Постанова

від 06.12.2013 по справі 803/2426/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Справа № 803/2426/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представників позивача Цехоша А.М., Вербицького В.М.,

представника відповідача Ніколайчука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» (далі - позивач, ТзОВ «Волиньторгпром», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, податкова інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2013 року № 0006892201, № 0006902201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньторгпром» з питань достовірності показників задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року. У ході перевірки податковим органом встановлені порушення податкового законодавства, а саме формування показників податкової звітності без належного документального підтвердження фактичного здійснення операцій. Крім того, інспекція проаналізувавши операції позивача з ТзОВ «Трансагро-інвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» дійшла висновку про їх нереальність, оскільки підприємством не були надані всі первинні документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 13 серпня 2013 року № 435/22.1/25090275 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2013 року № 0006892201 яким зменшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 39230,00 грн. та від 29 серпня 2013 року № 0006902201 яким зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 38346,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства. Крім того вказує, що наказом Луцької ОДПІ від 30 липня 2013 року №287 призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки підприємства, однак фактично перевірка проведена в приміщенні органу державної податкової служби, а відтак, на думку позивача, є камеральною.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29 серпня 2013 року № 0006892201, № 0006902201.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог та просять суд позов задовольнити повністю.

Відповідач, Луцька ОДПІ, та її представник в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях зміст яких зводиться до того, що під час перевірки господарської діяльності ТзОВ «Волиньторгпром» підприємством всупереч положенням статті 44 Податкового кодексу України не надано на вимоги податкового органу документів, що підтверджують показники податкової звітності. Крім того, під час перевірки встановлені ознаки нереальності господарських операцій з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс». На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у позові.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волиньторгпром» є юридичною особою, зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 03.11.1997 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії А01 №139118, станом на 13.08.2013 року, перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області з 09.12.1997 року за № 001229, зареєстроване платником ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 21.12.2009 року № 100259542. До видів діяльності позивача відповідно до довідки ЄДРПОУ № 034320/1504 відноситься, зокрема: діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі.

У період з 31 липня 2013 року по 06 серпня 2013 року ревізорами Луцької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» з питань достовірності показників задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 13 серпня 2013 року №435/22.1/25090275, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТзОВ «Волиньторгпром» пункту 44.6 статті 44, підпунктів 134.11 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, пунктів 3.1 статті 3, пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено податок на прибуток підприємств на загальну суму 39 230,00 грн. за період з ІІІ кварталу 2010 року по ІV квартал 2012 року.

Крім того, інспекцією встановлено порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, статті 185, пункту 186.1 статті 186, статей 187, 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 38346,00 грн. за період з вересня 2010 року по березень 2013 року.

При цьому як встановлено судом та підтверджено поясненнями представника інспекції, у висновку акту перевірки (т.1 а.с.39 зворот) зроблена описка, а саме переплутані місцями слова «податок на додану вартість» та «податок на прибуток підприємств» у відповідних пунктах висновку, однак з огляду на те, що в описовій частині акту такої описки немає, суд вважає таку описку допустимою.

Вищезазначені висновки податкового органу мотивовані тим, що всупереч положенням статті 44 Податкового кодексу України директором ТзОВ «Волиньторгпром» на вимоги Луцької ОДПІ не надано первинних документів, облікових бухгалтерських та податкових регістрів, які б свідчили про господарську діяльність підприємства.

З огляду на ненадання підприємством первинних документів, що підтверджують формування показників податкової звітності Луцька ОДПІ дійшла висновку, що позивач завищив валові доходи на загальну суму 3980281,00 грн. (т.1 а.с.24 зворот), завищив валові витрати на загальну суму 3804168,00 грн. (т.1 а.с.26), завищив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 784986,00 грн. (т.1 а.с.34) та завищив податковий кредит у загальному розмірі 746640,00 грн. (т.1 а.с.37 зворот).

Також в частині формування підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість інспекцією здійснений аналіз господарських операцій з надання позивачем товарів (послуг) ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» та встановлено, що згадані операції є нереальними, оскільки підприємством були надані лише податкові та видаткові накладні, однак інших первинних документів - не надано. Крім того співробітниками СБ України у Волинській області відібрані пояснення у директорів ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», з яких слідує що діяльність вказаних юридичних осіб не носить реального характеру.

Аналогічні мотиви наведені Луцькою ОДПІ щодо формування податкового кредиту на підставі господарських операцій з поставки ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Трансагроінвест» товарів (послуг) ТзОВ «Волиньторгпром».

На підставі висновків акту перевірки від 13 серпня 2013 року № 435/22.1/25090275 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2013 року № 0006892201 яким зменшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 39230,00 грн. та від 29 серпня 2013 року № 0006902201 яким зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 38346,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 29 серпня 2013 року №0006892201 та № 0006902201 суд зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Як слідує із акту перевірки № 435/22.1/25090275 від 13.08.2013 року, в ході її проведення в зв'язку з ненаданням підприємством документів необхідних для підтвердження формування податкових зобов'язань. складалися відповідні акти про ненадання документів №561/22.1/25090275 від 31 липня 2013 року, №563/22.1/25090275 від 01 серпня 2013 року, №568/22.1/25090275 від 02 серпня 2013 року, №2/22.1/25090275 від 05 серпня 2013 року, №4/22.1/25090275 від 06 серпня 2013 року (т.2 а.с.48-52).

З вищевказаних актів вбачається, що вони підписані лише посадовою особою Луцької ОДПІ. Проте, на думку суду, вказані акти складені з порушенням вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України, оскільки не надавалися для підписання посадовим особам платника податку.

Судом на підставі пояснень осіб, які беруть участь у справі, встановлено, що платнику податків в ході проведення перевірки не вручалися листи-вимоги про надання первинних документів по взаємовідносинах з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс».

На думку суду, висновки податкового органу про відсутність у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, нездійснення ним господарської діяльності, непідтвердження формування показників податкової звітності є передчасними та необ'єктивними, зробленими без урахування усіх первинних документів, наявних у ТзОВ «Волиньторгпром».

Аналізуючи характер господарських відносин з ТзОВ «Трансагро-інвест» судом встановлено, що 01.06.2012 року між позивачем та ТзОВ «Трансагро-інвест» був укладений договір купівлі-продажу (т.1 а.с.63), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будівельні матеріали в асортименті, в подальшому іменований товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах, передбачених даним договором. Ціна за одиницю товару, узгоджується сторонами та фіксується рахунках-фактурах (видаткових накладних), що є невід'ємними частинами даного Договору. Поставка товару здійснюється на умовах - EXW (Інкотермс-2000) франко-склад Покупця. Розрахунки між сторонами здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця до 30.12.2012 року, та 02.04.2012 року укладено договір про надання послуг (т.1 а.с.64), згідно якого ТзОВ «Трансагро-інвест» надає ТзОВ «Волиньторгпром» технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки й інших технічних засобів.

Виконання вказаних договорів, на думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, (т.1 а.с. 63-220).

Щодо взаємовідносин ТзОВ «Волиньторгпром» з ПП «Паралель Від», судом встановлено, що 20.01.2011 року між Позивачем (Покупець) та ПП «Паралель Від» (Продавець) укладено договір №10 (т.1 а.с.221). згідно якого продавець продає а покупець купує продукцію та матеріали. Кількість товару та ціна товарів відображається у товарних накладних, рахунках фактурах, специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, та 20.01.2011 року укладено договір №9 (т.1 а.с.222), згідно якого замовник - ПП «Паралель Від», доручає, а виконавець - ТзОВ «Волиньторгпром» зобов'язується виконати роботи будівельними машинами і механізмами, надати транспортні послуги згідно замовлень.

Господарські операції за вказаними договорами оформлені такими первинними документами: рахунками фактурами, актами здачі приймання робіт (надання послуг), накладними, видатковими накладними та податковими накладними (т.1 а.с.211-250, т.2 а.с.1-30).

Аналізуючи характер господарських відносин з ПП «Індастріалсервіс» судом встановлено, що 01.06.2010 року між позивачем та ПП «Індастріалсервіс» був укладений договір-замовлення на виконання робіт (т.2 а.с.31), згідно якого ПП «Індастріалсервіс» - (Замовник) доручає, а ТзОВ «Волиньторгпром» - (Виконавець), зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору: послуги автомобілів КрАЗ, МАЗ та екскаватора. Відповідно до п. 2.1, 2.2, 3.1 вартість виконаних робіт визначається згідно з актом виконаних робіт. Оплата здійснюється в безготівковій або готівковій формі одноразово за закінчену роботу. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом з моменту повідомлення замовника про виконані роботи.

11.08.2010 року укладено договір купівлі-продажу (т.2 а.с.32), згідно якого ТзОВ «Волиньторгпром» - (Продавець), зобов'язувався передати належний йому товар (дизпаливо) у власність ПП «Індастріалсервіс»-(Покупцеві), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за його на умовах Договору.

Виконання вказаних договорів, на думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі приймання виконаних робіт, рахунком, рахунок фактурою, накладною, податковими накладними (т.2 а.с.33-38).

При цьому, як вбачається з матеріалів перевірки, вказані операції з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», були належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Правове регулювання податку на додану вартість до прийняття Податкового кодексу України було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у липні 2010 року) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункти 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 статті 7 вказаного Закону).

Такі ж самі за змістом умови формування податкового кредиту з 01 січня 2011 року, які визначені ПК України (пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу V ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункт 5.2 статті 5 цього Закону, про порушення якого позивачем стверджує відповідач, визначає склад валових витрат. Зокрема, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В свою чергу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З 01 січня 2011 року оподаткування податком на прибуток регулюється ПК України. Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», і Закон України «Про податок на додану вартість», і ПК України пов'язують витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ із фактом здійснення і підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, недотримання платником податків таких визначальних умов може бути підставою для неврахування Луцькою ОДПІ у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат і донарахування грошового зобов'язання (основного платежу та штрафних санкцій).

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача на те, що в акті перевірки йде посилання на витяги з пояснень директорів ПП «Паралель ВІД» Іванова В.Д.. та ПП «Індастріалсервіс» Голікова В.В., які ствердили, що підприємницьку діяльність на вказаних підприємствах не здійснювали, і відомості щодо протиправних дій цих підприємств 25.02.2013 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки по операціях придбання позивачем у ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» товару та виконання робіт (надання послуг) не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс».

Можливі порушення контрагентами ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування зобов'язання з податку на додану вартість, валового доходу та податкового кредиту.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Оскільки відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, належними та допустимими доказами не довів нереальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» з ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2013 року № 0006892201 та № 0006902201 є протиправними, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 775,76 грн., сплачений відповідно до квитанції № ПН5337 від 25.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,128,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області № 0006892201 та № 0006902201 від 29.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» (43000, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Затишна, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 25090275) витрат по сплаті судового збору в сумі 775,76 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський