Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/21167/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21167/13 05.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»

Про стягнення 16 958,61 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Потурай К.С. - по дов. № б/н від 25.11.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» про стягнення 16 958,61 грн., з яких: 13 954.31 грн. основного боргу, 2 513,72 грн. пені та 490,58 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлових приміщень № 29112010/2 від 28.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21167/13 та призначено справу до розгляду на 26.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21167/13 від 26.11.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.11.2013, розгляд справи був відкладений на 05.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 05.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.12.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.11.2013 та ухвали від 26.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Машинобудівна,35-А та м. Київ, вул. Либідська, 1-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.11.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідач ухвали суду надіслані за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 35-А отримав 11.11.2013 та 29.11.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повідомлення про вручення ухвал суду відповідачу, надісланих за адресою м. Київ, вул. Либідська, 1-А на момент розгляду справи до суду не повернулись.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 29112010/2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування за плату складське приміщення, загальною вартістю 100 кв. м. яке обладнане електромережею і знаходиться за адресою: м. Запорізька область, м. Ужгород, вул. Заводська, 12.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 954,31 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нарахована пеня в сумі 2 513,72 грн. та 3% річних в сумі 490,58 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору підсипання сторонами акта приймання-передачі означає, що орендодавець здав, а орендар прийняв вказане в п. 1.1. даного договору майно в оренду.

На підставі акту приймання-передачі від 01.12.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 100 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Заводська, 12 у задовільному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 2.2. договору термін дії договору складає шість місяців, починаючи з 01.01.2011 до 01.06.2012 року.

Додатковою угодою № 1 від 07.06.2012 сторони дишля згоди продовжити дію договору до 01.06.2013.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 2.1. договору орендна плата за договором за складське приміщення становить 18,00 грн. за 1 кв. м. в місяць з ПДВ. Загальна сума за виробниче приміщення в місяць становить 1 800,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.3. договору вартість використаної електроенергії компенсується орендарем згідно показників лічильника, послуги інтернету та поштового зв'язку згідно тарифів та роздруківок поштового зв'язку.

Пунктом 4.1. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця, за який сплачується орендна плата.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача та не оспореними відповідачем, становить 13 954,31 грн.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 954,31 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що при простроченні грошового зобов'язання винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати платежів за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 1 287,84 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 287,84 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 1 225,88 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 490,58 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в договорі не було визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 448,92 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 41,66 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» (01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-А, код ЄДРПОУ 37250223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 22071242) 13 954 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 31 коп. основного боргу, 1 287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. 84 коп. пені, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 92 коп. - 3% річних, 1 591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова