Постанова

від 17.10.2006 по справі 16/5733-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5733-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "17" жовтня 2006 р.                                                            Справа №16/5733-А

За позовом  Управління Пенсійного Фонду України в Полонському районі м. Полоне

до Колективного підприємства "Понінківський хлібзавод" Полонського районого

споживчого товариства смт. Понінка, Полонського району

про стягнення 24374,89 грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове

державне  пенсійне  страхування.

Суддя  Магера В.В.                                         Секретар судового засідання Приступа Д.І.

Представники сторін:

позивача –Хібовський В.С. –за довір. № 01/07 від 10.01.2006 р.          

Від відповідача –не з'явився

Ухвалою суду  від  28.09.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд на 17.10.06р. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи. Ухвала суду від 28.09.06р. про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду сторонам надіслана          ( вих. № 01 - 186 від 02.10.06 р.).

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Пенсійного фонду 24 374,89 грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явивс,  позовні вимоги підтримав, вказуючи, що вони підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому наполягав на їх задоволенні.

Відповідач повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення від 09.10.06 р.) в судове засідання повноважного представника не направив, причини неявки не повідомив, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості не надав, позовні вимоги не оспорив. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Колективне підприємство “Понінківський хлібозавод” Полонського районного споживчого товариства, м. Понінка зареєстроване як юридична особа, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики  №1989, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 10.02.1999 р.  та  відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідача, на момент подачі позовної заяви склалась заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 24 374,89  грн.,  що підтверджується картками особового рахунку платника, поданими позивачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період 2005 р., що складені відповідачем. При цьому, відповідно до поданого позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача по страхових внесках  становить 15 503,86 грн. ( за період 01.01.2005 р.-25.09.2006 р.),  загальна заборгованість по штрафних санкціях  - 7 307,72 грн. ( за період 2003 р.), пеня –1 463,31 грн. ( за період 2003 р.).

В зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем збору до Фонду (в період 2002-2003 р.р.) позивачем було прийнято рішення №47 від 24.10.2003 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання на суму 11 964,35 грн.,  які частково були сплачені відповідачем. Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте у відповідності до вимог ст. 17 Закону України “Про порядок погашення  зобов'язань платників  податків  перед бюджетами та  державними  цільовими  фондами “.

З метою погашення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги про сплату боргу № Ю-32 від 06.05.2004 р. та від 08.07.2005 р., які отримані відповідачем, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення, та не оскаржувалася ним.

У зв'язку із наявною заборгованістю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про примусове її стягнення.

Аалізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього  Закону  сплачують  страхові  внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески  - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  сплачені згідно  із  законодавством,  що діяло раніше;  кошти,  сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування  відповідно  до цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно від форми власності, виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок, єдиний податок,  фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати,  обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ст.106 зазначеного Закону у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти  робочих  днів  із  дня  одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про  сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену  у  вимозі  суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного  фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку,  а  також  у  разі  якщо  страхувальник  узгодив вимогу,  але  не  сплатив  узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги,  відповідний орган   Пенсійного  фонду  звертається  в  установленому законом порядку і подає  вимогу  про  сплату  недоїмки  до  відповідного  підрозділу державної   виконавчої   служби.  У  зазначених  випадках  орган Пенсійного  фонду  також  має  право   звернутися до суду чи господарського  суду  з  позовом  про  стягнення недоїмки.  У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до  господарського   суду   передбачені   законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

На підтвердження позовних вимог позивачем  надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р., які не були оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 15 503,86 грн. ( за період 01.01.2005 р.-25.09.2006 р.) обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству а тому підлягають задоволенню.

Сплата страхових внесків до вступу в силу Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 01.01.04р. регулювалася Законом України №2181 від 21.12.00 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно преамбули зазначеного Закону, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пункт 1.2 ст. 1 даного Закону встановлює що, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. п.  15.1.1,  15.1.2. ст.  15 даного Закону, податковий орган має право самостійно  визначити  суму  податкових  зобов'язань  платника  податків  у  випадках, визначених цим  Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного   строку   подання   податкової  декларації,   а   у   разі,   коли   така   податкова декларація  була надана пізніше,  -  за днем  її фактичного  подання.  Якщо  протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.17.1.7 ст.17 Закону України “Про порядок погашення  зобов'язань платників  податків  перед бюджетами та  державними  цільовими  фондами “, що регулював спірні відносини до 01.01.2004 р., у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% такої суми при затримці, що є  більшою 90 календарних днів, наступних за останнім  днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Ст. 2 цього Закону було визначено  статус органів Пенсійного фонду України як контролюючого органу стосовно внесків до Пенсійного фонду України.

З урахуванням вищезазначених норм Закону, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по штрафних санкціях в загальній сумі 7 307,72 грн.            ( за період 2003 р.) та пені в сумі 1 463,31 грн. ( за період 2003 р.) відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки стягнення заборгованості по відповідному збору за період визначений позивачем у позовній заяві здійснювалося на підставі та у строки встановлені Законом України “Про порядок погашення  зобов'язань платників  податків  перед бюджетами та  державними  цільовими  фондами “. Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача  штрафних санкцій в сумі 7 307,72 грн. ( за період 2003 р.) та пені в сумі 1 463,31 грн. ( за період 2003 р.) слід відмовити, оскільки ці вимоги суперечать вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6,7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі,  м. Полонне до Колективного підприємства “Понінківський хлібозавод” Полонського районного споживчого товариства, м.Понінка про стягнення 24 374,89 грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства “Понінківський хлібозавод” Полонського районного споживчого товариства, смт.Понінка ( вул. Перемоги, 60,  р/р 26006301300165 в Полонській відділенні Хмельницької філії АКБ “Національний кредит”, м.Полонне, МФО 315643, код ЄДРПОУ 04636232) на користь Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі,  м. Полонне (вул. Л. Українки, 97, р/р 25605301388 в відділенні Ощадбанку № 231 м.Шепетівка, код ЄДРПОУ 02725115, МФО 375218) заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 15 503,86 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот три гривні 86 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно    ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про     апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів дня проголошення,  апеляційна    скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються    до    Житомирського  апеляційного   господарського    суду     через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                        В.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.