Постанова

від 19.11.2013 по справі 801/2896/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 р. (15:19) Справа №801/2896/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - Аметова Е.М.,

від відповідача - Горбань А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000622203 від 07.03.2013 форми «Р» на суму основного платежу 2134707 грн., штрафні санкції 639860 грн. № 0000642203 від 07.03.2013 форми «Р» на суму основного платежу 2454914 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, позивачем у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача ТОВ «Ространснафтопрдукт» має ознаки «фіктивності», що, в свою чергу, свідчить про відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «Ространснафтопрдукт», не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання нафтопродуктів має реальний характер, отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарської діяльності підтверджується первинними документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки. Представник позивача зазначив, що вчинені господарські операції з придбання нафтопродуктів мають реальний характер, спрямовані на здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджується первинними документами та висновком судово-економічної експертизи.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірні рішення прийняті у зв'язку з встановленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов та заперечення на висновок судово-економічної експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за №18821200000001218 від 10.07.1997, є юридичною особою, платником податків і зборів, в тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до довідки серії АА № 528622 від 12.07.2012 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30) та інша діяльність.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтопрдукт» за період червень, жовтень, листопад 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт від 10.12.2012 №9860/22-3/24870616 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник», з питань взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтапродукт» ЄДРПОУ 35234346 за період червень, жовтень, листопад 2011 року» (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0012802204 від 26.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3682371,00 грн., в тому числі, за основним основного платежем - 2454914 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1227457, 00 грн.;

- № 0012812204 від 26.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3202060,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2134707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1067353,50 грн.

Сума збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3682371,00 грн., в тому числі, за основним основного платежем - 2454914 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1227457, 00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2., п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у загальній сумі 10673535,00 грн., в тому числі у 2 кв. 2011 р. - 4274945,00 грн., 4 кв. 2011 р. - 6398590, 00 грн.

Сума збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3202060,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2134707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1067353,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 185.1., ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення задекларованого податкового кредиту за період у загальній сумі 2134707 грн., у т.ч. червень 2011 р. - 854989 грн., жовтень 2011 р. - 641199 грн., листопад 2011 - 638519 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до податкового органу вищого рівня.

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою в АР Крим прийнято рішення від 25.02.2013 №460/10/10-2-14, відповідно до якого були скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0012802204 від 26.12.2012 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1227457, 00 грн., та № 0012812204 від 26.12.2012 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 426493,50 грн.

На підставі зазначеного рішення Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби прийняті рішення:

№0000642203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2454914 грн., в тому числі, за основним основного платежем - 2454914 грн.;

№0000622203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2774567, в тому числі за основним платежем - 2134707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -639860 грн.

Не погодившись з зазначеними податковим повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0000642203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2454914 грн., в тому числі, за основним основного платежем - 2454914 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що витрати за операціями з ТОВ «Ространснафтопрдукт» були сформовані позивачем у 2 та 4 кварталах 2011 р., отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства, до скалу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, платник податків має віднести витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому вказані витрати включаються до податкового обліку того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у 2, 4 кварталі 2011 р. були включені витрати по операціям з придбання товарів (нафтопродуктів) у ТОВ «Ространснафтопрдукт» у загальній сумі 10673535,00 грн., в тому числі у 2 кв. 2011 р. - 4274945,00 грн., 4 кв. 2011 р. - 6398590, 00 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, податковим органом було встановлено, що у ході перевірки отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності», відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопрдукт». Податковий орган зазначає, що ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» перерахувало грошові кошти ТОВ «Ространснафтопрдукт» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету.

Окрім цього, в акті перевірки податковий орган зробив висновок, що угоди, укладені позивачем з його постачальником, носять фіктивний характер. При цьому платником податків порушенні ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» за взаємовідносинами з ТОВ «Ространснафтопрдукт», суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» та ТОВ «Ространснафтопрдукт» було укладено договір № 12/05-3 від 12.05.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (надалі - Товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами цього Договору. Умови поставки визначаються у в Додатках до нього (п. 5.1. Договору)

На виконання умов договору ПП «ПЕК «Современник» отримало від ТОВ «Ространснафтапродукт» пально-мастильних матеріалів на загальну суму 12808237,41 грн., в тому числі ПДВ 2134706,23 грн. (вартість без ПДВ 10673535,00 грн.).

Зазначена обставина підтверджується наступними документами: видаткова накладна № РН-0000112 від 24.06.2011 дизельне паливо гідроочищене 50 ррт кількістю 340,268 тон, вартістю 3478900,03 грн., в т.ч. ПДВ 579816,67 грн. (вартість без ПДВ 2899083,36 грн.); №РН- 0000115 від 25.06.2011, дизельне паливо гідроочищене 50 ррт кількістю 161,486 тон вартістю 1651032,86 грн., в т.ч. ПДВ 275172,14 грн. (вартість без ПДВ 1375860,72 грн.); №РН-0000378 від 23.10.2011, бензин неетилиновий РЮМ 95 ДТСУ 4839:2077 код за ЗЕД 2710114599 у кількості 321,081 тон, вартістю 3847192,54 грн., в т.ч. ПДВ 641198,76 (вартість без ПДВ 3205993,78 грн.); РН- 0000388 від 6.11. 2011, бензин неетилиновий РОИ 95 ДТСУ 4839:2077 код за ЗЕД 2710114599 у кількості 311,929 тон, вартістю 3831111,98 грн., в т.ч. ПДВ 638518,66 грн. (вартість без ПДВ 3192593,32 грн.).

Отримання пально-мастильних матеріалів також підтверджується актами приймання передачі, складеним між ПП «ПЕК «Современник» та ТОВ «Ространснафтапродукт», прийомними актами, складеними між постачальником ТОВ «Ространснафтапродукт» та вантажовідправником ТОВ «ХК «Укрхімпром», актами приймання нафтопродуктів на базі ПП ПЕК «Современник» та залізничними накладними, в яких зазначені вантажовідправник - ТОВ «ХК «Укрхімпром», вантажоодержувач, покупець - ПП ПЕК «Современник», станція призначення - Сімферополь-грузовий.

Вказані залізничні накладні складені з дотриманням наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів га підприємствах і організаціях України.

Таким чином, судом встановлено, що вартісні та кількісні показники отриманого дизельного пального, бензину, його марка, дата постачання/отримання повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових накладних, актах приймання нафтопродуктів, прийомних актів та залізничних накладних.

Окрім цього, оприбуткування пально-мастильних матеріалів на складі позивача в повному обсязі відображено в регістрах бухгалтерського обліку за період за червень, жовтень, листопад 2011 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 12808237,41 грн. в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 «Товари» на суму 10673531,18 грн.; №64 «Розрахунки за податками й платежами» на суму 2134706,23 грн.

Матеріали справи свідчать, що ПП «ПЕК «Современник» повністю сплачена вартість дизельного палива та бензину, отриманого від ТОВ «Ространснафтапродукт» на загальну суму 12808237,41 грн., в тому числі ПДВ 2134706,23 грн. (вартість без ПДВ 10673535,00 грн.), що підтверджується копіями платіжних доручень (том І а.с.177-194). Крім того, проведена оплата відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки с постачальниками» та картці рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ «Ространснафтапродукт».

Зазначені обставини також підтверджується висновком експерта №135/13 від 04.10.2013.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих позивачем пально-мастильних матеріалів від ТОВ «Ространснафтапродукт» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА № 528622 від 12.07.2012 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30) та інша діяльність.

Отже, отримання зазначеного виду товарів відповідає основним видам діяльності підприємства за КВЕД.

Судом встановлено, що позивач має матеріально-технічну базу для здійснення вказаних господарських операцій. Так, ПП «ПЕК «Современник» отримані ліцензії, патенти та дозволи для здійснення відповідного виду діяльності.

Крім того, позивач має АЗС та об'єкти торгівлі за адресами: м. Саки, Євпаторійське шосе 94а, АЗС, кафе, авто мийка. Сакський р-н, с. Лєсновка вул. Гагаріна, 123, АЗС, м. Сімферополь, вул. Данилова, 66 АЗС № 14, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 35 АЗС. м. Севастополь, вул. Г.Сталінграда, 68, АЗС, роздрібна торгівля, м. Севастополь, вул. Челюскінців, 65, АЗС, роздрібна торгівля, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 2А, АЗС, роздрібна торгівля, м. Севастополь, вул. Столєтовський проїзд, 61, АЗС, роздрібна торгівля, м. Севастополь, вул. 4-я Бастіону, 32а, АЗС, роздрібна торгівля, м. Красноперекопськ, вул. Таврічеська, 20, АЗС, роздрібна торгівля. Красноперекопський р-н, с. Воронцівка, а/д Херсон-Сімферополь 152 км, АЗС, роздрібна торгівля. Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Гагаріна, 93 а, АЗС, роздрібна торгівля. Сімферопольський р-н, с. Добре, вул.. Центральна, 1а, АЗС. Сімферопольський р-н, траса Харків - Сімферополь - Севастополь, 649 км 800 м, АЗС, бар «Колесо», роздрібна торгівля, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 5а, АЗС. м. Сімферополь, вул. Автомобілістів, 8, продаж талонів, м. Сімферополь, вул. Київська, 117а АЗС. м. Сімферополь, просп. Перемоги, 244а, АЗС, офіс. Джанкойський р-н, с. Победне, вул. Меліораторів, 13, АЗС. Красногвардійський р-н, траса Харків - Сімферополь, 1330+100 м, АЗС. Роздольненський р-н, смт. Новоселівське, вул. Вініцька, 1а, АЗС. Об'їзна дорого Ялта-Євпаторія, 20, пункт продажу талонів, м. Сімферополь вул. Київська, 89 «Фуршет», пункт продажу талонів, м. Сімферополь, вул. Ясна, 37, кіоск продажу талонів.

Наявність зазначених АЗС у власності ПП «ПЕК «Современник» підтверджується договорами купівлі-продажу АЗС та свідоцтвами про право власності, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, з дослідження оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 «Транспортні засоби» у 2011 році на балансі підприємства значились бензовози, які необхідні для перевезення дизельного паливо та бензину.

Реалізація іншим суб'єктам господарювання дизельного палива та бензину А-95 Преміум УКТ ЗЕД 2710114599 отриманого ПП ПЕК «Современник» від ТОВ «Ространснафтапродукт» підтверджується наступними видатковими накладними: № 46243 від 29.07.2011, № 46244 від 29.07.2011, № 46343 від 29.07.2011, № 49124 від 10.11.2011, № 49157 від 11.11.2011, № 49164 від 14.11.2011, № 49191 від 14.11.2011, № 49353 від 17.11.2011, № 49135 від 10.11.2011, № 49134 від 10.11.2011, № 49194 від 11.11.2011, № 49426 від 18.11.2011, № 49709 від 23.11.2011, № 49110 від 09.11.2011, № 49840 від 30.11.2011, № 49842 від 30.11.2011, № 49844 від 30.11.2011, № 49839 від 30.11.2011, № 49831 від 30.11.2011, № 49659 від 29.11.2011, № 49650 від 29.11.2011, № 49560 від 25.11.2011, № 49561 від 25.11.2011, № 49496 від 23.11.2011, № 49639 від 25.11.2011, № 49622 від 22.11.2011, № 49453 від 21.11.2011, № 49501 від 23.11.2011, № 49450 від 21.11.2011, № 49409 від 18.11.2011, № 49714 від 16.11.2011, № 49344 від 16.11.2011, № 49126 від 10.11.2011, № 49273 від 14.11.2011, № 46348 від 29.07.2011, № 45454 від 01.07.2011, № 45594 від 30.06.2011, № 45593 від 30.06.2011, № 46414 від 31.07.2011, № 46415 від 31.07.2011, № 46417 від 31.07.2011, № 46405 від 31.07.2011, № 48970 від 31.10.2011, № 49005 від 31.10.2011, № 45378 від 30.06.2011, № 45375 від 25.06.2011, № 45344 від 30.06.2011, № 45349 від 30.06.2011, № 45376 від 30.06.2011, № 45401 від 30.06.2011, № 45277 від 29.06.2011, № 45570 від 30.06.2011, № 45340 від 30.06.2011, № 45341 від 30.06.2011, № 45347 від 30.06.2011, № 45337 від 30.06.2011, № 45474 від 30.06.2011, № 45368 від 30.06.2011, № 45280 від 29.06.2011, № 45279 від 29.06.2011, № 45406 від 30.06.2011, № 45418 від 30.06.2011, № 45373 від 30.06.2011, № 45372 від 25.06.2011, № 46247 від 29.07.2011, 46379 від 28.07.2011, № 46442 від 27.07.2011, № 45571 від 30.06.2011, № 45600 від 30.06.2011, № 45571 від 30.06.2011, № 46403 від 31.07.2011, № 46418 від 31.07.2011, № 45591 від 30.06.2011, № 46416 від 31.07.2011, № 46420 від 31.07.2011, № 45577 від 30.06.2011, № 45578 від 30.06.2011, № 46241 від 29.07.2011, № 46759 від 27.07.2011, № 45411 від 01.07.2011, № 45439 від 01.07.2011, № 46162 від 27.07.2011, № 46375 від 27.07.2011, № 46251 від 29.07.2011.

Реалізація позивачем товарів, отриманих від ТОВ «Ространснафтапродукт» через мережу автозаправних станцій підтверджується наступним.

Бензин та дизельне паливо, яке отримано від ТОВ «Ространснафтапродукт», було оприбутковано на автозаправних станціях позивача, що підтверджується журналами прийому нафтопродуктів форми 13-нп (відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008), які ведуться на кожному об'єкті торгівлі паливом.

Факт реалізації бензину та дизельного паливо, отриманого від ТОВ «Ространснафтапродукт», на автозаправних станціях підтверджується змінними звітами за формою 17-нп, які затверджені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, та місячними звітами.

Згідно висновку експертизи дослідженням журналів-ордерів, карток по рахунку 28 «Товари на складах», прибуткових та видаткових накладних ПП ПЕК «Современник» за 3-4 квартали 2011 року встановлено, що дизельне паливо, отримане від ТОВ «Ространснафтапродукт» оприбутковано на склад у повному обсязі 501,754 т (340,268+161,486) та реалізовано іншим суб'єктам господарювання та через мережу власних автозаправних станцій. Бензин А-95 Преміум УКТ ЗЕД 2710114599, отриманий ПП ПЕК «Современник» від ТОВ «Ространснафтапродукт», оприбутковано на склад у повному обсязі 633,010 т (321,081+311,929) частково реалізовано іншим суб'єктам господарювання та через мережу власних автозаправних станцій, та станом на 30.11.2011 в кількості 399,578 тон, залишилось на складі.

Окрім цього, висновком експертизи також встановлена економічна вигода ПП ПЕК «Современник» від реалізації придбаного у ТОВ «Ространснафтапродукт» дизельного палива на суму 586827,98 грн. та від реалізації придбаного у ТОВ «Ространснафтапродукт» бензину А-95 Преміум УКТ ЗЕД 2710114599 518893,27 грн. Загалом за даними експертизи позивач отримав економічну вигоду на суму 1105721,25 грн. (586827,98+518893,27) .

Суд зауважує, що будь-яких доказів, які спростовують висновок експерта, відповідач суду не надав. Тому, дослідивши висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), суд приймає його як належний доказ у справі.

Судом встановлено, що витрати, понесені за операціями з ТОВ «Ространснафтапродукт», були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у тому звітному періоді, в якому отриманий дохід від господарської діяльності. Отже, матеріали справи спростовують висновок податкового органу щодо включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування суми у розмірі 10673535,00 грн., адже позивачем були сформовані витрати за фактом отримання доходу від реалізації нафтопродуктів у відповідних звітних (податкових) періодах 2, 3, 4 кварталу 2011 р., що підтверджується матеріалами справи та бухгалтерською довідкою за підписом головного бухгалтера ПП ПЕК «Современник» Кафадарової Г.Е.

Таким чином, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, беручи до уваги, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, понесені позивачем у відповідні податкові періоди 2-4 кварталу 2011 року, підтверджуються первинними документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку від реалізації стороннім споживачам нафтопродуктів), включені позивачем до податкового обліку у тому звітному періоді, в якому отриманий дохід, вказані витрати є витратами, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у розумінні приписів п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, висновок податкового органу щодо неправомірного включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, суми у розмірі 10673535,00 грн., спростовується матеріалами справи.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0000622203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2774567, в тому числі за основним платежем - 2134707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 639860 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Ространснафтапродукт» був сформований позивачем у червні, жовтні, листопаді 2011 року, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтопрдукт» у червні, жовтні, листопаді 2011 року встановленого його завищення у сумі 2134707 грн., у т.ч. червень 2011 р. - 854989 грн., жовтень 2011 р. - 641199 грн., листопад 2011 р. - 638519 грн.

За висновками акта перевірки податковим органом було встановлено, що в ході перевірки отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності», відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопрдукт». Податковий орган зазначає, що ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» перерахувало грошові кошти ТОВ «Ространснафтопрдукт» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету.

Окрім цього, в акті перевірки податковий орган зробив висновок, що угоди, укладені позивачем з його постачальником, носять фіктивний характер. При цьому платником податків порушенні ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 2134707 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, між ПП «Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» та ТОВ «Ространснафтопродукт» було укладено договір № 12/05-3 від 12.05.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (надалі - Товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами цього Договору. Умови поставки визначаються у в Додатках до нього (п. 5.1. Договору)

На виконання умов договору ПП «ПЕК «Современник» отримало від ТОВ «Ространснафтапродукт» пально-мастильних матеріалів на загальну суму 12808237,41 грн., в тому числі ПДВ 2134706,23 грн. (вартість без ПДВ 10673535,00 грн.).

Зазначена обставина підтверджується наступними документами: видаткова накладна № РН-0000112 від 24.06.2011 дизельне паливо гідроочищене 50 ррт кількістю 340,268 тон, вартістю 3478900,03 грн., в т.ч. ПДВ 579816,67 грн. (вартість без ПДВ 2899083,36 грн.); №РН- 0000115 від 25.06.2011, дизельне паливо гідроочищене 50 ррт кількістю 161,486 тон вартістю 1651032,86 грн., в т.ч. ПДВ 275172,14 грн. (вартість без ПДВ 1375860,72 грн.); №РН-0000378 від 23.10.2011,Бензин неетилиновий РЮМ 95 ДТСУ 4839:2077 код за ЗЕД 2710114599 у кількості 321,081 тон, вартістю 3847192,54 грн., в т.ч. ПДВ 641198,76 (вартість без ПДВ 3205993,78 грн.); РН- 0000388 від 06.11.2011, Бензин неетилиновий РОИ 95 ДТСУ 4839:2077 код за ЗЕД 2710114599 у кількості 311,929 тон, вартістю 3831111,98 грн., в т.ч. ПДВ 638518,66 (вартість без ПДВ 3192593,32).

Отримання пально-мастильних матеріалів також підтверджується актами приймання передачі, складеним між ПП «ПЕК «Современник» та ТОВ «Ространснафтапродукт», прийомними актами, складеними між постачальником ТОВ «Ространснафтапродукт» та вантажовідправником ТОВ «ХК «Укрхімпром», актами приймання нафтопродуктів на базі ПП ПЕК «Современник» та залізничними накладними, в яких зазначені вантажовідправник - ТОВ «ХК «Укрхімпром», вантажоодержувач, покупець - ПП ПЕК «Современник», станція призначення - Сімферополь-грузовий.

Вказані залізничні накладні складені з дотриманням наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів га підприємствах і організаціях України.

Таким чином, судом встановлено, що вартісні та кількісні показники отриманого дизельного пального, бензину, його марка, дата постачання/отримання повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових накладних, актах приймання нафтопродуктів, прийомних актів та залізничних накладних.

Окрім цього, оприбуткування пально-мастильних матеріалів на складі позивача в повному обсязі відображено в регістрах бухгалтерського обліку за період за червень, жовтень, листопад 2011 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 12808237,41 грн. в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 «Товари» на суму 10673531,18 грн ; №64 «Розрахунки за податками й платежами» на суму 2134706,23 грн.

Матеріали справи свідчать, що ПП «ПЕК «Современник» повністю сплачена вартість дизельного палива та бензину, отриманого від ТОВ «Ространснафтапродукт» на загальну суму 12808237,41 грн., в тому числі ПДВ 2134706,23 грн. (вартість без ПДВ 10673535,00 грн.), що підтверджується копіями платіжних доручень (арк. с 177-194). Крім того, проведена оплата відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки с постачальниками» та картці рахунку 631 по взаєморозрахункам з ТОВ «Ространснафтапродукт».

Зазначені обставини також підтверджується висновком експерта №135/13 від 04.10.2013.

Таким чином, у перевіряємому періоді частково за датою відвантаження товарів/ частково за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок як оплата товарів у продавця (ТОВ «Ространснафтапродукт») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 2134706,23 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Ространснафтапродукт» виписало позивачу податкові накладні: №61 від 23.06.2011 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83333,33 грн., №67 від 24.06.2011 на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166666,67 грн., №69 від 24.06.2011 на суму 1978900,03, в тому числі ПДВ 329816,67 грн., №72 від 25.06.2011 на суму 1651032,86 грн., в т.ч. ПДВ 275172,14 грн., № 27 від 31.10.2011 на суму 3847192,55 грн., в т.ч. ПДВ 641198,76 грн., №5 від 30.11.2011 на суму 3831111,98 грн., в т.ч. ПДВ 638518,66 грн. Загалом було виписано податкових накладних на суму 12808237,43 грн., в т.ч. ПДВ 2134706,23 грн.

У зв'язку з чим, частково по даті отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною/ частково по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у звітних податкових періодах червня, жовтня, листопада 2011 року за фактом господарської операції з придбання товарів у ТОВ «Ространснафтапродукт» на загальну суму ПДВ 2134706,23 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, отриманий товар та перераховані грошові кошті в оплату придбаного товару.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Ространснафтапродукт» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді червня, жовтня, листопада 2011 року за операціями з ТОВ «Ространснафтапродукт» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем із взаємин з ТОВ «Ространснафтапродукт», судом встановлено, що отримані у ТОВ «Ространснафтапродукт» пально-мастильні матеріали у подальшому були частково (на час перевірки) реалізовані стороннім споживачам.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарських операцій; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарський операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів від ТОВ «Ространснафтапродукт».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем та ТОВ «Ространснафтапродукт» правочинів, у зв'язку з тим, що за даними податкового органу діяльність контрагента позивача має ознаки «фіктивності», то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як видно із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України та Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Ространснафтапродукт» були вчинені господарські операції з придбання товарів (дизельне пальне, бензин). Оплата за договором була здійсненна позивачем повністю, товар був отриманий позивачем та у подальшому частково (на час перевірки) реалізований стороннім споживачам з метою отримання прибутку.

Зазначена обставина свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Ространснафтапродукт» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Ространснафтапродукт», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем робіт у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів від ТОВ «Ространснафтапродукт» (зокрема доказів отримання вказаних товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від ТОВ «Ространснафтапродукт» та їх часткове на час перевірки використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 у справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У зв'язку з чим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та виключення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток, по операціям з ТОВ «Ространснафтапродукт» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000642203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2454914 грн., в тому числі, за основним основного платежем - 2454914 грн. та №0000622203 від 07.03.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2774567, в тому числі за основним платежем - 2134707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 639860 грн. прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 №710 "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України № 239/5 від 07.02.2013 встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін на 2012 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2013 р. становить для експертизи особливої складності 73,60 грн.

Відповідно до калькуляції №135/13 грн. вартість експертизи складає 14720,00 грн. (73,60 х 200).

Отже, вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590, Наказом Міністерства юстиції України № 239/5 від 07.02.2013, що підтверджується калькуляцією.

Водночас згідно з вказаною калькуляцією до складу витрат на проведення судебно-економічної експертизи включені також витрати експертної установи у сумі 4280,00 грн., які відповідно до наведених норм діючого законодавства не включаються до граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Згідно з платіжним дорученнями № 6556 від 01.10.2013 позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 19000,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають понесені позивачем витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи, у сумі 14720,00 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.11.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 25.11.2013.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000642203 від 07.03.2013, №0000622203 від 07.03.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 24870616) 2294,00 грн. судового збору та 14720,00 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судово-економічної експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна