Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-6094/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-6094/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по справі № 2а-6094/12/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" звернулось до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 10 січня 2012 року №0000012900.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 р. по справі №2а-6094/12/2070 позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 10 січня 2012 року №0000012900.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2012 р. №0000012900 є акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 23 грудня 2011 р. №2407/23-304/34470942, правонаступником якого вважається відповідач по даній справі. Акт складено за результатом проведеної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (код ЄДРПОУ 34470942) по взаємовідносинам із ПП "Євробуд Грант" (код ЄДРПОУ 14070180) та ПП "Сапсан" (код ЄДРПОУ 31092608)у період з 01 січня 2011 року по 27 лютого 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 96.322 грн., у т.ч. за січень 2011 року на суму 27598 грн. та за лютий 2011 року на суму 68724 грн.

Задовольняючи позовні вимоги. суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувало судження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем на розрахунки з державою податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемних правочинів з контрагентами ПП "Євробуд Грант" і ПП "Сапсан". Тобто єдиним мотивом, на підставі якого податківці дійшли такого судження, є виключно висновки актів перевірки, а саме: акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.04.2011 року №1243/23-3/14070180 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП "Євробуд Грант", з питань правильності визначення податку на додану вартість за період 01.01.2011 року - 31.01.2011 року (т.1.а.с.65-67) та акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Сапсан", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року (т.1.а.с.69-88). У висновках наведених актів вказується про неможливість проведення контрагентами позивача господарської діяльності через відсутність у юридичних осіб необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б відповідно до ст.203, 215, 228 ЦК України підтвердили нікчемність правочинів.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів ПП "Євробуд Грант" і ПП "Сапсан" не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на фактичні обставини які об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан":- укладено господарські договори від 13.01.2011 року №22 (т.1.а.с.104), від 13.01.2011 року №23 (т.1.а.с.111), від 13.01.2011 року №24 (т.1.а.с.118), від 13.01.2011 року №25 (т.1.а.с.125), від 14.01.2011 №28 (т.1.а.с.144), від 14.01.2011 року №31 (т.1.а.с.151), від 18.01.2011 року №36 (т.1.а.с.158), від 18.01.2011 року №37 (т.1.а.с.165), від 18.01.2011 року 338 (т.1.а.с.172), від 19.01.2011 року №39 (т.1.а.с.179), 19.01.2011 року №40 (т.1.а.с.186), від 19.01.2011 року №41 (т.1.а.с.193), від 19.01.2011 року №43 (т.1.а.с.204), від 20.01.2011 року 346 (т.1.а.с.215), від 21.01.2011 року №48, від 21.01.2011 року №49 (т.1.а.с.235), від 21.01.2011 року №51 (т.2.а.с.1), від 21.01.2011 року №53 (т.2.а.с.8), за якими ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс"- (замовник) доручив, а ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан"- (підрядники), зобов'язані виконати будівельно-монтажні роботи; - виконання договорів підтверджено податковими накладними, виписаними підрядниками - ПП "Євробуд Грант" та ПП „Сапсан" на адресу замовника- ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" від 31.01.2011 року №310125 на суму з ПДВ 32593,00 грн., від 31.01.2011 року №310126 на суму з ПДВ 32796,00 грн., від 31.01.2011 року №310127 на суму з ПДВ 33408,00 грн., від 31.01.2011 року №310128 на суму з ПДВ 34925,00 грн., від 31.01.2011 №310129 на суму з ПДВ 31864,80 (т.1.а.с.133-137), від 02.02.2011 року №13 на суму з ПДВ 29729,00 грн., від 03.02.2011 року №19 на суму з ПДВ 31062,00 грн., від 10.02.2011 року №54 на суму з ПДВ 33432,00 грн., від 10.02.2011 року №55 на суму з ПДВ 31169,00 грн., від 11.02.2011 року №62 на суму з ПДВ 25214,00 грн., від 14.02.2011 року №74 на суму 24558,00 грн., від 14.02.2011 року №75 на суму з ПДВ 27178,00 грн., від 15.02.2011 року №83 на суму з ПДВ 29118,00 грн., від 17.02.2011 року №88 на суму з ПДВ 30024,00 грн., від 21.02.2011 року №97 на суму з ПДВ 33312,00 грн., від 23.03.2011 року №112 на суму з ПДВ 29808,00 грн., від 23.02.2011 року №113 на суму з ПДВ 30102,00 грн., від 24.02.2011 року №139 на суму з ПДВ 27077,00 грн., від 25.02.2011 року №149 на суму з ПДВ 30558,00 грн. (т.2.а.с.28-41); - виконання сторонами укладених договорів підтверджується локальними кошторисами на суму 24324,00 грн. (т.1.а.с.105), на суму 24519,00 грн. (т.1.а.с.112), на суму 24548,00 грн. (т.1.а.с.119), на суму 25923,00 грн. (т.1.а.с.126-127), на суму 22232,00 грн. (т.1.а.с.145), на суму 23191,00 грн. (т.1.а.с.152), на суму 24527,00 грн. (т.1.а.с.159), на суму 22104,00 грн. (т.1.а.с.166), на суму 18283,00 грн. (т.1.а.с.173), на суму 20091,00 грн. (т.1.а.с.180), на суму 17882,00 грн. (т.1.а.с.187), на суму 18830,00 грн. (т.2.а.с.2), на суму 22157,00 грн. (т.2.а.с.9-10), договірною ціною на суму 32953,00 грн. (т.1.а.с.106), на суму 32796,00 грн. (т.1.а.с.113), на суму 33408,00 грн. (т.1.а.с.120), на суму 34925,00 грн. (т.1.а.с.128), на суму 29729,00 грн. (т.1.а.с.146), на суму 31062,00 грн. (т.1.а.с.153), на суму 33432,00 грн. (т.1.а.с.160), на суму 31169,00 (т.1.а.с.167), на суму 25214,00 грн. (т.1.а.с.174), на суму 27178,00 грн. (т.1.а.с.181), на суму 24558,00 грн. (т.1.а.с.188), на суму з ПДВ 29118,00 грн. (т.1.а.с.194-195), на суму з ПДВ 30024,00 грн. (т.1.а.с.205-206), на суму з ПДВ 33312,00 грн. (т.1.а.с.216-217), на суму з ПДВ 29808,00 грн. (т.1.а.с.226-227), на суму з ПДВ 30102,00 грн. (т.1.а.с.246-247), на суму 27077,00 грн. (т.2.а.с.3), на суму 30558,00 грн. (т.2.а.с.11), - підтверджено протоколами погодження договірної ціни на виконання робіт на суму з ПДВ 32593,00 грн. (т.1.а.с.107), на суму з ПДВ 32796,00 грн. (т.1.а.с.114), на суму з ПДВ 33408,00 грн. (т.1.а.с.121), на суму з ПДВ 34925,00 грн. (т.1.а.с.129), на суму з ПДВ 29729,00 грн. (т.1.а.с.147), на суму з ПДВ 31062,00 грн. (т.1.а.с.154), на суму з ПДВ 33432,00 грн. (т.1.а.с.161), на суму з ПДВ 31169,00 грн., на суму з ПДВ 25214,00 грн. (т.1.а.с.175), на суму з ПДВ 27178,00 грн. (т.1.а.с.182), на суму з ПДВ 24558,00 грн. (т.1.а.с.189), на суму з ПДВ 27077,00 грн. (т.2.а.с.4), на суму з ПДВ 30558,00 грн. (т.2.а.с.12), - підтверджено довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року від 31.01.2011 року на суму з ПДВ 32593,00 грн. (т.1.а.с.108), на суму з ПДВ 32796,00 грн. (т.1.а.с.115), на суму з ПДВ 33408,00 грн. (т.1.а.с.122), на суму з ПДВ 34925,00 грн. (т.1.а.с.130), за лютий 2011 року від 02.02.2011 року на суму з ПДВ 29729 грн. (т.1.а.с.148), від 03.02.2011 року на суму з ПДВ 31062 грн. (т.1.а.с.155), від 10.02.2011 року на суму з ПДВ 33432,00 грн. (т.1.а.с.162), на суму з ПДВ 31169,00 грн. (т.1.а.с.169), від 11.02.2011 року на суму з ПДВ 25214,00 грн. (т.1.а.с.176), від 14.02.2011 року на суму з ПДВ 27178,00 грн. (т.1.а.с.183), на суму з ПДВ 24558,00 грн. (т.1.а.с.190), від 15.02.2011 року на суму з ПДВ 29118,00 грн. (т.1.а.с.198), від 17.02.2011 року на суму з ПДВ 30024,00 грн. (т.1.а.с.209), від 21.02.2011 року на суму з ПДВ 33312,00 грн. (т.1.а.с.220), від 23.02.2011 року на суму з ПДВ 29808,00 грн. (т.1.а.с.230), на суму з ПДВ 30102,00 грн. (т.1.а.с.249а), від 24.02.2011 року на суму з ПДВ 27077,00 грн. (т.1.а.с.5), від 25.02.2011 року на суму з ПДВ 30558,00 грн. (т.2.а.с.13), - підтверджено актами сдачі-приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року на суму 32593,00 грн. (т.1.а.с.109-110), на суму 32796,00 грн. (т.1.а.с.116-117), на суму 33408,00 грн. (т.1.а.с.123-124), на суму 34925,00 грн. (т.1.а.с.131-132), за лютий на суму 29729,00 грн. (т.1.а.с.149-150), на суму 31062,00 грн. (т.1.а.с.156-157), на суму 33432,00 грн. (т.1.а.с.163-164), від 10.02.2011 року на суму 31169,00 грн. (т.1.а.с.170-171), на суму 25214,00 грн. (т.1.а.с.177-178), від 14.02.2011 року на суму 27178,00 грн. (т.1.а.с.184-185), на суму 24558,00 грн. (т.1.а.с.191-192), від 15.02.2011 року на суму 29118,00 грн. (т.1.а.с.199-201), від 17.02.2011 року на суму 30024,00 грн. (т.1.а.с.210-212), від 21.02.2011 року на суму 33312,00 грн. (т.1.а.с.221-222), від 23.02.2011 року на суму з ПДВ 29808,00 грн. (т.1.а.с.231-232), на суму з ПДВ 30102,00 грн. (т.1.а.с.249б-249г), від 24.02.2011 року на суму 27.077 грн. (т.2.а.с.6-7), від 25.02.2011 року на суму 30558,00 грн. (т.2.а.с.14-15), відомістю ресурсів за лютий 2011 року (т.1.а.с.196, 202, 207, 213, 218, 223, 233, 248, 249д), розрахунками за лютий 2011 року (т.1.а.с.197, 203, 208, 214, 219, 224, 234, 249, 250);- понесені позивачем витрати за вказаними договорами підтверджено банківськими виписками (т.2.а.с.16-27) та платіжними документами, які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Оглянуті судом, долучені до справи копії первинних документів свідчать, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності за правилами ст. 86 КАС України , колегія суддів зазначає, що фактичне виконання господарських операцій та робіт за укладеними договорами засвідчено первинними бухгалтерськими та податковими документи, які складені відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" та п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Колегія суддів звертає увагу, що із акту перевірки від 23.12.2011р №2407/23-304/34470942 вбачається, що податкові накладні від 31.01.2011 року №310125 на суму з ПДВ 32593,00 грн., від 31.01.2011 року №310126 на суму з ПДВ 32796,00 грн., від 31.01.2011 року №310127 на суму з ПДВ 33408,00 грн., від 31.01.2011 року №310128 на суму з ПДВ 34925,00 грн., від 31.01.2011 №310129 на суму з ПДВ 31864,80 (т.1.а.с.133-137), від 02.02.2011 року №13 на суму з ПДВ 29729,00 грн., від 03.02.2011 року №19 на суму з ПДВ 31062,00 грн., від 10.02.2011 року №54 на суму з ПДВ 33432,00 грн., від 10.02.2011 року №55 на суму з ПДВ 31169,00 грн., від 11.02.2011 року №62 на суму з ПДВ 25214,00 грн., від 14.02.2011 року №74 на суму 24558,00 грн., від 14.02.2011 року №75 на суму з ПДВ 27178,00 грн., від 15.02.2011 року №83 на суму з ПДВ 29118,00 грн., від 17.02.2011 року №88 на суму з ПДВ 30024,00 грн., від 21.02.2011 року №97 на суму з ПДВ 33312,00 грн., від 23.03.2011 року №112 на суму з ПДВ 29808,00 грн., від 23.02.2011 року №113 на суму з ПДВ 30102,00 грн., від 24.02.2011 року №139 на суму з ПДВ 27077,00 грн., від 25.02.2011 року №149 на суму з ПДВ 30558,00 грн. (т.2.а.с.51) досліджувались під час перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Окрім того, взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням цих правил суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, податкових накладних, а також інших документів) вбачається, що господарські операції між ДП "Харківспецналадка "Колективного підприємства "Харківспецсервіс" та його контрагентами ПП "Євробуд Грант" та ПП "Сапсан" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по справі № 2а-6094/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р