Рішення

від 17.02.2009 по справі 142.2-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

142.2-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2009Справа №2-7/142.2-2009

За позовом Виконуючого обов'язки Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (95038, м. Сімферополь, вул. Дзержинського, 6) в інтересах держави в особі Масандрівської селищної ради (98650, смт. Масандра, м. Ялта, вул. Стахановська, 21)

До відповідачів: 1) Санаторія «Долоси»  (98651, смт. Масандра, с. Радянське); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 30438905)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7)

Про визнання недійсним  інвестиційного договору.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідачів:   1) Яковлев О. М., предст., дов. від 03.02.2009 р.; 2) не з'явився.

Від третьої особи – не з'явився.

Від прокуратури – Курбедінов М. Х., посв. №08101.

         Суть справи: Виконуючий обов'язки Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим  в інтересах держави в особі Масандрівської селищної ради з позовною заявою до Санаторію «Долоси» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  Міністерство охорони здоров'я України, в якій просить суд визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 20.09.2004 р. між санаторієм «Долоси» та ТОВ «Атлас».

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що умовами спірного договору передбачено надання санаторієм «Долоси» в користування земельної ділянки площею 0,9669 га, яка знаходиться в його постійному користуванні, для здійснення будівництва газової опалювальної котельної та подальшого будівництва пансіонату, що суперечить положенням чинного законодавства України. Так, позивач зазначає, що земельна ділянка санаторія «Долоси» відноситься до земель оздоровчого призначення, на якій заборонено здійснення будь-якого будівництва.

          Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

          Рішенням ГС АР Крим від 01.03.2007 р.( суддя О. Л. Проніна), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р., в позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. рішення ГС АР Крим від 01.03.2007 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням ГС АР Крим від 13.05.2008 р. (суддя С. А. Чумаченко) в позові було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. вищевказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 р.  рішення ГС АР Крим від 13.05.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді І. І. Дворному та ухвалою від 14.01.2008 р. була прийнята до провадження.

Представники позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Санаторію «Долоси» та прокуратури, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Масандрівської селищної ради №67 від 22.03.1995 р. санаторію «Долоси» була надана у постійне користування земельна ділянка площею 16,50 га для організації профілактики та лікування хворих на туберкульоз. Право постійного користування оформлено Державним актом серії КМ №18.

20.09.2004 р між Санаторієм «Долоси»  (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас» (Інвестор) був укладений інвестиційний договір, пунктом 1.1 якого передбачено, що Інвестор за рахунок власних та залучених коштів надає інвестиції для покращення матеріально-технічної бази Замовника, а саме: фінансування робіт з будівництва газової опалювальної котельної, придбання обладнання до котельної відповідно до додатка №2 до договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сума інвестицій, спрямованих на виконання цього договору, складає 256 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 Договору після погодження з Міністерством охорони здоров'я Замовник надає Інвестору письмову згоду на будівництво пансіонату на земельній ділянці №1 площею 0,9669 га, визначеної у додатку №1 до договору.

Розділом 2 Договору визначені обов'язки сторін. Так, Замовник зобов'язується, зокрема, сприяти відведенню земельної ділянки та надати Інвестору письмову згоду на будівництво пансіонату. Інвестор, в свою чергу, зобов'язується забезпечити інвестування коштів в передбаченому договором розмірі.

Вважаючи вказаний договір таким, що прийнятий з порушеннями вимог чинного законодавства України, Виконуючий обов'язки Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора звернувся в особі Масандрівської селищної ради з позовом про визнання його недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В постановах Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. та від 04.12.2008 р. у цій справі суд касаційної інстанції зазначив, що судам необхідно з'ясувати, чи відповідає спірний договір положенням Закону України «Про курорти» та Закону України «Про інвестиційну діяльність». Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що судам необхідно встановити, в який об'єкт вкладені інвестиції і який прибуток або соціальний ефект буде досягнуто в результаті інвестиційної діяльності; чи повинна особа, що отримала інвестиції, розраховуватися за них (надання землі для будівництва пансіонату); чи порушує така діяльність інтереси держави і громадян щодо боротьби з небезпечними інфекційними  хворобами; чи мав право санаторій "Долоси" надавати дозвіл на будівництво нового пансіонату "ТОВ "Атлас" з огляду на приписи ст. 16 основ законодавства України про охорону здоров'я, ст. 13, 22 Закону України "Про курорти", Генерального плану курорту і брати на себе таке зобов'язання по інвестиційному договору.

Згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Серед категорій земель статтею 19 Земельного кодексу України передбачені, зокрема, землі оздоровчого призначення.

Відповідно до статті 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Як вже було зазначено вище та безпосередньо вбачається з державного акта серії КМ №18, земельна ділянка площею 16,50 га передана санаторію «Долоси» для санаторно-курортного лікування туберкульозних хворих. Отже, за своїм цільовим призначенням ця земельна ділянка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Статтею 48 Земельного кодексу України передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Аналогічні положення закріплені статтею 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

На землях оздоровчого призначення забороняються всі види будівництва, якщо містобудівна документація не пройшла обов'язкової державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи.

З метою збереження та охорони природних властивостей лікувальних ресурсів на територіях оздоровчого призначення запроваджується санітарна охорона (ст. 27-34 Закону України “Про курорти”, ст. 93, 104 Водного кодексу України, ст. 53 Лісового кодексу України); встановлюються округи і зони зі спеціальним режимом, зокрема округи гірничо-санітарної охорони для курортів, які використовують родовища корисних копалин (грязі, мінеральні води). Порядок встановлення меж та режиму округів і зон санітарної охорони курортів регулюється нормами ст. 29 Закону України “Про курорти”.

Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації.

Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України на підставі проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санаторної охорони, схем медичного зонування (ст. 13 Закону України “Про курорти”).

Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами. Перелік видів санаторно-курортних закладів та напрямки їх спеціалізації визначаються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я (ст. 22 Закону України “Про курорти”).

Статтею 49 Конституції України закріплено, що існуюча мережа закладів охорони здоров'я не може бути скорочена

Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари, санаторії тощо). Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади  в галузі охорони здоров'я.

Указом Президента України №132/2006 від 14.02.2006 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2006 року «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами» передбачено відновлення мережі спеціалізованих протитуберкульозних санаторіїв, та здійснення протягом 2006 року заходів щодо повернення таких санаторіїв у державну власність.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України №565 від 19.09.2007 р. затверджений Статут Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Долоси» Міністерства охорони здоров'я України, яким передбачено, що метою створення та функціонування Санаторію є надання кваліфікованої лікувально-діагностичної допомоги з реабілітації хворих неактивним туберкульозом органів дихання в поєднанні з цукровим діабетом, хронічних неспецифічних захворювань органів дихання у дорослих в поєднанні з цукровим діабетом.

Відповідно до пункту 3.2 Статуту майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління.

У той же час, суд зазначає, що умовами спірного інвестиційного договору від 20.09.2004 р. передбачений обов'язок Санаторію «Долоси», в обмін на надані ТОВ «Атлас» інвестиції на будівництво газової котельної, сприяти відведенню земельної ділянки для будівництва пансіонату та надати згоду на будівництво пансіонату, що суперечить положенням чинного українського законодавства. Так, з огляду на вищевикладені правові норми, здійснення будівництва на переданій Санаторію «Долоси» в постійне користування земельній ділянці, як землі оздоровчого призначення (курортів), не допускається. Як виняток з цього правила, можливість забудови визначається відповідно до затверджених у встановленому порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Однак, відповідачами не було доведено суду, що така можливість у даному випадку була встановлена. В свою чергу, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Суд також звертає увагу на те, що можливість надання Санаторієм «Долоси» згоди на будівництво пансіонату взагалі законодавчо не передбачена.

Так, відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я лише забезпечують безпосередню охорону здоров'я населення. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом. Проте, ані статутом Санаторію «Долоси», ані положеннями Закону України «Про курорти» (зокрема, статтями 13, 22), ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не закріплена можливість надання санаторієм згоди на будівництво.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (ч. 1 ст. 9 Закону).

Як вже було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами інвестиційного договору від 20.09.2004 р. передбачено здійснення вилучення земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої складає 1 855 326,71 грн. (т. І, а. с. 49), в обмін на надання інвестицій на будівництво котельної на суму 256 000,00 грн. Таким чином, викликає сумнів досягнення санаторієм «Долоси» соціального ефекту від отримання інвестицій в сумі, яка є в сім разів меншою ніж вартість відчужуваної при цьому земельної ділянки.

Суд також зазначає, що статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами інвестиційний договір від 20.09.2004 р. суперечить вимогам Законів України «Про курорти», «Про інвестиційну діяльність», положенням Земельного кодексу України, оскільки за його умовами передбачено внесення інвестицій в будівництво, на яке законодавчо накладена заборона. При цьому, вартість відчужуваної земельної ділянки, як передумова отримання інвестицій, значно перевищує розмір очікуваного соціального ефекту (будівництво котельної).

Згідно з пунктом 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. N 02-5/111 (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету у поряду статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 20.09.2004 р. між Санаторієм «Долоси»  (98651, смт. Масандра, с. Радянське, ідентифікаційний код 01995775) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас» (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 30438905).

3.          Стягнути з Санаторія «Долоси» (98651, смт. Масандра, с. Радянське, ідентифікаційний код 01995775) у доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим  м. Сімферополь,  МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито  в сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас» (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 30438905) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) держмито  в сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.