Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/19407/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19407/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Транс-Логістик»

Про стягнення 1 672 474,86 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Грудський І.М. представник за довіреністю № б/н від 15.05.13.;

Хоменко С.А. представник за довіреністю № 29083 від 29.08.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Транс-Логістик» (далі - відповідач) про стягнення 2 048 022,03 грн., а саме: 1 966 160,00 грн. - основного боргу, 66 948,14 грн. - пені, 14 913,89 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» посилається на невиконання відповідачем умов Договору оренди вагонів № 0112/2012 від 01.12.12., внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.13. порушено провадження у справі № 910/19407/13 та призначено її до розгляду на 14.11.13.

В судовому засіданні 14.11.13. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 672 474,86 грн., а саме: 1 616 160,00 грн. - основного боргу, 44 152,08 грн. - пені, 12 162,78 грн. - 3% річних. Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, та з огляду на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.12.13.

В судовому засіданні 03.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, проте 03.12.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою свого повноважного представника.

Розглянувши в судовому засіданні 03.12.13. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 910/19407/13, проти якого представник позивача заперечував, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

До поданого клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Далі, суд звертає увагу відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-Транс-Логістик» як юридична особа не позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника, видавши йому довіреність.

Крім того, суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19407/13.

В судовому засіданні 03.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди вагонів № 0112/2012 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Орендодавець зобов'язався передати вагони: напіввагони чотиривісні моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008; напіввагони чотиривісні моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96 (далі - об'єкт оренди/вагони), що є власністю Орендодавця, а Орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті Договору вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.

Додатковою угодою № 2 від 09.01.13. до Договору п. 2.1 Договору сторонами викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що Орендодавець зобов'язується передати вагони: напіввагони чотиривісні моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008; напіввагони чотиривісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-001124454-032-2004; напіввагони чотиривісні моделі 12-9046 ТУ У 35.2-00210890-026:2009; напіввагони чотиривісні моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96, (далі - об'єкт оренди/вагони), що є власністю Орендодавця, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті Договору вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором

Відповідно до п. 2.2 Договору, Об'єкт оренди передається партіями на строк до 01.03.13.

Додатковою угодою № 3 від 31.01.13. до Договору п. 2.2 Договору сторонами викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що Об'єкт оренди передається партіями на строк до 01.07.13.

Загальна кількість вагонів, що передаються в оренду, становить 5 (п'ять) одиниць, з яких: напіввагонів чотиривісних моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008 - 3 (три) одиниці; напіввагонів чотиривісних моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96 - 2 (дві) одиниці (п. 2.3 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 09.01.13. до Договору п. 2.1 Договору сторонами викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що загальна кількість вагонів, які передаються в оренду, становить 300 (триста) одиниць, з яких: напіввагонів чотиривісних моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008 - 70 (сімдесят) одиниць; напіввагонів чотиривісних моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96 - 80 (вісімдесят) одиниць; напіввагонів чотиривісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-001124454-032-2004 - 70 (сімдесят) одиниць; напіввагонів чотиривісних моделі 12-9046 ТУ У 35.2-00210890-026:2009-80(вісімдесят) одиниць.

Згідно з п. 2.5 Договору, вартість Об'єкту оренди з урахуванням його індексації на дату підписання Договору становить 3 260 000, 00 грн. в тому числі ПДВ, тобто: за один напіввагон чотиривісний моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008 652000,00 грн. в тому числі ПДВ; за один напіввагон чотиривісний моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96 652000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 09.01.13. до Договору встановлено, що вартість Об'єкту оренди з урахуванням його індексації на дату підписання Договору становить 195 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ, тобто: за один напіввагон чотиривісний моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008 - 652000,00 грн. в тому числі ПДВ; за один напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-001124454-032-2004 - 652000,00 грн. в тому числі ПДВ; за один напіввагон чотиривісний моделі 12-9046 ТУ У 35.2-00210890-026:2009 - 652000,00 грн. в тому числі ПДВ; за один напіввагон чотиривісний моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96 - 652000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання сторонами Договору за власний рахунок надати Орендарю об'єкт оренди партіями на будь-яку узгоджену сторонами станцію, яка знаходиться в межах митної території України. Передача об'єкта оренди оформляється Актами приймання-передачі на кожну партію, який складається в двох примірниках та підписується представниками сторін. Підтвердженням дати прибуття вагону на станцію є дата календарного штемпелю в перевізному документі, яка у разі відсутності перевізного документа визначається відповідно до даних довідки з електронної бази даних ГІОЦ Укрзалізниці (п. 3.2 Договору).

Приписами п. 3.3 Договору встановлено, що Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного Акта. Передача об'єкта оренди в користування Орендаря не тягне за собою перехід до Орендаря права власності на об'єкт оренди.

На виконання умов Договору Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято Об'єкт оренди (209 напіввагонів) за наступними актами приймання-передачі (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи): №162/1 від 01.12.2012 р., №174 від 18.12.2012 р., №1 від 09.01.2013 р., №2 від 10.01.2013 р., №3 від 11.01.2013 р., №4 від 12.01.2013 р., №5 від 14.01.2013р., №6 від 14.01.2013 р., №7 від 16.01.2013 р., №8 від 18.01.2013 р., №9 від 18.01.2013 р., №10 від 19.01.2013 р., №11 від 21.01.2013 р., №12 від 28.01.2013 р., №13 від 31.01.2013 р, №14 від 02.02.2013 р., №15 від 08.02.2013 р.

Відповідно до п. 12.1.1 Договору, він припиняє свою дію, зокрема, у разі закінчення строку дії.

Згідно з п. 16.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 11.06.13. до Договору), він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.10.13. Орендар має переважне право на продовження строку дії цього договору та/або укладення договору на новий строк. При відсутності згоди на продовження договору або нового договору вагони підлягають обов'язковому поверненню.

Приписами п. 6.7 Договору встановлено обов'язок Орендаря у разі закінчення строку дії Договору або розірвання цього Договору повернути Орендодавцеві орендовані вагони у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованих вагонів.

По закінченню строку оренди повернути вагони не пізніше останнього дня оренди у пункт призначення - станцію, визначену Орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, з обов'язковим оформленням акту приймання-передачі (повернення) вагонів в строки, визначені п.6.1 Договору (п. 6.9 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, у разі закінчення строку оренди або розірвання Договору з інших підстав вагони підлягають обов'язковому поверненню Орендодавцю не пізніше останнього дня оренди. Орендар за власний рахунок повертає вагони у пункт призначення - на станцію Кривий Ріг (467201) Придніпровської залізниці, та передає їх Орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) без залишків вантажу у працездатному стані.

Пунктом 10.3 Договору сторонами погоджено обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю вагони за свій рахунок в тому стані, в якому Орендар їх отримав з урахуванням нормального зносу.

В зв'язку із закінченням строку дії Договору на виконання його умов Орендарем було повернуто Орендодавцю з оренди 188 напіввагонів за наступними актами приймання-передачі: №175/1 від 20.12.2012 р., №177 від 29.12.2012., №53 від 08.08.2013 р., № 54 від 09.08.2013р., № 55 від 09.08.2013 р., № 56 від 10.08.2013 р., № 59 від 11.08.2013 р., № 61 від 12.08.2013 р., № 62 від 14.08.2013 р., № 64 від 14.08.2013 р., № 65 від 15.08.2013 р., № 69 від 16.08.2013 р., № 70 від 17.08.2013 р., №73/1 від 19.08.2013 р., №79 від 21.08.2013 р., №81 від 22.08.2013 р., №84 від 23.08.2013 р., №85 від 24.08.2013 р., №86 від 25.08.2013 р., №96 від 28.08.2013 р., №99 від 30.08.2013 р., №100 від 31.08.2013 р., №105 від 02.09.2013 р.

Крім того, за твердженням позивача, відповідач повернув йому з оренди 1 напіввагон 03.09.2013 року, 12 напіввагонів - 04.09.2013 року, 1 напіввагон - 05.09.2013 року, 6 напіввагонів - 06.09.2013 року, 1 напіввагон - 11.09.2013 року, але акти приймання-передавання цих вагонів з оренди не оформило належним чином. Вказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір орендної плати за оренду одного вагона визначається за згодою сторін та становить 150,00 гривень (сто п'ятдесят гривень 00 копійок) на добу, в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання Акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди Орендодавцю, згідно з пунктом 10.4. Договору. В день прибуття вагонів на станцію, узгоджену сторонами відповідно до п.10.4 Договору, орендна плата не нараховується.

Згідно з п. 4.2 Договору, орендна плата в розмірі, встановленому в п.4.1 Договору, сплачується щомісяця банківським переказом на поточний рахунок Орендодавця, зазначений в розділі 17 Договору, в національній валюті України - гривні в такому порядку: за перший місяць оренди (в тому числі і за неповний місяць) - не пізніше 5 банківських днів з дати укладення цього Договору, виходячи з планової кількості орендованих вагонів, згідно п.2.3 Договору; за другий і всі наступні місяці оренди - до 10 (десятого) числа поточного місяця, виходячи з фактичної кількості вагонів, переданих в оренду в порядку, передбаченому розділом 3 Договору. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.12. до Договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за оренду одного вагона визначається за згодою сторін та становить 150,00 грн. на добу, в тому числі ПДВ. З 01.01.13. розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 90,00 грн., в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання Акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди Орендодавцю, згідно з пунктом 10.4. Договору. В день прибуття вагонів на станцію, узгоджену сторонами відповідно до п. 10.4 Договору, орендна плата не нараховується. У зв'язку зі зміною кон'єктури ринку сторони мають право змінювати розмір орендної плати, письмово попередивши одне одного не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до початку чергового місяця оренди У разі відсутності згоди Орендаря з новим розміром орендної плати, Орендар зобов'язаний повернути усі вагони впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення. У разі порушення Орендарем зазначених термінів повернення вагонів запропонований розмір орендної плати вважається погодженим сторонами і надалі застосовується при розрахунках.

Додатковою угодою № 4 від 31.05.13. до Договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за оренду одного вагона визначається за згодою Сторін та становить 150,00 грн. на добу, в тому числі ПДВ. З 01.01.13. розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 90,00 грн., в тому числі ПДВ. З 01.06.13. розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 110,00 грн., в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання Акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди Орендодавцю, згідно з пунктом 10.4. Договору. В день прибуття вагонів на станцію, узгоджену сторонами відповідно до п.10.4. Договору, орендна плата не нараховується.

Документом, що підтверджує надання Орендодавцем послуг з надання вагонів в оренду, є акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих, послуг складається щомісячно, у двох примірниках (по одному для Орендодавця і Орендаря). Акт приймання-передачі наданих послуг підписується Орендодавцем та Орендарем. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту передачі Орендарю відповідного акту приймання-передачі наданих послуг Орендодавець не одержить підписаний акт або мотивовану відмову, послуги, зазначені у відповідному акті, вважаються прийнятими з виконанням Орендодавцем своїх зобов'язань за цим Договором з дати передачі Орендарю відповідного акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.6 Договору).

При цьому, п. 8.4 Договору встановлено обов'язок Орендодавця протягом перших десяти календарних днів місяця, наступного за звітним складати та направляти Орендарю акти приймання-передачі наданих послуг з розрахунком сум орендної плати за звітний період згідно до умов Розділу 4 цього Договору.

В свою чергу, п. 6.11 Договору встановлено обов'язок Орендаря приймати та оформляти з свого боку акти приймання-передачі наданих послуг. У випадку виникнення розбіжностей по акту приймання-передачі наданих послуг підписувати його із зауваженнями та повертати з письмовим обґрунтуванням розбіжностей.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи та затвердженням позивача, між сторонами з грудня 2012 року по липень 2013 року та за вересень 2013 року було підписано та скріплено печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Вже за серпень 2013 року відповідачем такий акт підписано не було, вмотивованої відмови від нього не надано. При цьому, акт № 311 від 31.08.13. (за серпень 2013 року) з додатками направлено позивачем відповідачу, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначеного відповідачем не спростовано.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті передбачених Договором орендних платежів в розмірі 1 616 160,00 грн., що зумовило нарахування пені в розмірі 44 152,08 грн. та 3% річних в розмірі 12 162,78 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що з моменту виникнення договірних відносин між сторонами до вересня 2013 року включно (по день фактичного повернення Об'єкта оренди позивачу) відповідач мав сплатити позивачу 4 244 900,00 грн. орендної плати.

Пунктом 6.3 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором. Нести витрати, пов'язані з використанням вагонів, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів.

Проте, відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем було лише частково оплачено наявну заборгованість в розмірі 2 628 740,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що ним в порушення покладеного законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати в розмірі 1 616 160,00 грн. за користування Об'єктом оренди не виконано.

При цьому, судом надано правову оцінку наявним в матеріалах справи листам відповідача № 10/13-10 від 10.10.13., № 15/10/2013 від 15.10.13. та листу позивача № 60 від 14.10.13., про що суд відзначає, що оскільки згідно з п. 15.1 Договору, внесення змін та доповнень до нього проводиться за згодою сторін і оформляються додатковими угодами до Договору, які після підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками складають його невід'ємну частину, то в частині порядку та строку погашення платежів за Договором та розміру орендної ставки - мають застосовуватись положення Договору (з врахуванням додаткових угод), а не листування між сторонами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за Договором, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, становить 1 616 160,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 11.2 Договору стягнути з Орендаря 44 152,08 грн. - пені.

Відповідно до п. 11.2 Договору, у разі несвоєчасного внесення Орендарем належної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 152,08 грн. - пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

При цьому, відповідачем контррозрахунку пені не подано.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 12 162,78 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 12 162,78 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем контррозрахунку 3% річних не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Транс-Логістик» (02081, м. Київ, вул. Тепловозна, б. 1; ідентифікаційний код 38418907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» (51938, Дніпропетровська обл. м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, б. 19; ідентифікаційний код 33442626) 1 616 160 (один мільйон шістсот шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 44 152 (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 08 коп. - пені, 12 162 (дванадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 78 коп. - 3% річних, 33 449 (тридцять три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко