Постанова

від 01.09.2006 по справі 13/263-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/263-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" вересня 2006 р.                                                            Справа №13/263-НА

за позовом                 Відкритого акціонерного товариства „Завод „Пульсар” м. Шепетівка

                    до            Державної виконавчої служби в Шепетівському районі м. Шепетівка

          про            визнання протиправною і скасування постанови про арешт коштів

                              та поворот цієї ж виконання постанови від 20.06.2006 р.

Суддя  Матущак О. І.                    

За участю представників сторін:

позивача:                 Танасієнко В.М. по довіреності від 01.07.2006р.

відповідача:             Литвинюк Ю.А. по довіреності № 3084 від 10.08.2006р.

              Вступна та резолютивна частини постанови проголошена в судовому засіданні 01.09.2006 р.

Позивач у позові просить господарський суд визнати протиправною і скасувати постанову про арешт коштів боржника ВАТ „Завод „Пульсар” м. Шепетівка у сумі 1912339 грн., видану 20.06.2006р.  на підставі рішень господарського суду № 9/3446 від 24.06.2005р. про звернення стягнення 286882,19 грн. податкового боргу на активи ВАТ „Завод „Пульсар” та № 10/2776 від 24.06.2005 р. про стягнення 923887,55 грн. заборгованості до УПФУ в м. Шепетівка.

Обґрунтовує позивач свої вимоги тим, що оскільки ухвалою господарського суду від 13.06.2006 р. порушено провадження у справі №2/155-Б про визнання ВАТ “Пульсар” банкрутом, тому у відповідності до п.п. 4-7 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” було введено мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів і відповідач зобов”язаний був згідно п. ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” зупинити виконавчі дії і не приймати постанову про накладення арешту на кошти позивача.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 11.08.2006 р. наполягає на задоволені позову, а також подав заяву про уточнення позовних вимог № 362 від 11.08.2006 р., якою фактично збільшено такі вимоги і у  якій просить про поворот вказаної постанови шляхом перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача у сумі 48188,85 грн., які були платіжними вимогами ДВС  стягнуті на власний депозитний рахунок, а також подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом  вжиття заходів  у вигляді заборони вчиняти дії щодо зняття із рахунку позивача коштів, які на ньому знаходяться.

Зважаючи на те, що клопотання про збільшення позовних вимог подане у відповідності до ч.1 ст. 51 та ч.1 ст. 137 КАС України, господарський суд ухвалою від того ж 11.08.2006 р.  задоволив клопотання позивача  та прийняв таке уточнення до розгляду.

Оскільки згідно ч.1 ст. 181 КАС України встановлено десятиденний строк подання  позову на рішення, дії, бездіяльність органів ДВС, позивачем подано клопотання від 28.07.2006 р. про поновлення такого строку у відповідності до ст. 102 КАС України. В обґрунтування такої заяви зазначено, що після отримання копії оскаржуваної постанови, через потрапляння на неї води, було встановлено її непридатність для читання. Внаслідок цього, на запит позивача, відповідачем було надано належну копію постанови лише 18.06.2006 р.

В даному судовому засіданні уповноваженим представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині повороту виконання вказаної постанови шляхом перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача у сумі 48188,85 грн., які були платіжними вимогами ДВС  стягнуті на власний депозитний рахунок.

Із письмового пояснення відповідача, яке подане представником відповідача у судовому засіданні 11.08.2006 р. і яке господарським судом оцінюється як відзив на позов, стало відомо, що ДВС заведено об”єднане виконавче провадження про стягнення з боржника на користь фізичних та юридичних осіб, загалом суми 2194288 грн., в т.ч. щодо  стягнення заробітної плати у розмірі 152843,68 грн., на стягнення яких не поширюється дія мораторію згідно п.6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На підставі викладеного вище, представник відповідача у даному судовому засіданні заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині повороту виконання постанови шляхом стягнення з ДВС коштів та визнає її протиправність з огляду на доводи позивача, а також подав  належним чином завірені копії платіжних вимог № 74  від 26.06.2006 р. та № 75 від 29.06.2006 р. та № 83 від 27.07.2006 р. на суму загалом 48188,85 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Рішеннями господарського суду Хмельницької області у справах №9/3446 та №10/2776 від 24.06.2005 р. було стягнуто з ВАТ “Завод “Пульсар” на користь ПФУ у м. Шепетівці загалом суму 1210769,74 грн.

Державним виконавцем ДВС у Шепетівському районі по наказах господарського суду області, виданих на виконання зазначених вище рішень, постановами  від 02.08.2005 р. було приєднано їх до зведеного виконавчого провадження  № 14 від 22.02.2002 р. про стягнення  з боржника на користь юридичних та фізичних осіб (заборгованість по заробітній платі) грошових коштів.

Постановою цієї ж ДВС від 20.06.2006 р. було накладено арешт на грошові кошти позивача  загалом у сумі 1912339 грн., які  знаходилися на рахунку боржника у  Хмельницькій філії ЗАТ  КБ “Приватбанк”.

У зв”язку із поступленнями коштів на вказаний рахунок, платіжними вимогами ДВС    № 74  від 26.06.2006 р., № 75 від 29.06.2006 р. та № 83 від 27.07.2006 р.  загалом стягнуто коштів на депозитний рахунок відповідача суму 48188,85 грн.

У всіх платіжних вимогах, у графі “Призначення платежу”, зазначалася підстава: –на виконання наказів господарського суду області № 10/2776 та № 9/3446 від 05.07.2006 р.

Крім цього, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.06.2006 р. порушено провадження у справі № 2/155-Б про визнання боржника –ВАТ “Завод”Пульсар” м. Шепетівка банкрутом, введено мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів та зобов”язано ДВС зупинити наявні виконавчі провадження.

Вказана ухвала господарського суду згідно поштового повідомлення отримана ДВС 22.06.2006 р. і зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за № 5247.

Таким чином, станом на дату надсилання до банківської установи платіжних вимог від 26.06.2006 р., 29.06.2006 р. та  27.07.2006 р. відповідач знав про порушене провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів.

У відповідності до  п.8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” до обставин,  що  зумовлюють  обов'язкове зупинення   виконавчого провадження,  відноситься   порушення  господарським  судом  провадження у справі про банкрутство   боржника,   якщо  відповідно  до  закону  на  вимогу стягувача   поширюється  дія  мораторію,  введеного  господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу   стягнутих  з  боржника  грошових  сум  (у  тому  числі одержаних  від  реалізації майна боржника).

          Таким чином, згідно зазначеної вище норми, після отримання ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, відповідач зобов”язаний був зупинити усі виконавчі провадження (об”єднане виконавче провадження) і не вчиняти виконавчих дій, в тому числі й на виконання постанови про арешт коштів.

Разом із тим, згідно  п.п. 4, 6 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі  виконавчих документів та інших документів , за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не   поширюється на виплату заробітної плати, аліментів і т.д.

Навіть у разі, якщо у об”єднаному виконавчому провадженні знаходилися на виконанні рішення судів щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, аліментах і т.д., державною виконавчою службою повинні були бути вчинені дії по зупиненні  усіх виконавчих дій.

Зазначена вище норма Закону розрізняє примусове поняття “стягнення” та добровільне поняття ”виплата”.

Відповідачем  приймаючи оспорювань постанову та надсилаючи до банку платіжні вимоги, вчинялися примусові  дії саме  по стягненні коштів. Якщо розглядати норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема абз. 24 ст.1, ч.1 ст. 14,  ч.4-7 ст. 12 в системному аналізі, то  перерахування будь-яких коштів боржником, будь-яким кредиторам, вимоги по стягненні яких виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство,  за виключенням заборгованості по заробітній платі, аліментах і т.д., буде порушенням мораторію. Оскільки такі кредитори є прилевійованими кредиторами, тому власні дії боржника по виплаті заборгованості по заробітній платі і т.д. не буде порушенням  мораторію також з огляду на наступне.

У відповідності до  п. 6 ст. 14 вказаного Закону, навіть у разі відсутності заяв кредиторів щодо стягнення заборгованості по заробітній платі і т.д., розпорядник майна на відміну від вимог інших кредиторів, зобов”язаний такі вимоги внести до реєстру кредиторів за даними самого боржника. В даному випадку законодавцем забезпечується гарантія відновлення порушеного права на отримання зарплати щодо всіх без виключення працівників у другу чергу  в пропорційному співвідношенні у разі недостатності коштів у відповідності до п-п 2, ч. 1, ч. 3  ст. 31 названого Закону.

Натомість, органами Державної виконавчої служби виконуються рішення судів про стягнення заробітної плати і т.д. лише щодо тих фізичних осіб, які звернулися за захистом порушеного права до суду і щодо них прийнято відповідні судові рішення.

Під час прийняття даної постанови господарським судом враховується також та обставина, що хоча і відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію  після прийняття постанови про арешт коштів, проте вона згідно дати прийнята уже після  винесення  ухвали господарським судом.

За таких обставин, оскільки ДВС оскаржувана постанова приймалася уже в період дії мораторію, який згідно ч.4 ст. 12 Закону став діяти з дати порушення провадження у справі, підставою її прийняття стали суми  стягнення на які поширюється дія мораторію, господарський суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови  про арешт коштів боржника від 20.06.2006 р. та задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови, як пропущеного з поважної причини.

Провадження у справі щодо вимоги про поворот виконання постанови від 20.06.2006 р. про арешт коштів боржника належить закрити, оскільки відмова позивача від позову у цій частині господарським судом приймається.

Керуючись ст.ст. 1, 11, 12, 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  ст.ст.4, 14, 69-73, 86,  102, 104,  п.2 ст. 157, ст.ст. 158-163, 167, 181,  254-259, п.п.3,6,7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , суд-

                                                          П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби  у Шепетівському районі  від 20.06.2006 р. про арешт коштів  ВАТ  “Завод”Пульсар”.

Провадження у справі в частині вимог про поворот виконання постанови від 20.06.2006 р. про арешт   коштів  ВАТ  “Завод”Пульсар” закрити.       

Стягнути з Державної виконавчої служби  у Шепетівському районі м. Шепетівка вул. Маркса, 46 код 33902289 на користь ВАТ “Завод”Пульсар” м. Шепетівка,  вул. Економічна, 27 код ЄДРПОУ 21316894 суму 3,40 (три) грн.. 40 коп. витрат по оплаті державного мита.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      О.І. Матущак