Постанова

від 11.02.2009 по справі 32/540-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/540-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.02.2009р.м.Київ№ 32/540-А

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт+Електро»

До                    Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Про                     скасування податкового повідомлення –рішення

                                                      Колегія суддів у складі:  Хрипун О.О. –головуючий

                                                                 Митрохіна А.В.  

                                                                                                   Копитова О.І.                                                                            

                    Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

від позивача            Кургатенко В.М.–предст., Вершиніна Т.А. –предст.

від відповідача       Перепелюк О.В.–ст.держ.под.інсп. юр.від.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт+Енерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 09.12.2008 №113) про скасування  податкового повідомлення –рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 941-23-804-30002054/15468 та стягнення з відповідача витрат по проведенню судової експертизи.

Вимоги позивача мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення товариством вимог п. 2.9, п. 3.3, п. 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та перевищення ліміту залишків готівки в касі підприємства не відповідають дійсності, оскільки здавання готівкових коштів до банку здійснювалось позивачем в порядку та строки, передбачені вказаним Положенням, що підтверджується  квитанціями до прибуткового документу банку на внесення готівки за підписом бухгалтера і касира установи банку, засвідчених печаткою установи банку. Крім того, за висновками судової-бухгалтерської експертизи, проведеної в межах розгляду справи № 32/540-А, перевищення товариством ліміту залишків готівки в касі не встановлено. За вказаних обставин позивач вважає, що застосування до нього спірним податковим повідомленням –рішенням фінансових санкцій є  безпідставним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення –рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки при видачі готівки з каси підприємства в установу банку позивач не оформлював видаткові касові ордери, що призвело до порушення п. 2.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та перевищення ліміту залишків готівки в касі підприємства, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовані фінансові санкції, передбачені п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки».

Крім цього відповідач звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду. Посилаючись на те, що  позивач не дотримався вимог частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та пропустив встановлений строк звернення до адміністративного суду, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного  позову.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б. Іванової від 30.10.2006 розгляд справи  №32/540-А призначена до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Копитова О.С., Сташків Р.Б.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б. Іванової від 24.04.2007 у зв'язку з тим, що суддя Сташків Р.Б. знаходився на лікарняному змінено склад колегії суддів. Розгляд справи № 32-540-А здійснюється в наступному складі суддів: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Копитова О.С., Митрохіна А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2007  провадження у справі          № 32/540-А зупинялось у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручалось Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У зв'язку з надходженням до Господарського суду міста Києва висновку судово-економічної експертизи від 29.10.2008 № 2384 та матеріалів справи № 32-540-А ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2008 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 941-23-804-30002054/15468 від 29.11.2004 відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№  436/95 від 12.06.1995, п. 2.9, п. 3.3 та п. 3.6   «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ України від 19.02.2001 № 72, ТОВ «Контакт+Електро» визначено податкове зобов'язання за платежем «штрафна санкція»на суму 5 203 047,70 грн.

Вказане рішення прийняте відповідачем на підставі акта № 620/260/26561922/Д від 23.11.2004 «Додаткової перевірки ТОВ «Контакт+Електро» до акту перевірки  щодо контролю  здійснення  розрахункових операцій від 12.11.2004 № 26561922/2380»(надалі акт перевірки від 23.11.2004).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в акті перевірки від 23.11.2004, додатковою перевіркою первинних бухгалтерських документів виявлено факт видачі готівки з каси підприємства, в тому числі для здавання її до установи банку, без оформлення платіжних (розрахункових) видаткових касових документів у період з 01.10.2003 по 18.11.2004 на загальну суму 4 108 050,00 грн. чим порушено п. 2.2, п. 3.3, п.3.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ України від 19.02.2001 № 72. Згідно проведених розрахунків на підставі наданих до перевірки документів перевіркою встановлено перевищення ліміту  залишку готівки в касі  підприємства у період з 01.10.2003 по 18.11.2004 на 2 601 523,85 грн.

За наслідками перевірки, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№  436/95 від 12.06.1995 до позивача  застосовані фінансові санкції у  двократному  розмірі  сум  виявленої  понадлімітної  готівки в розмірі 5 203 047,70 грн.

Мотивація акта перевірки від 23.11.2004 співпадає з доводами відповідача, наведеними у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Однак, з висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Порядок проведення касових операцій у період, що перевірявся, регулювався «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженим постановою Правління НБУ від 19.02.2001  № 72 із змінами та доповненнями (надалі Положення).

Підпунктом 1.2 Положення визначено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси (пп. 2.8 п. 2 Положення).

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку, для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлений). Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, через служби інкасації, підприємствам поштового  зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг (тих, що не мають домовленості з установою  банку  на  інкасацію  чи здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку) при проведенні розрахунків із застосуванням реєстраторів  розрахункових операцій (із зафіксованим РРО часом надходження коштів) наприкінці робочого дня та були здані (у сумі, що перевищує встановлений ліміт каси) до обслуговуючих установ банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи)   та  підприємства  або  були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені  потреби) наступного  дня  на  необхідні  господарські  потреби.

Якщо аналогічна ситуація виникає на підприємствах, які  при проведенні готівкових розрахунків використовують прибуткові касові ордери або розрахункові книжки, що містять розрахункові квитанції, і точний час надходження готівки не може бути зафіксований,  то такі готівкові надходження не вважаються понадлімітними в день  їх надходження не більше ніж чотири рази на місяць. У разі постійного надходження готівки до кас наприкінці робочого дня і  відповідного перевищення  ліміту  каси  такі  підприємства мають звернутися до обслуговуючих  установ  банків  щодо  перегляду  строків  здавання готівкової  виручки  та ліміту каси.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові  кошти, що надійшли до кас підприємств (тих, що не мають домовленості  на  інкасацію  та  здавання  готівкової  виручки  до вечірньої  каси  банку) у вихідні та святкові дні та здані в сумі, що  перевищує встановлений  ліміт  каси, до обслуговуючих установ банків  наступного  робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи)  та  підприємства або були використані підприємством наступного робочого дня на необхідні господарські потреби     (пп. 9 п.  Положення).  

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Положення касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій», і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами (пп. 3.2 п. 3 Положення).

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостям. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (пп. 3.3 п. 3 Положення).

Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку (п. 3.6 Положення).

З акту перевірки від 23.11.2004 та пояснень представників відповідача вбачається, що висновки про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства позивача ґрунтуються на тому, що видача готівки з каси підприємства, в тому числі для здавання її до установи банку, здійснювалось без оформлення видаткових касових документів.

До матеріалів справи позивачем надані касові звіти за період з 01.10.2003 по 19.10.2004 та з 11.11.2004 по 18.11.2004 про видачу з каси підприємства грошових коштів.

Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз           № 2384 встановлено, що за період з 01.10.2003 по 19.10.2004 та з 11.11.2004 по 18.11.2004 з каси підприємства видані грошові кошти на суму 4 341 750,19 грн., які відповідно до номерів кореспондуючих рахунків видавалися для : 3 818 950,00 грн. - здачі на поточний рахунок; 280 690,42 грн. –з метою проведення розрахунків з кредиторами; 127 744,33 грн. –для виплати заробітної плати; 2 504,47 грн. –для проведення розрахунків за страхуванням; 340,00 грн. - виплачено з посиланням на бухгалтерський рахунок 791 «Фінансовий результат операційної діяльності»та 105 376,78 грн. –видано під звіт.

Висновки акту додаткової перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва  від 23.11.2004 про видачу готівки з каси підприємства без оформлення видаткових касових документів у період з 01.10.2003 по 18.11.2004 підтверджується висновком експерта № 2384  частково в сумі 3 818 950,00 грн. –видачі готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку.

Таким чином, не складання позивачем видаткових касових ордерів при здачі грошових коштів у розмірі 3 818 950,00 грн. до банківської установи не відповідає вимогам п. 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. Разом з тим п. 3.6 вказаного Положення передбачено, що документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку.

В матеріалах справи наявні квитанції Подільського відділення Ощадного банку України в м. Києві, що підтверджують здачу виручки позивачем до банківської установи. Вказані обставини відповідачем не оспорюються та  спростовані.

Пунктом  5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України визначений порядок контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5 Положення під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність установленого банком або самостійно встановленого підприємством (у випадках, передбачених пунктами 4.8, 4.12, 4.13 Інструкції) ліміту каси, уточнюються за наказами, розпорядженнями (іншими розпорядчими документами) суми  самостійно доведених підприємством лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.

Під час перевірок з'ясовують те, як підприємство дотримується  встановленого банком ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової  виручки (за заявкою-розрахунком) або самостійно  встановленого  підприємством  ліміту каси (за наказом, розпорядженням або заявкою-розрахунком) підприємства. Крім  того, має  враховуватися те, що кошти,  одержані з каси банку або направлені з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), можуть відповідно до пункту 2.14 цього Положення протягом 3 - 5 днів зберігатися в касі підприємства  понад установлений ліміт каси (пп. 5.4.2 п. 5 Положення).

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються  записи  про  фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим підприємству лімітом  каси  за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти

(надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то визначаються, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не  здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума  понадлімітних залишків (пп. 5.4.3 п. 5 Положення).

Під час перевірок мають також ураховуватися особливості визначення понадлімітних залишків і порядку їх здавання до кас банків підприємствами торгівлі, громадського харчування та послуг згідно з пунктом 2.9 цього Положення (пп. 5.4.4 п.5 Положення).

Згідно із п. 5.4.6 Положення виявлені порушення встановленого ліміту каси відображаються у таблиці розділу III акта перевірки (зазначаються дані про діючий ліміт каси, фактичні залишки готівки каси в ті дні,  коли було перевищено її ліміт,  а також розрахунок загальної суми перевищення встановлених лімітів за кожний день).

          Висновком експерта № 2384 встановлено, що Розрахунок перевищення ліміту каси  та сум фінансових санкцій, складений Головним державним податковим ревізором інспектором ДПІ у Подільському районі м, Києва Чекіна О.Є. (наявний у матеріалах справи)  проведений  наступним чином: залишок на кінець дня перевіркою визначався як сума залишків на кінець дня, згідно касових звітів, та суми, що здавалась позивачем до банківської установи; сума перевищення  ліміту визначалася як різниця між сумою залишку на кінець дня за розрахунками перевірки та встановленого ліміту.

Отже, наведений порядок розрахунку відповідачем перевищення позивачем понадлімітних залишків не відповідає вимогам п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Як вбачається з Висновку судово-економічної експертизи № 2384 за результатами проведеного розрахунку перевищення ліміту ТОВ «Контакт+Електро», проведеного експертом на підставі касових книг, в період з 01.10.2003 по 18.11.2004 перевищення позивачем ліміту каси  не встановлено. Висновок акту перевірки відповідача від 23.11.2004 про перевищення ліміту на суму 2 601 523,85 грн. документально та нормативно не підтверджений.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України передбачено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі  подання контролюючих  органів згідно з Указом  Президента України від  12.06.1995 № 436.

Відповідно до п. 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

перевищення встановлених лімітів каси;

не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки;

перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995  № 436/95  встановлено,  що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З урахуванням викладених обставин доводи відповідача щодо перевищення позивачем ліміту залишків готівки у касі на суму 2 601 523,85 грн. судом визнаються необґрунтованими. Застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є безпідставним.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі  5 203 047,70 грн. відповідач суду не подав.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з підстав недотримання позивачем встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України  річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого  цим  Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 вказаного Кодексу передбачено, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004       № 941-23-804-30002054/15468 подана позивачем до Господарського суду міста Києва у лютому 2005 року, за якою Господарським судом міста Києва в порядку господарського процесуального судочинства було порушено провадження у справі № 11/25, У зв'язку з тим, що з 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України  ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2006 справа № 11/25 вирішувалася за правилами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2006 по справі № 11/25 позовна заява залишена без розгляду.

19.06.2006 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 941-23-804-30002054/15468, ухвалою від 05.07.2007 № 05-6-32/450 у зв'язку з поданням позову в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, у прийнятті позовної заяви було відмовлено.

Позовна заява про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 941-23-804-30002054/15468, оформлена позивачем відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, подана до Господарського суду міста Києва 17.08.2006. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2006 відкрите провадження у адміністративній справі № 32/540-А.

Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності лише з 01.09.2005, а позивач звернувся до суду з позовною заявою, за якою порушено провадження у справі № 32/540-А, до спливу річного строку з дня набрання чинності цим кодексом, то суд приходить до висновку, що позивач своєчасно звернувся до суду за захистом свого права.

За вказаних обставин суд вважає, що позовна заява ТОВ «Контакт+Електро» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 941-23-804-30002054/15468 підлягає розгляду та вирішенню по суті.

Крім того, застосовані оспорюваним податковим повідомленням –рішенням штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на наступне.

Визначена спірним податковим повідомленням –рішення сума фінансових санкцій підлягає  сплаті в строк, визначений відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також в оспорюваному податковому повідомленні–рішенні відповідачем зазначено, що у разі несплати в установлений термін визначеного податкового зобов'язання, податкове зобов'язання буде визнане податковим боргом та податковим органом будуть вжиті заходи з погашення податкового боргу в порядку, установленому законодавством (зокрема, заходи з продажу активів підприємства).

Таким чином, зі змісту оспорювананого податкового повідомлення-рішення вбачається, що при його прийнятті відповідач діяв у спосіб та в межах процедури, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».      

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед  бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, названий Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення касової дисципліни.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону та пп. 2.3 п. 2 Інструкції про застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001  за № 268/5459, штрафна (фінансова) санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, на підставі рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 названого Закону податкове повідомлення є  письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Таким чином, ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України  «Про систему оподаткування».

У цих статтях штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов‘язковий платіж). Тому обов'язки суб‘єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України»не відноситься до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особі особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби, як контролюючий орган, можуть визначити податкове зобов'язання  платнику податків.

Враховуючи положення Законів України «Про систему оподаткування»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в компетенцію податкового органу не входить визначення штрафів за порушення норм Положення про ведення касових  операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 72 від 19.02.2001, як податкового зобов'язання платника податків.

З урахуванням викладених обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України  судові витрати  складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема,  витрати пов'язані з проведенням судових експертиз.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

У звязку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 11 847,40 грн. (в тому числі 3,40 грн. судового збору та 11 844,00 грн. витрат по проведенню судово-бухгалтерської експертизи) підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх сплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.

Керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва                

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 941-23-804-30002054/15468.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт+Електро»(04071, м. Київ, вул. Хорива,3-а, код ЄДРПОУ 30002054, рахунок 26008301290 у Подільському відділенні  ВАТ Ощадбанк, м. Київ, МФО 320382, код ЄДРПОУ 30002054)  11 847 (одинадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови може бути подано заяву про апеляційне оскарження, а в 20-денний термін після подачі заяви може бути подано апеляційну скаргу. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Колегія суддів у складі:Головуючий суддя

Суддя

Суддя

                                        О. О.Хрипун

                                        А.В.Митрохіна

                                        О.С.Копитова

Дата  підписання постанови: 16.02.2009