Ухвала

від 25.09.2013 по справі 816/2591/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 816/2591/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 816/2591/13-а

за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000901502 від 07 лютого 2013 року та визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги вих. № 533/10/10.2-07, виданого ДПС у Полтавській області від 06 березня 2013 року.

12 червня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000901502 від 07 лютого 2013 року в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в акті перевірки № 124/15.2/31495420 від 10 січня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 р. по справі № 816/2591/13-а задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000901502 від 07 лютого 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 33754244) витрати зі сплати судового збору в розмірі 263 (двісті шістдесят три) гривень 00 копійок.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 р. по справі № 816/2591/13-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

24.09.2013 року від Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби подано клопотання про реорганізацію позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, ухваленою в протокольній формі, замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код 31495420) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 08 червня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 083584, копія якої наявна в матеріалах справи /а. с. 76/.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві /а. с. 112/ та є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23501522 від 21 травня 2002 року.

На підставі наказу ДПІ у м. Полтаві № 2550 від 20 грудня 2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" у період з 26 грудня 2012 року по 02 січня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Метал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36833386) за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 10 січня 2013 року № 124/15.2/31495420, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником: завищено податковий кредит на 38 604 грн. за жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Метал-ресурс"; завищено залишок від'ємного значення за жовтень 2011 року на 6 775 грн.; занижено податок до сплати за жовтень 2011 року на 17 469 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 10 січня 2013 року № 124/15.2/31495420, відповідачем 07 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000901502, яким ПП "Полтавський ЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 26 203,50 грн., в тому числі основний платіж - 17 469 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 734 грн. 50 коп.

Податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року № 0000901502 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Так, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області про результати розгляду скарги від 06 березня 2013 року № 533/10/10.2-07 збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 07 лютого 2013 року № 0000901502 на загальну суму 21 540 грн. та залишено без задоволення скаргу ПП "Полтавський ЛМЗ" /а. с. 10-15/.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 15 квітня 2013 року № 655/6/99-99/10-15 /а. с. 16-21/ залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 07 лютого 2013 року № 0000901502 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000901502 від 07 лютого 2013 року.

Судовим розглядом встановлено, що з акту перевірки вбачається, що зменшення ПП "Полтавський ЛМЗ" податкового кредиту відбулось у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій позивача з ТОВ "Метал-ресурс".

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-ресурс" (постачальник) 02 лютого 2011 року укладено договір постачання № 2/02/11-П, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), перелік і кількість якого визначаються специфікаціями. Підтвердженням якості товару є сертифік5ат якості та/або сертифікат відповідності, які постачальник зобов'язаний передати покупцю в момент передання товару (пункт 1.2 Договору). Постачання партії товару, визначеного специфікацією, здійснюється протягом 5 календарних днів з дня підписання специфікації транспортом постачальника (пункт 3.1 Договору). Умови поставки товару - EXW - склад постачальника (м. Полтава) (пункт 3.2 Договору). В момент передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, товаросупровідні накладні, сертифікат якості та/або сертифікат відповідності (пункт 3.3 Договору).

ТОВ "Метал-ресурс" було видано позивачу: видаткові накладні: від 27 жовтня 2011 року № РН-0000388 щодо поставки феросиліцію ФС-45 у кількості 1400 кг на загальну суму 16 380, в т. ч. ПДВ 2730 грн.; від 24 жовтня 2011 року № РН-0000381 щодо поставки феросиліцію ФС-45 у кількості 600 кг та ферохрому ФХ025 у кількості 6000 кг на загальну суму 215 244, в т. ч. ПДВ 35 874 грн.

Податковим органом під час перевірки позивача було, встановлено, що на видатковій накладній № РН-0000381 від 24 жовтня 2011 року відсутній підпис особи, що її отримала. Тому, відповідачем зроблено висновок, що зазначена видаткова накладна складена невстановленими особами, тобто з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, таке твердження відповідача є необґрунтованим, оскільки зі спірної видаткової накладної, що міститься в матеріалах справи /а. с. 38/, вбачається, що підписи уповноважених осіб ТОВ "Метал-ресурс" та ПП "Полтавський ЛМЗ" наявні.

Також, контрагентом видано позивачу податкові накладні: від 24 жовтня 2011 року № 411; від 27 жовтня 2011 року № 417. Жодних зауважень щодо оформлення вказаних документів податковим органом ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надавалось.

Придбаний товар було оприбутковано позивачем відповідно до прибуткової накладної № ПЛ-0001733 від 27 жовтня 2011 року та № ПЛ-0001715 від 24 жовтня 2011 року, товари з центрального складу ПП "Полтавський ЛМЗ" були передані до ливарного цеху, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарів /а. с 47,49, 51, 53/. У зв'язку з використанням вищезгаданих товарів у господарській діяльності, вони були списані позивачем, що підтверджується актами списання товарів /а. с. 48, 50, 52, 54-57/.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Метал-ресурс" проводились у безготівковій формі згідно платіжного доручення № 1041 від 28 жовтня 2011 року /а. с. 157/.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Метал-ресурс" з придбання товарів.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, реальність та товарність вищенаведених договірних відносин між позивачем та ТОВ "Метал-ресурс", ставиться податковим органом під сумнів, зокрема, з тих підстав, що поставка товару здійснювалась транспортом та за рахунок підприємства ТОВ "Метал-ресурс", але товарно-транспортні накладні або подорожні листи, інші документи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до потенційного покупця, документи щодо сертифіката відповідності та якості товарів відсутні.

Однак умовами поставки товару за договором від 02 лютого 2011 року № 2/02/11-П є правила Інкотермс EXW (склад покупця). Обов'язок по доставці матеріальних цінностей було покладено саме на ТОВ "Метал-ресурс". Тобто, фактична поставка товару була здійснена на територію ПП "Полтавський ЛМЗ" (м. Полтава, вул. Ливарна, 12) на підставі видаткових накладних, товарно-транспортні накладні ТОВ "Метал-ресурс" не видавались, що, зокрема, не суперечить пункту 3.3 договору постачання від 02 лютого 2011 року № 2/02/11-П.

Також, в матеріалах справи наявні копії сертифікатів якості на придбаний товар /а. с. 153-154/.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів. А тому, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження валових витрат та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, згідно з ч. 4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 р. по справі № 816/2591/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 816/2591/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.