Постанова

від 29.11.2013 по справі 823/3218/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року справа № 823/3218/13-а

10 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представників позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Лавр-Агро» Артеменка В.І. - за посадою, Олененка О.В.,- за довіреністю,

представників відповідача Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Гадайчук Н.С., Лобунця А.В. - за довіреностями,

представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного акціонерного товариства «Смілянське племпідприємство» Алексєєнка Б.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лавр-Агро» до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Смілянське племпідприємство», про визнання дій протиправними та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Лавр-Агро» (надалі - ТОВ «Лавр-Агро») з адміністративним позовом до державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, в якому ставить питання про:

- визнання протиправним та скасування припису державного інспектора Управління контролю за використанням та охороною земель Савчука Є.В. від 19.07.2013р. №000675;

- визнання протиправними дій відповідача щодо складання розрахунку розміру шкоди в сумі 28 426,00грн., що була заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (в межах населеного пункту).

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель 19.07.2013р. було проведено перевірку ТОВ «Лавр-Агро» з приводу дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, внаслідок чого неправомірно прийнято припис від 19.07.2013р. та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. За результатами проведення перевірки державним інспектором встановлено самовільне зайняття ТОВ «Лавр-Агро» земельних ділянок (сільськогосподарського призначення), загальною площею 22,4 га, в межах Малосмілянської сільської ради. З вказаним висновком позивач не може погодитись та зазначає, що під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ «Лавр-Агро» перевіряючому було надано копію акту на право постійного користування землею (площею168,7 га, включаючи спірні земельні ділянки загальною площею 22,4 га), який виданий СВАТ «Смілянське племпідприємство» (правонаступником якого є ПрАТ «Смілянське племпідприємство»), договір укладений між ТОВ «Лавр-Агро» та ПрАТ «Смілянське племпідприємство» №12/12 від 04.12.2012р. про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок загальною площею 22,4 га, задля отримання сільськогосподарської продукції. Крім того, під час перевірки було надано копії рішень судів, в тому числі і Верховного Суду України, якими відновлено право ПрАТ «Смілянське племпідприємство» на земельні ділянки загальною площею 168,7 га, куди також входять спірні земельні ділянки. Державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель вищевказані докази до уваги взяті не були, внаслідок чого прийнято оскаржувані припис та розрахунок.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченні, вказуючи, що державним інспектором була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Лавр-Агро» в наслідок звернення Смілянської РДА. При здійсненні заходу виявлено факт порушення позивачем ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, що полягає у самовільному зайнятті земельних ділянок площею 22,4 га (які є землями резервного фонду та землями запасу), розташованих в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради, внаслідок чого було правомірно, з урахуванням положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», прийнято припис та зроблено розрахунок заподіяної шкоди.

З огляду на вказані обставини, представники відповідача просили відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Лавр-Агро» повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та просив позов задовольнити. Крім цього зазначив, що ПрАТ «Смілянське племпідприємство» (у користуванні якого перебуває земельна ділянка площею 168,7 га, включаючи і спірні земельні ділянки площею 22,4 га) уклало з ТОВ «Лавр-Агро» договір про спільну діяльність №12/12 від 04.12.2012р. Предметом зазначеного договору є організація спільної діяльності з використання земельної ділянки площею 22,4 га. Тобто, предмет вищевказаної адміністративної справи безпосередньо стосується ПрАТ «Смілянське племпідприємство», оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного припису та розрахунку відносно позивача унеможливлює використання спірної земельної ділянки не тільки ТОВ «Лавр-Агро», а й ПрАТ «Смілянське племпідприємство», а рішення за результатами розгляду справи може також вплинути на права та інтереси третьої особи. В судовому засіданні представник третьої особи наголосив, що ТОВ «Лавр-Агро» захопленням спірної земельної ділянки не займалось, а використовує її на законних підставах, у відповідності до умов договору спільної діяльності №12/12 від 04.12.2012 р.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Малосмілянської сільської ради №19 від 17.04.2001р. сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Смілянське племпідприємство» (правонаступником якого є ПрАТ «Смілянське племпідприємство») було надано у постійне користування для сільськогосподарського використання земельну ділянку площею 168,7 га, в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради.

18.04.2001р. СВАТ «Смілянське племпідприємство» отримало державний акт І-ЧК №000955 (а.с.21-24) на право постійного користування земельною ділянкою площею 168,7 га.

29.03.2004р. головою Смілянської районної державної адміністрації видано дозвіл №01-20/373, а 21.09.2004р. і розпорядження №367 (а.с.87) про виготовлення проекту приватизації землі та приватизацію землі, яка знаходиться в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради та перебуває у користуванні СВАТ «Смілянське племпідприємство».

У відповідності до вказаного розпорядження, трудовому колективу СВАТ «Смілянське племпідприємство» передавалась земельна ділянка площею 123,6 га для приватизації, а 45,1 га землі залишалося в землях державної власності.

Малосмілянська сільська рада рішенням №22-1/IV від 06.09.2005р. погодила проект приватизації, визнала державний акт І-ЧК №000955 від 18.04.2001р. нечинним, вилучила його та повернула до відділу земельних ресурсів.

Зазначені правові акти суб'єктів владних повноважень були оскаржені СВАТ «Смілянське племпідприємство» в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.10.2008р. у справі №13/4119 (а.с.25-26) розпорядження голови Смілянської РДА №367 від 21.09.2004р. та рішення Малосмілянської сільської ради №22-1/IV від 06.09.2005р. визнані незаконними та були скасовані.

Цим же рішенням зобов'язано відділ земельних ресурсів у Смілянському районі внести зміни в земельно-кадастрову документацію по відновленню прав СВАТ «Смілянське племпідприємство» на постійне користування земельною ділянкою площею 168,7 га, яка розташована в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради. А також зобов'язано повернути товариству акт І-ЧК №000955 від 18.04.2001р. на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою.

Зазначене рішення було залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. №13/4419 (а.с.84-86), а також постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2009р. №13/4419 (а.с.81-83).

З урахуванням вищевказаних рішень, в зв'язку з поверненням в постійне користування позивача земельних ділянок площею 168,7 га, між ТОВ «Лавр-Агро» та ПрАТ «Смілянське племпідприємство» укладено договір №12/12 від 04.12.2012р. (а.с.28-29).

За умовами зазначеного договору сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері спільного використання земельної ділянки загальною площею 22,4 га (6,4 га + 5,0 га +11,0 га), розташованої в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради. Метою укладення договору є отримання сільськогосподарської продукції, згідно категорії земель та класифікації угідь.

В подальшому, на адресу Смілянської РДА надійшло звернення від ОСОБА_7, жителя АДРЕСА_1 щодо здійснення ТОВ «Лавр Агро» самозахвату його земель (а.с.73).

Листом від 21.04.2013р. №5-32/04-13, направленим на адресу Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Смілянська РДА просила останнього перевірити законність дій ТОВ «Лавр Агро» щодо самозахоплення земель (а.с.72).

19.07.2013р. державним інспектором Управління за використанням та охороною земель Савчуком Є.В. проведено перевірку дотримання суб'єктом господарювання (ТОВ «Лавр Агро») вимог земельного законодавства та обстеження земельних ділянок загальною площею 22,4 га, які знаходяться в межах Малосмілянської сільської ради, про що складено відповідні акти (а.с.6-11).

В актах від 19.07.2013р. державний інспектор встановив самовільне зайняття ТОВ «Лавр Агро» земельних ділянок площею 22,4 га, які знаходяться в межах Малосмілянської сільської ради, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Крім того вказав, що землі належать до категорії - землі сільськогосподарського призначення, є державною власністю та відносяться до земель резервного фонду та запасу.

На підставі зазначених актів перевірок, державним інспектором видано припис №000675 від 19.07.2013р. (а.с.12), в якому зобов'язано позивача усунути вищевказане порушення до 19.08.2013р. та письмово повідомити Державну інспекцію сільського господарства в Черкаській області про виконану роботу.

Крім того, державний інспектор, виходячи з матеріалів перевірки, дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Лавр Агро» самовільно зайняло земельну ділянку, то тим самим нанесло своїми діями майнову шкоду на загальну суму 28426,00грн, в зв'язку з чим прийняв розрахунок про розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, із терміном виконання - 15 днів з моменту вручення.

Не погоджуючись з висновками перевіряючого, які зазначені в актах перевірок від 19.07.2013р., а також з прийнятим приписом та розрахунком, позивач звернувся із скаргою відповідного змісту до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області (в порядку передбаченому п.4.1 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №104 від 19.02.2013р., а.с.18).

Листом відповідача, який був отриманий ТОВ «Лавр Агро» 12.09.2013р., в задоволенні скарги останнього відмовлено, що спонукало позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Законом, який визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003р. №963-IV (надалі - Закон України №963).

Частиною 1 ст.5 Закон України №963 визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема в частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (п. «а» абзац 1 ст.6 Закону України №963).

Стаття 10 Закону України №963 визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

У відповідності до зазначеної статті, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: - безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; - давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель несуть відповідальність згідно із законом (ч.2 ст.11 Закону України №963).

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 1 ч.1 ч.2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

У відповідності до ч.3 ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Закону України №963 дає визначення поняттю - самовільне зайняття земельної ділянки, яке у відповідності до ст.1 зазначеного закону визначається, як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм законів, суд дійшов висновку, що законним землекористування буде лише у випадку його підтвердження відповідним правовстановлюючим документом, яким в даному випадку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 18.04.2001р. ПрАТ «Смілянське племпідприємство» дійсно отримало державний акт І-ЧР №000955 на право постійного користування спірною земельною ділянкою, загальною площею 168,7 га.

В матеріалах справи міститься лише копія зазначеного акту, оскільки оригінал у ПрАТ «Смілянське племпідприємство» під час приватизації був вилучений та переданий до відділу земельних ресурсів. Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні представником позивача, а також не заперечувалась представниками Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що рішення господарського суду Черкаської області від 06.10.2008р. №13/4119, в частині внесення змін в землекадастрову документацію по відновленню права ПрАТ «Смілянське племпідприємство» на постійне користування земельною ділянкою площею 168,7 га та повернення позивачеві вищевказаного акту виконати неможливо, в зв'язку з передачею земельних ділянок площею 22,4 га в оренду громадянам. Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки використовуються на законних підставах третіми особами, а також враховуючи відсутність у ПрАТ «Смілянське племпідприємство» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 168,7 га, державний інспектор під час перевірки дійшов обґрунтованого висновку щодо самовільного зайняття ТОВ «Лавр-Агро» спірних земельних ділянок площею 22,4 га.

З такими висновками суд погодитись не може та зазначає.

Дійсно, у ПрАТ «Смілянське племпідприємство» на час перевірки був відсутній оригінал державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 168,7 га, однак, на сьогоднішній день є чинним та таким, що набрало законної сили рішення Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. №13/4419, яким залишено в силі рішення господарського суду Черкаської області від 06.10.2008р. №13/4419 щодо відновлення прав ПрАТ «Смілянське племпідприємство» на постійне користування земельною ділянкою площею 168,7 га, куди входять і спірні земельні ділянки загальною площею 22,4 га.

Суд зазначає, що відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, право ПрАТ «Смілянське племпідприємство» на земельну ділянку площею 168,7 га посвідчується судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним.

Крім цього, суд також зазначає, що спірні земельні ділянки (загальною площею 22,4 га) у відповідності до договору №12/12 від 04.12.2012р. спільно використовується ПрАТ «Смілянське племпідприємство» та ТОВ «Лавр-Агро» з метою отримання сільськогосподарської продукції, згідно категорії земель та класифікації угідь.

Суд наголошує, що на час розгляду справи представниками відповідачів не було надано жодного доказу про нечинність вищевказаного договору, оскарження його в судовому порядку та, як наслідок, визнання його недійсним.

Тобто, на час проведення перевірки, договір про спільну діяльність №12/12 від 04.12.2012р. був чинним.

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ «Лавр-Агро» не здійснювало самозахоплення земельних ділянок загальною площею 22,4 га, які розташовані в межах Малосмілянської сільської ради та належать на праві постійного користування ПрАТ «Смілянське племпідприємство», а використовувало спірні земельні ділянки на законних підставах, у відповідності до вимог договору №12/12 від 04.12.2012р., укладеного між ПрАТ «Смілянське племпідприємство» та ТОВ «Лавр-Агро».

Щодо розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеного відповідно до акту обстеження земельних ділянок та акту перевірки, то відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є відомості про розмір самовільно зайнятої ділянки, середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1 Методичних рекомендацій, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за рік та наступні роки.

Розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, є актом індивідуальної дії, тобто за загальним правилом акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий чи правовий акт індивідуальної дії) - це юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення у справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, законом покладено обов'язок щодо доказування правомірності проведеної перевірки, складання розрахунку та винесення припису на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій при винесенні припису та складанні розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 19.07.2013 р. № 000675.

Визнати протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області щодо проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 28426 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 4 грудня 2013 року.