Рішення

від 05.12.2013 по справі 906/1520/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2013 р. Справа № 906/1520/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кльосов О.Г. - довіреність №10 від 11.11.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (м. Іллічівськ Одеської області)

до Приватного підприємства "Терра-Полісся" (смт. Озерне Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 141585,89 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в сумі 141585,89 грн. згідно договору доручення №667 від 28.03.2012р., з яких: 56566,19 грн. основного боргу, нарахованого у розмірі ставок, погоджених сторонами (п.3.1 договору) та 85019,70 грн. додаткової оплати, нарахованої за прострочення платежу (п.3.4 договору).

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнюючий розрахунок штрафних санкцій, згідно якого просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 56566,19 грн. боргу та 31055,10 пені.

Відповідно ст. 22 ГПК України, заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином.

Явка представників сторін в дане судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.

Відповідно до пп.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, ст.77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.12р. між сторонами був укладений договір доручення № 667 (а.с.7-9), згідно якого повірений (позивач) виконує за дорученням довірителя (відповідач) послуги за транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових вантажів довірителя від його імені та за його рахунок.

Відповідно п.2.1 договору, повірений (позивач) зобов'язався організувати перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування вантажу довірителя (відповідача) всіма видами транспорту, за дорученням та за рахунок довірителя бути платником за залізничний тариф і додаткові збори при перевезенні по Україні та по країнам СНД. За окремими дорученнями довірителя оплачувати послуги митниці, залізничної дороги, карантинних інспекцій та інших організацій.

Відповідно п. 3.1 договору, розрахунки проводяться на умовах 100% передоплати в розмірі ставок, узгоджених між довірителем та повіреним.

Згідно п. 1.2 договору, довіритель (відповідач) зобов'язався оплатити винагороду згідно виставленого рахунку.

10.04.2012р. та 17.05.2012р. позивачем був здійснений комплекс транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 81556,19 грн., про що відповідачу були виставлені рахунки № 88 від 17.04.12р. на суму 40491,06 грн. та № 104 від 11.05.12р. на суму 41075,13 грн. (а.с.10-11).

Також, в підтвердження виконаних послуг, позивачем надано інвойс № 157 від 19.04.12р., фактуру № 0000003757 від 17.04.12р., вагонну відомість № 24 від 17.04.13р. (по вагону № 64030729) та інвойс № 225 від 31.05.12р., фактуру № 0000003801 від 30.05.12р., вагонну відомість № 35 від 30.05.13р. (по вагону № 44934388) (а.с. 33-40).

Відповідачем, в порушення умов договору, передплата була сплачена частково в сумі 25000,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 56566,19 грн.

25.05.12р. відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 1/1, згідно змісту якого визнав борг в сумі 56566,19 грн. та зобов'язався його погасити до 30.07.12р.

05.07.12р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 183, позивач просив сплатити суму боргу в розмірі 56566,19 грн., протягом семи календарних днів з дня отримання цієї вимоги (а.с. 15).

Однак, станом на день пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 56566,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 56566,19 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

За порушення умов договору, позивачем нарахована пеню.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.3.4 договору, у випадку прострочки платежів більш ніж 30 банківських днів, відповідач сплачує позивачу додатково 0,3 % в грн. від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір пені становить 31055,10 грн.

Суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені перерахована судом, яка підлягає задоволенню, складає 4242,46 грн.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 56566,19 грн. боргу за транспортно-експедиторські послуги згідно договору доручення № 667 від 28.03.12р., 4242,46 грн. пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2831,72 грн. з ціни позову - 141585,89 грн. Спір вирішено по суті з нової ціни позову - 87621,29 грн. , яка підлягала би оплаті судовим збором в розмірі 1752,43 грн.

Відтак, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України зайво сплачена сума судового збору в розмірі 1078,29 грн.

Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разу коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Терра-Полісся" (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, вул. Авіаційна, 55, кв. 29, код 35499009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (38001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 6 кв. 21, код 30873863) 56566,19 грн. боргу за транспортно-експедиторські послуги згідно договору доручення № 667 від 28.03.12р., 4242,46 грн. пені, 1216,18 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути ухвалою з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (38001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 6 кв. 21, код 30873863) зайво сплачений судовий збір в сумі 1078,29 грн. (тисяча сімдесят вісім грн. 29 коп.), сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжного доручення №944 від 10.10.2013 року, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.12.13

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)