Ухвала

від 09.12.2013 по справі 905/8621/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 У  Х  В  А  Л  А   про повернення позовної заяви без розгляду              09.12.2013                                                                                            № 905/8621/13                                                                                                                                                       Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» (юридична адреса: 83058, місто Донецьк, вулиця Лівобережна, будинок № 35, поштова адреса: 83086, місто Донецьк, вулиця Первомайська, будинок № 28-А; код ЄДРПОУ – 36102947) до товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОЙЛ» (83050, місто Донецьк, проспект 25-річчя РККА, будинок № 1-В, офіс № 403; код ЄДРПОУ – 36695538) про стягнення 13   332 144,98 гривень, -      В С Т А Н О В И В : Товариство з додатковою відповідальністю «ЮНІОІЛ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОЙЛ» суму заборгованості у розмірі                12  997  181,43 гривень, три відсотки річних у розмірі 334  963,55 гривень, а всього 13  332  144,98 гривень. Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським  судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56 та пункту 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.    Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2,        4-3 ГПК України. На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.   В свою чергу до позовної заяви № 239 від 03 грудня 2013 року не надано жодного доказу в розумінні статті 56 ГПК України, що підтверджує направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача. Тобто заявником позову не додано опису вкладення, з якого вбачається направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів; відсутній фіскальний чек, що підтверджує надання поштових послуг з пересилання кореспонденції відповідачу.        Пунктом 7 частини другої статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Серед вказаного переліку зазначено додаток «докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками», який не міститься в позовних матеріалах, про що також свідчить акт відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року № 02-07/359.   За приписами пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.   Отримання відповідачем позовної заяви з доданими до неї документами є обов'язковою передумовою розгляду справи судом. Відсутність в матеріалах позовної заяви опису вкладення унеможливлює пересвідчитись, що відповідачу було направлено позовну заяву і додані до неї документи, та що відповідач належним чином повідомлений відповідно до вимог чинного закону про подання позовної заяви, та що не порушено його прав на належний судовий захист. Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права – шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та всіх без виключення доданих до неї документів до порушення провадження у справі. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.   При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору. За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору. Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з вирішенням спору. Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.      Крім того, відповідно до   статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод   1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції. Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі          № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі. Зважаючи на те, що заявником позову не надано жодних доказів відправлення або вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства, у тому числі розділи VIII, IX ГПК України та всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви є обов'язковими, оскільки їх обов'язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із позовом до суду, і положення вказаних норм ГПК України не передбачають обов'язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати належні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, господарський суд вважає за необхідне повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України. Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.        Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду. За таких обставин, позовна заява подана без додержання вимог статті 56, пункту 2 частини першої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню без розгляду.    Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України. Керуючись пунктом 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –            У Х В А Л И В : Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.           Додаток на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» позовна заява з доданими до неї документами, у тому числі оригінали платіжних доручень № 1408 від 26 листопада 2013 року на суму 68   820,00 гривень, № 1406 від 26 листопада 2013 року на суму 1   720,50 гривень, заява про забезпечення позову; акт господарського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року № 02-07/359.           Суддя                                                                                            С.М. Фурсова