Рішення

від 25.11.2013 по справі 919/1126/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року справа № 919/1126/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (правонаступник АТ "Сведбанк")

(вул. Новокостянтинівська, буд. 18 В, м. Київ, 04080)

(вул. Мельникова, буд. 81, корп. 20, м. Київ, 04050)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня"

(вул. Токарєва, буд. 1, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у сумі 419 882,68 грн,

за участю:

представника позивача - Сподін В.С., довіреність №185 від 15.07.2013;

представника відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (правонаступник АТ "Сведбанк") (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 419 882,68 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1049, 1054 Цивільного кодексу України мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № Т08062007К15/08-16 від 26.03.2008.

Ухвалою від 04.10.2013 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2013, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.10.2013, 23.10.2013, 13.11.2013, 25.11.2013 не виконав, про дату та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", які були надіслані відповідачу за адресою: вул. Токарєва, буд. 1, м. Севастополь, 99029 та відповідає витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 21).

Копії ухвал суду були надіслані відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

26.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк") (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня" (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір № Т08062007К15/08-16 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (арк. с. 10-13).

Пунктом 1.2. Кредитного договору визначений розмір кредитної лінії - 320 000,00 гривень.

Пунктом 1.3. Кредитного договору встановлений строк користування кредитною лінією: з 26.03.2008 по 25.03.2009 включно.

Відповідно до пунктів 1.4 Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 19,00% річних (після укладання додаткової угоди №1 до Кредитного договору від 09.10.2008 складає 22,00%).

У відповідності з пунктом 3.1. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно пункту 1.4. кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).

Згідно з пунктом 4.1. Кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 25.03.2009 включно. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з п.п. 1.2., 1.3.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відкрив для Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня" кредитну лінію у розмірі 320 000,00 грн, що підтверджується випискою з особливого рахунку позивача за період з 26.03.2008 по 10.10.2013 (а.с. 48).

Положеннями пунктів 8.2, 8.3 Кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом Кредитного договору. У випадку невиконання Позичальником умов пункту 8.1 та/або 8.2 Банк має право звернути стягнення на заставне майно/майнові права, чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором та/або пред'явити позов у відношенні Позичальника. При настанні обставин, передбачених пунктом 8.1 та пунктом 8.2 цього Договору, які визначені сторонами як такі, що свідчать про те, що кредитна лінія не буде своєчасно повернута, Банк має право відмовитись від надання Позичальнику всієї або частини кредитної лінії.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня" за Кредитним договором №Т08062007К15/08-16 від 26.03.2008 складає 392 312,08 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 180746,50 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 211565,58 грн.

Несплата заборгованості за кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статтею 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України та частини першої статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № Т08062007К15/08-16 від 26.03.2008 відсутні, що підтверджується довідками позивача №861/03-385 від 11.10.2013 та №861/03-423 від 25.11.2013 (а.с. 47, 75).

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом, надані позивачем (арк.с.15-19), суд дійшов висновку, що вони відповідають умовам кредитного договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 13027,58 грн за прострочену заборгованість за основним боргом та 14543,02 грн - пеня за простроченими відсотками.

У відповідності з пунктом 6.1 Кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 7.7., 8.1. та 8.2. цього Договору, Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 13027,58 грн та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 14543,02 грн такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 419 882,68 грн, з яких: 180746,50 грн - заборгованість по кредиту, 211565,58 грн -заборгованість по відсоткам, 27570,60 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольська приватна броварня" (вул. Токарєва, буд. 1, м. Севастополь, 99029, код ЄДРПОУ 35060283, р/р 26001055057801 у філії в СФ ВАТ «Сведбанк», МФО 300164 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду ) на користь Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (правонаступник АТ "Сведбанк") (вул. Новокостянтинівська, буд. 18-В, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19356840, р/р 37398001222702 в ПАТ «Омега Банк», МФО 300164, в м.Києві або на будь який інший рахунок вказаний стягувачем) заборгованість за Кредитним договором №Т08062007К15/08-16 від 26.03.2008 у розмірі 419 882,68 грн, з яких: 180 746,50 грн - основний борг, 211 565,58 грн - заборгованість з процентів, 27 570,60 грн - пеня , а також судовий збір у розмірі 8397,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2013

Суддя підпис Д.О. Сімоходська