Рішення

від 05.12.2013 по справі 913/3017/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 грудня 2013 року Справа № 913/3017/13

Провадження №30/913/3017/13

За позовом

Департаменту забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради, м. Луганськ

до відповідача Міського комунального підприємства "Майстерня генплану", м. Луганськ

про стягнення 10385 грн. 45 коп.

Суддя Старкова Г.М

Секретар судового засідання Макаренко В.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - Пастернак В.О., довіреність № 15-7-2/964 від 02.10.2013;

від відповідача - не прибув.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.11.2013 справу №913/3017/13 передано на розгляд судді Старковій Г.М. у зв'язку із хворобою судді Голенко І.П.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь збитків за договором на виконання (передачу) науково - технічної продукції № 91 від 13.05.2009 у розмірі 10385 грн. 45 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2013 позовні вимоги підтримав.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача 05.12.2013 подав суду лист, яким надав пояснення проте, що внаслідок невірно врахованих показників, завищено вартість виконаних проектних робіт на суму 10385,45 грн. Позивач вважає, що внаслідок завищення вартості виконаних та пред'явлених до сплати робіт він зайво сплатив бюджетні кошти, тому заявлена сума позовних вимог до стягнення з відповідача є збитками. Даний лист судом долучений до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що між Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради (на даний час та далі за текстом - Департамент забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради)(надалі- Замовник, позивач) та Міським комунальним підприємством «Майстерня генплану» (надалі- Виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91( надалі- Договір), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виготовлення проектно- кошторисної документації на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою по вул. Оборонна (на ділянці від вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)»(п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.1 Положення про Департамент забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради (надалі- Департамент), Департамент раніше мав найменування Управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради (перейменовано рішенням Луганської міської ради від 27.06.2013 №35/9).

Загальна сума Договору відповідно до кошторису складає 49914,10 грн.(п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунок (оплата) проводиться одноразово за кінцеву роботу.

При завершенні робіт Виконавець направляє Замовнику проектно- кошторисну документацію на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою по вул. вул. Оборонна (на ділянці від вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)» та складає акт приймання- передачі, який є підставою для проведення розрахунку (оплати) виконання робіт (п.3.1 Договору).

Відповідач згідно умов Договору виконав роботи на суму 49914,10 грн., що підтверджено актом виконаних робіт № 1 від 03.06.2009 на суму 49914,10 грн.(а.с.28).

Позивачем за виконані роботи на рахунок відповідача перераховані грошові кошти платіжним дорученням № 84 від 10.06.2009 на суму 49914,10 грн., з призначенням платежу: «оплата за виконані проектно- вишукувальні роботи згідно договору № 91 від 13.05.2009, акту виконаних робіт № 1 від 03.06.2009, ПДВ -8319,02»(а.с.30).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в рамках ревізії фінансово - господарської діяльності в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради (позивач) за період з 01.02.2009 по 31.12.2012, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Луганській області, встановлено, що за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 загальною вартістю 49914,10 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою вул. Оборонна (на ділянці вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)», Міське комунальне підприємство "Майстерня генплану" (відповідач) незаконно зависив вартість робіт у сумі 10385,45 грн.

За результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в Луганській області складений акт від 05.03.2013 № 06-21/002 ревізії фінансово - господарської діяльності в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради за період з 01.02.2009 по 31.12.2012 (надалі- Акт від 05.03.2013 № 06-21/002)(а.с.31-35).

Так, у кошторисі на проектні роботи та в акті виконаних робіт №1 від 03.06.2009 на суму 49914,10 грн. під час розрахунку вартості проектних робіт по позиції 1 «Генплан, розмежувальні креслення, кошторисна документація» розділу 56 «Комунальне господарство» таблиці 56-2, п. 1,2,4,8 було допущено порушення в частині незастосування коефіцієнту у розмірі 0,4 на проектні роботи, який передбачено графою 10 даної таблиці, чим порушено вимоги п. 2.2.2 ДБН Д.1.1-7-2000 «Правил визначення вартості проектно- вишукувальних робіт для будівництва із змінами», затверджених наказом Держбуду України від 14.12.

Відповідно до «Загальних вказівок по застосуванню збірника цін на проектні роботи для будівництва», затверджених постановою Держбуду СРСР від 02.02.1987 № 21 із проектних робіт» пунктом 2.1 передбачено, що вартість розробки робочого проекту (проекту) визначається за вказаною формулою.

Таким чином, проект - це частина робочого проекту, погодження і затвердження якого є підставою для розробки наступної стадії проектування.

Позивач у позові вказує на те, що внаслідок невірно врахованих показників, завищено вартість виконаних проектних робіт на суму 10385,45 грн.

Таким чином, позивач вважає, що зазначені порушення призвели до збитків в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради (позивач) на суму 10385,45 грн., так як вказана сума була фактично витрачена позивачем, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок грошових коштів відповідача.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 10385 грн. 45 коп.. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 та положення ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 2 ст. 16 цього ж Кодексу передбачаються способи захисту порушених прав. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання недійсним правочину; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання рішення незаконним, визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищенаведені приписи законів, предмет позову не відповідає визначеним діючим законодавством способам захисту прав.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності вправі звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вказані норми законів не передбачають такого способу захисту прав, як підписання акта здачі - приймання виконаних робіт за договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями розділу V Господарського процесуального кодексу України (Лист Верховного Суду України від 09.08.2006. №1-11/477).

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, в рамках ревізії фінансово - господарської діяльності в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради (позивач) за період з 01.02.2009 по 31.12.2012, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Луганській області, встановлено, що за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 загальною вартістю 49914,10 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою вул. Оборонна (на ділянці вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)», Міське комунальне підприємство "Майстерня генплану" (відповідач) незаконно зависив вартість робіт у сумі 10385,45 грн.

За результатами перевірки Державною фінансовою інспекцією в Луганській області складений акт від 05.03.2013 № 06-21/002 ревізії фінансово - господарської діяльності в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради за період з 01.02.2009 по 31.12.2012 (надалі- Акт від 05.03.2013 № 06-21/002)(а.с.31-35).

Так, у кошторисі на проектні роботи та в акті виконаних робіт №1 від 03.06.2009 на суму 49914,10 грн. під час розрахунку вартості проектних робіт по позиції 1 «Генплан, розмежувальні креслення, кошторисна документація» розділу 56 «Комунальне господарство» таблиці 56-2, п. 1,2,4,8 було допущено порушення в частині незастосування коефіцієнту у розмірі 0,4 на проектні роботи, який передбачено графою 10 даної таблиці, чим порушено вимоги п. 2.2.2 ДБН Д.1.1-7-2000 «Правил визначення вартості проектно- вишукувальних робіт для будівництва із змінами», затверджених наказом Держбуду України від 14.12.

Відповідно до «Загальних вказівок по застосуванню збірника цін на проектні роботи для будівництва», затверджених постановою Держбуду СРСР від 02.02.1987 № 21 із проектних робіт» пунктом 2.1 передбачено, що вартість розробки робочого проекту (проекту) визначається за вказаною формулою.

Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради (на даний час та далі за текстом - Департамент забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради)(надалі- Замовник, позивач) та Міським комунальним підприємством «Майстерня генплану» (надалі- Виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 (надалі- Договір), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виготовлення проектно- кошторисної документації на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою по вул. Оборонна (на ділянці від вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)»(п.1.1 Договору).

Вказаний договір за своєю правовою природою є договір підряду, зміст якого визначено статтею 837 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст. 853 ЦК України).

Слід зазначити також, що за приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що сторони за позовом уклали вищезазначений договір у письмовій формі, узгодили його умови, визначили вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття, терміни виконання робіт, відповідальність сторін, підписали його та скріпили печатками їх підприємств.

Відповідачем виконані роботи за вказаним договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91, що підтверджується матеріалами справи, позивачем не спростовано, а саме: акт виконаних робіт № 1 від 03.06.2009 на суму 49914,10 грн.(а.с.28). Виконані відповідачем роботи повністю оплачені позивачем у справі, що підтверджено матеріалами справи, а саме платіжним дорученням платіжним дорученням № 84 від 10.06.2009 на суму 49914,10 грн.(а.с.30). Даний факт підтверджується також в Акті Державної фінансової інспекції в Луганській області від 05.03.2013 № 06-21/002)(а.с.31-35) .

Таким чином, сторони свої зобов'язання за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 виконали у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану Підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них Підрядникові. Якщо Замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядникам і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Оцінивши правовідносини сторін, судом встановлено, що відповідач виконав роботу на умовах Договору, а позивач провів повну оплату виконаних робіт, що підтверджено матеріалами справи.

Факт належного виконання зобов'язань позивачем перед відповідачем за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91.

Суд вважає, що позивачем визначено правову природу заявлених вимог, надано обґрунтування заявлених вимог про стягнення спірної суми як збитків, понесених в наслідок завищення вартості виконаних робіт.

Судом не встановлено неналежне виконання відповідачем умов Договору, що призвело до сплати позивачем відповідачу вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 10385,45 грн., який він не мав права здійснювати та не доведено Державною фінансовою інспекцією в Луганській області.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджені всі істотні умови договору на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, відповідачем виконані роботи, обсяги та вартість яких належним чином узгоджена з позивачем.

Проте, як зазначає позивач, Актом від 05.03.2013 № 06-21/002 ревізії фінансово-господарської діяльності в Управлінні житлово- комунального господарства Луганської міської ради за період з 01.02.2009 по 31.12.2012, встановлено, що за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 загальною вартістю 49914,10 грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації на «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою вул. Оборонна (на ділянці вул. Коцюбинського до вул. Краснодонська)», Міське комунальне підприємство "Майстерня генплану" (відповідач) незаконно зависив вартість робіт у сумі 10385,45 грн.

Позивач вказує, що йому завдано збитків на суму 10385,45 грн., у зв'язку з оплатою ним суми вказаних грошових коштів.

Разом з тим, статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки між сторонами у справі, було укладено договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини першої статті 22 Цивільного кодексу України і частини другої статті 224 Господарського кодексу України, як про це зазначено у позові.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 №3-69гс12 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі №5006/18/13/2012 .

Таким чином виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.04.2013 у справі №5005/3943/2011.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому відповідачем, на заявлену до стягнення збитків, понесених в наслідок завищення вартості виконаних робіт за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог не підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих заявником та позивачем документів в підтвердження понесених збитків неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено саме збитки і саме у розмірі 10385 грн. 45 коп.

Відповідно до п.1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Так, сторони зобов'язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача, як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов'язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (постанова Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі № 11/367).

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №51/250.

З наведеного вбачається, що докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що докази вини відповідача, як підстави для настання цивільно - правової відповідальності, в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків, понесених в наслідок завищення вартості виконаних робіт у сумі 10385 грн. 45 коп. в матеріалах справи відсутні.

Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.

Результати перевірки органу державного фінансового контролю не можуть бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки зазначений орган є органом владних повноважень і не може бути стороною в господарському процесі.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Назва Закону в редакції Закону N 5463-VI ( 5463-17) від 16.10.2012) визначені права органу державного фінансового контролю, в тому числі:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо)

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні

для виконання покладених на нього завдань;

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку

підприємства, установи та організації, що контролюється;

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Проаналізувавши вищезазначену норму закону, суд вважає, що право звернення до суду щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства належить органу державного фінансового контролю, що здійснювало перевірку позивача.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, понесених в наслідок завищення вартості виконаних робіт за договором на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 13.05.2009 № 91 у сумі 10385 грн. 45 коп., тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, у зв'язку з відмовою судом у позові витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44,49,75, 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш ив:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано - 10.12.2013.

Суддя Г.М.Старкова