Постанова

від 03.12.2013 по справі 813/7868/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року № 813/7868/13-а

13 год. 26 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І.

представника позивача Мельника С.І., представника відповідача Квасниці Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000952210 та № 0000962210 від 08.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності договорів позивача та контрагента ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Стосовно твердження відповідача про порушення ст. 85 та ст. 121 Податкового кодексу України позивач зазначає, що вимагаючи документи щодо подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» товарів, відповідач вийшов за межі предмету перевірки. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні від 19.11.2013 року, поданому представником відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено заниження податку на додану вартість позивачем на загальну суму 69539 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд». Відповідач стверджує, що оскільки відсутній факт придбання ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» товарів, відповідно, відсутній і факт продажу продукції ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» позивачу. Звертає увагу, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не надано всіх первинних документів на письмовий запит податкового органу. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Електропромсервіс» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 29.08.2000 року, що підтверджено копією Довідки АА № 790053 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27.12.2012 року; узято на облік в органах ДПС 04.10.2000 року за № 8713 відповідно до довідки № 1584 від 24.01.2011 року.

У період з 04.09.2013 року по 10.09.2013 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Електропромсервіс», про що складено Акт № 176/22-44/31074973 від 17.09.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за весь період взаєморозрахунків. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 69539 грн., а також вимог п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, оскільки не надано документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

08.10.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 176/22-44/31074973 від 17.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000952210, яким за порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 86924 грн., у тому числі основний платіж 69539 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 17385 грн.

08.10.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 176/22-44/31074973 від 17.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000962210, яким за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн., у тому числі основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 510 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 121.1. ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно твердження відповідача про порушення ст. 85 та ст. 121 Податкового кодексу України Судом встановлено наступне.

Під час проведення податкової перевірки відповідачем надіслано позивачу вимогу щодо надання документів до перевірки № 2184/22-40/136 від 05.09.2013 року, у якій відповідач просив надати документи, що підтверджують дані податкового обліку відповідно до переліку у зв'язку із проведенням позапланової виїзної перевірки з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за весь період взаєморозрахунків.

Позивач листом № 0509/1 від 05.09.2013 року повідомив відповідача, що його вимога не відповідає вимогам податкового законодавства, відтак не може бути виконана. Документів, які витребовував податковий орган, позивачем у повному обсязі не надано.

Суд зазначає, що відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Суд вважає, що документи, які просив надати податковий орган, пов'язані з предметом перевірки, відтак ненадання позивачем вказаних документів тягне за собою відповідальність, встановлену п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України.

Досліджені під час розгляду справи докази та встановлені фактичні обставини свідчать про законність податкового повідомлення-рішення № 0000962210 від 08.10.2013 року. З огляду на наведене, у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962210 від 08.10.2013 року слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору № 3 від 03.05.2012 року, укладеного ПП «Електропромсервіс» (покупець) та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (продавець) про поставку товару, номенклатура якого вказана у накладних;

- податкових накладних № 385 від 25.06.2012 року на суму 23237,40 грн., № 305 від 20.06.2012 року на суму 40455,55 грн., № 304 від 18.06.2012 року на суму 34286,93 грн., № 464 від 30.05.2012 року на суму 91229,06 грн., № 434 від 29.05.2012 року на суму 27434,52 грн., № 333 від 23.05.2012 року на суму 96810 грн., № 134 від 11.05.2012 року на суму 6942,90 грн., № 15 від 03.05.2012 року на суму 96840 грн.;

- видаткових накладних № 18/06-04 від 18.06.2012 року на суму 34286,93 грн., № 20/06-01 від 20.06.2012 року на суму 40455,55 грн., № 25/06-01 від 25.06.2012 року на суму 23237,40 грн., № 29/05-03 від 29.05.2013 року на суму 27434,52 грн., № 28/05-17 від 28.05.2012 року на суму 91229,06 грн., № 23/05-02 від 23.05.2012 року на суму 96810 грн., № 11/05-04 від 11.05.2012 року на суму 6942,90 грн., № 3/05-05 від 03.05.2012 року на суму 96840 грн.;

- виписки з банківського рахунку про оплату товару відповідно до договору № 3 від 03.05.2012 року (а. с. 18-23);

- журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по взаємовідносинах з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за тревень-липень 2012 року (а. с. 51-53);

- журналу реєстрації довіреностей на отримання товару від ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (а. с. 172-173).

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», а також висновки про заниження податку на додану вартість на суму 69539 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів (а. с. 116-162).

Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».

Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у Акті податкової перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, згідно пояснень представника позивача, поставка товару здійснювалася продавцем, що передбачено п. 3.3 договору № 3 від 03.05.2012 року.

З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій є недостатньою для встановлення порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, зазначеного у Акті податкової перевірки.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті від 13.09.2012 року № 3735/22-3/37700469 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень-липень 2012 року, складеному посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, стосовно відсутності у ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 176/22-44/31074973 від 17.09.2013 року стосовно порушення позивачем п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000952210 від 08.10.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, а адміністративний позов у цій частині слід задовольнити.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000952210 від 08.10.2013 року.

3. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Електропромсервіс» (ЄДРПОУ 31074973) 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 24 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 9 грудня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.