Рішення

від 04.12.2013 по справі 914/3811/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 р. Справа № 914/3811/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор-Україна", м.Львів

до відповідача Приватного підприємства "ДК Плюс", м.Львів

про стягнення 115 494,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Дорошенко Б.М. - представник (довіреність б/н від 01.10.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Монітор-Україна" до відповідача Приватного підприємства "ДК Плюс" про стягнення 115 494,20 грн., з яких 97 000,00 грн. основного боргу, 8 840,27 грн. інфляційних втрат та 9 653,93 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 11.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.10.2013р. Ухвалою суду від 30.10.2013р. розгляд справи відкладено на 20.11.2013р. та ухвалою суду від 20.11.2013р. розгляд справи відкладено на 04.12.2013р. з підстав викладених в даних ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Станом на 04.12.2013р. від відповідача не повернулись поштові повідомлення про вручення йому ухвал суду від 30.10.2013р. та від 20.11.2013р. або поштові конверти без вручення їх адресату. Дані ухвали надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 79034, м.Львів, пр. Червоної Калини, 7. Крім того, слід зазначити, що на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 79034, м.Львів, пр. Червоної Калини, 7 ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що - причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві, а також у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 79034, м.Львів, пр.Червоної Калини, 7.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у долученому представником позивача до матеріалів справи витязі з ЄДР станом на 23.10.2013р. суду невідомо.

Станом на 04.12.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

14.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монітор-Україна" (надалі - підрядник) та Приватним підприємством "ДК Плюс" (надалі - замовник) укладено договір №РМ-16141009 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати такі роботи: а) поставку ліфтового обладнання в кількості двох штук виробництва ЗАТ «Отіс»; б) монтажні та пусконалагоджувальні роботи, відповідно до розділу 5 даного договору. При цьому вартість і терміни виконання вказані в розділах 2 і 4 (відповідно) даного договору. Роботи виконуються на об'єкті, який розташований за адресою: м. Львів, вул.Могильницького, 28. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи відповідно до умов даного договору.

Відповідно до розділу 2 договору загальна ціна за даним договором складає 540 000,00 грн., в тому числі ПДВ 90 000,00 грн.

Пунктом 2 договору передбачено, що а) Вартість двох ліфтів за даним договором складає 440 000,00 грн., в тому числі ПДВ 73 333,33 грн. в м. Львові; б) Вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт двох ліфтів становить 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн.

Згідно п.3.1.4. договору перший платіж за роботи, передбачені п. 2.б 10% від суми монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтів в розмірі 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), повинен бути оплачений протягом 5-ти банківських днів до початку проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, про що підрядник зобов'язаний повідомити в письмовому порядку.

Відповідно до п. 3.1.5. договору наступні платежі за роботи, передбачені п. 2.б повинні бути оплачені протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконання проміжних чи кінцевих робіт.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що датою початку монтажних робіт за даним договором є дата платежу згідно п.3.1.4. на банківський рахунок підрядника.

Згідно п. 4.5. договору датою закінчення виконання робіт за даним договором є день на момент якого повинен бути підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 9.8. договору даний договір вступає в силу з дня його підписання і зберігає чинність до виконання сторонами зобов'язань.

Пунктом 9.10. договору передбачено, що спори за даним договором вирішуються в господарському суді згідно діючого законодавства України.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору №РМ-16141009 від 14.10.2009р. виконав повністю, а саме поставив ліфтове обладнання на суму в розмірі 440 000,00 грн. та виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму в розмірі 100 000,00 грн.

Як вказано у позовній заяві, на виконання зобов'язань взятих по зазначеному договору відповідач здійснив повну оплату поставленого ліфтового обладнання відповідно до п.2.а. договору, однак порушив свої зобов'язання за п.2.б. договору здійснивши лише часткову оплату в розмірі 3 000,00 грн. за монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду для захисту своїх порушених інтересів та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи, яка становить 97 000,00 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 8 840,27 грн. інфляційних втрат та 9 653,93 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку ТзОВ "Монітор-Україна" просить стягнути на його користь з ПП "ДК Плюс" становить 115 494,20 грн., з яких 97 000,00 грн. основного боргу, 8 840,27 грн. інфляційних втрат та 9 653,93 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актами виконаних робіт №М-02270410 від 27.04.2010р. на суму 24 800,00 грн., №М-02310510 від 31.05.2010р. на суму 37 200,00 грн. та №М-02310610 від 30.06.2010р. на суму 38 000,00 грн. Отже відповідно до вказаних актів позивачем було виконано роботи на загальну суму 100 000,00 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 3.1.4. договору перший платіж за роботи, передбачені п. 2.б 10% від суми монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтів в розмірі 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), повинен бути оплачений протягом 5-ти банківських днів до початку проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, про що підрядник зобов'язаний повідомити в письмовому порядку.

Відповідно до п. 3.1.5. договору наступні платежі за роботи, передбачені п. 2.б повинні бути оплачені протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконання проміжних чи кінцевих робіт.

Однак, відповідачем здійснено лише часткову оплату в розмірі 3 000,00 грн. за п.2.б. договору за монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується банківською випискою № 186 від 11.10.2010р. Вказана банківська виписка міститься в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи часткову оплату, непогашений борг за монтажні та пусконалагоджувальні роботи становить 97 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 97 000,00 грн. основного боргу за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи і підлягає до задоволення.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних заявлених до стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 840,27 грн. інфляційних втрат та 9 653,93 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №99 від 04.10.2013р. на суму 2 309,89 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4 3 , 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДК Плюс" (79034, м.Львів, пр.Червоної Калини, 7; код ЄДРПОУ 32182505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монітор-Україна" (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 130«б», кв. 22; код ЄДРПОУ 31442776) основний борг в розмірі 97 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 840,27 грн., три відсотки річних в розмірі 9 653,93 грн. та судовий збір в розмірі 2 309,89 грн.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 09.12.2013р.

Суддя Петрашко М.М.