Постанова

від 06.03.2008 по справі 6/701-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/701-нА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" березня 2008 р.                                                            Справа №6/701-нА

за позовом  Городоцької районної санітарно-епідеміологічної станції м. Городок    

до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Державна податкова адміністрація України, м.Київ

про скасування рішення Державної інспекції з контрою за цінами про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №284 від 24.11.06р. на суму  22 915, 44 грн.

Суддя  Танасюк О.Є.                    Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.

Представники:

Від позивача  - Попович О.Л. –головний лікар Городоцької СЕС, посвідчення № 369 від 24.07.1998 р.

Від відповідача  - Замрієва С.С.–представник за довір. № 0005 від 08.01.2008 р.

Від 3-ї особи –Подлюк Г.Б. –за дорученням № 10-2016/3424 від 28.09.2007 р.

       Постанова приймається 06.03.2008 р., оскільки в судовому засіданні 04.03.2008 р. оголошувалась перерва.

        Ухвалою суду від 25.10.2007 р. порушено провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 08.11.2007 р. Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 25.10.2007 р. сторонам надіслана рекомендованою кореспонденцією (вих. № 01-205 від 26.10.2007 р.). Ухвалою суду від 08.11.2007 р. попереднє судове засідання по справі відкладено та призначено на 03.12.2007 р. Ухвалою суду від 03.12.2007 р. судовий розгляд справи призначено на 28.01.2008 р., про що сторони повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 28.01.2008 р. до участі у справі залучено 3-ю особу, розгляд справи відкладено на  13.02.2008 р. Ухвалою суду від 13.02.2008 р.  судовий розгляд справи відкладено на 04.03.2008 р. В судовому засіданні 04.03.2007 р. оголошено перерву на 06.03.2008 р., про що сторони повідомлені під розписку.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 284 від 24.11.06р. на суму 22 915, 44 грн.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи тим, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено необґрунтоване одержання виручки в наслідок застосування непередбаченої законодавством націнки 20% до фіксованого розміру тарифів при наданні платних послуг з 20.11.05 по 01.06.06р.

Позивач із цим не погоджується вказуючи, що функції, віднесені до компетенції закладів охорони здоров'я, згідно Основ законодавства України про охорону здоров'я, виконуються  позивачем в межах компетенції, наданої Законом України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, оскільки відповідно до наказу МОЗ України „Про затвердження переліку   закладів охорони здоров'я”  до таких закладів віднесено і установи санітарно - епідеміологічної  служби.

Представник позивача зазначає, що Міністерство охорони здоров'я звернулося до ДПА України з запитом надати роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються та надаються закладами державної-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003 р.

Державна податкова адміністрація України, на виконання Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, згідно наказу ДПА України від 12.04.2003 року №176 „Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства” надіслала 15.09.03 р. МОЗ України лист-роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються та надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою КМУ №1351 від 27.08.03р., в якому зазначено, що тарифи на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені Постановою КМУ №1351 без врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог ЗУ від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”. Відповідно до п.п.6.1.1., п.6.1., ст. 6  даного Закону податок на додану вартість становить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт послуг).

Також представник позивача не погоджується з твердженням відповідача щодо завищення тарифу та отримання додаткової виручки в сумі 1 681, 61 грн. А саме вказує, що відповідно до п.3 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. №503/97 громадяни, державні органи, підприємства, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти президента України і КМ України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані в встановленому порядку від органу, який їх видав.

Оскільки офіційне опублікування постанови КМУ „Про внесення змін до постанови КМУ від 15.10.2002 р. № 1544 і від 27.08.03р. № 1351 датованої 11.05.06р. за №662” відбулося 31.05.06р., тому нові тарифи не могли  застосовуватись позивачем.

За таких обставин просить рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області №274 від 02.11.06р. скасувати.

Повноважний представник відповідача в судових засіданнях, проти позову заперечує, посилаючись на те, що в порушення вимог постанови КМУ №1351 від 27.08.03р., якою затверджено фіксовані тарифи та послуги, позивачем нараховувалась непередбачена націнка на послуги в розмірі 20 відсотків. В зв'язку з цим відповідач отримав необґрунтовану виручку в сумі –5 956, 87 грн.

Крім того, представник відповідача вказує, що в період з 11.05.06р. по 31.05.06р. при наданні платних послуг позивач застосовував тарифи у завищеному розмірі та необґрунтовано одержав виручку в розмірі 1 681, 61 грн. Відповідно до ст. 14 ЗУ „Про ціни та ціноутворення” необґрунтовано одержана виручка підлягає вилученню в доход бюджету із штрафом в подвійному розмірі

У відповідності до „Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами”, що  затверджена спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України №298 від 03.12.01р., Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області прийнято рішення №284 від 24.11.06р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі: 7 638,48 –сума порушення та 15 276, 96 грн. - штрафу. В зв'язку з цим просить суд відмовити у позові Городоцької СЕС.

ДПА України, залучена до участі у справі як 3-я особа, в поясненнях по справі, її повноважний представник в судовому засіданні зазначили, що операції з поставки платних послуг, що надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, згідно з нормами п.п.3.1.1 та п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” підпадають під визначення операцій , що є об'єктом оподаткування ПДВ. П.7.1 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. При цьому, відповідно  до п.п.6.1 ст.6 Закону, податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст.4 Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Даними нормами визначено, що ПДВ є складовою частиною вартості товарів (робіт, послуг), що складається відповідно із ціни (тарифу) таких товарів (робіт, послуг) та суми ПДВ, тоді як Постановою № 1351 були затверджені лише тарифи на вказані роботи послуги.  З урахуванням вищевикладеного,  застосування установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, які зареєстровані платниками ПДВ, при надані платних послуг за тарифами, затвердженими вказаною Постановою №1351 повинно здійснюватися з додатковим нарахуванням ПДВ на такі тарифи.

        Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін,  з'ясувавши  фактичні  обставини, на  яких  ґрунтується позовна  вимога  і  заперечення проти позову, дослідивши докази,  встановлено     наступне:

          Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція, м. Городок - як юридична особа включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується  довідкою Хмельницького обласного управління статистики № 2324 та є установою державної санітарно –епідеміологічної  служби системи Міністерства охорони здоров'я України, з 06.10.2006р. по 06.10.2006р. зареєстрована платником ПДВ, що підтверджено довідкою ДПІ у Городоцькому районі №1170/8/28-017 від 06.03.2008р.

20.11.2006 р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області проведено перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, за наслідками якої складено акт від 20.11.2006 р.

Вказаним актом встановлено, що позивачем на протязі 2005 р. –до 31.05.2006р. застосовувались тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, а з 01.06.2006р. і до моменту перевірки –тарифи, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2006р. №662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. №1544, від 27.08.2003р. №1351”.

При цьому, тарифи на платні послуги, які затверджено постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2006р. №662 позивач фактично почав застосовувати з 01.06.2006р., тоді як їх необхідно було застосовувати з 11.05.2006р. (11.05.2006р. –дата прийняття постанови №662).

Вказаним актом зроблено висновок про те, що позивачем за 2005 рік загальна сума додатково отриманих коштів як ПДВ в розмірі 20%, які нарахувались понад затверджених тарифів, становить 10461,20 грн., з яких   2827,48 грн. отримано за період з 20.11.2005р. по 31.12.2005р., за 5 місяців 2006р. сума додатково отриманих коштів становить 3129,39 грн., тому необґрунтовано одержана виручка за період з 20.11.2005р. по 01.06.2006р. становить 5956,87 грн., яка підлягає вилученню в бюджет з нарахуванням сум штрафних санкцій.

Таким чином, перевіркою встановлено, що внаслідок надання позивачем платних послуг по завищених тарифах в період з 11.05.2006р. по 01.06.2006р. отримано додаткову виручку в сумі 1681,61 грн., а внаслідок нарахування ПДВ в подвійному розмірі з 20.11.2005р. по 01.05.2006р. – в сумі 5956,87 грн., в сього в сумі 7638,48 грн., що підлягають вилученню до бюджету із нарахуванням штрафних санкцій.

        На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято рішення № 284 від 24.11.2006 р. де вказано, що позивачем порушено вимоги Постанови КМ України № 1351 від 27.08.2003 р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, Указу Президента України  від 10.06.1997 р. № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”. На підставі ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” відповідач вирішив вилучити в дохід Державного бюджету суму 7 638,48 грн. та стягнути штраф у розмірі 15 526,96 грн.

       Позивач не погоджуючись із рішенням про застосування до нього економічних санкцій оскаржив їх в судовому порядку.

Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування  та  заперечення, оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне:

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Основ законодавства про охорону здоров'я, до закладів охорони здоров'я відносяться - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України  №385 від 28.10.05р. „Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я”, санітарно-епідеміологічні станції входять до системи органів Міністерства охорони здоров'я.

             Статтями 8, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Згідно ст.35  Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" визначено, що оплата робіт і послуг, які виконуються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, здійснюється за тарифами (прейскурантами), затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.02 р. № 1544 затверджений "Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 р. №1351 затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами санітарно-епідеміологічної служби.

При цьому, вказаною постановою №1351 прямо не визначено чи включено до складу затверджених тарифів податок на додану вартість. В зв'язку з викладеним, Міністерство охорони здоров'я України звернулось до ДПА України із запитом щодо надання роз'яснення про порядок оподаткування ПДВ робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної СЕС за тарифами, затвердженими постановою КМ України № 1351.

Відповідно до Законів України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та „Про державну податкову службу в Україні" ДПА України надано роз'яснення від 15.09.03 р. № 8101/5/15-2416 та повторне роз'яснення від 18.11.04 р. № 12895/5/15-2416, згідно яких зазначено, що при розгляді питання щодо порядку оподаткування тих чи інших товарів (робіт, послуг) необхідно враховувати вимоги п. 4.1 ст.4, п.7.1 ст.7 та п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тому, враховуючи, що послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби підлягають оподаткуванню на загальних підставах та при затверджені тарифів на дані послуги не було визначено , що сума ПДВ включена в суму тарифу , при обчисленні вартості таких послуг позивач правомірно до ціни (тарифу)  додавав ПДВ.

Судом враховується, що чинним законодавством України встановлений порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, зокрема, відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається з їх договірної (контрактної вартості), визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) у рахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 даного Закону ПДВ становить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач при визначенні вартості робіт та послуг, що надаються за тарифами, встановленими постановою КМ України № 1351, правомірно керувався нормами Закону України "Про податок на додану вартість" додаючи до встановлених тарифів послуг суму ПДВ.

При цьому, відповідачем не подано належних доказів, які б прямо підтверджували факт включення до тарифів на послуги, що надаються закладами СЕС, затверджених постановою КМУ № 1351 податку на додану вартість та всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності прийнятого спірного рішення.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача , що ґрунтуються на змісті листа Державної інспекції з контролю за цінами від 19.08.2004р. № 32/6-11/1464 про те, що збільшення розмірів затверджених постановою КМУ№ 1351 тарифів на суму податку на додану вартість розцінюється як порушення державної дисципліни цін , оскільки даний лист носить міжвідомчий та рекомендаційних характер та не є нормативним актом. Крім того , даний орган не має права  тлумачити застосування норм податкового законодавства , до якого відносяться і нарахування ПДВ, та давати роз'яснення з цього приводу.

Посилання позивача на той факт, що з калькуляції тарифів до проекту постанови КМУ № 1341 вбачається , що дані тарифи затверджені з урахуванням обов'язкових податків та зборів , в т.ч. і ПДВ , а також посилання на п.5 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження тарифів ( прейскурантів) на роботи і послуги , що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" та підписаної Міністром охорони здоров'я України інформаційно-аналітичної довідки до проекту постанови КМУ " Про затвердження тарифів ( прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються на надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" , у яких зазначено, що при визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної СЕС в розмірі 10% та податок на додану вартість 20%, судом не приймається до уваги , з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5 КАСУ адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів , згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно пп. 3, 4 ст.9 КАСУ адміністративний суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України. Суд застосовує інші нормативно-правові  акти , прийняті відповідними органами на підставі , у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, матеріали до проекту постанови КМУ не можуть розцінюватись в якості законодавства , яке застосовується при вирішені спорів, оскільки вони не мають юридичної сили та не породжують для сторін спору будь-яких правових наслідків. В самому нормативному акті , із змісту якого виник спір, - Постанові Кабінету Міністрів України № 1351 не зазначено , що затверджені Кабінетом Міністрів тарифи включають ПДВ , тобто що тариф з ПДВ. Відсутність зазначеного застереження не давало підстав позивачу не нараховувати ПДВ, в період коли він був платником податку на додану вартість ( в спірний період ).

З врахування викладеного у суду відсутні підстави вважати , що при застосування тарифу при наданні послуг відповідно до Постанови КМУ № 1351 та нарахуванні на нього ПДВ позивач необґрунтовано отримав виручку , оскільки він діяв у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1351 та Закону України " Про податок на додану вартість".

         Судом , також вважаються неправомірними висновки відповідача встановлені перевіркою позивача 20.11.2006 р. про отримання останнім додаткової виручки за період 11.05.-01.06.2006 р. в розмірі 1681,61 грн. , в порушення вимог Постанови КМ України № 662 від 11.05.2006 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351". За виявлене порушення відповідачем до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 3 363,22 грн. ( 1681,61 грн. х 2 = 3 363,22 грн.).

Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351" затверджено зміни , що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 І від 27 серпня 2003 р. № 1351.

Зазначена постанова офіційно оприлюднена (опублікована) в газеті "Урядовий кур'єр" № 18 від 31.05.2006 р. Відповідно до Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” № 503/97 від 10.06.1997 р. (далі Указу) закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; газета "Урядовий кур'єр"(ст.1 Указу).

Статтею 3 Указу визначено, що громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях (Ст.5 Указу).

Судом враховується, що відповідач, як на одну із підстав порушення позивача посилався на відповідну Постанову КМ України № 662, яка була офіційно оприлюднена 31.05.2006 р., а застосована економічна санкція розрахована за період 11.05.-01.06.2006 р., тобто за період коли вказаний нормативний документ не набрав чинності згідно Указу Президента України № 503/97 від 10.06.1997 р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 284 від 24.11.2006 р. на суму 22 915,44 грн. заявлені правомірно, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позову згідно ст.94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (державне мито згідно квитанції від 26.09.2007 р. в сумі 3,40 грн.), присуджуються йому у відповідності до вимог п.п.2 п.З Перехідних та Перехідних положень КАС України. При цьому згідно ч.і ст.94 Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

                 Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

                Позов Городоцької районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Городок, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Державної податкової адміністрації України, м.Київ до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області, м. Хмельницький про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 284 від 24.11.2006 р. на суму 22 915,44 грн. задовольнити.

        Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 284 від 24.11.2006 р. на суму 22 915,44 грн.

  Стягнути з  Державного  бюджету  України  на  користь Городоцької районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Городок ( вул. О.Гончара, 4а, р/р 35219001000219 в ГУДК  в Хмельницькій області, МФО 815013, код ЄДРПОУ 02009175) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подається до Львівського  апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                          О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.

4-третій особі