Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/19414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19414/13 03.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Київської філії ПрАТ

"Київстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Американ фіш маркет"

про стягнення 10 727,31 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Ральченко Ю.Г. за довіреністю № 449 від 09.07.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" в особі Київської філії ПрАТ "Київстар" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Американ фіш маркет" (далі - відповідач) про стягнення 10 727,31 грн., з яких: 10 238,39 грн. основного боргу та 488,92 грн. 3 % річних. Також, просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе згідно укладеного між сторонами договору обов'язки з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній разом з нарахованими відсотками річними просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19414/13 та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/19414/13 від 10.10.2013 р., позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/19414/13 від 10.10.2013 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 03.12.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотання не подав та не надіслав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2009 р. між позивачем (оператор) та відповідачем (абонент) було укладено Угоду про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (далі - Угода), відповідно до умов п. 3.1.1 якої, абонент має право користуватися замовленими послугами в мережі оператора в Україні, а також в мережах інших операторів, з якими оператором укладені відповідні угоди щодо роумінгу та які мають технічну можливість надавати такі послуги.

Згідно з п. 3.2.1. Угоди, абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого у діючих тарифах, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення, або (б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку в наслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального.

Відповідно до п. 6.1. Угоди, вона набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації у центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 років. У випадку, якщо жодна із сторін за 5 днів до закінчення дії Угоди не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію Угоди, Угода автоматично пролонгується на кожні наступні 4 роки.

Для отримання визначених умовами Угоди послуг стільникового зв'язку відповідачу було надано персональні SІМ-картки та виділено 3 телефонних номери для використання в мережі стільникового зв'язку "Київстар", що підтверджується замовленням № № 1, 2, 3 від 02.10.2009 р.

Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 29-1827358 від 31.01.2012 р. на суму 10 238,29 грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг не виконав, в зв'язку з чим, має заборгованість перед позивачем у сумі 10 238,29 грн.

Позивач листом № 7156/7/00/01/00 від 02.09.2013 р., звернувся до відповідача з претензією сплатити борг у сумі 10 238,39 грн. за надані послуги.

Оскільки вимога про сплату боргу не була задоволена, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач має будь-які заперечення до якості наданих позивачем послуг.

Так, відповідачем не оспорено даних рахунку-фактури, як і не надано контррозрахунку заявленого до стягнення боргу.

Крім того, суду не надано й доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 10 238,29 грн.

На підставі зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

В силу приписів ч. 5. ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

У відповідності до ст. 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

З огляду на те, що Угодою не передбачено строку здійснення розрахунків між сторонами за надані послуги, суд дійшов висновку, що відповідач мав їх оплатити за загальними правилами сплати за телекомунікаційні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Так, у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З урахуванням зазначеного, 20.02.2012 р. - останній день строку зобов'язання з оплати наданих послуг, в зв'язку з чим, прострочення зобов'язання починається з 21.02.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню в сумі існуючого на момент розгляду справи розміру заборгованості в сумі 10 238,29 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, позивач, під час підготовки позову, допустився арифметичної помилки, оскільки з урахуванням наведених у позовній заяві обставин станом на момент порушення провадження у справі борг відповідача складав 10 238,29 грн., а не 10 238,39 грн., як зазначив позивач в прохальній частині позовної заяви.

Враховуючи зазначене, суд в частині вимог про стягнення основного боргу приймає рішення про їх часткове задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення 488,92 грн. 3 % річних, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 488,92 грн. 3% річних, розрахунок яких є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з перерахунком, здійсненим судом, зважаючи на те, що у 2012 році було 366 днів, а розмір основного боргу становить 10 238,29 грн., розмір 3 % річних має становити 488,19 грн. (10 238,29 грн. * 315 днів (період з 21.02.2012 р. по 31.12.2012 р.) * 3 % / 366 днів = 264,35 грн.) + (10 238,29 грн. * 266 днів (період з 01.01.2013 р. по 23.09.2013 р.) * 3 % / 365 днів = 223,84 грн.).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Американ фіш маркет» (01013, м. Київ, Печерський район, вулиця Рибальська, будинок 13, код ЄДРПОУ 04653041) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Київської філії ПрАТ "Київстар" (03110, м. Київ, Солом'янський район, Червонозоряний проспект, будинок 51, код ЄДРПОУ 21673832) 10 238 (десять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 29 коп. основного боргу, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 19 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 37 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака