Постанова

від 14.04.2009 по справі 10293-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10293-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.2009Справа №2-27/10293-2007А

За позовом -   ВАТ «Кірова», Первомайський район, с. Кормове, вул.. Шкільна, 2.        

До відповідача –   Первомайська МДПІ АР Крим, с.м.т. Первомайське,  вул.. Гагаріна, 18.     

Про  визнання протиправними дій та спонукання до вчинення певних дій.   

                                                                                                 Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача –  Аркатова, дов.у справі.            

Від відповідача –  Сороченкова, дор. у справі.

Від експерта – не з'явився.

Сутність спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Кірова» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Первомайському районі АР Крим про визнання протиправними  дій відповідача,  що виразилися у відмові Відкритому акціонерному товариству „Кірова” списати безнадійний податковий борг з податку фізичних осіб, що виник внаслідок форс-мажорних обставин у 2002-2004р.р., викладеній в листі ДПІ в Первомайському районі АР Крим за № 1779/10/24-0 від 19.07.2007р., а також зобов'язання Державної податкової інспекції в Первомайському районі АР Крим списати з Відкритого акціонерного товариства „Кірова” безнадійний податковий борг з податку фізичних осіб, що виник внаслідок форс-мажорних обставин у 2002-2004р.р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.08.2007р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи.

Після проведення експертизи, ухвалою ГС АР Крим від 12.03.2008р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.04.2008р. відповідача по справі – ДПІ в Первомайському районі було замінено на правонаступника – Первомайську МДПІ АРК.

Заявою від 03.06.2008р., враховуючи висновки судово-бухгалтерської експертизи, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати Первомайську міжрайонну державну податкову інспекцію списати з Відкритого акціонерного товариства „Кірова” безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 160,44грн., що виник внаслідок форс-мажорних обставин.

За клопотанням позивача, ухвалою від 03.06.2008р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі додаткової судово-бухгалтерської експертизи.

Крім того, ухвалою від 03.06.2008р. судом було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову і заборонено Первомайській МДПІ АРК вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове стягнення з ВАТ «Кірова» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 332160,44грн., до розгляду справи по суті.

Від експертної установи матеріали справи були повернені без проведення експертизи у зв'язку з ненаданням у місячний строк сторонами додаткових матералів необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою ГС АРК від 12.11.2008р. провадження по справі було поновлено.

Заявою від 19.02.2009р. позивач змінив позовні вимоги і просить суд визнати протиправними  дії Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим,  що виразилися у відмові Відкритому акціонерному товариству „Кірова” списати безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44 грн.  у зв'язку зі сплином строку давності, викладеній в листі Первомайської МДПІ в АР Крим за № 2882/10/17-0 від 08.10.2008р., а також зобов'язати Первомайську міжрайонну державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим списати з Відкритого акціонерного товариства „Кірова” безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44 грн., у зв'язку зі сплином строку давності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.. 18 Закону України «Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, та вказує, що податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44грн. виник у нього до 01.01.2005р., що підтверджується актами перевірки та довідками, складеними відповідачем, а також двостороннє підписаними актами звірки взаємних розрахунків.

Відповідач  проти позову заперечує, вказуючи, що розрахунок податку з доходів фізичних осіб за формою № 1 ДФ не є податковою декларацією. Крім того, вважає, що хоча сума спірного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб позивача і відображалась за даними відповідача, а отже, є узгодженою, проте відображення вказаного податкового боргу станом на 01.01.2005р. у картці особового рахунку не підтверджується, що свідчить про відсутність підстав для списання податкового боргу.

У судовому засіданні 14.04.2009р. позивач усно уточнив п. 1 прохальної частини позовних вимог  та просить суд визнати незаконною відмову Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим списати  Відкритому акціонерному товариству „Кірова” безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44 грн.  у зв'язку зі спливом строку давності, викладену в листі Первомайської МДПІ в АР Крим за № 2882/10/17-0 від 08.10.2008р. Пункт 2 прохальної частини залишив без змін та наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог в останній редакції.

Суд вважає за необхідне прийняти вказаній уточнення та розглянути їх по суті.

Відповідач проти уточнених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Слухання справи відкладалось в порядку та оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Після перерви слухання справи було продовжено.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

ВАТ „Кірова” зареєстровано рішенням Первомайської районної державної адміністрації від 28.02.1997р. та є платником податків за загальною системою оподаткування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, в тому числі, податок з доходів фізичних осіб.

ВАТ «Кірова» звернулось до Первомайської МДПІ із заявою вих.. № 145 від 06.10.2008р. (вхід. від 06.10.2008р.) про списання безнадійного податкового боргу з прибуткового податку в розмірі 332 180,44 грн., що рахується станом на 01.01.2005р., а також нарахованих на дану суму штрафних санкцій та пені, у зв'язку зі спливом строку давності для його стягнення.

Листом за № 2882/10/17-0 від 08.10.2008р. Первомайська МДПІ відмовила позивачу у списанні, посилаючись на те, що органи державної податкової служби не мають законодавчих підстав проводити списання боргу з податку з доходів фізичних осіб, який рахується тільки за бухгалтерським обліком платника і не знайшов відображення в картці особового рахунку, яка ведеться органами державної податкової служби України.

Суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Кірова» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий   агент   -   юридична  особа  (її  філія, відділення,  інший  відокремлений  підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового  статусу  та  способу оподаткування іншими податками  зобов'язані  нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий   облік  та  подавати  податкову  звітність  податковим органам  відповідно  до  закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.

Відповідно до ст. 7  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» Ставка   податку  становить  15  відсотків  від  об'єкта оподаткування,  крім випадків,  визначених у пунктах 7.2-7.3  цієї статті. Ставка  податку  становить  5  відсотків   від   об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на депозит (вклад) у банк чи  небанківську  фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний або  дисконтний  дохід  за  ощадним   (депозитним) сертифікатом; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.  Ставка  податку  становить  подвійний   розмір   ставки, визначеної  пунктом  7.1  цієї статті,  від об'єкта оподаткування, нарахованого  як  виграш  чи  приз  (крім  у  державну  лотерею  у грошовому  виразі),  або  будь-яких інших доходів,  нарахованих на користь  нерезидентів  -  фізичних  осіб,  за  винятком   доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює  порядок  погашення  зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів  (обов'язкових  платежів),  включаючи  збір  на обов'язкове державне  пенсійне  страхування  та  внески на загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування,  нарахування  і  сплати  пені та штрафних  санкцій,  що  застосовуються   до   платників   податків контролюючими   органами,  у  тому  числі  за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

П.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

При цьому,  відповідно до п.п. «в» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 вказаного Закону, чинного на момент звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про списання (2008р.), під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

П.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 даного Закону, яка визначає граничні строки стягнення податкового боргу, обумовлено, що у випадку якщо податкове зобов'язання було нараховано податковим органом до сплину строку давності, визначеного у п. 15.1 даної статті (1095 календарних днів), податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня узгодження податкового зобов'язання.

В свою чергу, відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, в тому числі,    стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 18.2.3 цього пункту Закону N 2181 списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ВАТ «Кірова» по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44грн. виникла до 01.01.2005р.. і рахується за позивачем станом на цю дату (а.с. 115-117).

Вказані обставини підтверджуються також висновком судово-бухгалтерської експертизи №74, актом перевірки № 17-1-09/20 від 20.08.2004р., довідкою № 9/17-1 від 01.08.2006р., довідкою № 4/17-1 від 18.03.2008р.

Висновок №74 судово-бухгалтерської експертизи було складено експертом Мішур Г. Г., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності: «11.1 – дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності», «11.2 – дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій», «11.3 – дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», має стаж експортної роботи з 1998 р., має свідоцтво №75 від 01.12.2004 р., видане Кримським НІІ судових експертиз та яке чинним до 07.12.2012 р.

При таких обставинах, суд не вбачає підстав не довіряти висновку судово-бухгалтерської експертизи №74.  

Отже, передбачений ст.. 15 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. строк давності для стягнення вказаного боргу на момент звернення позивача із заявою вих.. № 145 від 06.10.2008р. для Первомайської МДПІ сплинув.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що він відповідно до п. 7.7 ст.. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, здійснював за рахунок сплати позивачем поточних зобов'язань погашення податкового боргу, що виник раніше, у зв'язку з чим вважає, що спірного податкового боргу у позивача не може виникнути.

Дослідивши положення п. 7.7 ст.. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується виключно на платників податків, адже податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, і ця норма не наділяє  податкові органи правом направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу  платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, правом вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з позовом про стягнення податкового боргу, що виник до 01.01.2005р. протягом наступних 1095 календарних днів, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження відповідача коштами позивача і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків та призначенню платежів, є недопустимим та суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Суд вважає також безпідставними доводи відповідача про те, що невідображення спірного боргу в картці особового рахунку, а також те, що розрахунок податку за формою № 1 ДФ не є податковою декларацією, свідчить про відсутність підстав для списання податкового боргу. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим з дня надання такої декларації.

Згідно із визначенням, наведеним в п. 1.11 ст. 1 зазначеного Закону, податкова декларація - це документ, який подається платником податку до контролюючого органу у строки та по формі, встановленій законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку.

Обов'язок позивача надавати до 1 числа місяця, наступного за звітним кварталом, до податкового органу відомості про виплачені суми доходів та утримані суми прибуткового податку з виплачених доходів по формі 8ДР, затвердженій наказом ДПА України N 473 від 30.12.97, в редакції наказу ДПА України від 06.01.99 N 10 з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України N 164 від 08.04.2003, якою є "Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб".

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, визначення суми якого здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.99 за N 174.

Відповідно до п. 2.2 зазначеної Інструкції, документами, на підставі яких здійснюється облік платежів до бюджету шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника в базу даних по податкових зобов'язаннях, які самостійно визначаються платником, є податкові декларації (розрахунки) та інші документи, що надаються в податкові органи в порядку і строки, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється зарахування платежів; по податкових зобов'язаннях, розрахованим органом податкової служби, у числі інших також і акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання і сплату прибуткового податку з громадян.

Згідно із визначенням, наведеним в Декреті Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", чинного в період виникнення податкового боргу, платникам прибуткового податку є громадяни, при цьому ст. 9 Декрету встановлює, що нарахуванні утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють виплати доходів.

З акту перевірки № 17-1-09/20 від 20.08.2004р. та довідок № 9/17-1 від 01.08.2006р. та  № 4/17-1 від 18.03.2008р., а також судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що позивачем було нараховано та утримано прибутковий податок з доходів громадян по орендній платі за користування земельними паями та з заробітної платі громадян, виплаченої натуроплатою, але до бюджету податок не перерахований.

Свої зобов'язання по перерахуванню до бюджету нарахованого і утриманого прибуткового податку по заявленій сумі позивач у встановленому порядку задекларувало шляхом надання органу податкової служби розрахунків встановленої форми N 8ДР.

За таких обставин, відсутність визначення боргу по прибутковому податку у даних карток особового рахунку платників податку не може бути підставою для відмови у списанні боргу.

Вказана позиція відображена також в ухвалі ВАСУ від 14.02.2008р. по справі за позовом ТОВ «Промінь – 21» до Генічеської МДПІ Херсонської області про спонукання списати податкову недоїмку.    

Відповідач також не заперечує по суті факт узгодження спірних податкових зобов'язань позивачем та їх несплату, і внаслідок їх несплати, утворення податкового боргу в розмірі 332 160,44грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що після 01.01.2005р. податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у позивача не виникало (акт звірки станом на 15.09.2008р.).

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача проте, що відмова відповідача списати безнадійний борг, викладена в листі за № 2882/10/17-0 від 08.10.2008р.., не ґрунтується на положеннях податкового законодавства та суперечать ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України, а також ст.. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 6,80грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14.04.2009р.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2009р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати незаконною відмову Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим списати  Відкритому акціонерному товариству „Кірова” безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44 грн.  у зв'язку зі сплином строку давності, викладену в листі Первомайської МДПІ в АР Крим за № 2882/10/17-0 від 08.10.2008р.

3. Зобов'язати Первомайську міжрайонну державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул.. Гагаріна, 18) списати з Відкритого акціонерного товариства „Кірова” (96300, АР Крим, Первомайський район, с.Кормове, вул. Шкільна, 2, ЗКПО 00853932) безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 332 180,44 грн.,  у зв'язку зі сплином строку давності.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кірова” (96300, АР Крим, Первомайський район, с.Кормове, вул. Шкільна, 2, ЗКПО 00853932; банківські реквізити: р/р 2600911769 в КРД «Райффайзенбанк АВАЛЬ» м. Сімферополь, МФО 324021) 6,80грн. судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.