Рішення

від 03.12.2013 по справі 905/7026/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2013 Справа № 905/7026/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Торезантрацит», м.Торез (ідентифікаційний код 32366906)

до відповідача Приватного підприємства «Кардифф», м.Шахтарськ (ідентифікаційний код 33129603)

про стягнення заборгованості в сумі 31625,04грн., пені у розмірі 2092,45грн.

за участю представників:

від позивача: Максімчик С.В. за довіреністю №1-04/01-44 від 08.01.2013р.,

від відповідача: Федоренко І.В. за довіреністю №01/11 від 21.11.2013р.

В судовому засіданні 25.11.2013р. оголошено

перерву до 03.12.2013р. на підставі ст. 77

Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Державне підприємство «Торезантрацит», м.Торез звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Кардифф», м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в сумі 31625,04грн., пені у розмірі 2092,45грн.

Ухвалою від 04.10.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/7026/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 25.11.2013р. господарським судом Донецької області продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами №У-50008 від 04.06.2008р., №У-22/011 від 26.01.2011р. в частині здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 31625,04грн. та підстави для нарахування пені у розмірі 2092,45грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №У-22/011 від 26.01.2011р., №У-50008 від 04.06.2008р., додатку №1 до договору №У-50008 від 04.06.2008р., додаткових угод б/н від 02.01.2009р., б/н від 29.12.2009р. до договору №У-50008 від 04.06.2008р., рахунків №196 від 30.09.2010р., №237 від 31.10.2010р., №383 від 30.11.2010р., №416 від 31.12.2010р., №11 від 31.01.2011р., №49 від 28.02.2011р., №86 від 31.03.2011р., №119 від 30.04.2011р., №153 від 30.05.2011р., №209 від 30.09.2010р., №430 від 31.12.2010р., №99 від 31.03.2011р., актів здачі-прийомки виконаних робіт №101 від 30.09.2010р., №120 від 31.102.010р., №136 від 31.10.2010р., №148 від 31.12.2010р., №3 від 31.01.2011р., №20 від 28.02.2011р., №38 від 31.03.2011р., №57 від 3004.2011р., №76 від 31.05.2011р., банківських виписок, претензій №1-04/01-900 від 01.06.2012р., №1-04/01-2147 від 06.12.2012р. та доказів її направлення, №1-04/01-931 від 01.06.2012р. та доказів її направлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

255.11.2013р. позивачем надано заяву про зміну предмету позову, за якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31625,04грн.

Дослідивши вищевказану заяву про зміну предмету позову, господарський суд зазначає наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач просив суд стягнути заборгованість та пеню, у прохальній частині заяви про зміну предмету позову позивач також просить суд стягнути заборгованість, у зв'язку із чим господарський суд доходить висновку, що вищезазначена заява не є заявою про зміну предмету позову у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначена заява не створює наслідків, які настають відповідно до процесуального законодавства при зверненні позивача до суду згідно приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

25.11.2013р. позивачем надано заяву про відмову від пені у розмірі 2042,45грн. відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

03.12.2013р. відповідачем надано заяву, за якою останній визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 31625,04грн. у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

04.06.2008р. між ПП «Кардифф» (замовник) та ДП «Торезантрацит» (виконавець) укладено договір №У-50008 (далі - Договір №У-50008), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати по заявці наступні послуги з дослідження проб вугільної продукції на підставі наданих замовником відібраних проб вугілля: 1.1.1. здійснити ідентифікацію вугільної продукції (візуально та за наданими відповідними документами), 1.1.2. здійснити підготовку зразків лабораторних проб (кл-03 мм) для проведення лабораторних досліджень, 1.1.3. виконати лабораторні дослідження відібраних та підготовлених зразків на предмет визначення загальної вологи (на робочий стан палива), зольності (на робочий та сухий стан палива), виходу летучих речовин (на сухий беззольний стан палива), загальної сірки (сірка на робочий стан палива), та ситовий аналіз, 1.1.3. скласти за результатами проведення аналізу та надати замовнику, упевнитися у якості вугільної продукції, згідно з чинними ДСТУ, ГОСТам (п.1.1. Договору №У-50008). Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти надані послуги за цим договором та оплатити їх в порядку та в строки, обумовлені цим договором (п.1.2. Договору №У-50008).

За п.6.1. Договору №У-50008 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008р.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 02.01.2009р. до Договору №У-50008 сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору та внесення змін в п.6.1. договору, виклавши його в наступній редакції: « 6.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2009р.».

За додатковою угодою б/н від 29.12.2009р. до Договору №У-50008 сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору та внесення змін в п.6.1. договору, виклавши його в наступній редакції: « 6.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2010р.».

Згідно з п.3.1. Договору №У-50008 вартість послуг за цим договором визначається в залежності від фактично виконаного обсягу послуг (проведених досліджень) згідно акту здачі-приймання наданих послуг, виходячи з ціни досліджень однієї проби, визначеної згідно додатку до цього договору.

За п.3.2. Договору №У-50008 оплата здійснюється на умовах 100% передплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Однак, виконавець не отримавши 100% передплати, надав передбачені Договором №У-50008 послуги, що підтверджується актами виконаних робіт №101 від 30.09.2010р. на суму 15037,24грн., №120 від 31.10.2010р. на суму 52853,83грн., №136 від 31.10.2010р. на суму 46743,41грн., №148 від 31.12.2010р. на суму 19507,32грн., що разом становить 134141,80грн. Зазначені акти підписані з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств. Отже, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті замовником без заперечень.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору №У-50008 в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, замовник сплатив виконавцю за Договором №У-50008 110000,00грн.

01.06.2012р. виконавцем направлено замовнику претензію №1-04/01-931 від 01.06.2012р., за якою вимагає сплатити за Договором №У-50008 заборгованість у розмірі 24141,80грн. протягом 10 днів, докази отримання якої 06.06.2012р. наявні в матеріалах справи.

Однак, у встановлені терміни замовник не сплатив виконавцю заборгованість за Договором №У-50008, внаслідок чого з 17.06.2012р. у замовника перед виконавцем виникла заборгованість у розмірі 24141,80грн.

26.01.2011р. між ПП «Кардифф» (замовник) та ДП «Торезантрацит» (виконавець) укладено договір №У-22/011, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати по заявці замовника наступні послуги з дослідження проб вугільної продукції на підставі наданих замовником відібраних проб вугілля (п.1.1. Договору №У-22/011): 1.1.1. здійснити ідентифікацію вугільної продукції (візуально та за наданими відповідними документами), 1.1.2. здійснити підготовку зразків лабораторних проб (кл-03 мм) для проведення лабораторних досліджень, 1.1.3. виконати лабораторні дослідження відібраних та підготовлених зразків на предмет визначення загальної вологи (на робочий стан палива), зольності (на робочий та сухий стан палива), виходу летучих речовин (на сухий беззольний стан палива), загальної сірки (сірка на робочий стан палива), та ситовий аналіз, 1.1.3. скласти за результатами проведення аналізу та надати замовнику, упевнитися у якості вугільної продукції, згідно з чинними ДСТУ, ГОСТам (п.1.1. Договору №У-22/011). Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти надані послуги за цим договором та оплатити їх в порядку та в строки, обумовлені цим договором (п.1.2. Договору №У-22/011).

За п.6.1. Договору №У-22/011 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011р.

Згідно з п.3.1. Договору №У-22/011 вартість послуг за цим договором визначається в залежності від фактично виконаного обсягу послуг (проведених досліджень) згідно акту здачі-приймання наданих послуг, виходячи з ціни досліджень однієї проби, визначеної згідно додатку до цього договору.

За п.3.2. Договору №У-22/011 оплата здійснюється на умовах 100% передплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Однак, виконавець не отримавши 100% передплати, надав передбачені Договором №У-22/011 послуги, що підтверджується актами виконаних робіт №3 від 31.01.2011р. на суму 2318,32грн., №20 від 28.02.2011р. на суму 4458,30грн., №38 від 31.03.2011р. на суму 2853,31грн., №57 від 30.04.2011р. на суму 2496,65грн., №76 від 31.05.2011р. на суму 356,66грн., що разом становить 12483,24грн. Зазначені акти підписані з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств. Отже, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті замовником без заперечень.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору №У-22/011 в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до банківської виписки, копія якої наявна в матеріалах справи, замовник сплатив виконавцю за Договором №У-22/011 5000,00грн.

06.12.2012р. виконавцем направлено замовнику претензію №1-04/01-2147 від 06.12.2012р., за якою вимагає сплатити за Договором №У-22/011 заборгованість протягом 10 днів, докази направлення якої 06.12.2012р. наявні в матеріалах справи.

Враховуючи приписи наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» та встановлений претензію строк оплати наданих послуг, кінцевий термін здійснення розрахунків за Договором №У-22/011 становить 22.12.2012р.

Однак, у встановлені терміни замовник не сплатив виконавцю заборгованість за Договором №У-22/011, внаслідок чого з 23.12.2012р. у замовника перед виконавцем виникла заборгованість у розмірі 7483,24грн.

Проаналізувавши вищезазначені договори, судом встановлено, що останні за своєю правовою природою є договорами про надання послуг та підпадають під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів погашення заборгованості за Договором №У-50008 у розмірі 24141,80грн. та за Договором №У-22/011 у розмірі 7483,24грн. відповідачем суду не представлено.

Як вище зазначалось, 03.12.2013р. відповідачем надано заяву, за якою останній визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 31625,04грн. у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. За ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 31625,04грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 2092,45грн.

Як вище зазначалось, 25.11.2013р. позивачем надано заяву про відмову від пені у розмірі 2042,45грн. відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом перевірені повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, щодо вчинення дій, передбачених ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Вищевказана відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та не суперечить законодавству. Відповідач заперечень на відмову позивача від позову до суду не надав. Суд прийняв клопотання про відмову від позову відповідно до статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі №905/7026/13 в частині стягнення пені у розмірі 2092,45грн. підлягає припиненню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №905/7026/13 в частині стягнення пені у розмірі 2092,45грн.

Позов Державного підприємства «Торезантрацит», м.Торез до відповідача, Приватного підприємства «Кардифф», м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в сумі 31625,04грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Кардифф» (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Кірова, буд. 19, ідентифікаційний код 33129603) на користь Державного підприємства «Торезантрацит» (86600, Донецька область, м.Донецьк, вул.Енгельса, буд.88, ідентифікаційний код 32366906) заборгованість у розмірі 31625,04грн., судовий збір у розмірі 1613,73грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2013р.

Суддя Ю.В. Сич