даної справи вже надано правову оцінку вказаному договору.

Так, суд прийшов до висновків про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним, адже відповідач ПП АПП "Мир" вчинив дії, що свідчать про прийняття спірного правочину до виконання, визнавши як факт прийняття виконаних позивачем робіт, так і суму боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведену норму закону, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо перевищення повноважень технічним директором при підписанні договору, адже вказані обставини отримали свою правову оцінку в рішенні господарського суду Рівненської області від "13" листопада 2012р. у справі № 5019/1499/12.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Агропромислове приватне підприємство "Мир" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2013 року у справі №918/1483/13.

Керуючись ст.ст. 49,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 918/1483/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агропромислове приватне підприємство "Мир" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.