Рішення

від 25.11.2013 по справі 910/18351/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18351/13 25.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів К» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» простягнення 88 536,96 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Черненко В.В., Бардик О.Я. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів К» (надалі - ТОВ «П'ять континентів К») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - ТОВ «Ділайт-Україна») про стягнення 88 536,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №К-455 від 18.02.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 84 981,71 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 062,84 грн., 3% річних у розмірі 460,99 грн. та відсотків за користування чужими коштами у розмірі 1 031,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.10.2013 р.

В судове засідання 21.10.2013 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду від 25.09.2013 р. виконала частково, надала пояснення по справі, заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. розгляд справи відкладено до 25.11.2013 р. у зв'язку з неповним виконанням вимог ухвали суду та неявкою відповідача в судове засідання.

В судове засідання 25.11.2013 р. представники позивача з'явилися, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, направлені на юридичну та фактичну адресу відповідача (м. Київ, вул.. Лугова, 12 та м. Київ, бул. Л. Українки, 5) повернуті до суду з позначками «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає що у відповідності до п. 3.13 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2013 р. між ТОВ «П'ять континентів К» та ТОВ «Ділайт-Україна» було укладено договір поставки №К-455 (надалі - «Договір»), згідно з яким позивач зобов'язується поставити та передати у власність товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Згідно п. 2.5. Договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи у видатковій накладній від змісту замовлення допускаються тільки за згодою відповідача.

Умовами Договору сторони погодили, що при виникненні будь-яких невідповідностей при прийманні товару відповідачем оформляється акт про виявлені недоліки й підписується представниками сторін після завершення приймання (п. 2.12.). Позивач, у строк не більше 3 (трьох) робочих днів від дня підписання акту про виявлені недоліки складає коригувальні (видаткову та податкову) накладні та передає їх відповідачу (п. 2.13.). Право власності на поставлений товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання відповідачем товаро-транспортної та/або видаткової накладної (п. 2.14.). Відповідач має право повернути позивачу товари, що були поставлені останнім в торгівельну мережу відповідача, а позивач зобов'язаний прийняти такі товари у разі: - якщо термін придатності/зберігання товарів до кінцевого терміну їх реалізації відповідачем сплине більш, ніж на 100%; - якщо даний товар був повернений відповідачу споживачем як неякісний протягом терміну придатності/зберігання або некомплектний; - якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більш ніж 180 календарних днів; - в разі закриття торгівельної точки відповідача (п. 3.11.). Відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам. За письмовою вимогою позивача, відповідач складає один раз у квартал звіт квартальних залишків та надсилає його позивачу електронною поштою, факсом або іншим способом, що дозволяє зафіксувати момент його передачі (п. 4.3.).

Відповідно до видаткових накладних за період з 22.02.2013 р. по 21.06.2013 р. (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 14 3581,71 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 84 981,71 грн.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

На відповідача Договором покладено обов'язок своєчасно прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та розмірі ним передбаченому.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити покупцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

Відповідач, в порушення умов Договору, здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 58 600,00 грн., яку було сплачено в період з 01.03.2013 р. по 16.07.2013 р., що підтверджується відповідними виписками по рахунку, копії яких містяться у матеріалах справи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 84 981,71 грн.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем у справі 22.10.2013 р. було направлено відповідачеві вимогу про надання звіту квартальних залишків, яка направлена відповідачеві 24.10.2013 р., що підтверджується відповідним описом вкладення та поштовою квитанцією, проте дана вимога залишена відповідачем без розгляду та реагування.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві, а також факт реалізації товару відповідачем, оскільки відповідачем не доведено залишків нереалізованого товару у відповідача (зокрема, відповідачем не надано ні позивачеві, ні суду даних щодо залишків нереалізованого товару), з огляду на що відповідно до умов договору, а саме п. 4.3 договору, має оплачувати товар протягом семи календарних днів з моменту реалізації.

Враховуючи останню поставку товару 21.06.2013 р. та не надання доказів відповідачем щодо залишків нереалізованого товару, у відповідача виник обов`язок по оплаті поставленого товару 28.06.2013 р. та відповідач є таким, що прострочив оплату поставленого товару з 29.06.2013 р.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (23.09.2013 р.) та вирішення спору (25.11.2013 р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 84 981,71 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 84 981,71 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов Договору було передано у власність відповідача товар на загальну суму 143 581,71 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, а відповідач обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару виконав лише частково, повністю товар за Договором у строк, встановлений п. 4.3. наведеного договору - не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 84 981,71 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «П'ять континентів К» про стягнення з ТОВ «Ділайт-Україна» заборгованості у розмірі 84 981,71 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 460,99 грн., пеню у сумі 2 062,84 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими коштами у сумі 1 031,42 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до пункту 6.4. Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідачем оплати основного боргу по договору, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені за період з 17.07.2013 р. по 20.09.2013 р. ґрунтуються на вимогах закону та договору (п. 6.4 Договору), є обґрунтованими.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, пені, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 460,99 грн. та пені у сумі 2 062,84 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 031,42 грн., то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 691 та 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані позивачем п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами

Проте, з таким тлумаченням законодавства, суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд зазначає, що проценти за користування чужими грошовими коштами визначені ст.. 536 Цивільного кодексу України є правомірною платою, яка не є штрафною санкцією. При цьому, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних, вимогу про стягнення яких судом задоволено.

Зазначені позивачем проценти за користування чужими грошовим коштами не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, застосування до вимоги про стягнення плати у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо такий розмір договором не визначено, норм ч. 6 ст. 231 та ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає безпідставним, а вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Між позивачем та адвокатом Черненко В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3965 від 26.11.2009 р.) 18.09.2013 р. укладено угоду №18/09-13 про надання правової допомоги адвоката, відповідно до умов якої, адвокат зобов'язується надати правову допомогу у зв'язку з вирішенням спору у судовому порядку між ТОВ «П'ять континентів К» та ТОВ «Ділайт-Україна» про стягнення з останнього заборгованості по договору поставки №К-455 від 18 лютого 2013 року.

Позивач сплатив адвокату Черненко В.В. 8 800,00 грн. за надання правової допомоги адвоката, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №03/09-13 від 03.09.2013 р.

Таким чином, матеріали справи містять копії угоди про надання правової допомоги адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката та квитанції до прибуткового касового ордеру, чим підтверджується, що адвокат Черненко В.В. надавав правову допомогу та брав участь в судових засіданнях в якості представника позивача.

Суд, дослідивши вищевказані документи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення оплати послуг адвоката у сумі 8 800,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів К» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, ідентифікаційний код 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ять континентів К» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 3, ідентифікаційний код 38011202) 84 981,71 грн. (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 71 копійка) основного боргу; 460,99 грн. (чотириста шістдесят гривень 99 копійок) - 3% річних; 2 062,84 (дві тисячі шістдесят дві гривні 84 копійки) - пені; 1 700,46 грн. (одну тисячу сімсот гривень 46 копійок) - витрат по сплаті судового збору та 8 697,48 грн. (вісім тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 48 копійок) - витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя В.П. Босий