Рішення

від 31.03.2009 по справі 1275-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1275-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

31.03.2009Справа №2-22/1275-2008

За позовом – Сільського комунального підприємства «Таврія»,  Джанкойський район, с.Цілінне, вул. Калініна, 1-а

до відповідача – СВК «Російський», Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Цілинської сільської Ради, Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 1-а

про стягнення 59599,96 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Пушна Т.Б., представник, дов від 12 лютого 2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач -  СКП «Таврія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - СВК «Російський», просить суд стягнути з відповідача заборгованість  в сумі 32515,25 грн.,  неустойку в сумі 23407,38 грн., а також 3000,00 грн. витрат позивача на оплату правової допомоги, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором  на надання комунальних послуг № 3, не здійснював у повному обсязі оплату наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість в сумі 32515,25 грн.

03 березня 2008 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що визнає  заборгованість на суму 549,24 грн., за мінусом 530,00 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 березня 2008 року у справі № 2-25/1275-2008 строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14 квітня 2008 року провадження у справі № 2-25/1275-2008 зупинено, копії матеріалів справи № 2-25/1275-2008 направлено до Прокуратури АР Крим для проведення перевірки.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 січня 2009 року провадження у справі № 2-25/1275-2008 провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 30 січня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Господарського суду АР Крим Копилової О.Ю., справу № 2-25/1275-2008 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02 лютого 2009 року справу № 2-25/1275-2008 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 2-22/1275-2008, справу призначено до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

03 січня 2006 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладений договір про надання  комунальних послуг підприємствам, організаціям, закладам, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати споживачу комунальні послуги, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору встановлено, що  споживач зобов'язується  здійснювати оплату  за надані послуги за пунктом 2.1. щомісячно, не пізніше 10 числа  після розрахункового місця, згідно наданих рахунків та актів виконаних робіт; за кожен день прострочки оплати  за надані послуги споживач оплачує неустойку у розмірі 0,2% місячної плати з кожну добу прострочки.

Як вказує позивач, за період з січня 2006 року по грудень 2007 року відповідачу були надані послуги на загальну суму 33045,25 грн., відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, а.с. 23.

Крім того, позивачем зазначено, що відповідач сплатив лише 530,00 грн., в той час як позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату наданих послуг.

Таким чином, сума заборгованості склала 32515,25 грн.

Надалі, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про погашення суми боргу та сплату неустойки, а.с. 24.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити те, що відповідач, в обґрунтування своєї позиції, посилався на те, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки та фактично відповідачем не здійснювалось водокористування у визначених позивачем обсягах, що протягнуло фальсифікацію, на думку відповідача, виставлених рахунків позивачем.

Так, відповідно до постанови  про відмову  у порушенні кримінальної справи від 19 січня 2009 року, а.с. 69, встановлено, що в діях  посадових осіб позивача при виставленні рахунків на оплату з вказанням об'єктів, на які не здійснювалось централізоване  водопостачання – макаронний цех, машдвір, ток, відсутній склад злочину, передбачений ст. 366 Кримінального кодексу України. У даному випадку, при внесенні в рахунок на оплату за послуги водокористування об'єктів, на які не здійснюється централізоване водокористування, є невиконання  у  повному обсязі договірних правовідносин зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  32515,25 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 23407,38 грн.

Слід зауважити, що право позивача на нарахування неустойки відповідачу передбачено п. 2.2. договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги – суд вважає дану вимогу обґрунтованою з огляду на наступне.

Так, суду були надані  договір на ведення справ в суді від 20 вересня 2007 року, а.с. 20; довіреність від 10 січня 2008 року, а.с. 21.  

Отже,  суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у  повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідачів.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з СВК «Російський» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 2, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31996375) на користь Сільського комунального підприємства «Таврія» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31147779) заборгованість  в сумі 32515,25 грн.,  неустойку в сумі 23407,38 грн., всього – 55922,63 грн.

3.          Стягнути з СВК «Російський» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 2, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31996375) на користь Сільського комунального підприємства «Таврія» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31147779) 3000,00 грн. витрат позивача на оплату юридичної допомоги.

4.          Стягнути з СВК «Російський» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 2, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31996375) на користь Сільського комунального підприємства «Таврія» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31147779) 559,33 грн. державного мита.

5.          Стягнути з СВК «Російський» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 2, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31996375) на користь Сільського комунального підприємства «Таврія» (Джанкойський район, с. Цілінне, вул. Калініна, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31147779) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.