Рішення

від 24.03.2009 по справі 8909.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8909.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2009Справа №2-7/8909.1-2008

За позовом  Комунального підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50)

Третя особа: Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9)

Про усунення перешкод в користуванні майном та виселення.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача  – Юречко А.І., предст., дов. від 20.03.2008 р.

Від відповідача –  Гладун Ю. В., директор, протокол №1 від 02.02.1996 р., Ломброзо В. О., предст., дов. №189 від 02.01.2009 р.

Від третьої особи – не з'явився.

        Суть справи: Комунальне підприємство «Гурзуф» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім», третя особа – Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради, в якому просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нежилим приміщенням, розташованим по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта, та виселити відповідача з незаконно зайнятого нежилого приміщення, яке знаходиться в комунальній власності Гурзуфської селищної ради та розташоване по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно було передано на баланс КП «Гурзуф» на підставі рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №385 від 22.11.2006 р., однак в процесі інвентаризації було встановлено, що вказане приміщення використовується відповідачем за договором оренди, укладеним з Гурзуфським центральним військовим санаторієм Міністерства оборони України. Позивач стверджує, що вказаний санаторій ще в 2003 році змінив свою назву на Гурзуфську філію Територіального центру курортології та реабілітації збройних сил України «Крим», яка, в свою чергу, була ліквідована в 2003 році. За таких обставин, враховуючи ліквідацію наймодавця, позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію, у зв'язку з чим на адресу Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» була направлена претензія про звільнення приміщення. Невиконання цієї вимоги стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішенням ГС АР Крим від 24.01.2008 р. позов був задоволений.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 р. рішення ГС АР Крим від 24.01.2008 р. було скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 р. та рішення ГС АР Крим від 24.01.2008 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді І. І. Дворному з привласненням номеру 2-7/8909.1-2008 та ухвалою від 01.09.2008 р. була прийнята до провадження.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, на підставі Директиви Міністру оборони України №Д-27 від 04.08.2005 р. Ялтинська квартирно-експлуатаційна частина передала військове майно у комунальну власність Гурзуфської селищної ради, у тому числі і будівлю по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта.

22.11.2006 р. Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради було прийнято рішення №385, яким з балансу КП «РЕО» на баланс КП «Гурзуф» були передані нежилі приміщення, розташовані за адресою:

- смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 14, загальною площею 74,6 кв. м.;

- смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 34, загальною площею 23,0 кв. м.;

- смт. Гурзуф, вул. Санаторна, 2, загальною площею 110,0 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що приміщенням по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта, користується Закрите акціонерне товариство «Гурзуфський торговий дім».

На запит позивача щодо підстав користування спірним приміщенням відповідач повідомив, що нежитлове приміщення, яке розташоване в місті Ялта, смт Гурзуф, вул. Санаторна, 2, знаходиться в оренді під магазин. Останній договір оренди діє з 24.04.1997 р. по 24.04.2012 р. строком на 15 років.

Відповідач повідомив, що користується вказаним приміщенням на підставі договору оренди з Гурзуфським центральним військовим санаторієм Міністерства оборони України.

У зв'язку з тим, що на даний час на місті колишнього Гурзуфського центрального військового санаторію Міністерства оборони України знаходиться державне підприємство “Санаторій “Гурзуфський”, позивач, з метою встановлення правомочності вищевказаного договору оренди, звернувся до ДП “Санаторій “Гурзуфський” з відповідною заявою про надання інформації щодо передачі нежитлового приміщення, розташованого по вул. Санаторній, 2 в смт Гурзуф.

Листом №01-04/15 від 15.01.2007 р. ДП “Санаторій “Гурзуфський” повідомив позивача про те, що нежитлове приміщення по вул. Санаторній, 2 в смт Гурзуф ніколи не передавалося на баланс Державного підприємства “Санаторій “Гурзуфський” та відповідно договір оренди не укладався та не продовжувався, орендна плата не стягувалася. Також ДП “Санаторій “Гурзуфський” пояснив, що він не є правонаступником Гурзуфського центрального військового санаторію Міністерства оборони України.

Листами №238 від 16.04.2007 р.. №243 від 17.04.2007 р., №253 від 26.04.2007 р. позивач звертався до Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» з вимогою про звільнення приміщення по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта. Ігнорування відповідачем вказаних вимог стало підставою для звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Гурзуф» підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, договір оренди нежилих приміщень по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта від 24.04.1997 р. був укладений між Закритим акціонерним товариством «Гурзуфський торговий дім» та Гурзуфським центральним військовим санаторієм.

За наявною в матеріалах справи інформацією Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України Гурзуфський центральний військовий клінічний санаторій було перейменовано у Гурзуфську філію Центру (територіального курортології та реабілітації «Крим»).

Згідно з пунктом 3.1 Статуту Центрального військового санаторію – Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим» санаторій за організаційно-правовою формою є військовою частиною з умовною назвою «військова частина А1190».

Листом №231/7/1005 від 12.03.2007 р. Департамент охорони здоров'я Міністерства оборони України повідомив позивачу, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. №131 та згідно з наказом Міністра оборони України від 21.03.2003 р. №70 Гурзуфська філія Центру (територіального курортології та реабілітації «Крим») розформована 30 травня 2003 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України №131-р від 12.03.2003 р. Наказом Міністра оборони України №70 від 21.03.2003 р. «Про заходи щодо розформування та підготовки до передачі цілісних майнових комплексів військових санаторіїв Збройних Сил України» була створена комісія для розформування Центрального військового санаторію – Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим» (військова частина А1190). Цим же Наказом на голів комісії покладений обов'язок в строк до 03.06.2003 р. надати на підтвердження акти про розформування військових санаторіїв.

Відповідно до пункту 8.2.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 р. N 300 (в редакції, станом на момент розформування  Центрального військового санаторію – Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим» (військова частина А1190)), військова частина (з'єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій вказується:

- строк розформування та правонаступник;

- час закриття поточного та бюджетного рахунків та закінчення ревізування військової частини (з'єднання);

- порядок передачі особового складу, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів частини (з'єднання);

- порядок передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок та квартирного майна;

- порядок здавання справ і документів, що підлягають зберіганню, та порядок знищення справ і документів на місці;

- термін, порядок звільнення та працевлаштування працівників відповідно до чинного законодавства України;

- порядок знищення печаток і штампів;

- строки подачі акта ліквідаційної комісії.

Для контролю за дотриманням встановленого порядку розформування і точним виконанням директиви (наказу) вищого командира (командуючого), а також для надання допомоги командиру частини (з'єднання) при ліквідації військового господарства наказом вищого командира (командуючого) призначається ліквідаційна комісія (п. 8.2.3 Положення).

Згідно з пунктами 8.2.14-8.2.15 Положення ліквідаційна комісія, по закінченні розформування військової частини (з'єднання), складає за встановленою формою ліквідаційний акт.

У ліквідаційному акті окремими розділами зазначається: куди і в якому складі (кількості) передано особовий склад (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери, працівники); куди, в якій кількості та в якому стані передані озброєння, бойова техніка, майно та інші матеріальні засоби, а також казармено-житловий фонд, комунальні споруди, земельні ділянки, квартирне майно і обладнання, секретне діловодство, документи обліку.

До акта додаються довідки управлінь (відділів) військового округу по кожній службі, а також окремі акти на передані або знищені встановленим порядком майно і документи.

Крім того, до ліквідаційного акта додаються: довідка про здавання постачальному органу невикористаних бланків і копій військових перевізних документів, строк зберігання яких не закінчився, а також звіт і акт останньої перевірки військових перевізних документів.

Ліквідаційний акт складається в одному примірнику, затверджується відповідним командуванням і подається по команді, а потім здається до архіву.

В постанові від 30.07.2008 р. у цій справі Вищий господарський суд України зазначив, що при попередньому розгляду справи суди не врахували статус Гурзуфського центрального військового клінічного санаторію та не встановили (спростували) факт завершення процедури ліквідації Гурзуфського центрального військового клінічного санаторію у встановленому вказаним Наказом порядку. Також суди не перевірили, чи виключено Гурзуфський центральний військовий клінічний санаторій (ВЧ А1190) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, тоді як за приписом ст.104 ЦК України юридична особа є такою,  що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 25.11.2008 р. суд в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребував від Галузевого архіву Міністерства оборони України документи, складені при реформуванні в/ч А1190 згідно з приписами Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 р. N 300, а саме: заключний звіт з усіма додатками та довідку про прийняття звіту, ліквідаційний акт та докази виключення військової частини з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зокрема, відповідну довідку.

24.12.2008 р. витребувані документи надійшли до суду.

Так, зокрема, суду був наданий ліквідаційний акт розформування центрального військового санаторію – Гурзуфської філії Центру (територіального курортології та реабілітації «Крим»), затверджений генерал-полковником ТВО Міністра оборони України 04.1.2003 , складений відповідно до Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, на шостому аркуші якого ліквідаційною комісією було зазначено, що центральний військовий санаторій (в/ч А1190) вважається розформованим.

Крім того, у відповідь на ухвалу ГС АР Крим від 24.02.2009 р. Головним управлінням оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України на адресу суду був направлений лист №322/1/1140 від 12.03.2009 р., в якому зазначено, що військова частина А1190 станом на 04.04.2003 р. розформована, ідентифікаційний код 08394010 та умовне найменування військова частина А1190 анульовано.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується завершення розформування військової частини А1190 – Гурзуфської філії Центру (територіального курортології та реабілітації «Крим»), тобто вказана юридична особа є припиненою.

Відповідно до п. 2 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Ліквідація юридичної особи свідчить про припинення останньої і за загальним правилом служить причиною припинення зобов'язань за її участю.

Таким чином, укладений між Закритим акціонерним товариством «Гурзуфський торговий дім» та Гурзуфським центральним військовим санаторієм договір оренди від 24.04.1997 р. припинив свою дію у зв'язку з ліквідацією Орендодавця.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже було зазначено вище, спірне нерухоме майно було передано на баланс КП «Гурзуф» на підставі рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №385 від 22.11.2006 р.

Пунктом 4.2 статуту комунального підприємства "Гурзуф" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю селищної ради і закріплюється за ним на праві повного господарського ведення. Здійснюючи право повного господарського ведення, підприємство користується вказаним майном, скоюючи відносно його будь-які дії, які не суперечать законодавству, справжньому статуту і меті діяльності.

Нормами статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» №01-8/98 від 31.01.2001 р., з наступними змінами та доповненнями, відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

У зазначеному Листі суд касаційної інстанції повідомив, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника (пункт 5 статті 48 Закону).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин, приймаючи до уваги припинення дії договору оренди від 24.04.1997 р., тобто відсутність підстав для зайняття відповідачем спірного нерухомого майна, суд вважає, що відмова Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» від звільнення приміщень по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта, об'єктивно порушує права Комунального підприємства «Гурзуф» як балансоутримувача цього майна та особи, якій це майно належить на праві повного господарського відання.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Усунути перешкоди в користуванні Комунальним підприємством «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333) нежилим приміщенням, розташованим по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта, шляхом виселення Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50, ідентифікаційний код 24024011) з незаконно зайнятого ним нежилого приміщення, яке знаходиться в комунальній власності Гурзуфської селищної ради та розташоване по вул. Санаторна, 2 в смт. Гурзуф, м. Ялта.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50, ідентифікаційний код 24024011) на користь Комунального підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 11, ідентифікаційний код 33318333)  85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.