Рішення

від 09.12.2013 по справі 908/3630/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/87/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 Справа № 908/3630/13

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Хортиця» (вул. Сеченова, буд. 68, кв. 31, м. Запоріжжя, 69067; ЄДРПОУ 38285367),

до відповідача: Приватне підприємство «Автобан» (юридична адреса: вул. Комунарівська, буд. 86, смт. Малокатеринівка, Запорізький район, Запорізька область, 70545; фактична адреса: вул. Зачиняєва, буд. 14, м. Запоріжжя, 69089; ЄДРПОУ 31682110),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Кологойда К.А. - дов. б/н від 19.11.2013р.;

від відповідача: Синєбок Ф.Д. - директор, наказ № 1 від 25.02.2002р.

про: стягнення 70654,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Хортиця» про стягнення з приватного підприємства «Автобан» 70654,36 грн., які складаються з основного боргу в сумі 46100,00 грн., 16872,60 грн. пені, 1537,32 грн. річних та 6144,44 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою від 07.11.2013р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

З метою витребування додаткових доказів, для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору поставки № 0109/12 від 01.09.2012р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Заборгованість за договором на момент звернення до суду з позовною заявою складає 46100,00 грн. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заборгованість за договором в сумі 46100,00 грн. визнав, проте заперечив проти стягнення сум пені та втрат від інфляції. Зокрема відповідач зазначив, що у період, за який відповідачем здійснено нарахування інфляційних втрат, в Україні, відповідно до офіційних видань, інфляції не було, а при здійсненні розрахунку пені відповідач взагалі не застосовував облікову ставку НБУ.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01 вересня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Хортиця» (постачальник) та приватним підприємством «Автобан» (покупець) був укладений договір поставки № 0109/12, згідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості, а також вартість перевезення, за цінами, зазначеними у рахунках та/або накладних, які є невід'ємною частиною договору. Договором передбачено, що постачання продукції здійснюється за правилами «Інкотермс-2000».

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку ПП «Автобан» шлаку, а також надано транспортні послуги з перевезення даної продукції, які передбачені Договором, на підтвердження чого сторонами були підписані видаткові накладні та акти здачі приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 49100,00 грн., а саме:

- акт № 1 від 17.09.2012р. на суму 33560,00 грн.;

- видаткова накладна № 1 від 17.09.2012р. на суму 13500,00 грн.;

- акт № 23 від 23.09.2012р. на суму 1590,00 грн.;

- видаткова накладна № 5 від 24.09.2012р. на суму 450,00 грн.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 3.1 та 3.2 договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції та вартості перевезення протягом 5 робочих днів з дати поставки цієї партії продукції. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Датою поставки кожної партії товарів є момент отримання представником покупця поставлених цінностей на підставі довіреностей: №23 від 14.09.2012р. та №24 від 17.09.2012р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції належним чином не виконав, здійснив часткову оплату в сумі 3000,00 грн. Таким чином, на момент вирішення спору залишається неоплаченою продукція та послуги на суму 46100,00 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 5.1 договору сторони передбачили, зо за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми простроченої суми, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 16872,60 грн. за період з березня 2012р. по червень 2013р. (183 дня) виходячи із розміру, встановленого договором - 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Проте, позивачем не враховані вимоги ст. 3 «Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р., а саме: розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням обмеження подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована за період з березня 2012р. по червень 2013р. (182 дня) в сумі 3218,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1537,32 грн. річних та 6144,44 грн. втрат від інфляції.

Сума 3% річних ретельно перевірена в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно. Проте сума втрат від інфляції позивачем нарахована безпідставно, оскільки у період за який вона нараховувалась в Україні інфляційних процесів не відбувалось - середнє арифметичне індексів інфляції з вересня 2012р. по жовтень 2013 року становить 100%.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства «Автобан» 46100,00 грн. основного боргу, 3218,16 грн. пені та 1537,32 грн. річних. В іншій частині позову позовні вимоги заявлені безпідставно та не обґрунтовано, в їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам слід віднести на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Автобан» (юридична адреса: вул. Комунарівська, буд. 86, смт. Малокатеринівка, Запорізький район, Запорізька область, 70545; фактична адреса: вул. Зачиняєва, буд. 14, м. Запоріжжя, 69089; ЄДРПОУ 31682110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Хортиця» (вул. Сеченова, буд. 68, кв. 31, м. Запоріжжя, 69067; ЄДРПОУ 38285367) 46100 (сорок шість тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 3218 (три тисячі двісті вісімнадцять) грн. 16 коп. пені, 1537 (одну тисячу п'ятсот тридцять сім) грн. 32 коп. річних та 1238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 09.12.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 10.12.2013р.

Суддя С.А.Гончаренко