Рішення

від 19.03.2009 по справі 7087.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7087.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2009Справа №2-29/7087.1-2007

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лик», (вул. Кулакова. 26, м.Севастополь, 99000 / а/с №7, 99011).

До відповідача – Приватного підприємства «Актей», (вул. Курчатова, 22/4, м. Сімферополь, 95000).

Про стягнення 35 856,96 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача – Белов В. А., довіреність №10/1/2 від 10.01.2007р., представник.

Від відповідача – Пугач О. М., директор, наказ №1 від 16.11.2001р.; Шараха Я. А., довіреність №08/08/08 від 08.08.2008р., представник.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лик», м. Севастополь, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Актей», м. Сімферополь, про стягнення 44 259,48 грн. заборгованості (позивачем при зазначенні ціни позову було допущено помилку), у тому числі 34 977,01 грн. основного боргу, 7 007,25 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 1 720,18 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 03.10.2006 р. позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача 8 061,05 грн. основного боргу, 1 614,94 грн. індексу інфляції, 3 % річних у сумі 397,53 грн., а також 100,74 грн. державного мита та 26,86 грн. витрат на інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р., рішення господарського суду АР Крим від 03.10.2006 року у справі № 2-9/13946-2006 змінено. На користь позивача було стягнуто суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 41 984,26 грн., 3 % річних в сумі 1 720,18 грн., 437,04 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2007 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Актей», м. Сімферополь, було задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року та рішення господарського суду АР Крим від 03.10.2006 року у справі № 2-9/13946-2006 скасовано, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа була передана на розгляд судді С.М. Альошиної.

Заявою від 03.07.2007р. позивач уточнив позовні вимоги в частині зазначення суми основного боргу, а саме 43 704,44 грн., з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Заявою від 04.09.2007р. позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 35 856,96 грн., у тому числі 34 445,65 грн. основного боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1 411,31 грн.

Провадження у справі зупинялось, у зв'язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Резолюцією, Заступника Голови господарського суду АР Крим від 09.10.2008р., справу №2-28/7087.1-2007 передано до провадження судді Башилашвілі О.І.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов'язання частині сплати вартості отриманого товару та послуг, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість, яку він самостійно не погашає.

Відповідач проти позову заперечує посилається на те, що заборгованість за отриманий товар відсутня, а заборгованість за транспортування складає лише 8061,05 грн.

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника сторін, суд –

встановив:

20.05.2004 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу продукції № 2005/АК.

У відповідності з умовами даного договору(п.1.1 і п.1.3) позивач брав на себе зобов'язання продати, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати вартість товару “Камінь - вапняк для цукрової промисловості ”ДСТУ 1451-96 в кількості до 10000 тонн щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що специфікація на продукцію та план поставок вказуються у дорученнях покупця (додаток 1).

Згідно п. 2.2 договору, датою відвантаження вважається відмітка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення.

Пунктом 3 договору встановлено, що ціна узгоджується з урахуванням ПДВ та використанням залізничної вітки у дорученнях покупця (додаток №1).

Відповідно до п. 4 договору, поставка здійснюється на умовах СРТ «Інкотермс-2000» ст. Андрушевка Південно-східної залізниці.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться на умовах передоплати із застосуванням  договірних цін.

Відповідно до п.5.4 договори остаточний розрахунок за місяць здійснюється за продукцію по накладній продавця і довіреності покупця, за транспортування - по акту виконаних робіт, підписаному повноважними представниками сторін.

04.06.2006р. сторони підписали доручення (додаток №1 до договору №2005/АК від 20.05.2004р.), яким встановили договірну вартість 1 тонни продукції 17,82 грн. з урахуванням ПДВ і вартість організації відправки 1 вагону - 2098,15грн. з урахуванням ПДВ (том 1, а.с. 73).

Суд встановив, що відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу камінь-вапняк на загальну суму 109325,7грн. у період з червня по вересень 2004 року, що підтверджено видатковими накладними: №159 від 26.06.2004р., відповідно до якої позивачем поставлено 970 тон продукції за ціною 14,85 грн. за тону на суму 17285,4грн.; №251 від 29.08.2004р., відповідно до якої позивачем поставлено 1717 тон продукції за ціною 14,85грн. за тону на суму 30596,94 грн.; №270 від 22.09.2004р., відповідно до якої позивачем поставлено 1455 тон продукції за ціною 14,85грн. за тону на суму 25928,1грн.; №215 від 31.07.2004р., відповідно до якої позивачем поставлено 1993 тони продукції за ціною 14,85грн. за тону на суму 35515,26грн. Розрахунок з позивачем відповідач здійснив на суму 288000 грн.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача за послуги з організації відправки вантажу складає 28696,61 грн., у зв'язку з чим, останнім нараховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі в сумі 5749,04 грн. за період з жовтня 2004р. по квітень 2006р. та 3% річних в сумі 1411,31 грн. у період з 23.09.2004р. по 15.05.2006р.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна узгоджується щомісячно з урахуванням ПДВ і використання залізничної вітки в дорученнях покупцеві (Додаток №1).

04.06.2004р. сторони підписали Доручення (додаток №1 до договору №2005/АК від 20.05.2004р.), яким встановили договірну вартість 1 тонни продукції 17,82грн. з урахуванням ПДВ і вартість організації відправки 1 вагону - 2098,15грн. з обліком ПДВ.

У подальшому сторонами двосторонніх угод про вартість організації відправки вагонів не підписувалося, таким чином діяло доручення (додаток №1 до договору №2005/АК від 20.05.2004р.) від 04.06.2004р.

Приймаючи до уваги, що вартість транспортних витрат сторонами встановлена в дорученні від 04.06.2004р. в сумі 2098,15грн., зокрема ПДВ за 1 вагон, то за період червень - вересень 2004р. позивачем надані послуги з транспортування на суму 186735,35грн. - 89 вагонів.

Загальна сума на яку був відповідачеві відпущений товар і надані послуги з перевезення складає 296061,05грн. Відповідачем проведений розрахунок з позивачем в сумі 288000грн., таким чином сума довга на день розгляду суперечки склала 8061,05 грн.

Суд не приймає посилання позивача на те, що визначення вартості робіт по організації відправки вагонів залізницею, повинно здійснюватися з врахуванням акту виконаних робіт №206 від 31.07.2004р. на суму 67126,75грн. (том 1, а.с.117), оскільки цей акт не є належним доказом з огляду на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88, оскільки цей акт не підписаний уповноваженим представником відповідача.

Неспроможними суд також вважає доводи позивача про те, що заборгованість за послуги з організації відправки залізничним транспортом підтверджено, зокрема актами виконаних робіт від 26.06.2004р. та від 29.08.2004р. (том 1, а.с. 20-21), оскільки у вказаних актах не вказано на виконання якого договору вони складені та з них неможливо однозначно та безпомилково встановити факт надання позивачем послуг по спірному договору купівлі-продажу №2005/АК від 20.05.2004р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають

значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд встановив, що сторони належним чином, відповідно до п. 2.1 договору, визначили специфікацію на продукцію та план поставок у дорученні, що є додатком №1 до договору №2005/АК від 20.05.2004р.

Фактичними датами відвантаження по відмітці станції відправлення про приймання вантажу до перевезення є дати вказані на квитанціях про приймання вантажу.

Пунктом 4 ст. 265 ГК України передбачено, що умови договорів  поставки  повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Так, у п. 4.1 договору, сторони встановили, що поставка здійснюється на умовах СРТ «Інкотермс-2000» ст. Андрушевка Південно-східної залізниці.

Відповідно до правил «Інкотермс – 2000», термін СPT CARRIAGE PAID TO (named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (назва місця призначення).

Термін "фрахт/перевезення оплачено до"  означає,  що продавець  здійснює  поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити  витрати  перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які  інші  витрати, що можуть виникнути  після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється  будь-яка  особа,  що  на підставі   договору   перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку   здійснення   перевезення   в   узгоджений   пункт призначення декількома перевізниками,  перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Термін CPT  зобов'язує  продавця  здійснити  митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Приписи ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового обороту,  вимог розумності  та справедливості.

Так, суд приходить до висновку, що сторони керуючись принципом волі в укладенні договору, передбачили у договорі купівлі-продажу продукції № 2005/АК, що за транспортування остаточний розрахунок за місяць здійснюється по акту виконаних робіт, підписаному повноважними представниками сторін, не зважаючи на те, що за правилами «Інкотермс – 2000», поставка товарів на умовах СPT передбачає, що продавець зобов'язаний оплатити  витрати  перевезення товару до названого місця призначення.

Щодо застосування договірних цін, визначених у п.3.1 договору при розрахунках (п.5,5 договору), то суд вважає, що сторони встановили ціни і на продукцію і на організацію її перевезення у додатку №1 (дорученні) до договору купівлі-продажу. При цьому суд враховує, що належні докази: додаткові або інші угоди до договору, укладені у письмовому виді, про зміну вказаних цін в матеріалах справи відсутні, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість доводів позивача про наявність домовленості між сторонами щодо підвищення цін на організацію перевезень вантажу.

Щодо кількості відправлених позивачем вагонів на виконання вищезазначених договірних умов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи, а саме з квитанцій про приймання вантажу вбачається, що загальна вартість послуг з перевезення вантажу залізницею складає 51023,00 грн. (том 1, а.с. 36-63). При цьому суд враховує, що у сторін відсутні залізничні накладні на перевезення вантажу залізницею.

В матеріалах справи також знаходяться паспорти на камінь вапняк для сахарної промисловості (том 1, а.с. 82-92), за відомостями яких загалом до перевезення було пред'явлено 65 вагонів.

Враховуючи не подання позивачем належних доказів того, що фактично він надав послуги відповідачу по організації перевезення вантажу у більшій кількості ніж вказує відповідач – 89 ваганів, суд приходить до висновку, що фактично загальна кількість вагонів складає 89, тобто обсяг визнаний відповідачем.

При вказаних обставинах позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 8061,05грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі в сумі 5749,04 грн. за період з жовтня 2004р. по квітень 2006р. та 3% річних в сумі 1411,31 грн. у період з 23.09.2004р. по 15.05.2006р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги  позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню у сумі 1614,55 грн. і позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних теж підлягають частковому задоволенню у сумі 397,53 грн., виходячи з сумі основного боргу 8061,05грн.

Витрати позивача по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 19.03.2009р.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 19.03.2009р.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Актей", м. Сімферополь, вул. Курчатова, 22/4, (р/р 260010131160 у КФ ВАТ “Інпромбанк”м. Феодосія, МФО 384481, ЗКПО 31717813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лик", м. Севастополь, а/я 7 (р/р 26002035673700 у АКІБ “УкрСіббанк”м. Харків, МФО 351005, код в ЄДРПО України 30661420) 8061,05грн. основного боргу, 1614,55 грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 397,53 грн., 100,74 грн. держмита, 26,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.