Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/20116/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20116/13 02.12.13 Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бористен"

до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва

про стягнення заборгованості 207059,15 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лукацька Л. Г. - представник за довіреністю

від відповідача: Прелигіна О. А. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва заборгованості за Договорами № 60 від 01.01.2009 та № 61 від 25.07.2011 на технічне обслуговування ліфтів в розмірі 207059,15 грн., в тому числі 193138,15 грн. основного боргу, 4322,93 грн. пені, 2703,93 грн. збитків від інфляції та 5794,14 грн. 3% річних. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договори на технічне обслуговування ліфтів № 60 від 01.01.2009 та № 61 від 25.07.2011 на виконання умов яких позивач надав послуги відповідачу, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість за договорами в сумі 201636,22 грн. Також позивач заявив про стягнення 4322,93 грн. пені, 2703,93 грн. збитків від інфляції 5794,14 грн. 3% річних нарахованих за неналежне виконання зобов'язань по договорам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 порушено провадження по справі № 910/20116/13, розгляд справи призначено на 18.11.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2013 надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що з позовної заяви не вбачається яким чином утворилась заборгованість, оскільки позивачем не надано розрахунок позовних вимог. Крім того, розмір основного боргу відрізняється від облікових даних відповідача. За договором № 60 від 01.01.2009 заборгованість становить 42989,40 грн. За договором № 61 від 25.07.2011 заборгованість становить 146837,59 грн. Позивач нараховує пеню у строк більший ніж встановлений ст. 232 ГК України та просить застосувати строки позовної давності стосовно нарахованої пені у строк до 14.10.2012р. Розрахунок інфляційних втрат позивача є необґрунтованими, оскільки не містить інформації про індекс інфляції за 2011, 2012 та 8 місяців 2013 року, а зазначений ним середній індекс інфляції за цей період у розмірі 101,4 нічим не підтверджено. Оскільки розмір основного боргу по договорам за період з 01.01.2011 року по 10.09.2013 складає 189826,99 грн., то розмір 3% річних складає 5694,81 грн. Позивачем не додано доказів того, що ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5850,00 грн. Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги 189826,99 грн. основного боргу, 1194,40 грн. збитків від інфляції, 5694,81 грн. 3% річних, 2714,70 грн. пені.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі розгляд справи було відкладено на 02.12.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2013 надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 191168,15 грн. основного боргу, 3420,48 грн. пені, 4902,63 грн. збитків від інфляції та 5794,14 грн. 3% річних.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судовому 02.12.2013 надав суду додаткові пояснення по справі в яких зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2011 по 14.10.2013 складає 191167,81 грн., пені - 3238,03 грн. інфляційних втрат - 1025,11 грн., 3% річних - 5735,04 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.12.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.01.2009 між ТОВ "Бористен" (позивач, виконавець) та КП "Господар" (змінило назву на КП "Господар" Дарницького району міста Києва) (відповідач, замовник) укладено Договір № 60 на технічне обслуговування ліфтів (надалі - договір 1).

Відповідно до п. 1.1 договору 1 замовник передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника, відповідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. При цьому замовник зобов'язується прийняти виконані виконавцем роботи з технічного обслуговування ліфтів та своєчасно її оплатити.

Повне технічне обслуговування включає: місячні профілактичні роботи, квартальні профілактичні роботи, технічний нагляд, заміна комплектуючих виробів у міру зносу з переліком технічного обслуговування та поточного ремонту, цілодобового звільнення пасажирів ліфтів з кабін, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфтів (п. 1.2 договору 1).

Вартість місячного обсягу робіт, передбачених пп. 1.1 і 1.2 цього договору, згідно із додатку № 1 до цього договору, складає 5108,00 грн., крім ПДВ 20% - 1021,60 грн. Всього вартість робіт разом з ПДВ складає 6129,60 грн. (п. 2.2 договору 1).

Додатком № 1 (відомість) до договору 1 сторони погодили ціни технічного обслуговування.

Додатковою угодою № 2 від 06.01.2011 до договору 1 позивач та відповідач встановили, що вартість місячного обсягу робіт по даному договору на 2011 складає: 10033,15 грн., крім того ПДВ 20% - 2006,63 грн. Всього вартість робіт разом з ПДВ складає 12039,78 грн.

Додатком № 1 (відомість) до додаткової угоди № 2 до договору 1 сторони погодили ціни технічного обслуговування.

Додатковою угодою № 3 від 10.06.2011 до договору 1 позивач та відповідач встановили, що вартість відновлювальних робіт з заміни гальмівних котушок ліфтів, реєстраційні №№ 15215, 15216, 15641 яких, що виконувалися згідно листів замовника від 27.04.2011 за № 899 та від 11.05.2011 за № 998, відповідно до рахунку договірної ціни і локальному кошторису № 2-1-1 складає 3667,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 611,20 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору 1 замовник щомісячно до 10-го числа наступного місяця проводить оплату вартості робіт, згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт поточного місяця.

Договір набирає чинності з 01.01.2009 і діє до 31.12.2009 (п. 8.1 договору 1).

Якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, він вважається продовженим на наступний 5-ти річний термін з обов'язковим підтвердженням обсягу робіт (п. 8.2 договору 1).

25.07.2011 між ТОВ "Бористен" (позивач, виконавець) та КП "Господар" Дарницького району міста Києва (відповідач, замовник) укладено Договір № 61 на технічне обслуговування ліфтів надалі - договір 2).

Відповідно до п. 1.1 договору 2 замовник передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника, відповідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. При цьому замовник зобов'язується прийняти виконані виконавцем роботи з технічного обслуговування ліфтів та своєчасно її оплатити.

Повне технічне обслуговування включає: місячні профілактичні роботи, квартальні профілактичні роботи, технічний нагляд, заміна комплектуючих виробів у міру зносу з переліком технічного обслуговування та поточного ремонту, цілодобового звільнення пасажирів ліфтів з кабін, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфтів (п. 1.2 договору 2).

Вартість місячного обсягу робіт, передбачених пп. 1.1 і 1.2 цього договору, згідно із додатку № 1 до цього договору, складає 10033,15 грн., крім ПДВ 20% - 2006,63 грн. Всього вартість робіт разом з ПДВ складає 12039,78 грн. (п. 2.2 договору 2).

Додатком № 1 (відомість) до договору 2 сторони погодили ціни технічного обслуговування.

Відповідно до п. 2.4 договору 2 замовник щомісячно до 10-го числа наступного місяця проводить оплату вартості робіт, згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт поточного місяця.

Договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2011 (п. 8.1 договору 2).

Якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається подовженим на щорічний термін (п. 8.2 договору 2).

На підставі виконаних робіт із технічного обслуговування було складено, підписано сторонами за договорами, скріплено печатками сторін акти приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів: № 160 за січень 2011р., № 160 за лютий 2011р., № 160 за березень 2011р., № 160 за квітень 2011р., № 160 за травень 2011р., за червень 2011р., № 161 за липень 2011р., № 160 за липень 2011р.. № 161 за серпень 2011р., № 161 за жовтень 2011р., № 161 за вересень 2011р., № 161 за листопад 2011р., № 161 за грудень 2011р., № 161-1 за січень 2012р., № 161-2 за лютий 2012р., № 161-3 за березень 2012р., № 161-4 за квітень 2012р., № 161-5 за травень 2012р., № 161-6 за червень 2012р., № 161-7 за липень 2012р., № 161-8 за серпень 2012р., № 161-10 за жовтень 2012р., № 161-9 за вересень 2012р., № 161-11 за листопад 2012р., № 161-12 за грудень 2012р., № 161-1 за січень 2013р., № 161-02 за лютий 2013р., № 161-3 за березень 2013р., № 161-4 за квітень 2013р., № 161-05 за травень 2013р., № 161-06 за червень 2013р., № 161-07 за липень 2013р., № 161-08 за серпень 2013р., № 161-09 за вересень 2013р. та акт приймання виконаних підрядних робіт № 1601-1 за липень 2011р. за період з 01.01.2011 до 14.10.2013 на загальну суму 366 095,34 грн.

Виходячи з умов договірних відносин сторін, підписання позивачем і відповідачем актів приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та підрядних робіт є підставою для оплати вартості виконаних робіт.

Однак, відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 191168,15 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору 1 та договору 2, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, виконав всі передбачені договорами роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актах приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та акту приймання виконаних підрядних робіт

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачеві 191168,15 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені в п.п. 2.4 договорів 1, 2, обов'язок оплати виконаних позивачем робіт для відповідача настав щомісяця до 10-го числа наступного місяця згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору 1 та договору 2, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 191168,15 грн. заборгованості.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3420,48 грн. нараховану за період з 10.11.2012 по 14.10.2013 по простроченим платежам з жовтня 2012 по вересень 2013 з урахуванням часткових оплат.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4 договору 1 та договору 2 передбачено, що замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з виконавцем за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів та за внепланові роботи на ліфтах і сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивач неправильно вказав дату початку нарахування пені по кожному платежу, оскільки, як встановлено в рішенні, відповідач зобов'язаний був розрахуватися з позивачем щомісячно до 10-го числа наступного місяця, тому датою початку нарахування пені по кожному платежу є 11 число наступного місяця.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3240,18 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 4902,63 грн. збитків від інфляції та 5794,14 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1180,63 грн. відповідно до розрахунку суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач нараховує 3% річних за формулою: 193138,15 грн.х3%=5794,14 грн.

Однак запропонована позивачем формула не є вірною, оскільки розрахунок 3% річних в розумінні ст. 625 ЦК України здійснюється за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочки.

Отже, заявлена до стягнення сума 3% річних визначена позивачем у розмірі 5794,14 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не визначено період за який він нарахував 3% річних та невірно визначено суму боргу, на яку було здійснено нарахування 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати в сумі 5850,00 грн.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 5850,00 грн., позивач надав Договір про надання правової допомоги № 10/01-Б від 16.01.2013 з адвокатом Л. Г. Лукацька, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1890/10 від 29.03.2001, акти виконаних робіт № 1/09-13 від 02.09.2013 та № 2/11-13 від 18.11.2013, квитанції до прибуткового касового ордеру: № 8/14-11 від 14.11.2013, № 2/2098 від 02.09.2013 та квитанціями: № 614008 від 14.11.2013, № 614004 від 02.09.2013.

Враховуючи що в матеріалах справи достатньо доказів про понесені позивачем витрати на адвокатські послуги та з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вулиця Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бористен" (02121, м. Київ, вулиця Декабристів, 5, кв. 191, код ЄДРПОУ 21459622) 191168 (сто дев'яносто одну тисячу сто шістдесят вісім) грн. 15 коп. основного боргу, 3240 (три тисячі двісті сорок) грн. 18 коп. пені, 1180 (одну тисячу сто вісімдесят) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 3911 (три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 78 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013

Суддя Грєхова О.А.