Постанова

від 03.12.2013 по справі 810/5842/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року 810/5842/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Канкун" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Канкун" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002792300 та №0002802300 від 18.07.2013 року

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 11.06.2013р. по 17.06.2013р. Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Канкун» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпік-Трейд» за період діяльності з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки було складено Акт №384/22-01/38011218 від 19.06.2013р. (далі - Акт перевірки), на підставі якого податковим органом прийнято податкові -повідомлення-рішення №0002802300 від 18.07.2013 р., у відповідності до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 128437,50 грн. тому числі: за основним платежем «податок на додану вартість» - 102750,00 гривень, за штрафними санкціями - 25687,50 грн. та № 0002792300 від 18.07.2013 р., у відповідності до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 134859грн., штрафними санкціями - 26971,88 грн.

Зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Олімпік Трейд» договору і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року було відкрито провадження у справі, в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у відповідача : - належним чином засвідчені копії та оригінали для огляду документів, що свідчать про правомірність проведення перевірки та докази вручення їх позивачеві; - належним чином завірені копії документів, які свідчать, що діяльність ТОВ "Олімпік Трейд" містить ознаки фіктивності (судові рішення, акти анулювання свідоцтв платника ПДВ та інше); - належним чином завірені копії документів, які використовувались відповідачем у ході проведення перевірки та свідчать про обґрунтованість висновків акту перевірки.;

Представник позивача Марур В.В. 03.12.2013 року надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому, також, зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача правочин, укладений між позивачем та «Олімпік-Трейд» є нікчемним, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом із запереченнями відповідачем було надано документи що свідчать про правомірність проведення перевірки та докази вручення їх позивачеві; розрахунки фінансових санкцій, Витяг з кримінального провадження №12012110010000568, копію постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 5 листопад 2012 року , копію протоколу допиту свідка від 25.10.2012 року .

Документів, які свідчать, що діяльність ТОВ "Олімпік-Трейд" містить ознаки фіктивності (судові рішення, акти анулювання свідоцтв платника ПДВ та інше) відповідачем надано не було.

Представник відповідача 03.12.2013 року надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має права заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1, ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. (зі змінами та доповненнями) та наказу начальника ДПІ у Києво- Святошинському районі Київської області ДПС від 11.06.2013р. №518 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Канкун» (код за ЄДРПОУ 38011218) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Олімпік-Трейд» (код ЄДРПОУ 38077394) за період діяльності з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено Акт від 19.06.2013 р. № 384/22-01/38011218 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Канкун» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінасово-господарських відносин із ТОВ «Олімпік -Трейд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:

1) п. 1, п. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ст. 216 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Канкун» з постачальником ТОВ «Олімпік Трейд», а отже - є нікчемними.

2)положень пп 14.136, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 статті 138, пп 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу україни , в результаті чого занижено суму валових витрат з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 107887, 50 грн. , в т.ч по періодам: 3 квартал 2012 року -10788750 грн,;

3) пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податкового кредиту в сумі 102750 грн., в тому числі по періодам : липень 2012 року -40750 грн., серпень 2012 року -36000 грн., вересень 2012 року - 26000 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача Постанови старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України Клименко Я. О. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Олімпік -Трейд» від 26.04.2013 року, в якій зазначено, що в ході досудового слідства по матеріалам кримінального провадження №12012110010000568, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, встановлено, що невстановлені особи з метою зайняття незаконними видами діяльності створили ТОВ «Олімпік-Трейд» Так, допитаний в якості свідка засновник ТОВ «Олімпік-Трейд» ОСОБА_4 показав, що зареєстрував вказане підприємство за винагороду, на прохання незнайомої особи та про подальшу діяльність вказаного підприємства йогму нічого не відомо.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові -повідомлення-рішення №0002802300 від 18.07.2013 р., у відповідності до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 128437,50 грн. тому числі: за основним платежем «податок на додану вартість» - 102750,00 гривень, за штрафними санкціями - 25687,50 грн. та № 0002792300 від 18.07.2013р., у відповідності до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 134859грн., штрафними санкціями - 26971,88 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

За період з липня по вересень 2012 року ПП «Канкун» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Олімпік -Трейд», що підтверджується договором №4 від 26.06.2012року, відповідно до умов якого Замовник (ПП «Канкун») доручає, а Виконавець (ТОВ «Олімпік-Трейд») бере на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та розміщення реклами, в свою чергу Замовник зобов'язався оплатити надані Виконавцем послуги.

Таким чином, відповідно до умов цього договору ТОВ «Олімпік- Трейд» взяло на себе наступні обов'язки: подати на затвердження ПП «Канкун» ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для надання послуг, здійснити друк рекламної продукції та її розповсюдження.

ПП «Канкун» на виконання п. 2.3 договору надав інформацію, необхідну для виконання робіт рекламних послуг ТОВ «Олімпік -Трейд» шляхом надання Заявок на виконання рекламних послуг від 28.06.2012 р., 27.07.2012 р., 27.08.2012 р.

А також, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Олімпік-Трейд» та ПП «Канкун» погодили вартість рекламних послуг, що надавалися ТОВ «Олімпік-Трейд», про що свідчать відповідні Кошториси робіт на виготовлення та розповсюдження рекламного буклету - додатки №1 від 01.07.2012 р., 01.08.2012 р., 01.09.2012 р.

Після чого сторони погодили програму по розповсюдженню рекламних буклетів - додатки №2 від 01.07.2012 р., 01.08.2012 р., 01.09.2012 р., у яких погодили перелік місць де буде здійснюватися розповсюдження рекламної продукції.

Після надання рекламних послуг ТОВ «Олімпік-Трейд» підготувало та надало ПП «Канкун» Звіти про виконану роботу з рекламних послуг від 31.06.2012 р., 31.08.2012 р., 28.09.2012 р.

ТОВ «Олімпік-Трейд» повністю виконало свої зобов'язання перед ПП «Канкун» за договором № 4 та надало рекламні послуги, про що свідчать акти виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2012 р., 31.08.2012 р., 30.09.2012 р.

ТОВ «Олімпік-Трейд» на вимогу ПП «Канкун», після надання рекламних послуг та оформлення документів, що засвідчують факт постачання послуг, виписало податкові накладні №50 від 31.07.2012 р., №49 від 28.08.2012 року,№54 від 29.08.2012 р.,№91 від 31.08.2012 р., №102 від 30.09.2012 р. на загальну суму 616500,00 грн. в тому числі ПДВ 102 750,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту.

ПП «Канкун» повністю розрахувалося з ТОВ «Олімпік-Трейд» за надані послуги, що підтверджується банківськими виписками за період з 21.08.2012 року по 16.10.2012 року.

Після отримання зазначених послуг та їх оплати ПП «Канкун» віднесло до складу витрат товариства суму у розмірі 513 750,00 грн.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Олімпік-Тейд" є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Олімпік-Тейд" недійсним у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ "Олімпік-Тейд", з підстав відсутності реальності виконання робіт, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Одним із основних видів діяльності ПП «Канкун», за КВЕД є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується Довідкою АА №415168 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб .

За даними матеріалів справи, одним із основних видів діяльності ТОВ «Олімпік-Трейд» за КВЕД є рекламні агентства, що підтверджується довідкою АА № 402547 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Отже, предмет договору №4 від 26.06.2012 р. не суперечить основним видам діяльності сторін.

Надані ТОВ «Олімпік-Трейд» за договором №4 від 26.06.2012 р. рекламні послуги щодо виконання робіт з розробки, друку, розповсюдження рекламних буклетів повністю використовувалися позивачем у господарській діяльності, оскільки отримання зазначених послуг дозволяє ПП «Канкун» привернути увагу до товарів та послуг, що реалізуються позивачем, широкого кола потенційних споживачів, що дозволило збільшити об'єм продажів товарів та послуг, які надаються позивачем.

Як наслідок рекламні послуги надані ТОВ «Олімпік-Трейд» для ПП «Канкун» впливають на збільшення об'ємів реалізації товарів, які продає позивач. А, отже, у ПП «Канкун» збільшуються прибутки, що сприяє досягненню основної мети товариства - отримання прибутку.

Таким чином, ПП «Канкун» використовує надані ТОВ «Олімпік-Трейд» послуги у власній господарській діяльності, а саме з метою збільшення об'ємів продажів товарів, які продає позивач та збільшення прибутку.

Як то встановлено судом, факти надання позивачеві послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірного правочину є рекламні послуги, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента у суду є підстави вважати, що господарська операція позивача з ТОВ «Олімпік-Трейд» підтверджується необхідними документами, а зазначені вище послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, про реальність виконання договору №4 від 26.06.2012 р. укладеного між ПП «Канкун» та ТОВ «Олімпік-Трейд» свідчить наявність технічної можливості у ПП «Канкун» для здійснення операцій з придбання товарів, а саме: наявності офісних та складських приміщень, що підтверджується договором оренди №25/01/2012 від 25.01.2012 року Крім того, суд зазначає, що на підприємстві у період здійснення спірних правовідносин працювало 8 осіб.

Відтак, факт отримання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного правочину ґрунтуються виключно на Постанові старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України Клименко Я. О. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Олімпік-Трейд» від 26.04.2013 року, в якій заначено, що в ході досудового слідства по матеріалам кримінального провадження №12012110010000568, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, встановлено, що невстановлені особи з метою зайняття незаконними видами діяльності створили ТОВ «Олімпік-Трейд» та протокол допиту свідка засновник ТОВ «Олімпік-Трейд» ОСОБА_4 , у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, Постанови старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України Клименко Я. О. є лише процесуальним рішенням, а протоколи допиту свідка є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, при її наявності, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

Належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Доказів наявності судових рішень по зазначеній вище кримінальній справі суду не надано.

25.01.2012 року ПП «Канкун» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №13391020000007680, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ серії ААБ №158418.

Також ПП «Канкун» отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200041513.

На момент складання податкових накладних ТОВ «Олімпік-Трейд» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №10731020000022094, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ серії ААВ №401588.

ТОВ «Олімпік-Трейд» було узято на облік в органах державної податкової служби, про що свідчить довідка за формою 4-ОПП №3349829-004 від 08.02.2012 року.

Також, ТОВ «Олімпік-Трейд» отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200047529.

Зазначені факти свідчать, про те що ПП «Канкун» і ТОВ «Олімпік-Трейд» на момент вчинення господарських операцій, мали спеціальну податкову правосуб'єктність.

Отже, як встановлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та на день судового розгляду справи сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, на час укладення і виконання правочину контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Олімпік-Трейд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочину.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими.

Оскільки зобов'язання за договорами про надання послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «Олімпік -Трейд», мали реальний характер, то, відповідно, факт отримання послуг та коштів сторонами, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договорів (юридичних осіб).

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладені позивачем з ТОВ «Олімпік-Трейд» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як то встановлено судом, позивачем у липні, серпні та вересня 2012 року за рахунок операцій з ТОВ "Олімпік-Трейд", сформовано податковий кредит у сумі 102750 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Олімпік-Трейд" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток у IІІ кварталі 2012 року на суму 107887, 50 грн.

Так, згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, за приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, акти виконаних робіт, договори та платіжні документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання позивачем послуг за спірним правочином, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки послуг під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 14.1. 36, 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд, також, звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірна господарська операція є фіктивною або безтоварною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на постановах слідчого та протоколі допиту свідка, складених в межах досудового слідства , а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 18.07.2013 року за № 0002792300 та № 0002802300.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на користь Приватного підприємства "Канкун", понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.